Вікові можливості й послідовність оволодіння образотворчою діяльністю в ранньому віці

Відображуючи  на своїх малюнках будівництво сіл  і міст, трудову діяльність людей, успіхи науки і техніки, діти переймаються почуттям поваги до людей праці, у них виховується любов до рідної Батьківщини.

У процесі виконання  сюжетних малюнків у дітей виховуються і певні вольові якості. Вони навчаються доводити задумане до кінця, працювати зосереджено і спрямовано, допомагати товаришеві долати труднощі, добиватися бажаного результату.

Сюжетне малювання дає великі можливості для естетичного виховання дошкільників. На заняттях та в повсякденному житті у дітей розвиваються естетичний смак, вміння бачити і відчувати, сприймати красу навколишньої дійсності, милуватися нею. Особливе місце в сюжетних малюнках дітей займав природа. Спостереження краси природи вихователь повинен організовувати цікаво. Видатний російський критик В. Г. Бєлінський писав, що необхідно одухотворяти для дітей весь світ і всю природу, заставляти говорити мовою любові й життя і німий камінь, і польову билину, і дзюркотливий струмочок, і вітерець, що тихо віє, і пурхаючого по квітах метелика...

Малювання привчає дітей бачити багатство і різноманітність кольорів, ліній і форм оточуючих предметів і явищ, вихованню естетичних відчуттів, розвитку просторового зображення.

      Діти дізнаються, що головне в сюжеті виділяється кольором і розміром, а будь яка дія відбувається на фоні відповідного оточення. Наприклад, з народної казки «Лисиця і Журавель» дитина вибирає епізод і визначає кількість персонажів і місце, де відбувається дія, малює головних персонажів (виділяє їх розміром і кольором), в потім — другорядних.

    Малювання сприяє виробленню в дитини організованості, уміння обдумувати і планувати послідовність виконання малюнка, удосконалення технічних прийомів малювання олівцями і фарбами, які будуть потрібні в школі.

    Таким чином, на заняттях із малювання здійснюється розумове, моральне, естетичне та фізичне (розвиток кисті руки, її гнучкості, спритності) виховання дітей.

     У «Програмі виховання і навчання в дитячому садку» (1986 р.) так визначено завдання сюжетного малювання

1. здійснювати всебічний розвиток дітей, підготовляючи їх до шкільного навчання;
2. добитись розуміння ними основних вимог до композиції сюжетного малюнка та ілюстрації (виявлення головного в сюжеті, додержання рівноваги, ритму, формату малюнка і розміру зображення, відповідність кольору реальності, змісту малюнка;
3. вчити дітей передавати в сюжетному малюнку форму, пропорції, просторове розміщення предметів, виявляти найбільш типові їх ознаки та колір; удосконалювати техніку малювання кольоровим, графітним, вугільним олівцями, гуашевими і акварельними фарбами, пастеллю;
4. розвивати творчі здібності дітей, естетичне сприймання навколишнього світу, просторове мислення, образну уяву, ініціативу, самостійність, зорову пам’ять, допитливість, інтерес до малювання, наполегливість, художній смак.

    Поставлені  завдання реалізуються на всіх заняттях із зображувальної діяльності (малювання, ліплення, аплікації) та під час художньої самостійної діяльності.

У навчанні сюжетного малювання вихователь звертае особливу увагу на вміння задумувати майбутній малюнок.

Н. П. Сакуліна в монографії «Малювання в дошкільному дитинстві» пише, що дитячою творчістю вихователь повинен керувати, що в малюванні творчість проявляється в двох основних напрямах — у формуванні зображувального задуму і передачі його в малюнку. Потрібно пам'ятати, що в дітей у 3—4 роки зображувальний задум виникає в процесі творчої діяльності. Молодші дошкільники ще не можуть задумувати зміст малюнка і виношувати його.

Дітей старшого дошкільного віку від 5 до 7 років можна навчити уявити майбутній малюнок. Задум малюнка не треба змішувати з поняттям «тема». Тема малюнка визначається його назвою («Зима», «Прогулянка дітей на луки», «Будівництво будинку» і т. д.). Задум передбачає уявлення майбутнього малюнка хоч би в загальних рисах. Вихователі здебільшого обмежуються назвою теми або перелічують предмети, що входять до змісту малюнка. При такій умові уява дітей не розвивається, вони не вчаться задумувати малюнок, відшукувати засоби втілювання образів.

     Отже, дітей треба вчити, хай вони  попередньо висловлять задум у словах, а потім відшукають засоби втілення його в малюнок.                 

   «Намагаючись  допомогти дітям створити малюнок  на обрану тему, вихователі пропонують  перелічити предмети і персонажів, які будуть зображені. Уся ця підготовка проводиться в суто мовному плані» ².

