Використання засобів образотворчого мистецтва для розвитку уяви

Всі необхідні якості уяви (широта, довільність, стійкість, яскравість, оригінальність) виникають не спонтанно, а за умови систематичного розвитку. Вплив вихователя та батьків повинен збагачувати і уточнювати сприйняття і уявлення дитини про навколишній світ, а не зводитися до «нав'язування» йому готових тем. Дитині потрібно допомагати знайомитися з дійсністю, щоб її зображати, розвивати здатність оперувати образами, щоб створювати на їх основі нові. Важливо формувати у дітей пізнавальні інтереси. Якщо ж цю роботу з ним не проводити, то і уява значно відставатиме в розвитку. У результаті до початку шкільного навчання дитина може виявитися не готовою до засвоєння навчального матеріалу, що вимагає досить сформованого рівня уяви. До цього віку вже мають з'явитися такі психічні утворення, як довільність, внутрішній план дій, рефлексія. Завдяки цим новоутворенням з'являється і якісно новий вид уяви – довільна уява. Зростає цілеспрямованість, стійкість задумів, образи уяви наочні, динамічні і емоційно забарвлені. Присутня творча переробка уявлень.

В образотворчому мистецтві діти створюють фантастичні образи спочатку з допомогою елементарних прийомів – змінюючи колір або зображаючи незвичайне взаєморозташуванням об'єктів. Такі образи бідні за змістом і, як правило, невиразні. Поступово малюнки набувають конкретної змістовності, наприклад дитина малює фантастичну чудо-машину, використовуючи агглютинацію, уособлення, парадоксальне комбінування (тобто приміщення об'єкта в невластиву йому ситуацію). А зміст епізодів діти запозичують з літературних творів з відомими змінами. У старших дошкільників образи в малюнках стають все більш оригінальними.

У найзагальнішому вигляді (спираючись на дослідження Б.М. Неменського, Г. Каринської тощо) роботу, стимулюючу творчість дітей, можна проводити за трьома етапами. [ 16, ст. 18 ]

I етап – навчальний. Мета: безпосереднє навчання основам зображення за допомогою нетрадиційного використання традиційних матеріалів; освоєння техніки як мови художньо-графічних образів при використанні різних матеріалів.

Тематика конкретних завдань для дітей п’ятого року життя вибирається з урахуванням особливостей пір року, враховується захоплення дітей цього віку фольклорними формами художньої творчості. Вибір занять співвідноситься з інтересом дітей в їх повсякденному житті. Роботи переважно носять характер імпровізацій на основі безпосередніх спостережень з натури або по пам'яті, за поданням, по уяві .

II етап – закріплюючий. Мета: використання  прийомів роботи, матеріалів і обладнання у відповідності з рішенням творчого завдання (акварель і акварельний крейда, гуаш і воскова крейда, воскову крейду і акварель і т.д.).

На другому етапі завдання пов'язані з осягненням кольору, характером графічної лінії, освоєнням технічних прийомів роботи пензликом, паличкою, олівцем і т.д., безпосередньо пов'язані з композиційним рішенням:

1 . Рівномірне заповнення листа.

2 . Виділення першого плану .

3. Передача першого і другого планів (те, що ближче – більше і розташоване нижче на аркуші паперу, що далі – менше і розташовано вище на аркуші паперу) .

4 . Передача рухів.

5 . Композиція з кількох фігур.

6 . Виділення головного розміром і кольором.

7 . Елементи загороджування.

8 . Рівновага композиції.

9 . Вираз характеру лінією і  кольором.

Графічна робота дрібними засобами, олівцем, паличкою, губкою, гуашшю, вугіллям і грифелем розвивають дрібну моторику. Мальовниче освоєння листа великого формату гуашевими фарбами і широким пензлем допомагають розкритися і вчать легко працювати у всіх напрямах, вільно координуючи руху всієї руки.

III етап – самостійна діяльність дітей в роботі з художніми матеріалами і реалізація творчих задумів.

