Державні символи України

Державний прапор України  постiйнопiднiмається на будiвлях: Верховної  Ради України, Резиденцiї Президента України, КабiнетуМiнiстрiв України, вищих судових органiв, Прокуратури  України, державних мiсцевихадмiнiстрацiй i органiвмiсцевого самоврядування, дипломатичних представникiв i консульських установ в iноземних країнах вiдповiдно  до норм мiжнародного права, правил дипломатичних  протоколiв i традицiй країни перебування.

Державний прапор України  пiднiмається на вiйськових кораблях та iнших суднах Вiйськово-Морського  флоту; пiд час офiцiйнихцеремонiй, що проводяться органами державної  влади та органами мiсцевого самоврядування; в мiсцяхпостiйноїдислокацiївiйськових частин i окремих пiдроздiлiв Збройних Сил України, iншихвiйськ i вiйськових формувань.

У днi державних свят прапор вивiшується на будiвлях громадських  об’єднань, пiдприємств, установ, органiзацiй  незалежно вiд форм власностi, а  також на житлових будинках.

Державний прапор України  постiйно встановлюється в залiзасiдань Верховної Ради України, КабiнетуМiнiстрiв  України, в залах судових засiдань, на транспортних засобах Президента України та iнших вищих посадових  осiб; в робочому кабiнетi Президента України та iншихпримiщеннях, що призначаються  для проведення з його участю урочистих  заходiв, у робочих кабiнетахкерiвникiв  центральних та мiсцевихорганiв влади, глав мiсцевихорганiв самоврядування.

Зображення Державного прапора  України наносяться на повiтрянi судна  України; космiчнi апарати, що запускаються Україною. Вони використовуються також  як бортовi знаки державної належностiкораблiв, катерiв i суден прикордонної служби України.

Державний прапор України  пiднiмається в днiофiцiйно оголошеного  трауру. В цих випадках у його верхнiйчастинi флагштоку (мачти) крiпиться чорна стрiчка, довжина якої дорiвнюєдовжинi полотнища прапора. В знак трауру Державний прапор України приспускається.

Державний прапор України  може використовуватися як елемент  або геральдична основа державних  нагород України, емблем i прапорiворганiв  державної влади, органiвмiсцевого  самоврядування.

Про те, що цьому державному символу надається особливе значення, свiдчить встановлення, поряд iз загальною  кримiнальноювiдповiдальнiстю за публiчну  наругу над усiма державними символами, окремої вiдповiдальностi за публiчну  наругу над офiцiйно встановленим або пiднятим прапором iноземної держави (ч. 2 ст. 338 Кримiнального кодексу України), за пiдняття Державного прапора України  на рiчковому або морському суднi без права на цей прапор (ст. 339 Кримiнального кодексу України).

2.2. Державний герб  України

Державний герб України — це встановлений Конституцiєю України символiчний знак, який у графiчних i кольорових зображеннях вiдображає наступництво гербової символiки української державностi на рiзних етапах її розвитку. Високе призначення Державного герба України — бути носiємнацiональної гербової символiки — чiтко виражено в чч.3 i 4 ст. 20 Конституцiї: в третiй — названо складовi частини великого Державного герба України — малий Державний герб України та герб Вiйська Запорозького; в четвертiй — головним елементом великого Державного герба України затверджено Знак Княжої Держави Володимира Великого, який поiменовано малим Державним гербом України.

Таким Знаком Княжої Держави, як вiдомо, був тризуб, який за часiвправлiння  в давньоруськiйдержавi — КиївськiйРусi — князя Володимира Святославовича (980-1015 рр.), названого Великим, виконував  функцiю Державного герба. Як знак державної  влади тризуб використовувався київськими та iншими князями протягом декiлькохстолiть. У березнi 1918 р. Центральна Рада затвердила тризуб гербом Української Народної Республiки (УНР).

Що стосується герба Вiйська  Запорозького («Козак з мушкетом»), то його походження пояснюється тим, що на прапорах козацьких сотень, полкiвнайпоширенiшим  було зображення козака з шаблею, мушкетом, що й стало прообразом герба Вiйська  Запорозького.

Вiдповiдно до Постанови  Верховної Ради України вiд 19 лютого 1992 р. «Про Державний герб України» малий Державний герб України  — це тризуб кольорового (золотавого) та чорно-бiлого зображення на тлi синього  кольору.

Цiєю постановою передбачено, що зображення малого Державного герба  України помiшується на печатках органiв державної влади i державного управлiння, бланках державних установ, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвiдченнях з обов’язковим додержанням пропорцiй зображення герба. Порядок створення та використання зображень герба у кожному  випадку повинен передбачатися  вiдповiдними нормативно-правовими  актами. Малий Державний герб України  помiшується на печатках бланкiв  та iнших документах вищих, центральних  та мiсцевихорганiв державної влади, органiвмiсцевого самоврядування та iншихорганiв, органiзацiй i установ незалежно  вiд форм власностi, якщо вони надiленi державно-владними повноваженнями.

