Податкова полiтика держави: сутнiть i характеристика

     Знижка - це вид податкової пільги, яка зменшує  податкову базу або суму податку  на певні розміри. Розмір знижки визначається сумою витрат платника, що законодавчо виводиться з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну величину податкової бази. Шляхом надання такого виду пільг державу стимулює розвиток пріоритетних для суспільства напрямів діяльності господарюючих суб'єктів. [ 14; с.25]

     Податковий  кредит - вид пільг, при якому звільнення стосується загальної суми податкового  платежу, нарахованого для сплати. По формах надання податкові кредити  діляться на:

           зниження ставки податку;

           скорочення суми оподаткування;

           перенесення терміну сплати або сплата податку частинами;

           повернення раніше сплаченого податку (частини податку);

           зарахування раніше сплаченого податку в рахунок майбутніх платежів.[ 9; с.229]

     Іншим важливим інструментом державного податкового  регулювання економіки є податкові санкції. Їх роль подвійна, оскільки, по-перше, вони забезпечують виконання податкового законодавства (санкції застосовуються за неналежне виконання зобов'язань перед бюджетом або позабюджетними фондами), а по-друге, вони орієнтують господарюючі суб'єкти на використання в своїй діяльності ефективніших форм господарювання. Разом з тим не можна не відзначити, що дієвість санкцій залежить від ефективної роботи контролюючих органів.

     Таким чином, розглядаючи основні інструменти  податкового регулювання можна сказати, що по своєму характеру податкове регулювання економіки може бути стимулюючим або стримуючим. [6]

       Стимулююча  податкова політика (фіскальна експансія) в короткостроковій перспективі  має за мету подолання циклічного спаду економіки і припускає збільшення державних витрат, зниження податків або комбінування цих мір. У більш довгостроковій перспективі політика зниження податків може привести до розширення пропозиції чинників виробництва і зростання економічного потенціалу.

     Стримуюча податкова політика (фіскальна рестрикція) має за мету обмеження циклічного підйому економіки і припускає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування цих мір. У короткостроковій перспективі ці заходи дозволяють знизити інфляцію попиту ціною зростання безробіття і спаду виробництва. У довшому періоді зростаючий податковий клин може послужити основою для спаду сукупної пропозиції і розгортання механізму стагфляції, особливо у тому випадку, коли скорочення державних витрат по всіх статтях бюджету здійснюється пропорційно і не створюється пріоритети на користь державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці.

       Державна  фіскальна політика може бути дискреційною і недискреційною, таке розділення характеризується циклічністю розвитку економіки, стадіями економічного розвитку суспільства.

       Дискреційна державна фіскальна політика - цілеспрямована зміна величин державних витрат, податків і сальдо державного бюджету  в результаті спеціальних вирішень уряду, направлених на зміну рівня  зайнятості, обсягу виробництва, темпів інфляції і стану платіжного балансу. При такому виді політиці в цілях стимулювання сукупного попиту в період спаду цілеспрямовано створюється дефіцит державного бюджету унаслідок збільшення державних витрат (наприклад, на фінансування програм по створенню нових робочих місць) або зниження податків. Відповідно в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок. [5] Дискреційна податкова політика характерна для періоду, коли економіка держави знаходиться на стадії спаду, в суспільстві знижується попит на товари і послуги, росте перевиробництво товарів і зрештою знижується виробництво. В цьому випадку держава зменшує ставки податків або надає податкові пільги з метою збільшення доходів громадян. З іншого боку, держава має можливість зменшувати податки з метою зниження загальних цін на товари і послуги і збільшення їх доступності для споживачів з низьким рівнем доходів. Успіх залежить від того, наскільки виробники схильні до цих змін, і яка стратегія для них найбільш сприятлива, оскільки в окремих випадках надання податкових пільг не веде до зменшення цін і не дає очікуваного ефекту. Можлива ситуація, коли у населення скупчується велика грошова маса, попит на товари і послуги значно перевищує пропозицію, з'являється дефіцит товарів і росте темп інфляції. В цьому випадку держава збільшує податки і таким чином зменшує вільну грошову масу населення. Така форма дискреційної політики має фіскальний характер.

       Недискреційна державна фіскальна політика - автоматична  зміна названих величин в результаті циклічних коливань сукупного доходу. Вона припускає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень до державного бюджету в періоди зростання (зменшення) ВВП, яке здійснює стабілізуючу дію на економіку. При недискреційній політиці бюджетний дефіцит і надлишок виникають автоматично, в результаті дії вбудованих стабілізаторів економіки. Цей вид політики має часовий характер, не може продовжуватися тривалий період часу і лише згладжує негативні наслідки, властиві конкретному циклу розвитку економіки держави. [13;c.245] 

     1.3. Податковий мультиплікатор 

       У короткостроковій перспективі міри податкової політики супроводжуються ефектами мультиплікаторів державних витрат, податків і збалансованого бюджету. Тут необхідно ввести поняття планованих витрат (E), що є сумою, яку домогосподарства, фірми, уряд і зовнішній світ припускають витратити на товари і послуги. Функція планованих витрат E = C + I+G + Xn зображається графічно як функція споживання C = а + b(Y- T), яка «зрушена» вгору на величину I + G + Хn.

