Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Сентября 2015 в 21:25, контрольная работа
Одним із різновидів правовідносин є податкові правовідносини, які внаслідок прийняття Податкового кодексу України отримали новий стимул для розвитку. Цей кодифікований акт встановив правовий режим елементів податкових правовідносин, що вплинуло на їх структуру, зокрема частково змінився зміст прав та обов’язків суб’єктів податкових правовідносин. Встановлення нових логічних суб’єктивних зв’язків призвело до зміни співвідношення елементів публічності та приватності у податкових правовідносинах, що потребує окремого концептуального дослідження. Необхідність дослідження структури податкових правовідносин визначається потребою вироблення єдиного науково- теоретичного підходу до цих правовідносин.
Зазначається, що податковий обов’язок реалізується за допомогою великої кількості податкових процедур, які умовно можна поділити на три блоки за структурою податкового обов’язку: процедури податкового обліку, процедури сплати податку, процедури податкової звітності. Серед обов’язків платника податків закріплений обов’язок вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. У цьому підрозділі облік об’єктів оподаткування та податкова звітність розглядається як два взаємозалежних обов’язки платника, оскільки у документах податкової звітності фактично відображаються і підсумовуються результати обліку.
Обов’язок вести податковий облік виникає у платника податку на прибуток підприємств з моменту створення юридичної особи та взяття її на облік органами державної податкової служби як платника податку. На юридичних осіб – платників податків поряд з обов’язком вести податковий облік законодавством покладено обов’язок вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність. Одним із проблемних є питання співіснування податкового та бухгалтерського обліку та врегулювання розбіжностей між ними. Разом із тим, вихідна база і бухгалтерського, і податкового обліку єдина – дані первинного обліку. Єдиною підставою обліку є первинні документи, але цілі бухгалтерського й податкового обліку різні – перший відображає поточний стан господарської діяльності підприємства, в той час як останній застосовується з метою оподаткування відповідного об’єкту. Дані податкового обліку повинні відображати порядок формування суми доходів і витрат, частки витрат, що враховуються в поточному податковому періоді і в наступних періодах, суму податкової заборгованості тощо.
Окрім питань обліку та звітності значна увага приділяється особливостям зміни строків сплати податку на прибуток підприємств. Податковим кодексом України доволі чітко закріплено порядок надання розстрочки та відстрочки сплати податку, встановлені підстави для такого надання. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Підставою для розстрочення грошових зобов’язань платника податків є надання ним доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків; для відстрочення – надання доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, які призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків. Крім того, платник податку зобов’язаний надати економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення або відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Реалізація процедур з податкової звітності у зв’язку з набранням чинності Податковим кодексом України передбачає певні особливості у перехідний період. За 2010 рік податкова звітність складалася за чинним на той момент законодавством і за відповідною формою декларації з податку на прибуток підприємств. За перший квартал 2011 року також подається, затверджена на той момент форма декларації, і застосовуються всі норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. А вже починаючи з другого кварталу 2011 року платники зобов’язані подавати декларацію за новою формою. У такому разі йдеться про впровадження не лише однієї оновленої форми податкової звітності, а про низку таких форм. Існування досить різноманітного кола суб’єктів господарської діяльності, які законодавчо віднесено до категорії платників податку на прибуток, зумовлює ряд особливостей порядку визначення об’єкту оподаткування та застосування ставки оподаткування, що, перш за все, передбачає різні форми податкової звітності.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Задача1.
Товариство "Банкет" протягом місяця здійснювало такі операції: виробництво та продаж лікарських препаратів загальним обсягом 10000 грн.; виробництво та продаж спирту етилового загальним обсягом 15000 грн.; роздрібна торгівля продуктами питання загальним обсягом 3500 грн.
Визначити, які податки повинно буде заплатити ТОВ "Банкет""? В якому розмірі? Які з цих податків мають ознаки прямих, які непрямих?
В якому разі ТОВ "Банкет" виконує функції податкового агента?
Розв’язання:
ТОВ "Банкет" повинен заплатити наступні податки:
Оскільки за умовами задачі не надано показників витрат, що прямо визначають величину оподатковуваного доходу (для податку на прибуток) та податкового кредиту (для ПДВ), визначити числове значення податкового зобов’язання з кожного податку і збору не можливо.
Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти
В даному випадку ТОВ "Банкет" буде виконувати функції податкового агента за умови сплати доходів третім сторонам.
Прямі податки — податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків. Прямими податками є податок на прибуток та ПДФО.
Непрямі́ пода́тки — податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг.
Непрямими податками є акцизний податок та ПДВ.
Задача 2.
Науково-дослідний інститут є землекористувачем і надає в оренду частину своїх споруд приватному підприємству, хто в даному випадку є платником плати за землю? Чи може надаватись пільга по її сплаті, якщо так, то хто може її використати?
Розв’язання:
Платниками податку є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Таким чином, платником плати за землю є приватне підприємство за винятком випадку, якщо воно діє на спрощеній системі оподаткування. В даному випадку платником плати за землю буде Науково-дослідний інститут.
Від сплати податку звільняються дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ, тому Науково-дослідний інститут в даному випадку буде мати пільги щодо сплати плати за землю.
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
Список використаної літератури