Особливості роботи з учнями середніх класів на уроках музичного мистецтва відповідно до типів темпераменту

2. Характеристика вікових особливостей учнів середніх класів                                                                                                                                                                          

У складному процесі музичного розвитку учнів особливе місце посідає період навчання у 5 – 8-х класах. Саме в цей час закладаються основи світогляду, формуються морально-естетичні переконання, принципи та ідеали, художні смаки, складається система ціннісних ставлень, визначається загальна спрямованість соціальних установок. Це стає можливим завдяки значній перебудові вже складених психологічних структур, виникнення якісно нових психічних утворень, які в подальшому розвитку стають стійкими рисами особистості. Цей процес поступовий, залежить від багатьох чинників і розвивається нерівномірно у різних дітей.

Психологи встановили, що кожному періоду дитинства відповідає свій провідний тип діяльності, розвиток якої зумовлює найголовніші зміни в психічних процесах і психологічних особливостях особистості школяра на певній стадії його розвитку. Провідною діяльністю підлітка є діяльність спілкування, яка полягає у побудові стосунків з товаришами на основі певних моральних норм, що опосередковують вчинки підлітків [11,c.82].

Особливості підліткового періоду у розвитку дитини відбиті в його назвах:

• перехідний;
• переломний;
• важкий;
• критичний.

У цих назвах зафіксовано складність і важливість перемін, які відбуваються у процесі розвитку особистості. Перехід від дитинства до дорослості складає основний зміст цього періоду.

Зріст ідеалів підлітків визначається їх інтересом до героїчних особистостей – людей незвичайної долі, мужніх, рішучих, вольових, що активно прагнуть до мети, долаючи труднощі та перешкоди.

Зрозуміло, що не існує «середньостатистичного» підлітка. Молодший підліток істотно відрізняється від старшого, підліток-дівчинка – від підлітка-хлопчика. Виявляються індивідуальні варіанти розвитку, які залежать від умов виховання, особливостей психіки, навколишнього середовища тощо [2,c.302].

Проблема вивчення вікових особливостей школярів на сьогоднішній час залишається актуальною не тільки для батьків, але і для шкільних педагогів, яким необхідно бути також психологом, щоб ефективно здійснювати свою педагогічну діяльність. Сьогодні, на початку XXI ст. спостерігається процес діцелераціі (уповільнення темпів розвитку). Сучасні діти по всій сукупності морфологічних характеристик значно поступаються своїм батькам в їх дитинстві, і цей процес, виходячи з припущень антропологів, по всій ймовірності буде продовжуватися. Разом з тим у зв'язку зі стрімкими темпами науково-технічного прогресу наші діти більш інформовані і ерудовані. Виходячи з вищесказаного, можна констатувати, що вивчення закономірностей розвитку пізнавальних здібностей та їх формування у навчальній діяльності в період росту і розвитку людини є однією з актуальних теоретичних та науково-практичних завдань сучасності.

Представлене дослідження присвячене комплексному вивченню розвитку пізнавальних здібностей у процесі шкільного онтогенезу. Об'єктом нашого вивчення став вік як психологічна категорія. Предметом дослідження послужили вікові особливості сучасних школярів.

Серед найважливіших завдань роботи виступають вивчення джерел педагогічної і психологічної літератури, аналіз викладених авторами поглядів і ідей, а також опис вікових особливостей сучасних школярів молодшого, підліткового і юнацького віку.

У роботі були проаналізовані роботи провідних психологів і педагогів – Г. Абрамової, І. Дубравін, Є. Климова, Л. Обухової, Л. Столяренко,               А. Овчарова, Г. Цукермана та інші[25, c.285].

        Вік у психології - це категорія, що означає якісно специфічну щабель онтогенетичного розвитку, це тимчасові характеристики індивідуального розвитку. Успіх виховання залежить, насамперед, від знання вихователями (вчителями, батьками) закономірностей вікового розвитку дітей та вміння виявляти індивідуальні особливості кожної дитини.

В даний час прийнято наступний розподіл дитинства на такі вікові періоди:

1) дитячий - від народження  до 1 року, причому в ньому виділяється  спеціально перший місяць - період новонародженості;

2) переддошкільного вік - від 1 року до 3 років;

3) дошкільний вік - від 3 до 7 років;

4) молодший шкільний вік - від 7 до 11-12 років;

5) середній шкільний вік (підлітковий) - від 12 до 15 років;

6) старший шкільний вік (юнацький) - від 15 до 18 років.

