НИТ тісно зв'язані з програмованим
навчанням.
НИТ не витісняють традиційні
- кількість "паперової" і "плівкової"
інформації продовжує наростати. Але процес
інформатизації не зводиться до впровадження
НИТ. Поступово складається багаторівнева
система представлення інформації на
різних носіях і в різних знакових системах,
у яких тісно взаємодіють традиційні і
НИТ. У зв'язку з появою і розвитком численних
знакових систем, завдяки яким утвориться
багатокомпонентне "інформаційне поле",
виникає проблема інформаційної (комунікативної)
адаптації людини в суспільстві.
Серед специфічних соціально-педагогічних
проблем центральне місце займає протиріччя
між темпом збільшення знань у суспільстві
й обмежених можливостях їхнього засвоєння
індивідом. Спроби дозволити це протиріччя
приводять до відмовлення від абсолютного
освітнього ідеалу (усебічно розвитий
особистості) і заміщення його специально-детерминированным
освітнім ідеалом - максимального розвитку
здібностей людини із самореалізацією.
Необхідно при цьому забезпечити людині
право вибору напрямків утворення, що
обумовлює введення достатно ранньої
диференціації навчання і створення систем
безперервного утворення. Реалізувати
ідею безперервного утворення можливо,
лише підготувавши необхідні умови для
самоосвіти: створення організаційної
і правової основи для доступу до різних
джерел інформації, формування і розвиток
у людини здібностей, зв'язаних з її пошуком,
обробкою, сприйняттям, розумінням, використанням.
Людина, що не володіє інформаційними
технологіями, позбавляється одного з
адаптаційних механізмів у динамічно
розвивається соціумі. Виникає проблема
формування і розвитку інформаційної
культури індивіда.
Практика інформатизації середніх
шкіл поставила ряд проблем. Однієї з найбільш
гострих (крім матеріальна й організаційних)
є проблема "опору вчителів" упровадженню
НИТ у процес навчання, викликана протиріччям
між колективними формами навчання, характерними
для класно-визначеної системи, і індивідуалізацією
навчання, стимулируемой персональними
ЕОМ. Інша проблема - ймовірне зменшення
міжособистісних контактів за рахунок
розширення звертання до знеособленої
інформації. (Ця проблема, зокрема , зв'язана
з феноменом "хакерства"). Важливе
коло проблем зв'язане з правовими основами
поширення інформації в системі утворення:
права учнів на одержання інформації,
захист від використання інформації про
учнів іншими особами йому на шкоду і від
несанкціонованого доступу до шкільних
баз даних; авторське право, і, зокрема
, використання в освітніх цілях інформації,
на яку накладена заборона на безкоштовне
поширення; захист інформації від навмисної
і не навмисного псування (наприклад, комп'ютерні
"віруси") і т.д.
7. Ігрові технології навчання
Гра - вид діяльності в умовах
ситуацій, спрямованих на відтворення
і засвоєння суспільного досвіду, у якому
складається й удосконалюється самоврядування
поводженням.
Ігрова діяльність виконує
наступні функції: розважальної, комунікативну,
самореалізації, игротерапевтическую,
діагностичну, корекції, міжнаціональній
комунікації, соціалізації.
Гри як метод навчання, передачі
досвіду старших поколінь молодшим люди
використовували зі стародавності. Широке
застосування гра знаходить у народній
педагогіці, у дошкільних і позашкільних
установах. У сучасній школі, що робить
ставку на активізацію й інтенсифікацію
навчального процесу, ігрова діяльність
використовується в наступних випадках:
1) як самостійні технології для освоєння
поняття, теми, роздягнула навчального
предмета; 2) як елемента більш великої
технології; 3) як урок або його частини
(уведення, закріплення, пояснення, контролю,
вправи і т.д.); 4) як технології позакласної
роботи (гри типу "Блискавиця", КТД
і т.д.).
Поняття "ігрові педагогічні
технології" включає досить велику
групу методів і прийомів організації
педагогічного процесу у формі різних
педагогічних ігор. Педагогічна гра має
істотну ознаку - чітко поставленою метою
навчання і відповідної їй педагогічним
результатом, що можуть бути обґрунтовані,
виділені в явному виді і характеризуються
учбово-пізнавальною спрямованістю.
Реалізація ігрових прийомів
і ситуацій при визначеній формі занять
відбувається по таких основних напрямках:
дидактична мета ставиться перед учнями
у формі ігрової задачі; навчальна діяльність
підкоряється правилам гри; навчальний
матеріал використовується в якості її
засобу, у навчальну діяльність вводиться
елемент змагання, що переводить дидактичну
задачу в ігрову; успішне виконання дидактичного
завдання зв'язується з ігровим результатом.
Місце і роль ігрової технології
в навчальному процесі, сполучення елементів
гри й ученья багато в чому залежать від
розуміння учителем функцій і класифікацій
педагогічних ігор.
Розглянемо більш докладно
технологію ділової гри (ДИ). ДИ використовується
для рішення комплексних задач засвоєння
нового, закріплення матеріалу, розвитку
творчих здібностей, формування загально
навчальних умінь, дає можливість учнем
зрозуміти і вивчити навчальний матеріалів
різних позицій.
У навчальному процесі застосовуються
різні модифікації ДИ: імітаційний, операційний,
рольові, діловий театр, психо- і социадрама.
