Перевод брачных договоров

ЗМІСТ

 

ВсТУП...........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ШлЮБНИЙ  КОНТРАКТ ЯК ПОНЯТТЯ................................5

1.1. ВИЗНАЧЕННЯ  ШЛЮБНОГО КОНТРАКТУ.....................................5

РОЗДІЛ 2. шЛЮБНИЙ  КОНТРАКТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ..........................................................................................................8

2.1.вИКОРИСТАННЯ ЗАГАЛЬНИХ КЛІШЕ В ЮРИДИЧНИХ КОНТРАКТАХ.......................................................................................................8

2.2 тРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ШЛЮБНИХ КОНТРАКТІВ............... 12

ВИСНОВКИ................................................................................................27

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     З розвитком суспільства соціум потребує все нових та нових способів для захисту своїх прав. У наші часи шлюбний договір став поширеним явищем, а іноді він є не забаганкою, а необхідністю. Все частіше люди починають прибирати кордони між країнами, а мовний бар'єр вже не є чимось неймовірно складним та непорушним.

     Актуальність теми дослідження, таким чином, полягає  у попиті на шлюбні контракти та їх важливості, адже перекладач не просто використовує певні трансформації, він має точно донести зміст юридично тексту, в якому нерідко значне місце посідають діти.

     Шлю́бний контра́кт — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу , а також подружжям.

      Звернемо нашу увагу на юридичний аспект мови текстів договорів та їх перекладу, адже при укладенні контракту з англомовною людиною без такої дисципліни як перекладознавство не обійтися.

     У нашій  роботі ми розглядали проблему  перекладу шлюбних контрактів.     При перекладі юридичних текстів форма, в якій повідомляється інформація в оригіналі, не має принципового значення. Головним критерієм перекладу є еквівалентний інформативний ефект і відповідність формі, прийнятої в мові перекладу.

     Мова юридичних документів має деякі особливості, до яких можна віднести, перш за все, нейтральний тон викладу, обмежений діапазон використовуваних мовних засобів, високий ступінь повторюваності окремих мовних форм. Юридична мова відрізняється високою фразеологічної стійкістю і рясніє кліше та канцелярськими штампами.

     Зміст і форма стандартних кліше юридичної мови дуже різні в українській і англійській мові, що накладає особливі зобов'язання на перекладача, обмежуючи евристичний характер перекладу. У цьому випадку мова йде про те, що для якісного виконання перекладу юридичної мови потрібно пожертвувати принципом варіативності мовного вираження на догоду суворо фіксованим ідіоматичним формулюванням.

     Об'єкт - переклад юридичних текстів.

     Предмет -  особливості перекладу шлюбних договорів.

    Мета - дослідити способи перекладу шлюбних договорів.

     Завдання роботи :

     1. Визначити поняття шлюбного договору.

     2. Визначити основні засоби перекладу  юридичних текстів, віднайти юридичні кліше та еквіваленти .

     3. Проаналізувати методи перекладу  шлюбних контрактів.

     4. Охарактеризувати складності, що  виникають під час роботи з  юридичним текстом.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

1.1. . ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЮБНОГО КОНТРАКТУ

     Шлю́бний контра́кт — угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу , а також подружжям.

     Шлюбний контракт укладається за бажанням сторін як до реєстрації шлюбу та і в будь який час після його реєстрації подружжям. На укладення шлюбного контракту до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Шлюбний контракт може включати низку різних питань, але в основному передбачає визначення майнових прав подружжя в разі розірвання шлюбу. Шлюбний контракт не може регулювати особисті (немайнові) відносини подружжя, а також особисті (немайнові) відносини між ними та дітьми.

      У шлюбному контракті передбачаються майнові права та обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадковане одним із подружжя, питання, що пов'язані із утриманням подружжя, а також майнові права та обов'язки подружжя як батьків та інші.[7]

     Подружжя окремо визначають правовий режим подружнього майна — яке майно придбане в шлюбі буде спільним, а яке роздільним.

     У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Подружжя може також передбачити в контракті питання стягнення аліментів, чи відмови від аліментів.

     Зміст та форма шлюбного договору.

