Зміст філологічної освіти в Україні

Тема: Зміст філологічної освіти в Україні

План

1. Дидактичні засади кредитно-модульної  системи навчання української  мови у виші.

2. Концепція організації підготовки  магістрів (наказ Міністерства освіти  і науки України). Основні вимоги (ключові компетенції) до підготовки  магістрів-філологів.

3. Науково-методичне забезпечення  навчального процесу у вищому  навчальному закладі під час  вивчення української мови.

3.1. Навчальний план спеціальності 8. 02030301 «Філологія. Українська мова і література».

3.2. Навчальні й робочі програми  з лінгвістичних і лінгводидактичних дисциплін.

3.3. Підручник, навчально-методичний  посібник, монографія.

3.4. Роль дидактичних матеріалів  кафедри в організації навчального  процесу.

 

Список рекомендованої літератури

1. Білоус В. Т. Основи організації та методики викладання у вищій школі : [навчально-методичний посібник] / В. Т. Білоус, Л. І. Горюнова, А. В. Цимбалюк, С. Я. Цимбалюк. – Ірпінь : Академія ДПС України, 2001. – 146 с.
2. Дороз В. Ф. Методика викладання української мови у вищій школі : [навчальний посібник] / В. Ф. Дороз. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.
3. Жорнова О. Науково-методичне забезпечення навчального процесу у вищій школі: усталені нормативи та сучасні вимоги / Олена Жорнова, Ольга Жорнова // Вісник книжкової палати. − 2012. − № 2.
4. Кудіна В. В. Педагогіка вищої школи / В. В. Кудіна, М. І. Соловей, Є. С. Спіцин. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К. : Ленвіт, 2007. – 194 с.
5. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах : Наказ Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 року № 161 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. − Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0173-93.
6. Про Концепцію організації підготовки магістрів в Україні : Наказ МОН № 99 від 10.02.10 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/7094/.
7. Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи : [навч. посібн.] / Т. І. Туркот. − К. : Кондор, 2011.

8. Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе : [учебное пособие для вузов] / Д. В. Чернилевский. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 437 с.

9. Ягупов В. В. Педагогіка : [навч. посібник] / В. В. Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

 

1. Дидактичні засади кредитно-модульної  системи навчання української мови у виші

Дидактичні засади кредитно-модульної системи навчання української мови у вищій школі складають такі категорії, як зміст освіти, підхід, закономірності та принципи навчання у ВНЗ, методи і прийоми, засоби навчання.

Зміст освіти − система наукових знань про мову, комунікативних умінь і навичок студентів, досвіду комунікативно-творчої діяльності, світоглядних, моральних, естетичних ідей та відповідної комунікативної поведінки, якими повинні оволодіти студенти.

Підхід до навчання − провідна наукова ідея, що лежить в основі організації освітнього процесу вищої школи, ідея, яку дослідник розвиває, обґрунтовуючи можливі способи її реалізації на практиці.

Основні підходи до навчання мови:

1. За способом субʼєктної організації навчальної діяльності: діяльнісний, особисто-зорієнтований, індивідуальнісний, компетентнісний.

2. За характером добору й подання  мовного матеріалу: функціонально-стилістичний, професійно-спрямований, соціокультурний, текстоцентрично-дискурсивний.

3. За способом організації засвоєння  навчального матеріалу з мови: когнітивний, комунікативно-діяльнісний, системно-лінгвістичний, диференційований, дедуктивний, індуктивний.

Закономірність у методиці навчання мови − упорядкованість мовних явищ, відносна постійність детермінованих мовних чинників, регулярність звʼязків між певними мовними явищами.

Дидактичні закономірності як універсальні явища являють собою методологічні основи розвитку педагогіки вищої школи.

До основних закономірностей навчання мови належать:

− залежність від умов професійної ситуації мовлення;

− добір мовних засобів залежно від професійної ситуації спілкування;

− суворе дотримання норм української мови у процесі професійного спілкування;

− випереджувальний розвиток усного професійного мовлення;

− взаємозалежність методів і прийомів навчання української мови з метою розвитку професійного мовлення студентів;

− виховний характер розвитку професійного мовлення студентів, що сприяє формуванню національно-мовної особистості;

− зумовленість суспільним потребам.

Принципи навчання − основні вихідні теоретичні положення, що визначають вибір методів, прийомів, засобів навчання.

