Прямі податки з населення

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Національний технічний університет  України

«Київський політехнічний інститут»

 

Факультет менеджменту  та маркетингу

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни:

«Фінанси, гроші та кредит»

 

 

на тему:

«Прямі податки з населення»

 

 

 

 

 

	Виконала: Студентка гр. УЗ-01 Залікова книжка № 13 Петрик Олександра Олександрівна   ______________________                             (підпис)
	Керівник: Ст. викл. К.В. Жуйкова   ______________________                             (підпис)

 

 

Київ – 2012

Зміст

Вступ 3

Розділ І 4

1.1. Прямі податки – переваги і недоліки 4

1.2. Види прямих податків 6

1.2.1. Податок на прибуток 7

1.2.2. Прибутковий податок з громадян 8

1.2.3. Податок на промисел 9

1.2.4. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин 9

1.2.5. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів 10

1.2.6. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів 10

1.2.7. Плата за землю 10

1.2.8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 12

1.2.9. Податок на спадщину 12

1.2.10. Майновий податок 13

1.3. Загальнодержавні та місцеві податки 14

Висновки до розділу І 15

Розділ ІІ 16

2.1. Податок на прибуток 16

2.2. Податок на дохід фізичних осіб 17

2.3. Плата за землю 18

2.4. Податок на майно 20

2.5. Єдиний податок 22

2.6. Крива Лаффера 26

2.7. Мультиплікатор державних витрат 27

Висновки до розділу ІІ 30

Загальні висновки 31

Література 33

Додатки 35

 

 

Вступ

Податки являються необхідним ланцюгом економічних  відносин у суспільстві з моменту  виникненя держави. Розвиток та зміна  форм державного устрою завжди супроводжувалася перетворенням податкової системи.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні  сутності та різновиду прямих податків.

Об’єктом є прямі податки.

Предмет – це всі економічні відносини, які виникають в процесі нарахування та сплати прямих податків економічними суб’єктами.

При написанні  курсової роботи була поставлена мета сформувати знання про механізм саме прямого оподаткування. Дана тема актуальна тому, що дуже важливо для ефективного ведення господарської діяльності знати всі принципи податкового законодавства.

Існує такий  вислів «У цьому світі неможливо  бути впевненим ні в чому, окрім  смерті та податків» (Б. Франклін). Не знаючи всі моменти системи оподаткування дуже важко займати певну позицію на економічному ринку. А знаючи всі її основні принципи можна уникнути деяких суперечностей закону, і тим самим уникнути деяких штрафних санкцій, які можуть бути катастрофічними для підприємства.

 

Розділ І

1.1. Прямі податки – переваги і недоліки

Починаючи з Ж. Бодена (кінець XVI ст.) і до сьогодні існує поділ податків на прямі  і непрямі. Прямі податки виходять з прямої, а непрямі — з посередньої (менш точної) оцінки платоспроможності  платника, виходячи з його споживання. [21]

Прямі податки  майже не впливають на ціни, але  зменшують доходи платників - тим  самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той  же час вони не змінюють структуру  попиту, на відміну від деяких видів  непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом  доходу сприяє збільшенню можливостей  для держави в регулюванні  економічних процесів і вирішенні  проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. В той же час з фіскальної точки  зору вони поступаються непрямим в  стабільності надходжень, в рівномірності  розподілу надходжень по окремих  регіонах, в існуванні більш сприятливих  умов щодо ухилення від їх сплати.

Прямі податки  поділяються на дві підгрупи : особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного  платника, в залежності від його доходу чи майна. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки  передбачають оподаткування за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал. [11]

До переваг  прямих податків можна віднести те, що:

– прямі  податки дають реальну можливість встановити пряму залежність між  доходами платника та його платежами  в бюджет;

– прямі  податки є важливим дійовим фінансовим регулятором економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного споживання, ділової активності, підприємництва і т.д.), а також  регулюють доходи юридичних і  фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціну товарів;

– прямі  податки сприяють розподілу податкового  тягаря таким чином, що значні податкові  витрати несуть ті члени суспільства, які мають більш високі доходи;

– прямі  податки справляють значний вилив  на саму державу, яка повинна забезпечити  сприятливі умови для ефективного  розвитку виробництва, адже якщо обсяг  вітчизняного виробництва продукції  зростає, то більшими стають надходження  до бюджету;

– при  прямому оподаткуванні податкові  служби вступають у безпосередні взаємовідносини з платниками податку, що спонукає до розвитку економічної  та політичної самосвідомості: виникають  запитання, на які цілі спрямовуються  кошти та чи раціонально їх використовують. При непрямому оподаткуванні  сплата податку не так помітна, тому платники інертні щодо податкової політики держави;

– історія  розвитку прямих податків свідчить про  те, що вони призводять до сильної зміни  як структури виробництва, так і  споживання.

