Самостійна робота учнів в ВНЗ

Кожен з елементів завдання-задачі має спонукати студента до того, щоб він сам приймав рішення, порівнював умови, здійснював необхідний інформаційний пошук тощо. Розроблення завдань для СРС різних рівнів є основною умовою належного планування та організації самостійного навчання.

Безперечним являється факт, що підвищення ступеня самостійності у навчальній діяльності, по - перше, сприяє розширенню галузі застосування формованих знань, дій і відносин на рівні реалізації міжпредметних зв'язків, які передбачає перехід від внутріпредметних зв'язків до міжциклових і від них до міжпредметних зв'язків . Причому істотно важливо, щоб ускладнення змісту, способів діяльності здійснювалося не тільки в процесі переходу від внутріпредметних до міжциклових і від них до міжпредметних, але і на кожному з названих етапів, що призводить до все більш широким зв'язкам.

По - друге, підвищення ступеня самостійності досягається за рахунок такої побудови навчання, в процесі якого здійснюється перехід від вказівок вчителя на необхідність використання певних знань і дій у вирішенні навчального завдання до самостійного пошуку подібних знань і дій.

По - третє, формування навчальної діяльності має передбачати таку організацію роботи, при якій учні переходять від формування окремих операцій виконуваних дій до формування всіх дії. Подібна робота повинна мати місце як по відношенню до конкретних, так і загальним навчальним діям, по відношенню до окремих процесуальних компонентів навчальної діяльності і до процесу вирішення навчальної задачі в цілому.

В- четвертих, ступінь самостійності учнів буде зростати і в тому випадку, якщо вони будуть переходити від оволодіння діями в готовому вигляді до самостійного відкриття окремих дій та їх систем. Причому дуже важливо, щоб і тут предметом діяльності учнів були конкретні і загальні дії, структура конкретної діяльності та навчальної діяльності в її специфічному значенні.

По - п'яте, підвищення ступеня самостійності повинно мати на увазі перехід учнів від усвідомлення необхідності оволодіння даним конкретним умінням до усвідомлення важливості оволодіння цілісною структурою навчальної діяльності.

По - шосте, перехід від завдань репродуктивного характеру до завдань творчих, що вимагає використання знань і дій міжпредметного характеру.

Очевидно, що це положення особливо значимо як в теоретичному, так і в практичному плані для організації навчального процесу, оскільки усвідомлення учням мотивів, цілей, способів, прийомів навчання, усвідомлення себе як суб'єкта навчальної діяльності вимагає такої побудови навчання, при якому розвивається активність і самостійність навчають, поступове перетворення його з об'єкта педагогічного впливу в суб’єкта здійснюваної навчальної діяльності. Такий перехід можливий, якщо правильно будуються взаємини вчителя і учня, в ході розвитку яких активні функції поступово передаються  учню[19, с.207].

Загалом, отже, студентам, бажаючим проникнути в таємницю наук, необхідно дотримуватися риси умови:

• він повинен мати чисте духовне вікно;
• перед ним повинні бути поставлені об'єкти;
• має бути на обличчі увага;
• підлягаюче спостереженню має бути представлено одне за іншим в належному порядку - і він все буде засвоювати вірно і легко (Я.А. Коменський)[11, с.272].

Самостійна робота виконується з використанням опорних навчально -методичних матеріалів, що сприяють коригуванню роботи студентів та вдосконалення її якості. 

Для підвищення якості самостійної роботи студентів необхідно враховувати її психолого- педагогічні аспекти, при цьому необхідно враховувати, яким чином весь навчальний процес і кожна окрема дисципліна сприяють виробленню професійних та особистісних якостей фахівця. Оскільки самостійна робота - найважливіша форма навчального процесу, слід акцентувати увагу студентів на її безпосередньому впливі на формування таких якостей, як мобільність, уміння прогнозувати ситуацію і активно впливати на неї, самостійність оцінок і т.д., з тим, щоб студенти бачили позитивні результати своєї праці і щоб досягнутий ними успіх в навчанні сприяв трансформації опосередкованого інтересу в інтерес безпосередній.  

Орієнтуючись на чотири компоненти змісту освіти - знання, вміння вирішувати традиційні завдання, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-оцінної діяльності, доцільно для кожної дисципліни призвести дуже ретельний відбір фундаментального ядра знань і спеціальних завдань, виділити в цьому матеріалі коло проблем і завдань для самостійної роботи.