Серед загальноприйнятих дидактичних принципів виділяють:

− загальні принципи організації навчання: науковості та доступності, наступності, систематичності, системності, перспективності й наочності, єдності теорії та практики, оптимізації обсягу навчальної інформації;

− принципи відбору змісту навчального матеріалу для кожної спеціальності;

− принцип диференціації та індивідуалізації навчання;

− принцип міцності знань, професійних умінь, інтелектуальних навичок розумової праці;

− принцип актуальності знань і професійних умінь;

− принцип дохідливості у викладанні;

− принцип забезпечення творчої активності та самостійності студентів у навчальному процесі;

− принцип альтернативності в побудові індивідуальної траєкторії, виборі форм, методів і засобів навчання;

− принцип поєднання індивідуального та колективного.

До принципів навчання української мови у ВНЗ належать:

− освіти і виховання у процесі навчання рідної мови;

− урахування реальної загальноосвітньої навченості студентів;

− комунікативності;

− ситуативності;

− переваги комунікативних дій над діями підготовчого характеру;

− модульного навчання;

− домінувальної ролі вправ;

− єдності комплексного і диференційного розвитку умінь і навичок;

− текстовідповідності;

− антропологізму та антропоцентризму.

Методи навчання − впорядковані системи прийомів педагогічної діяльності викладача та навчально-пізнавальної діяльності студентів, що спрямовані на досягнення поставленої мети.

Розрізняють такі методи навчання мови у ВНЗ:

− інформаційно-ілюстративні;

− репродуктивні;

− проблемно-інформаційні;

− частково-пошукові;

− навчально-дослідні;

− продукування (комунікативний).

Прийоми навчання − складова частина методу. Серед них виділяють такі: семантизація нових лексичних одиниць; конструювання чи реконструювання професійно-орієнтованих діалогів; продукування монологічних текстів; побудова текстів за фахом / за планом / опорними словами тощо; перекладу текстів професійного спрямування.

Засоби навчання − допоміжні матеріальні засоби, що мають специфічні дидактичні функції.

До засобів навчання належать: програми ( навчальна й робоча); методи і прийоми навчання; організація навчально-виховної роботи; матеріальні засоби навчання (технічні, наочність тощо).

 

2. Концепція організації підготовки  магістрів (наказ Міністерства освіти  і науки України). Основні вимоги (ключові компетенції) до підготовки  магістрів-філологів

Концепцію організації підготовки магістрів було затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.02.2010 р. № 99. Загалом документ окреслює вимоги до змісту різних програм магістерської підготовки, правила прийому на навчання за магістерською програмою, умови державного фінансування підготовки магістрів.

Згідно з цією Концепцією, освітні програми підготовки магістрів можуть бути поділені на:

− дослідницькі, що передбачають поглиблення досліджень в одній із наукових галузей;

− професійні, що передбачають розвиток професійних та формування управлінських компетенцій у певній галузі професійної діяльності;

− кар’єрні, що передбачають удосконалення (просування) здобутих теоретичних знань і практичного досвіду для кар’єрного зростання та підготовки до здійснення управлінської діяльності.

Відповідно до класифікації програм можуть існувати дипломи професійного, дослідницького та кар’єрного магістра.

Магістр філології, викладач української мови і літератури повинен:

знати:

• основи загальнотеоретичних та професійних дисциплін в обсязі, необхідному для проведення науково-дослідної роботи;
• дисципліни психолого-педагогічного циклу в їх спрямуванні на вищу школу (наприклад, педагогіка вищої школи);
• найновіші дослідження з проблем дидактики і методики навчання та прийомів навчання у ВНЗ;
• основи наукової та управлінської діяльності;
• основні напрями розвитку освіти, систематизації, опрацювання, аналізу, узагальнення та використання інформації;
• основи методичної роботи зі спеціальності, виготовлення інформаційних та науково-методичних матеріалів;
• прогресивні технології навчання та активні методи навчання;
• досвід реалізації гуманістичних ідей у вітчизняній та зарубіжній педагогіці;
• психологію спілкування зі студентами;
• обʼєкт, предмет, місце і звʼязки лінгвістики з іншими галузями науки і практики;
• категорії мовознавства і літературознавства; закономірності, історію, сучасний стан і основні напрями подальшого розвитку української лінгвістики та літературознавства;
• основні поняття, факти і методи української філології, у тому числі лінгвістичного аналізу, включаючи основи граматики, фонетики, основи лексикології, стилістики, історії української мови;
• науковий апарат сучасної лінгвістики і літературознавства; поняття, ідеї та методи сучасних інформаційних технологій.