Використання проектної діяльності на уроках української мови

       Метод  — це сукупність операцій оволодіння певною сферою практичного чи теоретичного знання, тією чи іншою діяльністю; це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Є. Полат писав, що якщо ми говоримо про метод проектів, то маємо на увазі саме спосіб досягнення дидактичної мети через детальне розроблення проблеми (технологію), яка має завершитися досить реальним, практичним результатом [27, 2]. Цю думку про технологічність методу проектів поділяють І. Єрмаков [9, 44—45], Ю.Загуменнов, Л. Шелкович, Г. Шварц [11, 17 ], Г.Ісаєва [13, 6], С. Клепко [7, 20], І. Гусь, І. Калмикова [6, 9] Тому далі, говорячи про метод проектів, ми матимемо на увазі педагогічну технологію.

           В «Українському педагогічному словнику»  подано визначення, згідно з яким метод проектів є організацією навчання, «за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів» [5, 205]. Але будь-яке визначення буде неповним з точки зору сутнісних ознак методу проектів. Якщо доповнити його думками науковців і педагогів-практиків, то утвориться така номенклатура сутнісних ознак методу проектів:

• самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна або групова), яку вони виконують упродовж визначеного відрізка часу;
• розв'язання проблеми, яка передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості;
• «відчутність» результатів виконання проекту (якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження);
• використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів [25, 150];
• не пасивне, а активне сприйняття «навчання через дію»;
• зміщення акцентів у діяльності з формального запам'ятовування на активне мислення;
• застосування «принципів» (загальнодидактичних або частково методичних) лише за необхідності (мається на увазі їх доцільність у конкретних ситуаціях проектування) [20, 477];
• творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І. Зимня) [10, 14];
• орієнтування учня на актуалізацію наявних знань і набуття нових для активного включення в проектувальну діяльність у соціокультурному середовищі [33, 1];
• розвиток пізнавальних, творчих навичок і вмінь, що потребують самостійного конструювання знань та орієнтації в інформаційному просторі [2, 1];
• практика особистісно-орієнтованого навчання, що враховує в процесі навчання конкретного учня, його вільний вибір та особисті інтереси [31, 3];

       Виходячи із сутнісних ознак  методу проектів, логічно сформулювати основні вихідні положення проектування як діяльності. Е. Кагоров і М.Чанова виокремлюють такі принципи методу проектів;

1. активності у виборі завдання та його опрацюванні;
2. життєвого, практичного характеру проекту, його суспільно-корисної установки;
3. інтересу учнів до роботи;
4. поєднання  теорії з практикою, знань і  навичок; 
5. здатності проекту  породжувати в процесі роботи нові [14, 412];
6. можливості втілення проекту;
7. самостійності;
8. творчості;
9. колективної діяльності [32, 5].

        Метод проектів як педагогічна технологія складається з певної кількості кроків-операцій, які виконують відповідні завдання. Метою й завданнями методу проектів є:

1. створити умови під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня;
2. навчити учнів здобувати знання самостійно, застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань;
3. сприяти учневі в здобутті комунікативної компетентності, тобто здатності працювати в групах, рольової компетентності, тобто спроможності виконувати соціальні ролі;
4. сприяти розвиткові умінь учнів користуватися дослідницькими прийомами (оперувати інформацією, висувати гіпотези, робити висновки тощо) [25, 150-151];
5. стимулювати інтерес учнів до визначеної проблеми, прагматичну зацікавленість до практичного застосування отриманих результатів;
6. формувати прогностичні уміння й навички учнів;
7. сприяти створенню соціально значущих ситуацій у процесі живого спілкування дитини з оточенням і через це впливати на психологічний розвиток учня [31, 26];

       Розмаїття цілей  і завдань проектування свідчить  про його поліфункці-ональність.  Розробляючи концептуальні положення методу проектів,   М. Чанова виділяє такі його функції:

1. пізнавальну (під час проектування учні здобувають нові знання та вміння);
2. ціннісно-орієнтаційну (спрямованість діяльності людини на певні цінності називається ціннісною орієнтацією);
3. комунікативну (навички спілкування в групі, необхідність презентувати результати діяльності з проектування); ,
4. практичну (діяльнісний аспект проектування);
5. функцію гуманізації (особистість учня стає епіцентром діяльності вчителя);
6. критеріально-оціночну (зовнішнє оцінювання й оцінювання вчителем відбуваються за встановленими заздалегідь критеріями) [32, 5].

