Діагностика вихованості дітей дошкільного віку

· Культура поведінки (дисциплінованість) - здатність дитини дотримуватись загальноприйнятих правил поведінки;

· Культура зовнішнього вигляду (акуратність) - дотримання дитиною гігієнічних навичок, охайності свого зовнішнього вигляду, підтримання в порядку свого робочого місця, зошитів, книг, іграшок.

Внутрішня культура особистості:

· Чуйність (доброта) - добре ставлення до оточуючих, співчуття;

· Дружелюбність - прагнення до спілкування з однолітками, наявність друзів і позитивних взаємовідносин;

· Самостійність - самообслуговування, прийняття самостійних рішень, вчинення дій власними силами, без сторонньої допомоги;

· Допитливість - стійкий інтерес до знань;

· Чесність - щирість, вміння говорити завжди тільки правду;

· Емпатія - співпереживання, розуміння емоційного стану іншої людини, проникнення, вчувствование в його переживання;

При визначенні кількості інтегративних якостей внутрішньої культури особистості обов'язково були враховані вікові особливості віку: у підготовчій групі - 6 якостей (у молодшій групі - 3 якості, в середній групі - 4 якості, у старшій групі - 5 якостей).

Інтегративні якості зовнішньої культури особистості одні й ті ж для всіх віків, різна тільки їх зміст.

У процесі заповнення карти вихованості беруть участь всі суб'єкти виховного процесу:

- Пропонується оцінити кожне якість особистості своєї дитини батькові;

- Ставить самооцінку дитина;

- Оцінює якості особистості педагог (наступним).

Дітям дошкільного віку в ігровій формі пропонується намалювати себе на одній з трьох сходинок драбинки певної якості, згадати літературного героя, який володіє даними якістю і відповісти на запитання педагога: "Хотів би ти бути ще добрішим (ввічливіше, самостійніше і т. д.). Позитивний його відповідь припускає наявність у дитини мотивації, негативний - її відсутність.

Критерії оцінювання інтегративних якостей особистості:

· 1 бал - це якість присутня у дитини, завжди є стійкою рисою його особистості;

· 0,5 бала - поведінка дитини відповідає даному якості найчастіше, є потреба у дитини вести себе саме так, але воно нестійке.

· 0 балів - іноді поведінка дитини може відповідати даному якості, але рідко.

За підсумками заповнення зведеної діагностичної карти вихованості усіма суб'єктами педагог підраховує середній бал і визначає рівень вихованості дитини:

· Від 1 до 0,8 - 1 рівень вихованості;

· 0,8 до 0,6 - 2 рівень вихованості;

· 0,6 до 0,4 - 3 рівень вихованості.

При проведенні даної діагностики були отримані результати, наведені в таблиці (Додаток 2). Проаналізувавши отримані дані, можна зробити наступні висновки. У 20% дітей підготовчої групи добре розвинені такі інтегративні якості особистості, як товариськість, дисциплінованість, акуратність (1 рівень вихованості). У 40% дітей дані якості нестійкі (2 рівень вихованості). І у 40% розвинені слабко (3 рівень вихованості).

У 40% дітей чуйність, дружелюбність, самостійність, допитливість і чесність є стійкими якостями особистості (1 рівень). У 20% дані якості присутні, але ще не стійкі (2 рівень). У 40% дітей розвинені слабко.

У 100% дітей присутній мотивація до підвищення внутрішньої культури особистості. У 60% дітей присутній мотивація до підвищення зовнішньої культури особистості, у 40% - відсутня.

У середньому групу можна охарактеризувати 3 рівнем вихованості.

Для систематичного відстеження стану вихованості групи, рекомендується проводити дану діагностику 2 рази на рік:

· Грудень - проміжна діагностика,

· Травень - підсумкова діагностика.

Проведення даної діагностики дозволяє педагогу побудувати індивідуальні напрямки виховання дитини, намітити перспективи розвитку якостей особистості. Участь самої дитини в процесі діагностики дозволяє провести порівняння між його самооцінкою та оцінкою дорослого (можливо неспівпадання).

Залучення батьків до даної діагностиці допомагає зробити його активним учасником виховної системи, а процес заповнення їм діагностичної карти може бути використаний досвідченим педагогом в індивідуальних зустрічах з батьком для обговорення проблем та перспектив розвитку дитини.

Аналізуючи діагностичну карту по вертикалі, педагог зможе виявити проблеми виховання дитячого колективу та спланувати цілеспрямовану роботу з усунення проблем виховного процесу.