Для правильної організації самостійної роботи самопідготовка має вирішальне значення для розвитку самостійності як однієї з провідних рис особистості фахівця з університетською освітою і виступає засобом, що забезпечує для студентів:

• свідоме і міцне засвоєння знань з предмета;
• оволодіння способами і прийомами самоосвіти;
• розвиток потреби в самостійному поповненні знань.

 Самопідготовка сприяє  формуванню високої культури  розумової праці, придбання прийомів  і навичок самостійної роботи, вмінь розумно витрачати і  розподіляти свій час, накопичувати  і засвоювати необхідну для  успішного навчання та професійного  становлення інформацію. Вона розвиває  у студентів такі якості, як  організованість, дисциплінованість, ініціативність, волю; виробляє розумові вміння і операції (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення та ін.), вчить самостійного мислення, дозволяє сформувати свій власний стиль роботи, найбільш повно відповідний особистим нахилам і пізнавальним навичкам студента.

 Однією з важливих  завдань навчання студентів технології  пізнавальної діяльності є формування  у них уміння самостійно контролювати  й оцінювати результати своєї  навчальної роботи і на цій  основі управляти процесом оволодіння знаннями. Без уміння здійснювати самоконтроль, без свідомої оцінки своїх дій, без уміння регулювати на цій основі свою діяльність найкращим чином неможливо домогтися всебічного розвитку особистості молодого фахівця. У зв'язку з цим самоконтроль є одним з найцінніших якостей особистості. Перевірка самого себе включає :

• вміння стежити за собою: за своєю поведінкою, мовою, діями і вчинками, розуміючи при цьому всю міру відповідальності за них;
• вміння контролювати ступінь розуміння і ступінь міцності засвоєння знань і умінь, пізнаваних в навчальному закладі, в колективі;
• вміння критично оцінювати результати своєї пізнавальної діяльності, взагалі - своїх дій, вчинків, праці ( самооцінка).

Головною метою самостійної роботи є закріплення, розширення та поглиблення набутих у процесі аудиторної роботи знань, вмінь та навичок, а також самостійне вивчення та засвоєння нового матеріалу під керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.

 Одним із видів самостійної  роботи є опрацювання лекційного  матеріалу, визначення головного  у змісті лекції, засвоєння її  основних моментів. При цьому  не слід дослівно записувати  за лектором, а своїми словами  фіксувати найсуттєвіше: тему, її  основні питання та положення. Записувати слід акуратно і чітко, краще у зошиті в клітинку (через клітинку). На сторінках конспекту залишати широкі поля для додаткових поміток під час самостійної роботи над літературою.

 Щоб зрозуміти і  добре засвоїти лекційний матеріал, до кожної наступної теми слід  ретельно готуватись: систематично  опрацьовувати матеріал попередньої  лекції, і, якщо це необхідно, опрацювати  рекомендовану літературу, повторювати  пройдений матеріал, на який лектор  посилається при викладанні нового, якщо з певних причин лекція  пропущена, її необхідно законспектувати  і опрацювати самостійно, незрозумілі  питання з’ясувати на консультації[23].

Сформулюємо деякі загальні висновки щодо самостійної роботи студентів:

• у сучасних умовах слід значно збільшити обсяг консультативної роботи викладачів, насамперед доцентів і професорів, розглядати її як важливу складову викладацького навантаження. Нині  така робота ведеться, але її рівень ще недостатній;
• необхідно узагальнити позитивний досвід передових закладів, щодо посилення методологічної ролі лекцій в організації самостійної роботи студентів;
• слід активно створювати умови, за яких студенти цілком усвідомлюватимуть необхідність самоосвіти, самостійної роботи;
• необхідно зменшити обсяг обов’язкових аудиторних занять, визначити оптимальні межі раціонального планування і контролю за самостійною роботою студентів[24].

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 На підставі літературних  джерел у ВНЗ І – ІІ рівня  акредитації ,самостійна робота  – навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння  матеріалом навчального предмета  без безпосередньої участі викладача. Головним завданням самостійної  роботи є підвищення якості  знань, умінь та навичок, підвищення  рівня самостійності.

