Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного мистецтва

Це підготує ґрунт для  формування інтересу і сприятиме  створенню в дітей позитивного  ставлення до діяльності. У навчанні слід виділити ті сторони, які б змогли привернути увагу дітей, активізувати мислення. Важливе значення має створення  позитивного емоційного тла, пов’язаного  з діяльністю. У значній мірі цьому  сприяє різноманітність форм попередньої  роботи:

• спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;
• читання художньої літератури;
• розглядання творів хореографічного мистецтва;
• цілеспрямований перегляд діа-, кіно-, відеофільмів, лялькових спектаклів,

прослуховування музичних творів;

• проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;
• створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;
• підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл

обов’язків для виконання  колективних робіт на ін.

Необхідною умовою при  цьому є активність вихователя як на занятті, так і під час підготовки до нього, і активність самих дітей. Усвідомленню змісту діяльності сприяє деякий запас знань. Тільки на певному  рівні накопичення знань, навичок  і хоча б найпростіших розумових  операцій можливо виховувати інтерес. Набуття міцних знань – результат  інтересу, але в той же час –  і відправний момент. Накопичення  певних знань, умінь і навичок, необхідних для формування інтересу, вимагає  активної позиції дитини. Не можна  змінити ставлення дитини до оточуючого, не змінивши її внутрішньої позиції.

Н.Г.Морозова вважає, що інтерес  – важлива збуджуюча сила до діяльності і поведінки дитини і характеризує інтерес трьома обов’язковими моментами:

• позитивна емоція по відношенню до діяльності;
• наявність пізнавальної сторони цієї емоції (“радість пізнання”);
• наявність безпосереднього мотиву, що йде від самої діяльності, тобто діяльність сама по собі приваблює і спонукає займатися нею, незалежно від інших мотивів.

Необхідним компонентом  є прагнення до вдосконалення  і досконалості в певній діяльності, в повній системі знань.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ.

Педагогічні умови розвитку художніх здібностей учасників засобами хореографічного мистецтва

 

 

2.1 Аналіз вікових і індивідуальних  особливостей дітей

Педагог-руководитель хореографічного  класу постійно займається естетичним вихованням дітей, про те, щоб були всебічно підготовлені художнього сприйняттю і творення дійсності. У підставі цього виховання лежить формування любові зі своєю національної культури, народної творчості, інтересу й розуміння краси навколишнього світу, спілкування. Досягнення фізичного досконалості має стати важливою частиною цьогорічного виховання під час уроків хореографії.

Всі ці завдання виховання не віддільні  від вікових і індивідуальних особливостей дітей.Возрастними особливостями прийнято називати анатомо-фізіологічні і психологічні особливості характеру тієї чи іншої вікового періоду.

У тісного зв'язку з віковими особливостями перебувають індивідуальні - стійкі властивості особистості, характеру, інтересів, розумової діяльності, властиві тому чи іншому для дитини і що різнять його з інших [7, з. 37].

Вважають [1, з. 38]:

від народження до року - дитячий вік,

у рік до 3-х років -преддошкольний вік,

від 3-х до шести років - дошкільний вік,

від шести до 12-ї років - молодший шкільний вік,

від 12-ї до 15-ти років - середній шкільний вік

(підлітковий),

від 15-ти до 17-ти років - старший шкільний вік

(юнацький).

До 5-6-летнему віку діти здатні займатися хореографією, оскільки сформованість структур та зняття функцій мозку дитини близька за низкою показників до мозку дорослої людини. Сучасні дані вікової психології дозволяють стверджувати, що мозок шестирічного дитини готовий піти на засвоєнню доступною інформацією процесі систематичного навчання. Проте слід пам'ятати, що у індивідуальному розвитку дітей однієї й тієї самого віку спостерігаються відхилення від середні показники темпу дозрівання мозку і лише організму - випередження чи відставання. З іншого боку, потрібно враховуватиме й статеві розбіжності. У фізіологічному відношенні хлопчики загалом відстають від дівчаток на рік-півтора, хоча й інші мають від народження однакову кількість років.