Діагностика виховного процесу є найважчим компонентом виховної системи. Але без цієї роботи неможливо організувати обгрунтований і ефективний процес розвитку особистості дитини та проаналізувати якість виховної системи.

 

Висновок

При написанні курсової роботи, ми вивчили і проаналізували психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, визначили сутність ключових понять. Виявили критерії вихованості дітей дошкільного віку, виділили основні методи діагностики вихованості дошкільнят і дали їм теоретичне обгрунтування, застосували на практиці одну з методик діагностики вихованості дітей дошкільного віку.

Узагальнюючи вивчений матеріал, можна зробити наступні висновки. Діагностика рівня вихованості дітей у наш час дуже актуальна. При діагностиці учнів, педагог повинен спиратися на наступні показники вихованості:

1) показником вихованості є спрямованість уваги дитини «на об'єкт», «на інших людей», «на себе», а також виділення позитивної спрямованості - на добро, творення - і негативною - на зло, руйнування;

2) показником вихованості є наявність соціально значущих якостей особистості. Набір цих якостей може бути різним в залежності від моделі випускника конкретного навчального закладу. В якості провідних орієнтирів можна виділити відношення до вищих цінностей: до людини, праці, школі, прекрасного, природи, до самого себе.

3) показниками є мотиви поведінки вихованця; знання вихованцями відповідно до їх віку норм і правил поведінки; сформованість умінь і навичок поведінки у відповідності з віком вихованця; в цілому, поведінка вихованців.

Для діагностики вихованості педагог повинен використовувати комплекс методів вивчення особистісних якостей. Бажано, щоб застосовувана система методів охоплювала мотиви, знання та вміння вихованця. Спектр цих методів досить широкий: опитувальні методи (анкетування, тестування, бесіда тощо), спостереження, проективне тестування, вивчення продуктів діяльності дитини, шкалування, метод незалежних оцінок і ін

Багато з методів не тільки дозволяють педагогу виявити особливості прояву того чи іншого якості, але й надають виховний ефект. Тим більше, що результати ряду методик можна обговорити разом з дітьми.

Реєстрація результатів діагностики здійснюється в різних формах. Дуже обережно і коректно можуть використовуватися цифрові індекси, шкали, різні умовні позначення.

Діагностичні методики повинні підбиратися педагогом з урахуванням вікових особливостей дітей. Таким чином, для визначення рівня вихованості дошкільнят доцільно буде використовувати такі методи діагностики як спостереження, бесіда, експеримент, спільне з батьками заповнення діагностичних таблиць.

Діагностики фіксують наявність певних характеристик особистості, допомагаючи педагогові розширити уявлення про час становлення та розвитку особистості дитини.

Діагностування дозволяє педагогу коригувати виховний процес, удосконалювати способи роботи з дітьми і збагачувати зміст виховного процесу.

Педагогічна діагностика вмонтована в контекст життєдіяльності дітей. Проведення діагностик саме по собі є виховним актом. Вони, крім своєї основної функції, служать також засобом формування ціннісних орієнтацій і самооцінки.

 

Список літератури

1) Буре Р.С., Островська Л.Ф. Вихователь і діти, Москва, Просвещение, 1985.

2) Данилова О. Діагностика дошкільнят.

Проективні методики / / www.efekton.ru

3) Єрофєєва Т.І. Сучасні освітні програми для дошкільних установ, Москва, Академія, 2000.

4) Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкільна педагогіка, Москва, Академія, 2000.

5) Крулехт М.В., Тельнюк І.В., Експертні оцінки в освіті, Москва, Академія, 2002.

6) Наваренко О.М. Особливості діагностики виховного процесу в освітньому комплексі «Початкова школа - дитячий садок» / / Перше вересня, www.1september.ru

7) Моральне виховання дітей. www.adalin.ru, 2007.

8) Островська Л. Ваша дитина вихований / / Дошкільне виховання, 1986 р. № 6 - стор 9

9) Подласий І.П. Педагогіка: 100 питань - 100 відповідей, Москва, Владос прес, 2001.

10) Програма виховання і навчання в дитячому саду. Москва, Просвещение, 1985.

11) Сапогова Є.Є. Психологія розвитку людини, Москва, Аспект прес, 2005.

12) Фрідман Л.Л., Волков К.Н. Психологічна наука вчителю, Москва, просвітництво, 1985.

13) Чекіна Л. Педагогічна діагностика моральної вихованості, www.relga.ru, 2005.

14) Щуркова Н.Є. Класне керівництво: робочі діагностики, Москва, Педагогічне товариство Росії, 2001.

15) Щукіна Є.Г. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів, Москва, Педагогіка, 1988.

 

http://ua-referat.com