       Логіка  принципів, поліфункціональність за призначенням, спроможність виконати низку важливих цілей і завдань — усе це свідчить про цінність методу проектів, яка полягає ще й у тому, що він є:

• знаряддям, яке підпорядковує всі педагогічні теорії основному фактору виховання — дії;
• корисним;
• засобом формування в учнів умінь планувати роботу, цінувати час, працю, розраховувати сили;
• засобом розвитку умінь учнів спостерігати, перевіряти себе в ході роботи, правильно оформлювати звітність [20, 467];
• напрямом потенційної професії учня;
• фактором розвитку ініціативи при активній діяльності [24, 115];
• засобом створення умов для творчої самореалізації учня;
• інструментом підвищення мотивації учнів для отримання знань;
• алгоритмом набуття учнями досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, яке проектується у навчанні [13, 8];

         М.Чанова називає  однією з ознак методу проектів  його алгоритмізованість [32, 1]. Метод  проектів як педагогічна технологія  має певну структуру, яка за  своєю сутністю відбиває загальну  логіку проектної діяльності. Відомий український філософ С. Кримський пропонує такий підхід до визначення логіки проектної діяльності [17, 11] (табл. 1.1).                        

Таблиця 1.1 Логіка проектної діяльності 

          Автори навчально-методичного посібника «Освітні технології» виділяють  етапи методу проектів. Подібна структура ілюструє технологічність  методу проектів:

1. Підготовка (визначення теми й мети проекту).
2. Планування:

а) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів;

б) встановлення критеріїв оцінки результату й процесу. 

3.Збір інформації (спостереження, робота з літературою,  анкетування, експеримент).

4. Аналіз (аналіз  результатів, формулювання висновків).

5.Подання й  оцінка результатів (усний, письмовий  звіт, оцінка результатів і процесу дослідження) [25,154-155 ].        

П. Мудров, досліджуючи  проектну діяльність, акцентує увагу  на важливості підготовчих її ланок (кроки 1-6), тому в структурі методу проектів виділяє такі етапи:

1. Обґрунтування проекту (соціальне, економічне, педагогічне).
2. Налаштування (готовність учнів виконати проект).
3. Вибори проекту (свідомість учнів).
4. Встановлення цілей (сердечний цільовий акт).
5. Виявлення реальних можливостей.
6. Планування роботи й організація учнів.
7. Виконання проекту.
8. Облік роботи_.

     Оскільки  застосування методу проектів вимагає  витрати досить великої кількості часу, серйозної, ґрунтовної підготовки, технологія проектування почала асоціюватися з формами позакласної роботи з навчальних предметів. 

     Реалії  сучасного навчально-виховного процесу  свідчать про можливість   ефективного  застосування методу проектів у межах класно-урочної системи.   

   Метод проектів варто розглядати як колективну творчу діяльність. Подібні моделі навчання вже існували в практиці шкіл. У 80-ті роки користувалася популярністю технологія колективної творчої  справи (КТС) (методика ленінградського педагога І. Іванова). В основі технології КТС — підготовка, проведення й аналіз яскравого, емоційно насиченого, колективно підготовленого заходу (концерту, зустрічі, «естафети»). Уся робота була організована за логікою проектного навчання.  

        РОЗДІЛ II.  ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

                                               2.1. ВИДИ ПРОЕКТІВ 

          Слово «проект» у європейських  мовах запозичене з латини  й означає «викинутий уперед»,  «той, що висувається», «той, що «впадає  в око». Потім це слово починають  розуміти як ідею, за якою суб'єкт  може й має право розпоряджатися власними думками. Сьогодні цей термін часто й широко застосовується в різних сферах людської діяльності. Існують різні сучасні тлумачення, за якими проект — це: