Предмет і завдання педагогіки вищої школи

закладу.

Ці категорії, як і процесуальні, мало  чим відрізняються від загально педагогічних,

хіба  що  застосуванням  їх  до  певного  об'єкту  вищого  навчального  закладу,  студентства,

професорсько-викладацького складу.

Педагогіка  вищої  школи  має  таку  структуру:  загальні  основи  педагогіки,  теорія

виховання, дидактика, теорія управління (менеджмент). Як наука педагогіка вищої школи

тісно  пов'язана  з  психологією  вищої  школи,  яка  досліджує  психологічні  закономірності

навчання і виховання (розвиток пізнавальних процесів, критерії розумового розвитку), а

також філософією, соціологією та іншими науками, об'єктом вивчення яких є людина.

Оскільки предметом дослідження педагогіки вищої школи є педагогічний процес у

ВПС (системі вищої освіти), - необхідно дати визначення поняття вищої освіти, її ролі та

структури  в  Україні.  Визначення  вищої  освіти  подане  у  декларації,  прийнятій  на

Всесвітній  конференції  ЮНЕСКО,  що  відбувалася  у  Парижі  5-8  жовтня  1998  року.  У

цьому документі говориться, що вищою освітою називаються всі види навчальних курсів,

підготовки  або  перепідготовки  на  післядипломному  рівні,  що  здійснюється  універ-

ситетами  або  іншими  навчальними  закладами,  котрі  визначені  компетентними

державними органами як навчальні заклади вищої освіти.

У законі України «Про вищу освіту» вищу освіту визначено як рівень освіти, який

здобувається  особою  у  вищому  навчальному  закладі  в  результаті  послідовного,

системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на

повній  загальній  середній  освіті  й  завершується  здобуттям  певної  кваліфікації  за

підсумками державної атестації; зміст вищої освіти  — обумовлена цілями та потребами

суспільства  система  знань,  умінь  і  навичок,  професійних,  світоглядних  і  громадянських

якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку

суспільства,  науки,  техніки,  технологій,  культри  та  мистецтва;  зміст  навчання  —

структура,  зміст  і  обсяг  навчальної  інформації,  засвоєння  якої  забезпечує  особі

можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

Вища  школа  виконує  такі  функції:  виховну,  освітню,  загальнокультурну,  науково-

дослідну,  інтернаціональну.  Вища  школа  бере  активну  участь  у  розв'язанні  всіх  задач

державотворення;  у  створенні  матеріального  добробуту,  вдосконаленні  суспільних

відносин,  вихованні  громадянина-патріота  України;  у  підвищенні  культурного  рівня

населення  України,  формуванні  інтелектуального  потенціалу  країни,  забезпеченні

підвищення кваліфікації викладачів, підготовці наукових кадрів для участі в НТР, спри-

янні  демократизації  суспільства  та  укріпленні  миру;  у  розвитку  міжнародного

співробітництва.

В  Україні  мета,  задачі,  структура,  типи  вищих  навчальних  закладів  визначені

Законом України «Про освіту» (1996), Законом «Про вищу освіту» (2002).

Вища  освіта  забезпечує  фундаментальну,  наукову,  професійну  та  практичну

підготовку,  здобуття  громадянами  освітньо-кваліфікаційних  рівнів  відповідно  до  їх

окликань,  інтересів  і  здібностей,  удосконалення  наукової  і  професійної  підготовки,

перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Вища  освіта  здійснюється  на  базі  повної  загальної  середньої  освіти.  До  вищих

закладів  освіти,  що  здійснюють  підготовку  молодших  спеціалістів,  можуть  прийматися

особи, які мають базову загальну середню освіту.

Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитись з відривом (очна),

без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих

спеціальностей -екстерном.

Держава  створює  громадянам  України  відповідні  умови  для  реалізації  їх  права  на

здобуття  вищої  освіти.  Навчання  у  вищих  закладах  освіти  державної  форми  власності

оплачується державою, за винятком випадків, передбачених четвертою частиною статті 61

Закону «Про освіту», а у вищих закладах освіти інших форм власності - юридичними та

фізичними  особами.  Прийом  громадян  до  вищих  закладів  освіти  проводиться  на

конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності закладу освіти

та  джерел  оплати  за  навчання.  Контроль  за  дотриманням  принципів  соціальної

справедливості  та  законності  при  прийомі  громадян  до  вищих  закладів  освіти

здійснюється органами, уповноваженим цим Законом.

Особливо  обдарованим  студентам  забезпечується  навчання  і  стажування  за

індивідуальними  планами,  встановлення  спеціальних  державних  стипендій,  створення

умов для навчання за кордоном (Стаття 42).

