І сум
І жаль
І висновки повчальні
І слово непосильне для пера
Душа пройшла всі стадії печалі
Тепер уже сміятися пора.
Варто звернути також і на збільшення
кількості лексичних одиниць в кожному
наступному рядку: така мовна особливість
сприяє певній художній майстерності,
інтонування: від зростання смислової
напруженості до спадання.
Практично аналогічний ефект
досягається і перенасиченістю ком:
І день, і ніч, і мить, і вічність,
і тиша і девятий вал –
Твоїх очей магічна ніжність
і губ розплавлений метал.
Проте тут нас вже цікавить
і сама структура речення та її зв'язок
і тональністю – перелік переривається
тривалою паузою і робиться висновок.
Це наділяє поезію певною музичністю,
тональність якої зростає на початку та
зростає ближче до кінця строфи.
Свою роль в інтонуванні та
формуванню в читача відповідних образів
в уяві відіграє і використання трьох
крапок. Як відомо, цей знак вживається
для позначення незавершеності, натяку
на продовження тощо. В поезії досліджуваної
поетеси роль його надзвичайно велика,
адже поезія, як відомо – це здебільшого
передача внутрішніх станів та переживань,
котрі не завжди можуть чітко вилитись
на папір в повноцінні синтаксичні структури.
Три крапки наприкінці строфи надають
їй особливого характеру, художньої довершеності,
звичайно ж, відповідних мовних особливостей:
незавершеності, натяку на продовження.
Наприклад:
Пекучий день… лісів солодка
млява…
Смага стежок… сонливиці левад…
Іде гроза дзвінка і кучерява
Садам замлілі руки цілувать.
Використавши задля експерименту
замість трьох крапок кому або ж просто
крапку, спостерігаємо, що настрій поезій
змінюється: перелічувальна інформація,
або ж перевантаженість паузами, що її
створюють крапки, кардинально змінює
загальний тон поезії. Аналогічний ефект
спостерігаємо здійнивши такі дії з наступною
поезією:
Пливе перон за сизими шибками.
Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд.
Велику роль має використання
цього знаку в інтимній поезії, де виняткову
роль відіграє внутрішня організація
вірша. Навіть сприймаючи таку поезію
мисленнєво, вона вже налаштовує нас на
відповідний лад:
А там… А там… Жорстокий клекіт
бою
І дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Що стосується синтаксису, тут
теж можна виокремити деякі закономірності
його побудови.
Цінними для нас в порівняльному
аспекті є поезії, кожен рядок яких представляє
собою окреме речення. Навіть при читанні
такої поезії ми можемо спостерігати різницю
і настрої, в чуттєвості порівняно з попередніми.
Ось наприклад:
По цьому Дніпру пливли човни
з Візантії.
Царівна пливла і їй був вісімнадцятий
год.
Про неї писали хіба ж такі грамотії!
Король її сватав, і вікінг,
і русич, і гот.
Така побудова тексту наділяє
його певною епічністю. Адже ж тут вже
не можна зробити так, щоб не було жодного
розділового знаку: в поетеси форма ідеально
поєднується зі змістом, при цьому форму
– як гармонійне поєднання всіх її компонентів.
Поезія читається розмірено, спокійно,
крапки в кінці речення надають кожному
рядку смислової довершеності.
Можемо прослідкувати взаємозв’язок
між використанням різних типів речення
і настроєм, який воно передає. Віта Чикут,
досліджуючи творчість поезії П. Скунця,
зауважує: «Великою мірою синтаксичні
конструкції відображають тип художнього
мислення автора. Не існує прямої відповідності
між складністю думки і складністю синтаксичної
конструкції, у яку вона втілена. Надзвичайно
багато значить тут інтонування фрази,
яке залежить і від її довжини, і кількості
супровідних вставних і вставлених компонентів,
і від повноти речення і т. ін.»[12] ці ж слова
можна застосувати і до творчості Ліни
Костенко: у поезії ритм, внутрішній її
настрій та інтонація думки прослідковується
у зв’язку їх із кількістю використаних
мовних засобів, довжиною речення, його
смисловою та змістовою завершеністю/незавершеністю.
Складні речення, переважно складнопідрядні,
що ускладнені різноманітними вставними
конструкціями, як правило, мають на меті
викликати в реципієнта хвилювання, мають
пришвидшений темп при читанні і безліч
варіантів інтонування:
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
Не розміняй на спотички доріг,
Бо кості перевернуться в гробницях,
Гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як і в мене,
І від любові тьмарився їм світ.
У поетичному синтаксисі особливе місце
належить різноманітним повторам, які
відіграють важливу роль у композиції
тексту. Ліна Костенко використовує різні
види повтору як стилістичного засобу,
що має на меті увиразнення мови, посилення
її експресії та виражально-зображальних
можливостей. На стилістичне значення
повторів звернув увагу ще О. Потебня,
який писав: «Збільшення вживання у мовленні
одного і того самого слова дає нове значення,
об‘єктивне або суб‘єктивне»
В поезії спостерігаємо різні
види повторів: повторення рядків, повторення
звертань, кінцевих чи початкових слів
строфи.
