Податкова полiтика держави: сутнiть i характеристика

     МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

     ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

                                        ДОПУСКАЮ ДО ЗАХИСТУ:

                                        зав. кафедри

                                        оподаткування

                                        д. е. н., професор

                                                       Ю. Б. ІВАНОВ

     КУРСОВА РОБОТА

     «ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ: СУТНІТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА» 

Керівник

                                                      О. Г. ЗІМА 

Виконала

студентка 3 курсу 15 групи

фінансового факультету

спеціальності

«Оподаткування»       К. С. БОНДАРЕВА 

Харків, ХНЕУ, 2009

 

      ЗМІСТ 

     ВСТУП

     1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОДАТКОВОЇ  ПОЛІТИКИ

     1.1. Податкова політика, її сутність  та цілі

     1.2. Державне регулювання податкової політики

     1.3. Податковий мультиплікатор

     2. АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

     2.1. Аналіз виконання державного бюджету в період фінансової кризи

     2.2. З’ясування факторів, які впливають на ефективність сплати податків населенням

     3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЇ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОЛІПШЕННЯМ СТАНУ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

     3.1. Проблемні аспекти реформування податкової політики

     3.2.

     3.3. Можливості адаптації податкової  політики України до вимог  Євросоюзу

     ВИСНОВКИ

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

     ДОДАТКИ

 

      ВСТУП 

     Метою роботи є розкриття сутності податкової політики держави, надання характеристики податкової політики України та розгляд шляхів її удосконалення.

     Українська податкова політика ще не склалася як єдине ціле, у якому узгоджені всі функціональні елементи. Реалії сьогодення у сфері оподаткування - це внутрішня неузгодженість складових цілісної системи податкових правовідносин. Це і нестабільність правового регламентування податкових відносин, складність адміністрування податків та податкових платежів, порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності податкового навантаження, незадовільне вирішення фіскальних завдань через перекоси як в галузевому, так і територіальному аспектах, негативний вплив політики в сфері оподаткування на стан національної економіки, низький рівень податкової дисципліни. Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті, тому робота є актуальною.

     У зв’язку з цим постають наступні задачі:

     1) з’ясувати соціально-економічну природу податкової політики як складової інструментарію державного регулювання економіки;

     2) здійснити аналіз функціонування системи оподаткування;

     3) за допомогою апріорного ранжирування оцінити ступінь впливу факторів, що впливають на ефективність сплати податків населенням;

     4) розробити рекомендацій, пов’язаних з поліпшенням стану податкової політики.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ 

1.1. Податкова  політика, її сутність та цілі 

     Держава, виражаючи інтереси суспільства  в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем. [2;с.228]

     Категорія «податкова політика» розглядається по різному. С. І. Юрій та Й. М. Бескид характеризує її як «діяльність держави у галузі затвердження, правового регулювання та організації стягування податків та податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів». [15;с.46] А. І. Крисоватий трактує податкову політику як «діяльність держави у галузі встановлення, податкового регламентування та організації стягування податків та податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави» [8]. А. М. Соколовська затверджує, що «сучасна податкова політика складається з встановлення і зміни елементів податкової системи (різновидів податків, ставок, структури податкової системи, суб’єктів, об’єктів оподаткування, податкової бази, пільг та інше) для забезпечення надходжень до бюджету, в достатньому розмірі для виконання державою покладених на неї функцій та стимулювання економічного росту» [13] О. Д. Василик формулює розуміння податкової політики держави як «сукупність дій держави в галузі будування податкової системи та мобілізації податків до бюджету»[3].

     Таким чином, автори підкреслюють дві характерні особливості податкової політики, які визначають її роль у системі управління: забезпечення необхідних надходжень до бюджету та стимулювання економічного росту.[7; с.13]

     Податкова політика – це діяльність держави  у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Саме через першу відбувається розвиток податкової системи держави. [6; с.20].

     Залежно від організаційної структури управління податкову політику розглядають на макроекономічному рівні( державна податкова політика) та мікроекономічному (податкова політика суб’єктів оподаткування – юридичних та фізичних осіб). Кожен рівень має свої особливості, цілі, задачі та методи їх досягнення.[7; с.13]

     Умовно  податкову політику поділяють на три типи:

     Перший тип – високий рівень оподаткування, тобто політика, яка характеризується максимальним збільшенням податкового тягарю. При виборі цього шляху виникне ситуація, коли підвищення рівня оподаткування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.

