Вивчення української мови в початкових класах

Вивчення української  мови в початкових класах

План.

 

1. Вивчення української мови на сучасному етапі.
2. Ознайомлення з частинами мови в початкових класах.

1. Система вивчення іменника в молодших класах.

2. Опрацювання прикметника. Розвиток мовлення при вивченні теми “Прикметник”.
3. Робота над дієсловом в початкових класах.
4. Формування граматичного поняття про знаменник.
5. Методи і прийоми при вивченні прислівника.
6. Ознайомлення молодших школярів з прийменником.

3. Знання граматичного матеріалу у вивченні рідної мови в молодших класах.

 

1. Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних грунтовних знань та умінь з української мови.

Неперервна мовна освіта, починаючи  з материнської (родини) школи і  закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на виховання мовної особистості, на природне бажання повернутися в щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традиції, на створення українського середовища в усіх сферах суспільного життя, на прагнення удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування літературною мовою.

Щоб знати, що оновлювати, що знати, чим замінити і що додати, необхідно глибоко  ввійти в реальний стан сучасного  мовлення у кількох основних сферах: державній, суспільній, культурно-освітній і власне мовній.

Наївно  сподіватися, що можна побудувати українську державу без державності української  мови.

Кого  і що повинна дати мовна освіта Українській державі і суспільству?

Найперше  – громадян, які (незалежно від  етнічного походження) вільно володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною мовою, її стилями жанрами.

Мовна освіта повинна забезпечувати інтелект державі. Мова як матеріалізована думка  і процес її народження, як засіб  від конкретно – чуттєвого  до постійно – абстрактного пізнання світу, як “канал зв’язку” для одержання інформації  з інших, немовних сфер людського й природного буття – є основним чинником формування інтелекту. Тому в школі викладання українською мови аж не може зводитися до етнографічного рівня, хоча включати його в навчальний процес треба. Мова має виховувати духовно – емоційну сферу україномовних громадян через організаційний зв’язок з національними традиціями. Адже наша мова є скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських  морально – естетичних цінностей і це благородний матеріал для виховання молодої людини.

Що  дає громадянам України вивчити  державної мови – сучасної літературної української мови?

Найперше  – гарантію реалізувати всі права  і свободи в межах Української держави на всіх виробничих, державних, виробничих посадах. Можливість реалізувати творчі здібності  в усіх сферах культурно – освітнього життя.  Мати доступ до джерел українського державності – культури, науки, літератури, мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання відповідно до соціальної ролі.

І головне  – відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій живемо, з народом  – творцем і повівши мови; почуття  комфортності від носій історичної пам’яті однієї з найдавніших  мов і культур.

Вивчення  української мови молодшими школярами  є початковий стану виховання  мовної особистості.

Важливу роль в цьому процесі відіграє знайомство з частинами мови.

 

2. Вивчення  частин мови в початкових класах  має на меті ознайомлення учнів  з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, числівники, прислівники і з службовою частиною мови прийменником (без уживання термінів “самостійні” і “службові” частини мови), усвідомлення того, що кожне слово є назвою предметів того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дій і відповідає на питання хто? Що? Яка? Який? Яке? Що робить? І под., застосування форми словозміни передбачених правилом, таких як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо, розвиток усного і письмового мовлення учнів шліхом   збагачення їх словника новими іменниками, прикметниками чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів, розвиток уміння добирати слова для передачі своїх думок, з’ясування синтаксичної функції того чи іншого слова (частини мови).

А) Система  вивчення іменників.

Знайомство  з частинами мови починається  з вивчення іменника як найбільш уживаного  учнями лексико-граматичного класу  слів. Вивчення іменників в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів по вищих іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Ці завдання розв’язуються не ізольовано, а у взаємозв’язку. Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу для узагальнення знань про іменник як частину мови.

Система роботи над вивченням  теми “Іменник”, має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови; а також поступове ускладнення вправ, спрямоване на формування навичок точного виживання іменників у мовленні і правильне їх написання.

Формування  у молодших школярів граматичного поняття  “іменник складається з кількох  станів. Перший – підготовчий, який збігається з періодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття  “іменник” передбачає навчання розрізнити предмет і його назву, розвиток умінь класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо)”.

Другий  стан формування поняття “іменник”  передбачає знайомлення учнів із граматичним ознаками слів у єдності з їх смисловими значеннями (відповідають на питання хто? що?., називають предмети) й закріплення їх у терміні “іменник”. Ця робота потребує від учня більше високого ступеня узагальнення, ніж  це було на підготовчому стані.

Третій  стан полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форми роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширене знання про власні і загальні назви.

Четвертий стан передбачає формування уміння відмінювати  іменники, свідомо вживати  відмінкові форми для висвітлення своїх думок і правильно писати відмінкові закінчення.

Діти  вивчають іменник протягом 4 років  навчання. У 1 класі школярі вчаться  відповідати на питання хто? що ?, знайомляться із словами, що є назвами  предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот. У 2 класі вводиться термін “іменник”, розкриває поняття “слова, які означають назви предметів”, проводжується робота над диференціацією назв істот і неістот, без уживання термінів “однина - множина” формуються практичні навички розрізнення числа іменників. У 3 класі поглиблюються уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви; вводиться терміни для позначення тих понять, які раніше розглядається практично.

