Методика навчання учнів V-VII класів художній обробці деревини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика  навчання

учнів V-VII класів

художній  обробці деревини

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ                                                                                                                        3

Розділ 1.Художня обробка  деревини                                                                6                                                                     

1.1Історія розвитку                                                                                                 7

1.2Регіональні особливості                                                                                    8

1.3Технічні прийоми обробки деревини                                                              9

Розділ 2.Значення художня  обробки деревини в школі                             14                                             Розділ3.Методика проведення уроків з художньої обробки деревини     17                    3.2Методика проведення уроків з художньої обробки деревини в 5класах   18                   

3.3Методика проведення уроків  з художньої обробки деревини 6 класах    20                   

3.4Методика проведення уроків  з художньої обробки деревини 7 класах     22                   

Висновки                                                                                                              25                 

Список використаної літератури                                                                   26 Додатки________________________________________________      _____28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Трудове навчання – одна з основних складових у формуванні особистості нової людини. Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує.

Метою трудового навчання є формування технічно, технологічно освідченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства, забезпечення умов для професійного самовизначення учнів, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці.

Саме для того щоб  досягти мети трудового навчання на сучасному етапі нам необхідні  нові методичні розробки.

Трудове навчання повинно  формувати в учнів 5-7 класів 12-річної школи ряд компетентностей, а саме:

• технічного і технологічного кругозору;
• культури праці та побуту;
• самостійного та критичного мислення;
• розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.

Потрібно ширше розкривати перед учнями світ вони повинні навчатися  з допомогою нових технологій виробництва. Користуватися підтримкою вчителя у розробці своїх задумів.

Через особливості змісту, з урахуванням вікових особливостей розвитку учнів, змісту та доступності навчального матеріалу, трудове навчання виконує ряд функції:

ознайомлення учнів  зі світом професій;

залучення учнів до конструкторської та дослідницької діяльності;

розвиток в учнів  здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних творчих завдань.

Базовою функцією є ознайомлення учнів з проектно-технологічною  діяльністю з опорою на знання з  основ наук на рівні предметно-практичної діяльності. Проектно-технологічна діяльність найбільш повно, на даному етапі, відображає підхід до впровадження освітньої галузі «Технологія». Проектний метод навчання під час вивчення трудового навчання забезпечить інтеграція знань учнів з основ наук, диференціація навчання з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, проблемність навчально-виховного процесу.

Проте щоб виконати ці функції педагогам необхідно  ознайомитись із рядом нових методичних розробок. Та впевнено втілювати їх в життя. Акцент у роботі учнів  повинен переноситись на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби.

Навчально-виховний процес на уроках трудового навчання повинен  будуватися з урахуванням вікових  та індивідуальних особливостей учнів, вибору оптимальних технологій навчання, комп’ютерної підтримки навчального процесу.

Діяльність учнів у  кабінетах, майстернях, повинна бути організована так, щоб унеможливити негативний вплив на їх фізичне чи психічне здоров’я.

Дуже важливою на сьогодні є проблема вивчення методики викладання трудового навчання. Як правило в школах використовуються застарілі методи навчання, і мало хто із вчителів переймається такими проблемами. Проте використання нової методики позитивно впливає як на засвоєння матеріалу так і на розвиток знань, вмінь та навичок. Що в свою чергу розвиває інтерес до навчального предмету. Зважаючи на актуальність проблеми було обрано таку тему:  методика навчаня учнів V-VII класів художній обробці деревини.

 

 

Мета курсової роботи : Допомога викладачеві в організації проведення занять з трудового навчання по художній обробці деревини.

 

 

Методи  дослідження:

• метод аналізу;
• метод синтезу;
• метод порівняння;
• метод систематизації;
• метод узагальнення;
• метод спостереження.

 

 

 

Об’єкт  дослідження:

Навчально-виховна  діяльність учнів на уроках трудового  навчання.

Практичне значення роботи:

Матеріал  даної курсової роботи можна використати  студентам з метою проведення уроків та занять гуртків, в процесі  проходження педагогічної практики, а також з метою самовдосконалення,та саморозвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

 

Художня обробка  деревини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1Історія розвитку

 

Дерево - один з найдавніших матеріалів, який людина використовувала в побуті. За часів Київської Русі широко побутували різноманітні дерев'яні вироби — миски, ложки, ковші, бочки, прикрашені різьбою і інкрустацією різноколірними породами дерева, металом, склом, слоновою кісткою. Здавна були поширені різноманітні способи обробки дерева - теслярство, столярство, бондарство, ложкарство. Ці промисли були виключно чоловічою справою, бо, крім майстерності, потребували ще й неабиякої сили, вправності рук. Майстри Х-ХІІ ст. вже володіли пласким різьбленням, рельєфним, контррельєфним, ажурним та круглим.

Монголо-татарська навала на Київську Русь  не завдала значної  шкоди деревообробним ремеслам, осередки яких були розташовані в поселеннях лісистої важкодоступної місцевості.