Вихователь повинен  вдало підбирати теми для малювання з навколишнього життя, з літературних творів, передбачати, що зможуть діти намалювати і на що треба звернути їхню увагу.

Буває так, що реалізувати  задумане на папері за короткий час на одному занятті з малювання діти не встигають.

І коли закінчення робіт перенести на наступне заняття (через тиждень), то діти втратять перше  враження від даної теми і закінчуватимуть  її без захоплення. Якщо сюжет складний, вихователь може спланувати виконання малюнка на двох заняттях. Він попереджає дітей, що будуть підряд два заняття, пропонує їм скласти план послідовності виконання малюнка.

   

 

 

 

1.2.Ліплення в дитячому садку

 

Ліплення особливо приваблює  вихованців раннього віку, оскільки дітям  на цьому віковому етапі значно легше  діяти руками, аніж спеціальним інструментом (олівець, пензлик), опанування техніки  роботи з яким потребує спеціальних  зусиль. У процесі ліплення дитина діє безпосередньо руками, із задоволенням мне глину, стискає її долоньками, відламує від великого куска маленькі шматочки тощо.

Вихователь, передусім, має  ознайомити дітей із властивостями  глини, солоного тіста, продемонструвати їх пластичні можливості. Показати, що глина чи солоне тісто м’які, їх можна качати прямими рухами між долонями, розминати пальцями, розкачувати грудочку круговими рухами долонь. Необхідно вчити дітей відщипувати від великої грудки маленькі шматочки, розминати їх долонями та пальчиками, з’єднувати, притискаючи один до одного. Т. Комарова рекомендує на початковому етапі ознайомлення дітей із технікою ліплення виробляти в них уміння відщипувати груцочки різної величини, щоб надалі вони діяли усвідомлено.

Глина для ліплення дітьми раннього віку має бути м’якою, оскільки руки дитини ще слабкі. Малюкам складно зрозуміти технологію виготовлення деталей потрібної форми. Вихователь, даючи усну інструкцію, має взяти долоньки дитини у свої й показати, як треба стискати грудку,

щоб дитина відчула потрібний  рух і його силу. Важливо в цьому  віці привчати дітей класти глину  й виліплені предмети на дощечку  або спеціальну, заздалегідь підготовлену, клейонку.

Ліплення – це пластичне, об’ємне зображення предметів.

 Способом пластичного  зображення діти повинні вміти  передавати форму предметів, фігур,  тварин, птахів, людини; використовувати  матеріал (глина, пластилін та  інші), який дозволяє змінювати  зовнішній вигляд персонажів, їх  рухи, пози, досягаючи необхідної  виразності.

В програмі для дошкільного виховання є розділ «Робота з різними матеріалами».

На цих заняттях передбачається використання різноманітних природних матеріалів (шишок, горіхів, гілок та інших), різноманітного (бросового) матеріала (ниток, мочалок, коробок, фольги і т.д.), а також глини.

Цей розділ дозволяє широко варіювати тематику занять. В програмі вказаній приблизний перелік робіт і виробів, і відмічено, що кожен вихователь, враховуючи  учбово-виховні задачі, місцеві умови та можливості, вибирає для виготовлення на заняттях образотворчого мистецтва вироби, котрі практично можливо виробити в даному дитячому садку.

В умовах однієї місцевості можна ширше використовувати  природний матеріал, котрий дає, наприклад: ліс (коряги, гілки, шишки, жолуді); в інший - соломку, мочалку і т.д.

Особливо виділяють роботи з глиною - ліплення. Матеріали необхідні для них практично однаково доступні для будь-якої місцевості, тому порводитись вони можуть, і повинні , в кожному дитячому садку. Діти займаються ліпленням з задоволенням. Визнаю, що ця робота велику роль грає в їх розвитку, але на далі виходить так, що в дитячих закладах цю роботу як потрібно не викладають і не використовують.

Освітнє і виховне значення занять ліплення величезне, особливо помітна роль занять в розумовому і естетичному розвитку учнів. Уроки ліплення формують такі якості людини, які не є специфічними, а загально-визнатими нормами та якостями. Такі заняття, при правильній їх організації, розвивають розумові здібності дошкільників, розширюють їх художній і політехнічний кругозір, допомогають формуванню творчого відношення до оточуючого світу.

Розвиток творчих здібностей , самостійності дітей, є в попередній час однією з головних задач школи, і розв’язувати їх потрібно на кожному уроці тими засобами, котрі найбільше підходять для тої чи іншої роботи.

Вихователю  необхідно враховувати специфіку занять, котрі характкрні для будь-якого заняття ліплення: планування трудових дій, розвиок виконавчих умінь, розширення політехнічного кругозору.