Визначення меж цих періодів є умовним, оскільки спостерігається велика варіативність у цьому відношенні. Разом з тим слід мати на увазі, що облік вікових особливостей учнів не можна розуміти як пристосування до слабких сторін того чи іншого віку, оскільки в результаті такого пристосування вони можуть тільки закріпитися. Все життя дитини повинна бути організована з урахуванням можливостей даного віку, маючи на увазі спонукання переходу до наступного віковому періоду [22,c.112].                                                       

         Охарактеризуємо особливості дітей  середнього шкільного віку. Основним видом діяльності підлітка, як і молодшого школяра, є вчення, але зміст і характер навчальної діяльності в цьому віці істотно змінюється. Підліток приступає до систематичного оволодіння основами наук. Навчання стає багатопредметності, місце одного вчителя займає  колектив педагогів. До підлітку пред'являються більш високі вимоги. Це призводить до зміни ставлення до навчання. Для школяра середнього віку навчальні заняття стали звичною справою. Учні інколи схильні не обтяжувати себе зайвими вправами, виконують уроки в межах заданого або навіть менше. Нерідко відбувається зниження успішності. Те, що спонукало молодшого школяра активно навчатися, не грає тепер такої ролі, а нові спонукання до навчання (установка на майбутнє, далекі перспективи) ще не з'явилися .

Підліток не завжди усвідомлює роль теоретичних знань, частіше за все він пов'язує їх з особистими, вузько практичними цілями. Наприклад, часто семикласник не знає і не хоче вчити правила граматики, так як «переконаний», що і без цих знань можна писати грамотно. Молодший школяр всі вказівки вчителя приймає на віру - підліток ж повинен знати, навіщо потрібно виконувати те чи інше завдання. Нерідко на уроках можна чути: «Для чого це робити?», «Навіщо?» У цих питаннях прозирає і здивування, і деяке невдоволення, і деколи навіть недовіру до вимог вчителя.

У той же час підлітки схильні до виконання самостійних завдань і практичних робіт на уроках. Вони охоче беруться за виготовлення наочного приладдя, жваво відгукуються на пропозицію зробити найпростіший прилад. Навіть учні з низькою успішністю та дисципліноюактивно проявляють себе в подібній ситуації [13,c.5-9].

Особливо яскраво виявляє себе підліток у позанавчальній діяльності. Крім уроків, у нього багато інших справ, які займають його час і сили, часом відволікаючи від навчальних занять. Школярам середніх класів властиво раптом захопитися яких-небудь заняттям: колекціонуванням марок, збором метеликів чи рослин, конструюванням тощо.

Яскраво виявляє себе підліток і в іграх. Велике місце займають ігри-походи, подорожі. Вони люблять рухливі ігри, але такі, які містять в собі елемент змагання. Рухливі ігри починають носити характер спортивних (футбол, теніс, волейбол, гра типу «Веселі старти», військові ігри). У цих іграх на перший план виступає кмітливість, орієнтування, сміливість, спритність, швидкість. Ігри підлітків носять більш стійкий характер. Особливо яскраво в підлітковому віці виявляються інтелектуальні ігри, які носять змагальний характер (шахи, КВК, змагання у вирішенні завдань на кмітливість тощо). Захоплюючись грою, підлітки часто не вміють розподілити час між іграми та навчальними заняттями [8,c.102].

У шкільному навчанні навчальні предмети починають виступати для підлітків як особлива область теоретичних знань. Вони знайомляться з безліччю фактів, готові розповісти про них або навіть виступити з короткими повідомленнями на уроці. Однак підлітків починають цікавити не факти самі по собі, а їх сутність, причини їх виникнення, а проникнення в сутність не завжди відрізняється глибиною. Образи, уявлення продовжують займати велике місце в розумовій діяльності підлітка. Часто деталі, дрібні факти, подробиці заважають виділити головне, істотне і зробити необхідне узагальнення. Для підлітків, як і для молодших школярів, характерна установка скоріше на запам'ятовування матеріалу, ніж на обмірковування й глибоке осмислення.

Підліток прагне самостійності у розумовій діяльності. Багато підлітків вважають за краще справлятися із завданнями, не списуючи їх з дошки, намагаються уникати додаткових роз'яснень, якщо їм здається, що вони самі можуть розібратися в матеріалі, прагнуть придумати свій оригінальний приклад, висловлюють свої власні судження тощо. Разом з самостійністю мислення розвивається і критичність. На відміну від молодшого школяра, який все приймає на віру, підліток пред'являє більш високі вимоги до змісту розповіді вчителя, він чекає доказовості, переконливості [4,c.196].