Народні майстри ХІV-ХV ст. успадкували й розвинули традиційні прийоми деревообробництва Київської Русі. (З'являються ручні двораменні хрести, оздоблені орнаментальним різьбленням, ікони, дерев'яні форми для кахель).     

В орнаменті переважали хвилясті, прямі, скісні та перехресні лінії -жолобки. Ікони, декоровані рослинними мотивами, мають аналогії серед давніх книжкових мініатюр чи гравюр.

Різьблення по дереву — дуже поширена декоративна техніка. Різьбленням прикрашали будинки, окремі архітектурні деталі, частини внутрішнього обладнання кімнат, вироби хатнього побуту та знаряддя праці.

За технікою виконання, зразками орнаменту розрізняють  три основних види різьблення по дереву: плоске, рельєфне і скульптурне.

Плоске різьблення має свої основні підвиди: контурне, тригранно-виїмчасте, геометричне, серповидне та інкрустацію.

Рельєфне різьблення об'єднує рельєфне з вибраним фоном, рельєфне прорізне, барельєфне і горельєфне.

Скульптурне різьблення не має окремих видів і форм. Вироби різняться тільки методом та технікою обробки деревини.

1.2Регіональні  особливості

 

В Україні склалися свої характерні способи обробки деревини. Так, на Полтавщині, Чернігівшині поширене тригранно-виїмчасте різьблення; на Тернопільщині - гравіювання; у поліських районах Київщини, Житомирщини - інкрустація соломою, плетіння; на Гуцульщині – плоске різьблення, інкрустація, випалювання; на Лемківщині —ажурне, прорізне вирізування, кругла скульптура тощо. Повсюдно було розвинуте гравіювання, яке є одним з найпростіших видів оздоблення. На Полтавщині узвичаєно поверхню готового виробу не підфарбовувати, а лишати природний колір деревини. Щоб підсилити звучання орнаментів, його світлотіньову гру, іноді застосовували метод задимлення. Тоді великі розетки чітко виділяються на світлому тлі. 

На Чернігівщині полюбляють укривати дрібним складносітчастим орнаментом усю поверхню предмета. На Поліссі (у північних районах Київської, Житомирської, Рівненської областей) тригранно-виїмчасте різьблення має свої характерні форми. Тут, відрізані болотами і лісами від цілого світу, жили поліщуки. В їхніх орнаментах зберігається багато мотивів, на яких позначалися давні слов'янські традиції. Це — символ сонця, громовий знак та ін. Поліська розетка оточена рядами ліній, які чергуються зі смугами зубців, неглибоких вирізів, що вільно розміщуються на поверхні виробу.

Яворівське різьблення виділяється великим багатством орнаментики. Найбільш поширений мотив  вербового листя, який, поєднуючись з іншими елементами, утворює щоразу нові орнаментальні форми, перетворюючись то на своєрідну квітку, то на гілку, то на деревце. Велике місце займає зображення найрізноманітніших форм квітки, її пелюстки бувають то видовжені, то злегка розширені, закінчення — округле, зубчасте, хвилясте. Це своєрідний рослинний світ, що цвіте на тарелях, скриньках.

На Гуцульщині (Косів, Яворів) сформувався особливий характер різьблення: чіткість геометричних мотивів, складність композицій, багатство кольорової гами. Для більшої ошатності творів "сухе" різьблення іноді підсилюють незначною кількістю інкрустації кольоровим деревом (груша, слива, явір), мідним дротом, бісером, які контрастно підкреслюють і виявляють деревину, перетворюючи речі на коштовні ювелірні вироби.

У Закарпатській, Київській, Львівській областях великого поширення  набула техніка аплікації соломою. Нею прикрашали різноманітні побутові вироби, шкатулки, декоративні тарелі.

В Івано-Франківській та Закарпатській областях дерев'яні вироби прикрашали випалюванням.

 

 

1.3Технічні  прийоми обробки деревини.

Художня обробка деревини — найдавніший вид декоративно-прикладного  мистецтва, виготовлення оригінальних виробів з дерева різноманітного функціонального призначення. За формотворчими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробне токарство, столярство та декоративне різьблення.

    У  художній обробці дерева одні  технічні прийоми і засоби  виразності створюють цілісну  функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видовбування, виточування, бондарні та столярні прийоми.

Видовбування — одна з  найдавніших технік — полягає  у поступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри виготовляють передусім побутові предмети — човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою, внутрішніми заглибленнями овальної та криволінійної конфігурацій.

Вирізування (витесування, вистругування) — різноманітні технічні прийоми, за допомогою яких майстри  вручну моделюють з дерева форму побутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира, тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, а й столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в об'ємне різьблення, часом сполучається з профілюванням.

Виточування — техніка  обробки дерева і самостійна галузь народного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев'яну  заготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами, фігурними різцями, гачками тощо Поширення токарного виробництва в минулому було пов'язане насамперед із виготовленням дерев'яного точеного посуду.