Якщо  в 2 класі для розрізнення числа  діти користувалися прийомом “один - багато”, то в 3 класі формується граматичне поняття один (множини). Учні вперше знайомляться з такою граматичною  категорією, як рід іменника, навчаються розрізнити іменники за родами з допомогою підстановки слів він, вона, воно, чи мій, моє. Третьокласники ще не знають відмінків іменників, однак практично вчаться ставити питання до слів назв предметів кого? Чого? Кому? Чому? І над., будувати речення і словосполучення з іменниками в перших відмінках і тим самим готуються до усвідомлення поняття відмінюваних іменників, що є основним у програмі 4 класу.

 

Формування загального поняття  про іменники.

Загальне  поняття про іменник полягає  формуватися у дитині ще у до букварний  період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає. Подальше формування поняття” іменник” передбачає роботу над лексичними значеннями іменника і його граматичною ознакою – відповідає на питання хто? що? Уміння ставити до слів – назви предметів запитання хто? чи? Що? Прищеплюється дітям ще в період навчання грамоти.

У 2 класі  діти дізнаються про те, що слова, які  означають назви людей і тварин, відповідають на питання хто?, а слова, які означають назви інших  предметів, - на питання що? З цією метою учитель здійснює систематизацію слів предметів, тобто виділяє, групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметів побуту. Внаслідок такої роботи у дітей формується уявлення про іменники – назви істот і неістот.

 

Вправи на формування загального поняття про іменник.

1. Гра “Хто? Що?”

Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин і т.ін. У відповідь учні, сигналізують картками “Хто?” “Що?”

2. Гра “Хто більше?”

Клас  поділяться на дві команди. Перша  команда придумує іменники, які містять один склад із трьох звуків, один з них – м’який приголосний, відповідають на питання що? Друга команда добирає такі ж за звуко-складною будовою іменники, але відповідати вини мають на питання хто? (Що ? – ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? – дід, віл кіт, рись).

3. Гра “Істота чи неістота”.

На магнітофонній стрічці записані іменник. (Україна, кобра, українка, хліб, базіка, кобзар, байкар, спів, хлібороб, будівельник, співачка, будова, аптека, шахта, аптекар).

Учні слухають запис, на кожний іменник сигналізують картками “Хто?” “Що?” або “Істота” “Неістота”.

4. Гра “Хто швидше?”.

Учні одночасно починають  і пишуть протягом умовного часу (5 – 10хв) слова, що відповідають на питання  що? (назви предметів у класній  кімнаті або назви меблів чи одягу, на слова, що відповідають на питання хто?). Скільки слів запише учень - стільки дістає очок. Залишається по два очка за допущені помилки.

5. Гра “Іменники на одну букву”.

Учитель пропонує на певну  букву зібрати і записати іменники, що відповідають на питання що? (або на питання хто?). наприклад, на букву р. (рука, редиска, річка, реп’ях, рівень, рослина).

Переможець вважається той, хто протягом визначеного часу (3-5хв.) правильно запише найбільшу  кількість таких слів.

6. Гра “Хто це? Що це?”.

На дошці записані слова: вовк, лисиця, ясень, лев, горобина, дуб.

Назвати хто це? Що це?

Які з цих слів є назвами  рослин, а які – назвами тварин?

Як називаються слова, що означають назви предметів  і відповідають на питання хто? що? Записати подані іменники у дві колонки: у першу – назви рослин, у другу – тварин.

Назвіть приклад іменників, що означають назви квітів.

Складіть і запишіть два розповідні речення з однорідними  членами речення.

Птахи – це (хто?) {о,о,о}.

Меблі – це (що?) {о,о,о}.

Напишіть ряд – переможець.

7. Гра “Лото назв”.

На картках написано по декілька слів, що означають назви  предметів. Учитель розкриває зміст  певного слова, а учні повинні  знайти його на картках і закрити.

Для гри можна використовувати  такі слова (іменник): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). Два. Жуйна тварина з одним чи двома  горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених  рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).

Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

 

Змінювання іменників за числами (однина, множина).

Поняття “число” засвоюються  дітьми на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв’язку  з цим уявленням про число  сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (лялька - ляльки). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.

Поняття про однину і  множину іменників формується послідовно. У 1 –2 класах діти дістають уявлення про  один і багато предметів, вчаться добирати слова за зразком (герой – герої, мишенята - мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою однин – багато.

Терміни однина/множина  вводяться в 3 класі. Якщо в 1-2 класі  учні лише практично користуються числовими  формами, то у третьому класі продовжується формування поняття “число іменників” на більш високому рівні.

Під час вивчення числа  іменників діти повинні зрозуміти:

• Якщо іменник означає назву одного предмета, він вживається в однині (стіл),
• Якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він вживається в множині (соли);
• Не всякий іменник, що має форму множини, називає кілька предметів  “двері” невсякий іменник що має форму однини становить собою назву одного предмета коріння.