В області емоційно-вольової сфери для підлітка характерні велика пристрасність, невміння стримувати себе, слабкість самоконтролю, різкість у поведінці. Якщо у відношенні до нього проявляється найменша несправедливість, він може «вибухнути», впасти в стан афекту, хоча потім може про це шкодувати. Така поведінка виникає особливо у стані стомлення. Дуже яскраво емоційна збудливість підлітка проявляється в тому, що він пристрасно, з запалом сперечається, доводить, висловлює обурення, бурхливо реагує і переживає разом із героями кінофільмів чи книг.

При зустрічі з труднощами виникають сильні негативні почуття, які призводять до того, що школяр не доводить до кінця розпочату справу. У той же час підліток може бути наполегливим, витриманим, якщо діяльність викликає сильні позитивні почуття.

Для підліткового віку характерний активний пошук об'єкта для наслідування. Ідеал підлітка - це емоційно забарвлений, пережитий і внутрішньо прийнятий спосіб, який служить для нього взірцем, регулятором її поведінки та критерієм оцінки поведінки інших людей.

На психічний розвиток підлітка певний вплив має статеве дозрівання. Однією з істотних особливостей особистості підлітка є прагнення бути і вважатися дорослим. Підліток всіма засобами намагається утвердити свою дорослість, і в той же час відчуття повноцінної дорослості у нього ще немає. Тому прагнення бути дорослим і потреба у визнанні його дорослості оточуючими гостро переживається [19,c82].

У зв'язку з «почуттям зрілості» у підлітка з'являється специфічна соціальна активність, прагнення долучатися до різних сторін життя і діяльності дорослих, придбати їх якості, вміння і привілеї. При цьому в першу чергу засвоюються більш доступні, чуттєво-сприймаються боку дорослості: зовнішній вигляд і манера поведінки (способи відпочинку, розваг, специфічний лексикон, мода в одязі і зачісках, а часомкуріння, вживання агкоголя).

Прагнення бути дорослим яскраво виявляється і у сфері взаємин з дорослими. Підліток протестує, ображається, коли його, «як маленького», опікають, контролюють, карають, вимагають беззаперечного послуху, не зважають на його бажаннями та інтересами. Підліток прагне розширити свої права. Він вимагає, щоб дорослі рахувалися з його поглядами, думками та інтересами, тобто претендує на рівноправність з дорослими.

Для підліткового віку характерна потреба у спілкуванні з товаришами. Підлітки не можуть жити поза колективом, думка товаришів має великий вплив на формування особистості підлітка. Підліток не мислить себе поза колективом, пишається колективом, дорожить його честю, поважає і високо цінує тих однокласників, які є хорошими товаришами. Він болісно і гостріше переживає несхвалення колективу, ніж несхвалення вчителя. Тому дуже важливо мати в класі здорове громадську думку, вміти на нього спертися. Формування особистості підлітка буде залежати від того, з ким він вступить в дружні взаємини.

Інший характер у порівнянні з молодшим віком набуває дружба. Якщо в молодшому шкільному віці діти дружать на основі того, що живуть поруч або сидять за однією партою, то головною основою дружби підлітків є спільність інтересів. При цьому до дружби пред'являються досить високі вимоги, і дружба носить більш тривалий характер. Вона може зберегтися на все життя. У підлітків починають складатися відносно стійкі і незалежні від випадкових впливів моральні погляди, судження, оцінки, переконання. Причому в тих випадках, коли моральні вимоги та оцінки учнівського колективу не збігаються з вимогами дорослих, підлітки часто йдуть за мораллю, прийнятої в їх середовищі, а не за мораллю дорослих. У підлітків виникає своя система вимог і норм, і вони можуть наполегливо їх відстоювати, не боячись засудження та покарання з боку дорослих. Але разом з тим мораль підлітка виявляється ще недостатньо стійкою і може змінюватися під впливом громадської думки товаришів.

Таким чином, можна сказати, що характерними віковими особливостями підліткового віку є:

• Посилена увага до власного внутрішнього світу.
• Розвиток мрійливості, свідомий відхід від реальності у фантастику.
• Авантюризм, балансування "на межі" з метою самоіспитанія.
• Втрата зовнішніх авторитетів, опора на особистий досвід.
• Моральний критицизм, негативізм.
• Зовнішні форми навмисною неповажності, запально недбалість, зарозумілість, ригоризм.
• Самовпевненість.
• Любов до пригод, подорожей (втечі з дому).
• Облуда "на порятунок", лукавство.
• Бурхливий виявлення нових почуттів, прокидаються з статевим дозріванням.