    Шлюбним договором регулюються майнові відносини (права та обов’язки) і тільки майнові між подружжям, або між тими, хто вже давно перебуває у шлюбі, визначаються їхні майнові права та обов’язки.

     Шлюбний договір може надавати відповідні майнові права не лише дружині чи чоловікові, а й їхнім дітям та ін. родичам. Тобто шлюбний договір може мати елементи договору на користь третьої особи.

     У ч. 4 ст. 93 СК заборонені лише такі умови шлюбного договору, які ставили б одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Отже, умови цього договору можуть погіршити становище одного з подружжя, порівняно з тим, що є у законі, але тільки до певної межі.

     У шлюбний договір не можуть бути включені умови, які суперечать правам дитини. Може бути визначене передання дитині у користування житлового приміщення, ін. майна, та розмір і порядок стягнення аліментів.

     У шлюбному договорі той, з ким проживає дитина, не може відмовитися від права на примусове стягнення аліментів на неї.[7]

    Порядок укладення шлюбного контракту передбачив можливість передачі за цим договором права власності на нерухомість. Якщо, наприклад, чоловік бажає подарувати дружині жилий будинок, це має бути оформлене договором дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.

      Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлення, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у ст. 7 СК. [20]

      Незважаючи на певні психологічні, емоційні застереження, шлюбний договір виконує важливу виховну, дисциплінуючу функцію, а тому розширення практики його укладення заслуговує на підтримку.

      Якщо, наприклад, у договорі зазначено, що у разі зловживання алкоголем чи небажання брати участь у веденні домашнього господарства чоловік буде позбавлений права на проживання в помешканні дружини, така неприємна перспектива стимулюватиме його до належної поведінки в сім’ї.

     Що ж до форми шлюбного договору, закон вимагає письмової форми посвідченої нотаріусом. Жодна інша службова чи посадова особа посвідчити такий договір в Україні не може. Правда, слід мати на увазі, що такі жорсткі умови шлюбного договору чоловік може не прийняти, відмовившись взагалі від шлюбу.

      Ст. 94 СК не визначає наслідків недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору. У цій ситуації підлягатиме субсидіарному застосуванню ст. 220 Цивільного кодексу України. Положення шлюбного контракту не можуть стосуватися вирішення питань немайнового (особистого) характеру.[20]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. шЛЮБНИЙ КОНТРАКТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ

2.1. вИКОРИСТАННЯ ЗАГАЛЬНИХ КЛІШЕ В ЮРИДИЧНИХ КОНТРАКТАХ

     При перекладі юридичних текстів форма, в якій повідомляється інформація в оригіналі, не має принципового значення. Головним критерієм перекладу є еквівалентний інформативний ефект і відповідність формі, прийнятої в мові перекладу.

     Мова юридичних документів має деякі особливості, до яких можна віднести, перш за все, нейтральний тон викладу, обмежений діапазон використовуваних мовних засобів, високий ступінь повторюваності окремих мовних форм. Юридична мова відрізняється високою фразеологічної стійкістю і рясніє кліше та канцелярськими штампами.[14]

     Перші труднощі при роботі з юридичним текстом виникають на рівні юридичної термінології. Відомо, що є особливий юридичний тезаурус (позов, позивач, відповідач, lawsuit, plaintiff, defendant і т.п.). Юридична термінологія суттєво відрізняється від термінології, пов'язаної з природно-технічної тематикою, своїм  яскраво вираженим  соціальним забарвленням. Труднощі оволодіння юридичним  тезаурусом англійської мови пов'язані з тим, що багато загальновживаних слів набувають у юридичної мови спеціального значення (пор. suit - позов, to bring an action - подати до суду, hand - підпис, presents - справжній юридичний документ). Причому це значення може бути різним, що визначає більшу ймовірність появи двозначностей в тексті перекладу (пор.: arrest - призупинення, припинення, судову постанову, арешт, conjoint - спільний, з'єднаний, злитий). Незважаючи на вимогу строгості у вживанні термінів, останні можуть мати юридичні «дублети», доцільність використання яких може визначатися як певними смисловими нюансами, так і прагненням уникнути стилістичної монотонності в юридичному тексті (пор.: legaladviser - counselor - lawyer).[10]