До 6-7 років діти засвоюють поняття статі (до протилежній статі ставляться терпимо, доброзичливо), починають свідомо регулювати свою поведінку. Їх характерна стійкість, безпосередність, життєрадісність, веселе настрій. Вони можуть випробувати насолоду і переживання від сприйняття прекрасного. Виявляється потреба в зовнішніх враження, слуханні музики, в відвіданні концертів, театрів, після чого діти часто зображують побачене. Велике місце у цій віці займає гра -це психологічна потреба осмислення нових знань через гри. Враховуючи всі анатомо-фізіологічні здібності даного віку треба будувати заняття хореографічного колективу.

7-11 років (1-3 клас) - у віці відбуваються якісні і структурні зміни мозку (він зростає). Відбуваються зміни й у протікання основних нервових процесів - порушення та гальмування. Виявляється самостійність, (бажання робити всі самому, діти вимагають довіри від дорослих), стриманість (вміння підкоряти свої бажання загальним вимогам), наполегливість і упертість (бажання домогтися результатів, навіть а то й розуміють цілі чи немає коштів на її досягнення). Слабкі боку в фізіології дітей цього віку - швидке виснаження запасу енергії в нервових тканинах, тому час занять спочатку то, можливо обмежено та поступово збільшуватися від 25-30 хвилин до 60, і потім і по 90 хвилин.Костно-мишечний апарат дітей цього віку відрізняється великий гнучкістю (значну кількість хрящових тканин та підвищена еластичність клітин). Розвиток дрібних м'язів йде повільно, тому швидкі й дрібні руху, потребують точності виконання, представляють для дітей велику складність. Обсяг навчального матеріалу може бути розрахований за можливостям дітей. У класах цього віку треба перейматися формуванню постави, вмінню орієнтуватися у просторі, розвитку ритмічності, музикальності. У переважає наочно-образне мислення, панує почуттєве пізнання навколишнього світу. Ці діти особливо чутливі до виховним впливам естетичного характеру.

11-14 років (4-8 клас) - у період відбуваються швидкі кількісні зміни і якісні перебудови в організмі. Дитина швидко зростає (5-6, або навіть 10 див на рік). З інтенсивний ріст скелета і м'язів відбувається перебудова моторного апарату, яка може виражатися в порушеннях координації рухів (кажуть: став таким незграбним). Розвиток нервової і серцево-судинної систем який завжди встигає за інтенсивний ріст, що далі міг за великої фізичної навантаженні спричинить непритомностям і запаморочення.

Підвищується збуджуваність нервової системи під впливом посиленого функціонування залоз внутрішньої секреції. У нерідко з'являється дратівливість, образливість, запальність, різкість (діти часом не розуміють, що із нею відбувається, що спонукає їх у той чи інший реакцію). З'являється гостра потреба у самоствердженні, прагнення до самостійності -воно виходить із бажання бути корисними і вважатися дорослим.

Емоційний стан характеризується силою почуттів та труднощами під управлінням ними. «Нехай ваш вихованець буде йоржистим, непокірливим, свавільним - це незрівнянно краще, ніж безсловесна покірність, безвольність.Безволие, нікчемність - рідна сестра підлості» [11, з. 45]. Емоційні переживання носять сталого характеру, вони довго пам'ятають образу та несправедливість. Спостерігається взаємне заперечення статей, кожен живе своїм світом. Але потім такий потяг змінюється зацікавленістю, яка старанно приховують.

І тому віку заняття можуть відбуватися 3 рази на тиждень, тривалістю до 1,5 години. Відбувається вивчення складних рухів, комбінацій, здійснюються більш об'ємні постановочні роботи.

15-17 років (9-11 класи) - в фізіологічному відношенні це інтенсивному розвиткові мускулатури, продовження розвитку мозку. Юнаки та дівчата готові до фізичного і розумовому навантаженні. Формуються переконання і світогляд, виникає потреба зрозуміти себе, сенс усього життя. Постає проблема вибору професії. Виникає бажання бути поміченою, хочеться виділитися. З'являється самостійність в судженнях. Юності властива закоханості, життєрадісності, впевненості у собі. Заняття за хореографією мають будуватися з повним навантаженням. Педагог може найбільш здатним довіряти проведення занять в молодших класах.