 Від організації самостійної  роботи студентів залежить результат  засвоєння знань, умінь та навичок  студента, рівень самостійності. Дії  викладача спрямовують студентів  до організації і раціонального, ефективного здійснення активної, самостійної, свідомої і результативної  пізнавальної діяльності, цьому  сприяє правильно обраний вид  управління. Під час організації  самостійної роботи студентів  необхідна зміна ролі студента  в навчальному процесі, перетворення  його на активний, діяльний суб’єкт, а також перехід до демократичного  стилю управління навчальним  процесом, де сама особистість  викладача виступає стимулом  до формуванню інтересу  знань  у студента.

 Визначено особливості  організації самостійної роботи  студентів із застосуванням двох  факторів:об’єктивний фактор зумовлено  наявністю великої кількості  педагогічної інформації, що має  тенденцію до змінювання; суб’єктивний  фактор пов'язаний з дією об’єктивного  та вимагає організації самостійної  роботи як в аудиторії, так  і в позааудиторний час, різноманітності  в формах проведення занять  з використанням активних методів  навчання, а також постійного  контакту викладача з практичними  працівниками для реалізації  принципу зв’язку навчання з практикою.

 Наведені факти свідчать  про значне зростання мотивації  студентів, ефективність їхньої  навчально-пізнавальної діяльності  за застосування  професійних  завдань у навчальному процесі.

 Отже, самостійна робота  студентів потребує чіткої організації, планування, системи й певного  керування (обсяг завдань, типи завдань, методичні рекомендації щодо  їхнього виконання, аналіз передбачуваних  труднощів, облік, перевірка та оцінювання  виконаних робіт), що сприяє підвищенню  якості навчального процесу. Успіх  цієї роботи багато в чому  залежить від бажання, прагнення, інтересу до роботи, потреби в  діяльності, тобто від наявності  позитивних мотивів. Велике значення  під час самостійної роботи  студента мають його спрямованість, психологічна готовність, а також  певний рівень бази знань, на  який будуть нашаровуватися нові  знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. -  К.: Либідь, 1998. – 560 с.
2. Азаров В.П., Байтенова Л.М., Белозерцев Е.П. Методика воспитательной работы: Учеб. пособие для студентов пед. ин – тов.; Под ред. Л.И. Рувинского. – М.: Просвещение,1989. – 335 с.
3. Белкін Є.Г. Педагогічні основи організації самостійної роботи студентів у ВНЗ: навч. посібник/Є.Г. Белкін: під ред.Белкіна. – О.: Знання, 1989. – 276 с.
4. Буланова – Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2002. – 544 с.
5. Вакарчук І.О. Вища освіта України/ Вакарчук І.О.//Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Вища школа,2008. – 134 с.
6. Долженко О.В. Сучасні методи та технології навчання у технічному вузі: підручник/О.В. Долженко, В.Л. Шатуновський. – М.: Вища школа, 1990. – 256 с.
7. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, 2 – е вид. – К., «Освіта України», «КНТ», 2008. – 528 с.
8. Калинина Г.П. Оценка учебной деятельности студентов./Калинина Г.П., Ручкина В.П.//Пед. Образов. – УГПУ,2009. – 398 с.
9. Коменський Я.А. Великая дидактика// Избр. соч. Москва, 1965. – 186 с.
10. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб./Кузьмінський А.І. – К.:Знання, 2005. – 486 с.
11. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Хрестоматія. – К.: Знання – Прес, 2003. – 300 с.
12. Кукушин В.С. Дидактика(теория обучения): Учебное пособие. – М.: Издательский центр «Март», 2003. – 368 с.
13. Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Сишнова А.В. Педагогіка вищої школи: навч. посіб., 3 – тє вид. – К.: Знання, 2007. – 198 с.
14. Кучер З.С. Організація самостійної роботи майбутніх вчителів: Знання. – Х., 2006. – 199 с.
15. Кучерявий О.Г. Професійне самовиховання у вищій школі: навч. посіб. – К.: Освіта України, 2010. – 200 с.
16. Мишкова С.І. Організація самостійної роботи студентів. – М.: Знання, 1986. – 178 с.
17. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб.[для студ. вищ.навч. закл. ]/В.А. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.
18. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов н/Д.:Феникс,2002. – 544 с.
19. Пидкасистый П.И. Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и пед.. колледжей/Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 2004. – 608 с.
20. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів – К.: Абрис, 1997. – 416 с.
21. Харламов І.А. Педагогіка: навч. посіб./І.А. Харламов – М.: Вища школа, 1990. – 120 с.
22. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/apfnp/2010_1/galiza.pdf
23. http://chitalka.net.ua/textbooks/135/8572.html
24. http://rudocs.exdat.com/docs/index-11543.html