     Зміст і форма стандартних кліше юридичної мови дуже різні в українській і англійській мові, що накладає особливі зобов'язання на перекладача, обмежуючи евристичний характер перекладу. У цьому випадку мова йде про те, що для якісного виконання перекладу юридичної мови потрібно пожертвувати принципом варіативності мовного вираження на догоду суворо фіксованим ідіоматичним формулюванням, наприклад: позбавлення батьківських прав - annulment of parental rights, позбавлення статусу недоторканності - with drawal of immunity, позбавлений громадянських прав - civilly dead. По суті, в якості «шаблонних» формулювань в юридичній мові широко використовуються «канцеляризми»: with respectto - щодо кого-л., in accordance with - відповідно і т.п .[10]

     Ефективне використання юридичних словників ускладнене тим, що в існуючих юридичних словниках парадигматичні відношення приймаються до уваги в набагато більшому ступені, ніж синтагматичні. Тим часом, для сприйняття юридичної інформації, в першу чергу, необхідно враховувати синтагматичні зв'язки, які встановлюються залежно від специфіки інформаційного матеріалу. При перекладі юридичного тексту на лексичному рівні широко використовується конкретизація, порівн. offence - правопорушення, criminal offence - кримінальний злочин, disorderly offence - порушення громадського порядку, abortive offence - замах на злочин і т.д. Вибір варіанту перекладу здійснюється з урахуванням узусу, тобто мовних приписів мови перекладу. Так, у прикладі перекладу - «Потерпіла сторона не має права звернутися до суду, не повідомивши протилежний  бік про наслідки порушення» спостерігається стилістична адаптація окремих лексичних одиниць до норми мови перекладу (пор. victim - «жертва» і «потерпіла сторона», violence - «насильство», « жорстокість »і« правопорушення »). Крім того, проведена заміна юридичних штампів англійської мови на штампи російської мови: to bring an action - звернутися до суду, without warning - не повідомивши. На лексичному рівні в практиці юридичного перекладу використовуються опущення (entirely and completely remove - усунути повністю), додавання (irrevocable decision - рішення, остаточно набрало чинності), антонімічний переклад (evidence of minor importance - не дуже важливі докази).

     У правовому тексті ті чи інші поняття, що виражають законодавчу тезу, осмислюються в контексті документа як частини загальної системи правових приписів. Для фахівця у галузі правознавства кожен документ відповідає певній правовій нормі, а кожна норма, у свою чергу, є частиною загальних нормативно-правових приписів. Перекладач же не має можливості орієнтуватися на глобальний законодавчий контекст і керується, переважно, контекстом даної юридичної ситуації.

     Крім відсутності термінів або відсутності лексичних еквівалентів, перекладач повинен пам'ятати, що текстові конвенції вихідної мови часто залежать від культурних особливостей і можуть не відповідати конвенціям тексту перекладу. У мовних конструкціях, характерних для вихідної мови, немає прямих еквівалентів в мові перекладу. У зв'язку з цим, завданням перекладача є знаходження конструкцій у мові перекладу, які мають функції, аналогічні функціям конструкцій вихідної мови.[9]

     Термінологія сучасної літературної мови дуже багата і розгалужена відповідно до існуючих у теперішньому суспільстві знань. У її складі виділяється група суспільно-політичної термінологічної лексики, спеціальна лексика.

     У процесі перекладу терміну визначають 2 етапи: 
1) з'ясування значення терміну у контексті; 
2) переклад значення рідною мовою.[5] 
     Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту. 
     Еквівалент - постійне лексичне відповідність, яке точно збігається зі значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з'ясувати характер тексту. Тому потрібно вміти знаходити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати знання термінів-еквівалентів. 
Але оскільки юридичні терміни - це переважно складні терміни або терміни-словосполучення, то вони і є основною проблемою перекладу юридичного тексту.[15]

     Переклад складних термінів складається з двох основних процедур - аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап - переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, але і словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин і визначає порядок і сам зміст перекладу складного терміну. Синтетичний етап перекладу передбачає побудову компонентів залежно від зазначених семантичних відносин і отримання остаточного варіанту перекладу складного терміну. Значні труднощі викликають терміни, до складу яких входять групи слів, так звані багатокомпонентні терміни.[16]