Для успішної роботипедагог-руководитель повинен розумітися на особливостях кожного віку. Уміло, відповідно до віковим особливостям розподіляти фізичне навантаження. При формуванні репертуару й складання плану виховної роботи просто неможливо уникнути обліку психологічних особливостей кожного вікового періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Методи виховної  роботи у хореографічному колективі  та його вплив для підвищення активності дітей

 

 

У творчої діяльності закладено  величезні можливості виховного  характеру. Виховує усе, пов'язане  з участю дітей у колективі: художній педагогічний рівень репертуару, планомірні і систематичні навчальні заняття, стосунки з педагогом, довкіллям. Відвідання спектаклів, концертів, художніх виставок, спеціальні розмови, лекції на етичні теми формують маленької людини, розвивають у ньому почуття прекрасного. Проводиться цю роботу постійно зростає і спирається в різних форм, методів і коштів. Викладач використовує при цьому або спеціально організоване позаурочний час, або безпосередньо навчальні заняття.

Форми можна умовно розділити  на основні, додаткові і форми  художньо-естетичного самоосвіти. До основним формам ставляться: перегляд балетних спектаклів, прослуховування  музики, ознайомлення з творчістю  майстрів хореографії. Такий роботою  можна охопити весь колектив під час занять, репетицій. Додаткові форми включають: колективні чи індивідуальні відвідин спектаклів, фільмів, дискотек, та їх проведення організується у вільне й зручне для дітей час. До формам художньо-естетичного самоосвіти ставляться: самостійне вивчення питань теорії музики, балету, читання книжок з хореографії й інших видах мистецтва, із певної цільової установкою розширення своїх знань у області хореографії.

Методи можна розділити  на словесні, практичні, наочні [7, з. 38].

Словесні методи грунтуються  на поясненні, розмові, оповіданні. Практичні - на навчанні навичок хореографії. Важливим методом на дітей є наочний  метод. Виконавська майстерністьпедагога-руководителя, його професійний показ часом  захоплює дітей, викликає прагнення  йому наслідувати. Тому викладач повинен мати досить грамотним й виразним показом. Цей метод має вирішальне значення у дітей, особливо у молодших класах. Вони відтворюють методику виконання рухів свого педагога, всмоктують як грамотний і виразний показ, але його можливі помилки. Діти наслідують своєму педагогові в манері і характері виконання рухів, часом копіюють і постановку рук, корпусу, голови. По виконання дітей можна визначити якість знань педагога, його стиль роботи. Тому, користуючись методом наочного показу, треба бути гранично уважним, аби внеможливити ті недоліки, які проявляються виконання.

Педагог застосовує у роботі найбільш доцільні методи з урахуванням віку дітей, їх спеціальної підготовки, рівня емоційної чуйності, наявності інтересу до хореографічному мистецтву. Захоплення і - джерело інтелектуального зростання особистості. Інтелектуальне почуття, яке має дитина у процесі опанування змісту освіти - це те ниточка, де тримається бажання вчитися. Якщо навчання супроводжується яскравими і хвилюючими враженнями, пізнання стає дуже міцним необхідним. Заняття стають цікавими, і тоді дитина бачить результати своїх зусиль у творчості. Завдання педагога - не дати згаснути творчому інтересу дитини, всіляко його розвивати та зміцнювати.

З метою підвищення ефективності виховної роботи важливо використовувати проблемну методику. На відміну від традиційної, коли дітям повідомляється «готова» інформація навчання, проблемна методика пропонує активнішу розумову і емоційну діяльність. У своїй можливо запропонувати дітям доповнити танцювальну комбінацію чи скласти її цілком, виконати ту чи іншу рух, яке стосується їх програми навчання. Діти спочатку сором'язливо, і потім і сміливо, з допомогою викладача, активно входять у творчу роботу. Важливо, щоб дитина зміг застосувати знання, бажання на здійсненні задуманого. Необхідно заохочувати творчу ініціативу дітей, оскільки чимало їх згодом, стаючи старше, допомагають своїм педагогам регулярно працюють з молодшими дітьми. Розумний педагог довіряє своєму учневі, спрямовує їх у навчальної та постановочної роботі. Отже, діти, настільки активно включившись в творчу хореографічну атмосферу, вибирають професію хореографа. Захоплюючись хореографією, вони починають набувати книжки, збирати вирізки і фотографії про те і журналів із артистами балету, ансамблями, прослуховувати аудіокасети із музикою різних напрямів, переглядати спеціальні відеокасети тощо. Тут доречне залучити дітей до аналітичної роботі, організовуючи різні розмови, диспути, щоб діти правильно розуміли змістовний бік хореографічного мистецтва.