Завдання, права та обов'язки вищого закладу освіти:

•  провадження  освітньої  діяльності,  яка  включає  навчальну,  виховну,  наукову,

культурну, методичну діяльність;

•  забезпечення  умов  для  оволодіння  системою  знань  про  людину,  природу  і

суспільство;  формування  соціальне  зрілої,  творчої  особистості;  виховання  морально,

психічно  і  фізично  здорового  покоління  громадян;  формування  громадянської  позиції,

патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою

долю,  долю  суспільства,  держави  і  людства;  забезпечення  високих  етичних  норм,

атмосфери доброзичливості і взаємоповаги у стосунках між працівниками, викладачами та

студентами;

•  забезпечення  набуття  студентами  знань  у  певній  галузі,  підготовка  їх  до

професійної діяльності;

• забезпечення виконання умов державного контракту та інших угод на підготовку

фахівців з вищою освітою;

•  проведення  наукових  досліджень  або  творчої,  мистецької  діяльності  як  основи

підготовки майбутніх фахівців та науково-технічного і культурного розвитку держави;

• підготовка молоді до самостійної наукової, викладацької або мистецької діяльності;

•  інформування  абітурієнтів  і  студентів  про  ситуацію,  що  склалася  на  ринку

зайнятості;

• перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; просвітницька діяльність.

Вищий заклад освіти має право:

•  визначати  зміст  освіти  з  урахуванням  державних  стандартів  та  освітньо-

професійних  програм,  установлених  щодо  вищих  закладів  освіти  відповідних  рівнів

акредитації;

• визначати форми та засоби проведення навчальне-виховного процесу відповідно до

ліцензованої освітньої діяльності;

• готувати фахівців за державним замовленням і замовленням галузевих міністерств,

підприємств,  установ,  організацій  незалежно  від  форм  власності,  місцевих  органів

виконавчої влади, громадських організацій та за договорами громадян;

• розробляти та запроваджувати власні програми наукової діяльності;

• створювати в установленому порядку підрозділи;

•  отримувати  кошти  і  матеріальні  цінності  (будинки,  споруди,  обладнання,

транспортні засоби тощо) від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій,

громадян і благодійних фондів;

•  укладати  угоди  про  спільну  діяльність  з  підприємствами,  установами  і

організаціями в Україні та за її межами для виконання статутних завдань відповідно до

чинного законодавства;

•  розвивати  власну  соціальну  базу,  мережу  спортивно-оздоровчих,  лікувально-

профілактичних і культурних закладів;

• здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт основних фондів;

•  користуватись  пільгами,  встановленими  чинним  законодавством  для  вищих

закладів освіти;

•  користуватись  банківськими  кредитами  і  позичками  згідно  з  чинним

законодавством;

• провадити самостійну видавничу діяльність у встановленому порядку;

• брати участь у діяльності міжнародних організацій;

• отримувати за результатами акредитації додаткові права та пільги, передбачені для

закладів відповідного рівня.

Вищий  заклад  освіти,  якому  надано  статус  національного,  користується  також

правами, передбаченими Указом Президента України від 16 червня 1995 р. № 451 «Про

Положення про національний заклад (установу) України».

Вищий заклад освіти несе відповідальність за:

• дотримання вимог Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про мови в

Україні» та інших законодавчих актів;

• дотримання державних стандартів освіти;

• забезпечення безпечних умов ведення освітньої діяльності;

•  дотримання  договірних  зобов'язань  з  іншими  суб'єктами  освітньої,  виробничої,

наукової діяльності та громадянами, в тому числі за міжнародними угодами;

• дотримання фінансової дисципліни та збереження державного майна;

•  соціальний  захист  учасників  навчально-виховного  процесу.  Структура  вищого

закладу освіти визначається відповідно до Положення про державний вищий заклад освіти

та його Статуту. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти третього і

четвертого рівнів акредитації є: інститути, факультети, кафедри, курси тощо.

Отже, педагогіка вищої школи — це наука про педагогічний процес, що забезпечує

розвиток особистості студента у системі вищої освіти. Педагогіка вищої школи має свій

предмет  дослідження,  закономірності  та  принципи;  основними  категоріями  цієї  науки  є

методологічні,  процесуальні  та  суттєві.  Ця  наука  є  теоретичною  і  прикладною,  вона

виконує аналітичну, конструктивно-проективну і прогностичну функції. Педагогіка вищої

школи може розглядатися як елемент культури викладача вищого навчального закладу