Прямі податки з населення

1.2.4. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин

Платниками  є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи  підприємства, які здійснюють видобуток  корисних копалин. Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища. [22]

19.05.2011 Законом  України були внесені певні  зміни до Податкового кодексу  України щодо використання корисних  копалин та про ставки вивізного  (експортного) мита на деякі  види зернових культур. [8] (Додаток 2)

1.2.5. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Ліси  України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцезнаходженням  виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні. Усі ліси України є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування. З метою раціонального і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів. До лісових ресурсів належать: деревина технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

1.2.6. Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів

Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять усі суб’єкти підприємницької  діяльності-водокористувачі незалежно  від форм власності, в тому числі  підприємства гідроенергетики та водного  транспорту.

1.2.7. Плата за землю

Використання  землі в Україні є платним. Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. [22]

Платниками податку є:

• власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
• землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є:

• земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
• земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Ставки податку за земельні ділянки  сільськогосподарських угідь  
(незалежно від місцезнаходження)

• Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:
• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
• для багаторічних насаджень - 0,03.
• За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті. [4]

Але існують певні особливості  встановлення податку на землю. (Додаток 1)

Цільове призначення впровадження плати за землю

Рис.1.2.

1.2.8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання  автомобільних шляхів загального користування. Верховна Рада ввела мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, спожиті в побуті газ і електроенергію та послуги громадського транспорту. [22]

1.2.9. Податок на спадщину

Перш  за все, варто сказати, що всі дії  з оформлення спадщини виробляє державна нотаріальна контора за місцем прописки померлої людини або за місцем знаходження  майна або більшої його частини. Часом відкриття спадщини згідно з Цивільним кодексом України  вважається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє  місце проживання спадкодавця, а  якщо воно невідоме - місце знаходження  майна або останньої його частини.

Чинне законодавство  передбачає дві підстави для наслідування: спадкування за законом і за заповітом. При спадкуванні за законом майно  розподіляється між спадкоємцями першої-п'ятої черги. Однак кожний дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частину одному або декільком особам, як входять, так і не входять до кола спадкоємців  за законом.

Однак незалежно  від наявності заповіту неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні дружина і батьки спадкодавця спадкують 1/2 частину, яка  покладалася б кожному з них  у разі спадкування за законно.

За допомогою  спадщини можна істотно збільшити  власні активи, але не варто забувати, що успадковане майно обкладається прибутковим податком. В Україні  згідно з Законом «Про оподаткування  доходів фізичних осіб» спадковим  майном, яке підлягає оподаткуванню, є практично все цінне майно:

• Нерухомість (квартири, будинки, земельні ділянки, інші споруди тощо);
• Рухоме майно (транспортні засоби, предмети антикваріату і твори мистецтва, дорогоцінні камені та вироби з дорогоцінних металів і т.д.);
• Об'єкти комерційної власності (цінні папери, корпоративні права, цілісний майновий комплекс, інтелектуальна власність або право на отримання доходу по ній);
• Суми страхового відшкодування за договорами страхування, укладеними спадкодавцем, суми на пенсійному рахунку за договорами недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу;
• Грошові кошти: готівкові та безготівкові, що зберігаються на рахунках у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні та іпотечні сертифікати, сертифікати фондів операцій з нерухомістю. [24]

1.2.10. Майновий податок

Згідно  із статтею 67 Конституції України, кожен  громадянин України зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку  і розмірах, встановлених чинним законодавством, для чого щорічно подавати до податкового  органу за місцем проживання декларацію про свій майновий стан та отримані доходи за минулий рік.

Вважається, що громадянин має постійне місце  проживання в Україні, якщо він проживав на території України в календарному році не менше 183 днів. [1]

Прямі податки  встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок  їхніх доходів, а сума податку  безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата  та інші доходи громадян, прибуток або  валовий дохід підприємств. Податки  на споживання сплачуються не при  отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. [2]

1.3. Загальнодержавні та місцеві податки

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються  на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні  податки  установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим  на всій території країни незалежно  від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються. Місцеві  податки  установлюються місцевими  радами народних депутатів, їхня особливість  полягає в тому, що на відміну  від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників  та порядок обчислення. Конкретні  ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах  установлених граничних розмірів.