Державний герб України повинен  помiщуватися на документах, що посвiдчують особу громадянина України, а  також на iнших документах загальнодержавного зразка, що видаються органами, установами, органiзацiями державної влади; на державних нагородах i вiдповiдних їм документах на них; на форменому одязi, встановленому для осiб, що перебувають  на вiйськовiй або iншiйдержавнiйслужбi (в тому числi й для працiвникiв  ОВС), як вiдмiтний знак тощо.

Державний герб України помiшується  на фасадах будiвельофiцiйноїрезиденцiї  Президента України, офiцiйнихрезиденцiяхорганiв  державної влади та органiвмiсцевого  самоврядування; в залiзасiдань Верховної  Ради України, КабiнетуМiнiстрiв України, судових органiв; у робочих кабiнетах  Президента України, керiвникiворганiв  державної влади, глав органiвмiсцевого  самоврядування та в iншихофiцiйнихмiсцях.

Коли йдеться про Державний  герб, то у свiтовiйпрактицi не усталилося суворої регламентацiї засад його творення. Це, так би мовити, «нацiональний продукт» — вiддзеркаленняспецифiки геральдичних традицiй, що примхливо  фокусують своєрiднi риси iсторичного розвитку певної країни.

Для прикладу, в iталiї, якщо виходити з жорстких геральдичних канонiв, герба немає зовсiм. Його функцiї  виконує державна емблема цiлком умовного геральдичного характеру, що поєднує зображення трибка i п’ятикутної  зiрки, оповитих дубовою i лавровою гiлками, тодi як морськi прапори країни й  президентський штандарт прикрашає  геральдична варiацiя на тему вiдзнакВенецiї, Генуї, Aмальфи та Пiзи. Самобутнiйспосiб  геральдичної презентацiї обрала й  Францiя, що послуговується двома знаками: загальновiдомою емблемою з лiкторським  пучком i орденом Почесного легiону  та щитом, у якому поєднано герби  всiхдепартаментiв країни. Натомiсть, наприклад, у Швецiївiддають перевагу, образно кажучи, «класичному варiанту», використовуючи малий i великий герби. iсторiя знає непоодинокi випадки  функцiонування водночас трьох державних  гербiв: великого, середнього i малого, як це, скажiмо, практикувалося в Росiйськiйiмперiї, а в перiодмiжсвiтовимивiйнами  — у ЧеськiйРеспублiцi.

Правовий прецедент використання великого i малого державних гербiв  УНР створив закон, ухвалений  Центральною Радою 22 березня 1918 р. Обидва знаки мало рiзнилисякомпозицiйно. З  самого початку вони стали об’єктом аргументованої критики В.Mодзалевського i Г. Нарбута. Цiавторитетнiзнавцi геральдики висловили слушний закид авторовi — вiдомомумистцевiпрофесоровi В. Kричевському, що вiн, малюючи герб, робив це тiльки як художник, «не звертаючи нiякої уваги на вимоги геральдики i навiтьцiлком незнайомий з нею». Згодом їх пiдтримали й iншiфахiвцi, якi вбачали основнi хиби гербiв у рiзномувiдтвореннi на кожному  з них «знака Володимира», негеральдичному  його оздобленнi у виглядiромбiв, а  також у невиразностi орнаменту. Не був досконалим i сам березневий закон 1918 р., зокрема, в його текстi не дано опису гербiв, не зазначено їхнiхрозмiрiв  тощо. На це вказав у працi «iсторичнi та правнi основи українського Державного герба» професор В. Tрембiцький. Прагнучи заповнити наявнi в законi прогалини, автор сформулював приписи технiчного  оформлення українського державного герба i радив, як це узвичаєно у свiтовiйпрактицi, з пошаною i «повною точнiстю» вiдтворюватидержавнi символи.

Великий i малий герби 1918 р. стали першим втiленнямiдеїдуалiзму  українського державного герба, яка  згодом набула свого розвитку. Так, наприкiнцi 30-x рр. XX ст. вiдомий український геральдист M. Битинський на замовлення уряду УНР в емiграцiї розробив проект державних вiдзнак України, серед них великого, середнього й малого державних гербiв. Лейтмотивом цiєїпрацi — справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва — стала соборнiсть українських земель, що на час створення проектiв перебували в складiрiзних державних утворень: Чеської Республiки, Другої Речi Посполитої, Румунського королiвства, СРСР. Проекти M. Битинського здобули суспiльне визнання й прихильнiсть. Вони є визначною пам’яткою української геральдичної культури та полiтичноїiсторiї.

Нову сторiнку української  геральдики вiдкрила ухвалена 19 лютого 1992 р. Верховною Радою України  Постанова «Про Державний Герб України», якою затверджено «Тризуб як малий  герб України» i головний елемент великого герба. Ця ухвала найвищого законодавчого  органу засвiдчила не тiлькитривалiсть  та iсторичну вагу нашої геральдичної i мистецької традицiї, але також  реалiзоване в гострiйполiтичнiйборотьбi прагнення нацiонально-державницьких  сил забезпечити правову й  полiтичнуспадкоємнiстьрiзних форм української  державностi.