       Якщо  державні витрати збільшуються на ∆G, крива планованих витрат зрушується вгору на цю ж величину (рис. 1.1), а рівноважний обсяг виробництва зростає від Y1 до Y2 на величину , де m - мультиплікатор державних витрат. Він показує, наскільки зростає рівноважний рівень доходу в закритій економіці в результаті зростання не тільки державних, але і автономних витрат на одиницю. [7;c.100] 

                                                                                                         Y = E

                                                     

                                                                                        B            

                                                            

                                                                                                              

                                                                                                    E = C +I +G + X_n

                                                                                      A 
 

                                                                                             

                                                    45^o

                                 

       

Рис 1.1. Мультиплікатора державних витрат, або простий мультиплікатор Кейнса 

     Процес  починається, коли витрати зростають на ∆G і збільшують дохід на ту ж величину, що у свою чергу дає приріст споживання на величину b=∆G. Це зростання споживання знов збільшує витрати і дохід, що знову приводить до зростання споживання на величину b²*∆G і так далі. Сукупний ефект рівний , де b, b² - зміна споживання. Основним чинником, що визначає величину мультиплікатора, є гранична схильність до споживання b (відношення величини зміни в споживанні до зміни величини доходу після сплати податків). Звідси мультиплікатор державних витрат в закритій економіці . Ця елементарна модель отримала назву простого мультиплікатора Кейнса. [7;c.100]

     Модель  мультиплікатора зміниться з  урахуванням оподаткування доходу Y і відповідно споживчій функції. З урахуванням цих змін мультиплікатор витрат в закритій економіці може бути представлений у такому вигляді: , де t - гранична податкова ставка (співвідношення між приростом суми податку ∆Т, що вноситься, і приростом доходу ∆Y). Прогресивна система оподаткування є чинником, сприяючим ослабленню ефекту мультиплікатора і стабілізації рівнів зайнятості і випуску. Чим нижче ставки оподаткування, тим вагоміший, за інших рівних умов, ефект мультиплікатора.

     Слід  зазначити, що ефект мультиплікатора  державних витрат у відкритій  економіці відносно нижче, ніж в  закритій. У відкритій економіці  величина мультиплікатора державних  витрат визначається по формулі , де m'- гранична схильність до імпортування.

     Аналогічну  мультиплікативну дію на рівноважний рівень доходу надає і зниження податків Т. Якщо податкові відрахування знижуються на ∆Т, дохід Y_rd = Y - T зростає на величину ∆T (рис. 1.2). [7;c.102]

     Споживчі  витрати відповідно збільшуються на величину , що зміщує вгору криву планованих витрат і збільшує рівноважний обсяг виробництва з Y1 до Y2 на величину , де - мультиплікатор податків. Залежно від граничної податкової ставки (t) мультиплікатор податків в закритій економіці набирає такого вигляду Відповідно мультиплікатор податків у відкритій економіці має вигляд . [7;c.102] 

                                                                                                            Y = E

                                                     

                                                                                        B            

                                                           

                                                                                                                   

                                                                                                                                                                                                                                

                                                                           A 

                                                                                     

                                                    45^o

                                 

       Рис. 1.2. Мультиплікатора податків 

     Якщо  державні витрати і автономні  податкові відрахування (незалежні  від величини поточного доходу Y, наприклад, податок на нерухомість, спадок і т. д.) зростають на одну і ту ж величину, рівноважний обсяг  виробництва зростає. В цьому випадку говорять про мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди рівний або менше одиниці.

       Мультиплікативний ефект від зниження податків слабкіший, ніж від збільшення державних  витрат, що виражається в перевищенні  мультиплікатора витрат над податковим. Дана відмінність є визначальний при виборі інструментів фіскальної політики. Якщо вона націлена на розширення державного сектора економіки, то для подолання циклічного спаду збільшуються державні витрати, що дає сильний стимулюючий ефект, а для заборони інфляції збільшуються податки. [7;c.103]

       Якщо  фіскальна політика націлена на обмеження  державного сектора, то у фазі циклічного спаду знижуються податки, а у  фазі циклічного підйому знижуються державні витрати, що дозволяє відносно швидко понизити рівень інфляції.[9;c.112]

       Зниження  податків для споживачів веде до зростання  їх доходів і відповідно до зростання  їх витрат, що виражається в зростанні  попиту на споживчі товари. Зниження податків для фірм веде до зростання доходів  підприємців, що стимулює їх витрати на нові інвестиції і веде до зростання попиту на інвестиційні товари.

       Для подолання спаду правління може об’єднувати збільшення витрат та зниження податків, для досягнення росту споживання, зростання сукупного  попиту та реального національного валового продукту.[2;c.56]

 

      АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

     2.1. Аналіз виконання державного бюджету в період фінансової кризи 

     Проаналізуємо інформацію щодо наповнення державного бюджету з початку фінансової кризи та до теперішнього часу (табл.2.1.) 

                                                        Таблиця 2.1