Хоч зяняття ліплення є розділом програми трудового навчання, їх особливість полягає в тому, що вони дуже близьки до занять малювання.

Ліплення (скульптура) - це один із видів образотворчого мистецтва.

Цим і пояснюється своєрідність змісту та методики цих занять.

У відношенні до методики на цих уроках вчитель турбується не стільки про надбання дитиною якихось чітко визначених технічних умінь, скільки розвитку індевідуальності, творчості та інтуіції кожної дитини.

На заняттях ліплення необхідно виховувати художній смак дошкільнят.

Перед дошкільним закладом постає задача - виховувати в кожному дошкільнику художній смак.

Основні завдання які учитель  розв’язує на уроках ліплення:

1. розвиток творчих здібностей учнів;
2. естетичне виховання;
3. виховання працелюбності;
4. розвиток уміння спостерігати за предметами навколишнього середовища;
5. художнє навчання дітей , розвиток інтереса до мистецтва;
6. розвиток трудових умінь і навичок.

 

 

1.3.Аплікація та конструювання

 

Дитина раннього віку здатна виконувати найпростіші аплікації  з готових форм. Образотворчі завдання на першому етапі оволодіння вихованцями  технікою аплікації передбачають розміщення фігурок спочатку на фланеграфі, а  згодом на смужках паперу різної форми, наприклад, жовте коло (сонечко) на блакитному прямокутнику (небо). Дитину доцільно залучати до створення колективних композицій, в процесі чого вихованці допомагають дорослому створювати на великому аркуші паперу сюжетну композицію, розкладаючи силуети будинків, дерев, машин тощо.

Конструювання дітей раннього віку розглядається в Базовій програмі як елемент сюжетно-відображальної гри і засіб розгортання сюжету. Створюючи прості конструкції (хатка, башта, ворота, гараж та ін.), дитина опановує основами «сюжетного конструювання». У процесі цього виду образотворчої діяльності малюки ознайомлюються з конструктивними можливостями матеріалу, доповнюють свої уявлення про колір, форму, величину, об’єм, розвивають уміння орієнтуватися в просторі.

Аплікація – це декоративно  – силуетний спосіб зображувальної діяльності.

 Діти повинні вміти  вирізувати з паперу різні  силуети, візерунки, орнаменти,  наклеювати їх на кольорове  тло, створюючи повну гармонію. При цьому у дитини розвивається координація рухів рук, самоконтроль, а в роботі з папером, ножицями, клеєм набуваються технічні навички.

У процесі занять аплікацією діти знайомляться з простими формами  різних предметів, частини і силуети  яких вони вирізають і наклеюють. Створення силуетних зображень  вимагає великої роботи думки  і уяви, тому що в силуеті відсутні деталі, які є часом основними  ознаками предмета.

 Заняття аплікацією сприяють розвитку математичних уявлень. Дошкільнята знайомляться з назвами та ознаками найпростіших геометричних форм, отримують уявлення про просторове положення предметів та їх частин (ліворуч, праворуч, у кутку, в центрі і т.д.) і величин (більше, менше). Ці складні поняття легко засвоюються дітьми в процесі створення декоративного візерунка або при зображенні предмета по частинах.

 У процесі занять  у дошкільників розвиваються  почуття кольору, ритму, симетрії  і на цій основі формується  художній смак. Їм не треба самим складати кольору або зафарбовувати форми. Представляючи хлопцям папір різних кольорів, в них виховуються вміння підбирати красиві поєднання.

 З поняттями ритму і симетрії діти знайомляться вже в молодшому віці при розподілі елементів декоративного візерунка.

 Заняття аплікацією  привчають малюків до планової  організації роботи, яка тут особливо важлива, тому що в цьому виді мистецтва велике значення для створення композиції має послідовність прикріплення частин (спочатку наклеюються великі Форми, потім деталі; в сюжетних роботах спочатку фон, потім предмети другого плану, затуляли інші, і в останню чергу предмети першого плану).

 Виконання аплікативного  зображень сприяють розвитку  мускулатури руки, координації рухів.  Дитина вчиться володіти ножицями, правильно вирізати форми, повертаючи  аркуш паперу, розкладати форми  на листі на рівній відстані один від одного.

2. Поняття «аплікація»,  її види і технічні прийоми 

 Аплікація - найбільш  простий і доступний спосіб  створення художніх робіт, при  якому зберігається реалістична  основа самого зображення. Це  дає можливість широко використовувати  аплікацію не тільки в оформлювальних  цілях (при виготовленні наочних  посібників, посібників до різних ігор, іграшок, прапорців, сувенірів до святкових дат, оформлення стінгазет, виставок, приміщень д / с), а й у створенні картин, орнаментів і т.д.