Основи iдейноїконструкцiїчiльного атрибуту держави заклала ст. 20 Конституцiї  України (1996 р.). Вона визначила обов’язковими  складовими майбутнього великого Державного герба малий Державний герб України (як його головний елемент) i герб Вiйська  Запорозького.

На виконання Постанови  Верховної Ради «Про державнi символи  України» вiд 3 вересня 1996 р. i постанови  КабiнетуМiнiстрiв України вiд 2 листопада 1996 р. «Про проведення конкурсу на кращий ескiз великого Державного Герба  України i кращий текст Державного Гiмну  України» спеціально створена Державна комiсiя з пiдготовки та проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного герба України 11 червня 1997 р. схвалила проект, підготовлений  авторським колективом у складi M.Ф.Дмитрiєнко, О.A.Iваxненка, В.С.Miтченка, Ю.K.Савчука.

Як основнi елементи головного  символу країни обрано тi, що вiдображаютьiсторичний  шлях нашої державностi й водночас вiдповiдають канонам свiтової  геральдики та правовим нормам. Зокрема, вiдповiдно до вимог Конституцiї  України автори в центрiкомпозицiїрозмiстили  малий Державний герб України.

Таке iдейне, геральдичне  й графiчневирiшення потребувало  логiчного доповнення, що мало виразнiше створити iсторичне тло, повнiше розкрити головний змiст державної символiки. Його формують, як того вимагає конституцiйна  норма, герб Вiйська Запорозького, а  також герб Галицько-Волинської держави. Тож композицiя великого Державного герба України вiдводитькозаковi з мушкетом i золотому леву почесну  роль щитотримачiв, немовби охоронцiв i спадкоємцiв державного герба княжої доби.

2.3. Державний гiмн України.

Державний гiмн — це урочистий нацiональний поетико-музичний твiр, що представляє вiтчизну, iсторичнiподiї та їх героїв, i в силу цього визнаний у встановленому порядку одним iзсимволiв держави.

Музична редакцiя, опис, текст, а також порядок використання Державного гiмну України затвердженi Законом України вiд 6 березня 2003 р. «Про Державний Гiмн України». Згiднозi ст.1 цього Закону «Державним гiмном України є нацiональнийгiмн на музику М. Вербицького зi словами першого  куплету та приспiву твору П. Чубинського...»  Як поетико-музичний твiр урочистого характеру Державний гiмн України  вiдображаєпатрiотизм українського народу, його державницькi та суспiльнiiдеали, насамперед: свободу i незалежнiсть.

Хоча в Українi в XIX ст. було створено чимало нацiональнихгiмнiв, у тому числi на слова І.Франка та Т. Шевченка, жоден не став державним  нi в УкраїнськiйНароднiйРеспублiцi, нi в УкраїнськiйРадянськiйСоцiалiстичнiйРеспублiцi.

Прообразом Державного гiмну  України став нацiональнийгiмн «Ще  не вмерла Україна», створений в 60-х  роках XIX ст. вiдомим українським  поетом, етнографом та фольклористом  Павлом Чубинським (1839-1884 рр.), музику до якого написав український композитор i диригент Михайло Вербицький (1815-1870рр.). У зв’язку з проголошенням  державної незалежностi України  Указом Президiї Верховної Ради України  вiд 15 сiчня 1992 р. «Про Державний гiмн України» було затверджено музичну  редакцiю Державного гiмну України, авторство якої належить М. Вербицькому. Закон України «Про Державний  гiмн України» затвердив текст гiмну  на слова П.Чубинського, але взяв iз нього тiльки перший куплет та приспiв.

Закон України «Про Державний  гiмн України» встановлює, що урочистi заходи загальнодержавного значення розпочинаються i закiнчуються виконанням Державного гiмну України, а його музичне  виконання здiйснюєтьсяпiд час  проведення офiцiйних державних церемонiй  та iншихзаходiв. До числа урочистих  заходiв, коли виконання Державного гiмну України є обов’язковим, належать: вступ на посаду Президента України пiсля складання ним  Присяги; вiдкриття i закриття сесiй  Верховної Ради України, сесiймiських  рад народних депутатiв; вступ на посаду глав органiв державної влади  й органiвмiсцевого самоврядування та iншi заходи такого характеру. Офiцiйнимицеремонiями  є пiдняття Державного прапора України, зустрiч глав iноземних держав та iн. Пiд час офiцiйного виконання  Державного гiмну України всiприсутнi вислуховують його стоячи, чоловiки —  без головних уборiв. Коли його виконання  супроводжується пiдняттям Державного прапора України, то присутнi при  цьому повертаються до нього обличчям.