Мета третього етапу – стимуляція творчої діяльності дітей за рахунок вільного вибору художніх матеріалів і устаткування.

Важливими передумовами розвитку дитячої обдарованості є вікові особливості, які можна вважати компонентами дитячих здібностей, і саме від піти років, коли найактивніше розвивається увага, є найсприятливішим для використання художніх образів в роботі вихователя.

Таким чином, провідними умовами стимуляції творчої уяви є:

1 . Надання свободи діяти (експериментувати) з різними матеріалами при одночасному збагаченні уявлень про їх властивості та способи дій.

2 . Пробудження емоцій (переживань) у процесі сприйняття дійсності.

3 . Організація спостережень за  творчим процесом дорослих.

 

2.1. Зображувальна діяльність: малювання, ліплення

Зображувальна діяльність – це специфічне образне пізнання дійсності. Для того щоб намалювати, зліпити будь-який предмет, попередньо потрібно добре з ним ознайомитись. Формування уявлень про предмети потребує засвоєння знань про їхні властивості та якості, форму, колір, величину, положення в просторі. Діти п’ятого року життя вже самостійно знаходять ці якості, порівнюють предмети, знаходять схожість та відмінність, тобто виконують розумові дії. Таким чином, зображувальна діяльність сприяє сенсорному вихованню, розвитку наочно-образного мислення.

На заняттях із зображувальної діяльності розвивається мовлення дітей: засвоєння назв форм, кольорів та їх відтінків, просторових позначень сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесі спостережень за предметами та явищами, при обстеженні предметів, а також при розгляданні ілюстрацій, репродукцій картин художників позитивно впливають на розширення словникового запасу та формування зв’язного мовлення. Використання образних порівнянь, віршів для естетичної характеристики предметів сприяє розвитку виразного мовлення.

При проведенні занять виникають сприятливі умови для формування таких якостей, як ініціативність, допитливість, розумова активність та самостійність, цікавість. Також у процесі зображувальної діяльності створюються сприятливі умови для розвитку естетичного сприймання та емоцій, які поступово переходять в естетичні почуття.

Для естетичного виховання дітей та для розвитку їх зображувальних здібностей велике значення має знайомство з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів у картинах, скульптурі, архітектурі, творах прикладного мистецтва допомагають дітям глибше та повніше сприймати явища життя та знаходити образні вираження своїх вражень у малюнках, ліпленні, аплікації. Поступово у дітей розвивається художній смак.

У процесі зображувальної діяльності поєднується розумова та фізична активність. Для створення малюнка, скульптури, аплікації необхідно докласти зусиль, виконати ті чи інші дії, оволодіти певними вміннями, це в свою чергу також  активує розвиток творчої  уяви.

Отже, твори образотворчого мистецтва формують інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову сфери, моральне здоров’я.

Основним засобом вираження себе вже на ранніх стадіях життя є малювання. Заняття малюванням розвивають дитину в цілому, прилучають її до найголовнішого – процесу творчості. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі), і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони. Мобілізуючи розумову діяльність, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, уяви, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.

На заняттях із ліплення емоційні переживання викликає скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистості, зате більше діє формою, об’ємом, лінією, фактурою. Скульптура має велике значення для виховання та навчання дітей п’ятого року життя. Вона сприяє розвитку уяви, через уявлення кінцевого продукту, зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення. Скульптура, як і інші види зображувальної діяльності, формує естетичний смак, розвиває почуття прекрасного.

У родині образотворчих мистецтв ліплення відіграє таку саму роль, як і арифметика в математичних науках. Це абетка уявлень про предмет. У малюванні предмет зображується відносно. Через перспективу часто зменшується, а іноді й зовсім втрачається справжність властивостей предмета, головний його зміст. Правильне співвідношення частин, відмінність головного від другорядного – тіла від приставних частин – усе це ясно передається при зображенні предмета за допомогою ліплення. Скульптура надає тривимірне зображення предмета. Частіше за все предметом скульптурного зображення виявляється людина, рідше – тварини, неживі предмети. Скульптуру можна спостерігати з різних сторін, тому дуже важливо поставити її так, щоб добре сприймався силует фігури, її жест, рух.

Важливий засіб у формуванні уяви дітей п’ятого року життя – це використання творів образотворчого мистецтва в оформленні побуту, в процесі навчання та самостійної діяльності. З цією метою підбираються твори усіх жанрів побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін.). І в цьому віці діти здатні оцінити і розібратися в такому різноманітті структури, фактур і форм, на відміну від молодших дошкільники.

Успішне протікання зображувальної діяльності та формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов, а саме:

• забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;
• підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);
• обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.

Це підготує ґрунт для формування інтересу і сприятиме створенню в дітей позитивного ставлення до діяльності. У навчанні слід виділити ті сторони, які б змогли привернути увагу дітей, активізувати мислення. Важливе значення для розвитку уяви засобами образотворчого мистецтва має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю та ігрові форми – як провідна діяльність дошкільників. Значною мірою цьому сприяє також різноманітність форм попередньої роботи:

• спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;
• читання художньої літератури;
• розглядання творів образотворчого мистецтва;
• цілеспрямований перегляд лялькових спектаклів, прослуховування музичних творів;
• проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;
• створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;
• підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл обов’язків для виконання колективних робіт на ін.

Необхідною умовою при цьому є активність вихователя як на занятті, так і під час підготовки до нього, а також активність самих дітей. Вихователь має сам добре розуміти «художню мову» творів мистецтва і доступно, з урахуванням вікових та психологічних особливостей, донести її до дітей. Дорослий подає приклад використання виразного, образного мовлення, сенсорно-емоційних, моральних та художньо-естетичних оцінок і суджень.

 

2.2. Аплікація та конструювання

Термін «аплікація» з лат. означає накладання. Це один з видів який використовується для художнього оформлення різних предметів: одягу, посуду за допомогою прикріплення до основного фону вирізаних декоративних або тематичних форм. Аплікація, це найбільш простий і доступний спосіб створення художніх робіт при якому зберігається реалістична основа самого зображення. Це дає можливість використати аплікацію не тільки для оформлення, а й для створення картин, панно, орнаментів.

Основними ознаками аплікації є силуетність, тобто площинне узагальнення, трактова образу.

Процес виконання аплікації включає два етапи це вирізання окремих форм та прикріплення форм до фону. А простота і легкість виконання аплікації робить її доступною для дитячої творчості. Для молодших дошкільників використовуються аплікації з накладанням – коли готові фрагменти накладаються на такі ж фрагменти, зображені на основі.

Аплікація для дітей п’ятого року життя вже може бути різних типів: предметною, тобто складатися з окремих зображень; сюжетною, в якій відображається певний сюжет; силуетною – із зображень певних силуетів людей, тварин, птахів; декоративною – це створення композиції шляхом наклеювання різаних елементів з кольорового паперу. Декоративну аплікацію можна складати з геометричних та рослинних елементів та візерунків народного орнаменту.

Завдання які ставляться для дітей щодо аплікації в свою чергу вимагають і розвитку уяви, бо діти мають навчитися чи вміти:

1) Розрізняти геометричні форми знати їх назви.

2) Вчити композиції візерунків на папері різної форми, на об’ємних та площинних предметах.

3) Створити зображення предмету з окремих частин, розміщувати предмети в сюжетній аплікації.

4) Оволодіти технічними прийомами: вирізувати по прямій, в різних напрямках, із заокругленням. Вирізувати із паперу складеного вдвоє, декілька разів та вирізувати силуети.

Навики набуті на заняттях з аплікації використовуються в інших видах діяльності особливо в конструюванні.

Конструювання – це слово походить з латини і буквально означає «побудова».Під дитячим конструюванням розуміють діяльність, в якій діти створюють із різних матеріалів різноманітні ігрові комбінації.