Карташинський лиман…. Карташинський
лиман…
Не застояне люстро свободи.
Заслання, самота, солдатчина.
Нічого.
Нічого – Оренбург. Нічого –
Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав
ні від чого.
Нічого, якось жив і якось помирав.
Цікаво, що використання подібного
мовного засобу не навертає на думки про
тавтологію, адже в таких випадках це засіб
досягнення особливого тону поезії: напруженості,
почуття деякої приреченості.
Важливим синтаксичним засобом
досягнення експресії в художньому мовленні
є різноманітні фігури згортання: не
закінчення фрази або ж відкидання одного
з членів речення. Розуміння того, про
що йде мова знаходиться в контексті:
Недумано, негадано
Забігла в глухомань,
Де сосни пахнуть ладаном
В кадильницях світань.
Поза нашою увагою не може залишитися
і використання розлогих діалогічних
конструкції. Ними написані зустрічаємо
цілі поезії. Здібльшого вони не мають
ліричних акцентів, проте окреме використання
питальних речень створює ефект діалогу
реципієнта з автором:
Що сьогодні? Який веселий фрагмент
Із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
І свобода – очима неволі.
Або просто наповнює вірш ліричністю,
а ліричного героя матеріалізує, адже
він звертається до певної особи: уявної
чи справжньої.
Двори стоять у хуртовині айстр,
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому ж я думаю про вас?
Синтаксичні особливості поезії
– поняття дуже неоднозначне та суперечливе.
Ми можемо дати оцінку характеру граматики
окремого вірша, проте якщо сприймати
цикл віршів як єдине ціле і намагатися
знайти закономірності, які б обмежували
всі поезії, це буде дуже складно, адже
поезія – явище унікальне і характер синтаксису
в ній досить різноманітний. Проте яскраво
прослідковується зв'язок типу синтаксичних
одиниць із тональністю та інтонацією,
що було продемонстровано вище.
Висновок до II розділу
Аторський індивідуальний стиль
– це широке поняття, що об’єднує в себе
характер використання семантичних одиниць
всіх мовних рівнів.
Другий розділ присвячений
аналізу мовних одиниць, котрі використовує
Ліна Костенко в своїх поезія, зокрема
лексичній системі, синтаксису та пунктуації.
Використання різноманітних лексичних
груп урізноманітнює поетичне мовлення,надає
йому певних відтінків. Пунктуації насичує
мовлення відповідними емоціями, а використання
різних синтаксичних структур задає загальний
тон віршу, забарвлює його інтонаційно.
Висновок
Мова поезії – важливий показник
стану та художніх можливосте й мови загалом,
адже поезія як один із виявів художньої
творчості використовує чи не найбільшу
кількість зображальних засобів. Слугуючи
для передачі настроїв,почуттів людини,
внутрішнього її стану автори поезії намагаються
так добирати мовні засоби, щоб якнайточніше
донести це до свого читача. Поезія Ліни
Костенко – один з прикладів довершеного
використання мови. Не дарма її творча
спадщина вже не один десяток років знаходиться
під пильним оком дослідників.
Під час написання даної роботи
був проведений аналіз мовних особливостей
поезії Ліни Костенко на прикладі останнього
зібрання творів, зокрема особливостей
використання різних груп лексики (архаїзмів,
історизмів, неологізмів), синтаксису
та пунктуації. Здійснивши його, можна
зробити наступні висновки:
- Поетеса використовує велику
кількість лексичних груп: у її поезії
наявні неологізми, історизми, архаїзми.
Особливої увагу заслуговують авторські
словоформи, адже Ліна Костенко активно
вводить до словника української мови
нові слова, використовують такі засоби
словотворення,як суфіксація, префіксація та поєднання двох останніх.
Кожна з груп лексики відіграє свою роль.
Використанні історизмів та архаїзмів,
наприклад дозволяє передати в поезії атмосферу та настрій описуваної епохи.
- Використання різних знаків
пунктуації при побудові речень, або повне
їх уникання впливає на внутрішній зміст,
темп на настрій поезії. Під час дослідження
було переглянуто вплив на вищезазначені
аспекти використання крапок, ком та трьох
крапок.
- Дослідження синтаксичної структури
поезії має досить суперечливий характер,
оскільки важко виявити загальні закономірності
між вживанням, наприклад, складних і простих
речень. Складність речення не підпорядковується
складності вираженої думки. В поезії речення,що складається з двох
слів може нести так само велику змістову
наповненість як і ускладнене складнопідрядне
речення, проте прослідкувати залежність
інтонування строф від складності синтаксичної
конструкції все-таки варто. Уривчастість,
швидкий темп, інтонація переліку, розмитість
або ж об’єктивна точність – ці фактори
багато в чому залежать від вибору типу
синтаксичної конструкції.
У поезії знаходить свій вияв
багатство та різноманітність нашої мови.
У поезії Ліни Костенко наша мова оживає
як ніде. у дослідженні була повністю реалізована
поставлена на початку мета та виконані
всі завдання.