     Другий  тип податкової політики – низький  податковий тягар, коли держава максимально  враховує не тільки власні фіскальні  інтереси, але й інтереси платника податку. Така політика сприяє скорішому розвитку економіки, особливо її реального сектора, оскільки забезпечує найбільш сприятливий податковий та інвестиційний клімат (рівень оподаткування нижчий, ніж у інших країнах світу, починаються надходження іноземних інвестицій, у тому числі експортно орієнтованих, зростає конкурентоспроможність національної економіки). Податковий тягар на суб’єкти підприємства суттєво знижено, але державні соціальні програми значно зрізані, оскільки бюджетні доходи скорочуються.

     Третій  тип – податкова політика з  достатньо суттєвим рівнем оподаткування  як для юридичних, так і для фізичних осіб, який компенсується для громадян держави високим рівнем соціального захисту. [10; с.29]

     Податкова політика держави є складовою  частиною економічної політики, яка  базується на сукупності юридичних  актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Сутність, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. [2; c.277]

      Самостійну  податкову політику Україна розпочала  проводити, коли здобула незалежність. Взагалі податкова політика є  одним із елементів системи оподаткування, вона визначає, по-перше, яку частку ВВП (валового внутрішнього продукту) за допомогою податків вилучити до бюджету, по-друге, як ця частка має розподілятися між окремими платниками податків, між окремими територіями, між соціальними верствами населення. [12;c.211]

      Зміст та цілі податкової політики залежать від соціально-економічного ладу суспільства, соціальних груп, які знаходяться у влади, стратегічних цілей, які сприяють розвитку національної економіки, та міжнародних обов’язків у галузі державних фінансів.[7; с.28]

     Важливою  умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень. На сьогоднішній день в Україні ці умови не діють.

     Однією з головних цілей формування податкової політики повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва. З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого — залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків; податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків. При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи розрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. [12;c.256]

     Основними напрямками в податковій політиці України  на сучасному етапі є:

     1) зниження загального рівня податкового тягаря (зараз в Україні найвищий рівень податків зі всіх країн СНД);

     2) забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом впровадження інвестиційних податкових пільг;

     3) реалізація соціальної спрямованості податкової системи;

     4) вдосконалення механізму числення податків і їх перерахування;

     5) вдосконалення правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в податковому кодексі. [1] 

     1.2. Державне регулювання податкової  політики 

     Найважливішим напрямком діяльності Уряду є  створення сприятливих умов для  розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери. Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. [6]

     Податкова політика здійснюється через податковий механізм, який є сукупністю організаційно-правових форм і методів управління оподаткуванням. Держава надає цьому механізму юридичну форму за допомогою податкового законодавства. Для підтримки високої ефективності державної податкової політики необхідно підтримувати певні пропорції між прямими і непрямими податками з урахуванням специфіки країни.

     Для досягнення цілей, що стоять перед податковою політикою, усунення виникаючих диспропорцій функціонування податкового механізму  держава використовує різні інструменти і, зокрема, такі як конкретні види податків і їх елементи, об'єкти, суб'єкти, пільги, терміни сплати, ставки, санкції.

     Специфіка інституту податкових пільг визначається видами податків, методиками розрахунку, цілями їх використання і країнами їх застосування. Світова практика виробила оптимальний комплекс принципів організації податкового регулювання. [11]

     До  них, зокрема, відносяться наступні:

     1) застосування податкових пільг не носить виборчого характеру;

     2) інвестиційні пільги надаються виключно платникам, що забезпечують виконання державних інвестиційних програм і задані обсяги виробництва;

     3) застосування пільг не повинне наносити істотного збитку державним економічним інтересам;

     4) порядок дії податкових пільг визначається законом і не підлягає істотним коректуваннями на місцевому рівні.

     Пільги діляться на три основні види: вилучення, знижка, податковий кредит. [11]

     Вилучення (відрахування) - вид податкової пільги, при якій відбувається вилучення  окремих складових частин із загальної  бази оподаткування з метою його зменшення. Механізм надання такого виду пільг безпосередньо проектується на об'єкт оподаткування. [4]