Схематично технологію ДИ можна
представити в такий спосіб:
Етап підготовки |
Розробка гри |
– розробка сценарію; |
– план ділової гри; |
– загальний опис гри; |
– зміст інструктажу; |
– підготовка матеріального
забезпечення |
| |
Введення в гру |
– постановка проблеми, цілей; |
– умови, інструктаж; |
– регламент, правила; |
– розподіл ролей; |
– формування груп; |
– консультації. |
Етап
проведення |
Групова робота над завданням |
– робота з джерелом; |
– тренінг; |
– мозковий штурм; |
– робота з игротехником. |
Межгрупповая дискусія |
– виступ груп; |
– захист результатів; |
– правила дискусії; |
– робота експертів. |
Етап аналізу й узагальнення |
– висновок із гри; |
– аналіз, рефлексія; |
– оцінка і самооцінка роботи; |
– висновки й узагальнення; |
– рекомендації. |
Етап підготовки починається
з розробки сценарію - умовного відображення
ситуації й об'єкта. У содержание сценарію
входять: навчальна мета заняття, опис
досліджуваної проблеми, обґрунтування
поставленої задачі, план ДИ, загальний
опис процедури гри, зміст ситуації і характеристик
діючих осіб.
Далі йде введення в гру, орієнтація
учасників і експертів. Визначається режим
роботи, формується головна мета заняття,
улаштовується постановка проблеми і
вибору ситуації. Видаються пакети матеріалів,
інструкцій, правил, установок. Збирається
додаткова інформація. При необхідності
учні звертаються до ведучого й експертів
за консультацією. Допускаються попередні
контакти між учасниками ДИ. Негласні
правила забороняють відмовлятися від
отриманої по жеребі ролі, виходити з гри,
пасивно відноситься до гри, придушувати
активність, порушувати регламент і етику
поводження.
Етап проведення - процес гри.
З початком гри ніхто не має права втручатися
і змінювати її хід. Тільки ведучий може
коректувати дії учасників, якщо вони
ідуть від головної мети гри. Розрізняють
три способи розвитку ігрового процесу:
детерминированный, спонтанний, змішаний
(сполучить алгоритмізацію з урахуванням
ймовірного характеру подій, найбільш
властивий ДИ). У залежності від модифікації
ДИ можуть бути введені різні типи рольових
позицій учасників: а) стосовно змісту
роботи в групі - генератор ідей, розроблювач,
імітатор, ерудит, діагност, аналізатор;
б) по організаційних позиціях - організатор,
координатор, інтегратор, контролер, тренер,
маніпулятор; в) стосовно новизни - ініціатор,
обережний критик, консерватор; г) по методологічних
позиціях - методолог, критик, методист,
проблематизатор, рефлексирующий, програміст;
д) по соціально-психологічних позиціях
- лідер, предпочитает, прийнятий, незалежний,
неприйнятий, що відкидається.
Етап аналізу, обговорення й
оцінки результатів гри має на увазі виступу
експертів, обмін думками, захист учнями
своїх рішень і висновків. На закінчення
вчитель константирует досягнуті результати,
відзначає помилки, формує остаточний
підсумок заняття. Звертається увага на
зіставлення використаної імітації з
відповідною областю реального світу,
установлення зв'язку гри зі змістом навчального
предмета.
Висновок
Отже, поняття "технологія"
у педагогіці може вживатися в чотирьох
значеннєвих аспектах: Педагогічна
технологія. Цей термін містить у собі
всі засоби педагогічної взаємодії. Ще
на початку ХХ в. Г. Мюнстерберг у роботі
"Психологія і вчитель" уводить поняття
"психотехніки" і можливості її використання
в педагогічному процесі. Технології
навчання - система методів, прийомів і
дій вчителі й учнів у процесі навчання.
Технології виховання - система методів,
прийомів і дій вихователя і вихованців
у спільній діяльності, у зміст якої включене
освоєння норм, цінностей, відносин. Навчальні
технології - інформаційні технології,
які можна використовувати для організації
процесу навчання. У роботах В.П. Беспалько,
Б.С. Блума, М.В. Кларина, М.А. Чошанова й
ін. виділені наступні ознаки технології:
доцільність, тобто будь-яка технологія
повинна містити опис цілей і задач, на
рішення яких спрямовані проектовані
способи і дії; результативність - опис
результатів; алгоритмичноть - фіксація
послідовності дій вчителі й учнів; відтворюваність
- систематичне використання алгоритму
дій і засобів в організації педагогічного
процесу;керованість - можливість планування,
організації, контролю і коректування
дій; проектруемость: технологія створюється
і реалізується штучним способом, підлягає
модернізації і коректуванню з урахуванням
конкретних умов.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Актов Н.А., Александров
Г.Н. Мавлютов Ф.Р. Высшее техническое
образование в условиях НТР. М.:
ВШ, 1983.
2. Алексюк А.Н. Методы обучения
и методы учения. Киев, 1980.
Александров Г.Н. Основы теории
принятия педагогических решений как
упорядочивающая различные оптимизационные
подходы в педагогике / /Проблемы педагогики
начальной, средней и высшей школы. Сборник
научно-методических трудов, Том 1, Владикавказ,
1998.
3. Александров Г.Н. Программированное
обучение и новые информационные
технологии обучения. // Информатика
и образование, №5, 1993, с.7-21.
4. Кларин М. В. Инновации
в мировой педагогике. — Москва-Рига: Педагогический
центр “Эксперимент”, 1998 — 176 с.
5. Селевко Г.К. Современные
образовательные технологии. М.: Народное
образование, 1998.