Податки повинні бути основним інструментом держави для:

• регулювання економіки;

• стимулювання науково-технічного прогресу;

• формування доходів бюджету;

• обмеження росту цін та інфляції, тощо.

У сучасному  підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати  захист майнових прав та інтересів  платників податків - юридичних і  фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва. [22]

 

Висновки до розділу І

Податки — це обов’язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.

Податки виконують дві основні  функції:

• розподільча – є інструментом перерозподілу грошових доходів держави,
• фіскальна – формування державних фондів.

Податки є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин.

Податки поділяють на прямі і  непрямі.

Непрямі податки – це податки, що встановлюються на товари і послуги  і входять у їх ціну. Це податок  на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори.

Прямі податки стягуються безпосередньо  з індивідів та фірм. Вони є одним із визначальних чинників розвитку економічної системи держави, оскільки вони пронизують всі сфери суспільного життя та поєднують в собі реалізацію економічних інтересів усіх суб’єктів національної економіки. Прямі податки – це закономірне об’єктивно-суб’єктивне явище, система соціально-економічних та організаційно-правових відносин, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації до бюджету держави частини вартості ВВП з метою фінансового забезпечення виконання державою її функцій. [12]

 

Розділ ІІ

2.1. Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів  фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від  орендних операцій, та від позареалізаційних  операцій. [22]

Приклад

Існує така інформація щодо результатів  діяльності ВАТ „Світ”:

Продаж товарів (з ПДВ) – 400000 грн.

Дохід від операцій торгівлі цінними  паперами – 15000 грн.

Сума сплачених сировини, комплектуючих, запчастин (без ПДВ) – 100000 грн.

Витрати на реконструкцію основних фондів – 20000 грн.

Балансова вартість основних фондів на початок року – 80000 грн.

Сума штрафів, пені, що сплачені, – 800 грн.

Сума заробітної плати та відрахування на обов’язкове пенсійне і соціальне страхування – 60000 грн.

Амортизація – 5000 грн.

Придбання основних фондів – 20000 грн.

Визначити суму податку на прибуток.

Податок на прибуток = (Валові доходи – Валові витрати – Амортизація)* 16%

ВД = 400000 + 15000 = 415000 грн.

ВВ = 100000 + (80000 * 10%) + 60000 = 168000 грн.;

(80000 * 10%) – витрати на реконструкцію основних фондів у розмірі 10% від балансової вартості на початок року включаються до валових витрат.

Податок на прибуток = (415000 – 168000 – 5000) * 0,16 = 175333 * 0,16 = 38720 грн. [13]

2.2. Податок на дохід фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб —  загальнодержавний податок в  Україні є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України. [23]

Приклад

У квітні працівнику, який подав заяву на використання соціальної податкової пільги у якості нецільової благодійної допомоги була нарахована матеріальна допомога у сумі 860 грн і заробітна плата у сумі 1000 грн. Розрахувати суму податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб = ( Нарахована заробітна плата –  утримання до фондів соціального страхування – соціальна пільга ) * 15%.

У 2011 році соціальна пільга складала 470,50 грн ( 50% мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року). Соціальна пільга застосовується, якщо заробітна плата не перевищує 1320 грн. Розмір матеріальної допомоги не перевищує 1320 грн, а працівник має право на соціальну податкову пільгу, матеріальна допомога у склад оподаткованого доходу не включається. [13]

Податкова соціальна  пільга у 2004 – 2011 роках

Таблиця 2.1.

Рік	Граничний розмір доходу, який дає право на отримання  податкової соціальної пільги, грн.*	Мінімальна зарплата, грн.	Розмір пільги, %	Сума податкової соціальної пільги, грн.
				100 % для будь-якого платника податку	150 % для осіб, визначених у пп. 169.1.3 ПК	200 % для осіб, визначених у пп. 169.1.4 ПК
2004	540,00	205	30	61,50	92,25	123,00
Продовження Таблиці 2.1.
2005	630,00	262	50	131,00	196,50	262,00
2006	680,00	350	50	175,00	262,50	350,00
2007	740,00	400	50	200,00	300,00	400,00
2008	890,00	515	50	257,50	386,25	515,00
2009	940,00	605	50	302,50	453,75	605,00
2010	1220,00	869	50	434,50	651,75	869,00
2011	1320,00	941	50	470,50