У разі, якщо держава привласнює весь прибуток або більшу його частину, поступово  виникає ситуація, коли споживання зменшується, а підприємства зупиняються. У свою чергу, доходи господарських  одиниць, які зростають при помірних прямих податках, стають одним із основних джерел інвестицій в економіку, зростання  ділової активності, а значить, і  обсягу споживання.

Механізм  прямого оподаткування має і  певні недоліки. До цього переліку відносять такі позиції:

— при  формуванні державного бюджету пряме  оподаткування не може бути стабільним джерелом його доходів, оскільки, наприклад, податок на прибуток та особисті прибуткові податки — це результат ефективної діяльності вітчизняного виробника. І  навпаки, непрямим податкам властиве більш  швидке надходження. Перерахування  податків до бюджету здійснюється після  реалізації продукції. Крім того, фіскальна  ефективність непрямих податків пов’язана  з тим, що вони охоплюють величезну  кількість людей, які їх сплачують при придбанні кожної одиниці оподаткованого товару, через що вони дають більш стабільний доход;

— оскільки прямими податками охоплюються  прибутки та доходи підприємств і  населення, то досить низькою є ймовірність  їх повного чи майже повного надходження. Більш надійнім об’єктом оподаткування  є товари і послуги, процес споживання яких зупинити важко;

— прямі  податки є досить поширеними для  платників, ніж непрямі, де одразу вимагається  сплата значної суми. Непрямі ж  податки менш помітні для споживачів, оскільки вони сплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, що купуються. Крім того, перевага цих податків полягає ще й у  тому, що їх стягнення не пов’язане  з неприємним для платника втручанням податкових органів у його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам з боку платників значно менша, ніж  прямим;

— пряма  форма оподаткування потребує складного  механізму стягнення податків, оскільки пов’язана з досить складного  методикою проведення бухгалтерського  обліку та звітності;

— контроль за сплатою прямих податків також  досить складний, оскільки податкова  адміністрація має справу з великою  групою платників прямих податків. А це в свою чергу вимагає розширення податкової служби і розробки різноманітних  методів обліку та контролю доходів  громадян і підприємств. Недосконалість законодавства і відсутність  належного контролю за сплатою податків створюють сприятливі умови для  ухилення від їх сплати. [10]

1.2. Види прямих податків

Види  прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку.

Платниками  податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти  оподаткування або провадять  діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Податковим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. [2]

Нині  в Україні встановлені такі види прямих податків:

• на прибуток підприємств;

• на доходи фізичних осіб;

• плата (податок) на землю;

• з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• плата за воду;

• фіксований податок та ін.

1.2.1. Податок на прибуток

Балансовий  прибуток підприємства - це загальна сума його прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) , в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій.

Платники  податків:

• Суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, банки (крім Національного банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.

• Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України. У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку. [22]

Ставки податку

• Основна ставка податку становить 16 відсотків.
• Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу.
• За ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 цього Кодексу.
• За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу. [3]

1.2.2. Прибутковий податок з громадян

Платниками прибуткового податку  є громадяни України, іноземні громадяни  і особи без громадянства як ті, які мають, так і ті, які не мають  постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом  оподаткування у громадян, котрі  мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний  дохід за календарний рік, одержаний  ними з різних джерел як на території  України, так і за її межами.

У громадян, котрі не мають постійного місця  проживання в Україні, об’єктом оподаткування  є доходи, одержувані з джерел в  Україні.

Даний податок  почав діяти від 22 травня 2003 року. [7]

З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка — 15 відсотків.

Доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку  з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи, оподатковувались за єдиною ставкою — 20 відсотків.

Але згідно вище зазначеного закону є випадки, коли ставку податку зменшено. [11]

Види ставок

Рис.1.1.

1.2.3. Податок на промисел

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни  та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.