Діяльність ГУАМ та Ради Європи

2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учебное пособие. М.: Маркетинг, 2007.

3. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи. - М.: Финансы и статистика, 2008.

4. Борко Ю. Новый этап углубления и расширения европейской интеграции: социальные аспекты //МО и МЭ.-2009.- № 6.

5. Гаджиев К.С. Геополитика. М., 2007.

6. Дробот Г.А. Роль международных организаций в мировой политике: основные теоретические подходы // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. 2009. № 1.

7. Клепацкий З.М. Западноевропейские международные организации / Пер. с польского. М., 2003.

8. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. М., 2008.

9. Лебедева М.М. Мировая политика. М., 2003.

10. Мухаев Р.Т. Политология: Учебник для студентов юридических и гуманитарных факультетов. М., 2009.

11. Политология в вопросах и ответах: Учебное пособие для вузов / Под ред. проф. Ю.Г. Волкова. М., 2008.

12. Сирота Н.М. Основы геополитики: Учебное пособие. СПб., 2001.

13. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов. М., 2007.

14. Теория политики: Курс лекций: В 3 ч. / Авт.-сост. Н.А. Баранов, Г.А. Пикалов. СПб., 2008

                                2.1 Створення Ради Європи

       РАДА ЄВРОПИ - Міжнародна організація, розташована в Страсбурзі і має своєю метою роботу, спрямовану на благо миру і прогресу, зміцнення демократії, прав і свобод громадян Європи. Рада Європи був першою організацією, створеною після другої світової війни в 1949 році. В даний час в Раду входять 43 європейських країн. Рада тісно співпрацює з Європейським Союзом та Радою з безпеки і співробітництва в Європі - НБСЄ.

    Метою Ради Європи є вироблення скоординованої політики та застосування вироблених їм законів і стандартів в країнах-членах.Для виконання своїх цілей РЄ проводить різного рівня засідання, зустрічі, дискусії на рівні парламентарієм, міністрів, урядовців, експертів, представників місцевих і регіональних об'єднань, молодіжних організацій, міжнародних урядових і неурядових організацій. За час, що минув з дати свого створення Рада Європи розробив і прийняла понад 160 конвенцій, а також безліч рекомендацій державам і урядам щодо різних аспектів діяльності.

         Ідея європейської єдності народилася з диму над руїнами міст, спалених Другою світовою війною. Вперше її сформулював Вінстон Черчілль, виступаючи 19 вересня 1946 року в Цюріху: необхідно "засіб, який, подібно чуду, за кілька років зробить всю Європу такою ж вільною і щасливою, якою сьогодні є Швейцарія. Ми повинні побудувати щось на зразок Сполучених Штатів Європи ". У травні 1948 року в Гаазі зібрався Європейський конгрес з представників 20 країн, скликаний Міжнародним комітетом рухів за європейську єдність. Делегати конгресу були єдині в тому, що демократія і права людини - істинні цінності, заради захисту яких слід об'єднуватися. Суперечка виникла навколо способу об'єднання. Франція і Бельгія пропонували створити федерацію; Великобританія, Ірландія і скандинавські країни виступали за підписання лише міжурядових угод.

      У підсумку вирішено було створити організацію, що складається з Ради міністрів (глав урядів європейських держав) і Парламентської асамблеї - незалежної від національних урядів, але не має владних повноважень. 5 травня 1949 представники 10 країн Західної Європи - Бельгії, Франції, Люксембургу, Нідерландів, Великобританії, Ірландії, Італії, Данії, Норвегії та Швеції - підписали в Лондоні Статут Ради Європи (РЄ). Перша глава статуту свідчила: "Завдання Ради Європи - досягти більшої згоди між його членами з метою охорони і реалізації ідей і принципів, що представляють їх спільну спадщину, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу". Перша сесія РЄ відкрилась у тому ж році в Страсбурзі - місті, який став офіційною резиденцією організації. У РЄ тоді навіть не було свого приміщення - засідати довелося в місцевому університеті. РЄ став першою в історії загальноєвропейської організацією, до цього країни Старого Світу об'єднувалися лише у військові і політичні союзи. Першим актом, прийнятим Радою Європи, стала Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, підписана в Римі 4 листопада 1950 року і вступила в силу 3 вересня 1953 року.

       Нечуваний раніше принципу рівності входять до Ради Європи держав - без поділу на багатих і бідних, маленьких і великих - дозволив створити нове європейський простір. Робота йшла поступово. У 1954 році РЄ прийняв Європейську культурну конвенцію, в 1960 році відбулося перше слухання Європейського суду з прав людини, в 1961 році в Римі була підписана Європейська соціальна хартія, текст якої доповнював Конвенцію з прав людини у сфері соціальних відносин. Конвенції спіткала та ж доля, що і багато інших документів РЄ: через деякий час вони стали збірниками загальноприйнятих законодавчих принципів. Участь в РЄ стало справою престижним. До 1970 року до Ради Європи увійшли Греція, Ісландія, Туреччина, Німеччина, Австрія, Кіпр, Швейцарія і Мальта. Правда, Греція і Туреччина доставили РЄ чимало проблем.

      У 1969 році грецькі полковники, що влаштували державний переворот, відмовилися дотримуватися Конвенцію з прав людини, і Греція вийшла з РЄ. Турецьким ж депутатам заборонили бути присутніми на засіданнях РЄ з 1981 по 1984 рік, коли після перевороту в Туреччині були скасовані вільні вибори. Ці країни все ж повернулися на шлях демократії: Греція в 1974-му, Туреччина в 1984-му. Тим часом в РЄ з'явилися Португалія (1976 рік, через два роки після мирної революції, що завершила 48 років салазарского режиму) та Іспанія (1977 рік, через два роки після смерті Франко). Входження Ліхтенштейну (1978), Сан Марино (1988) і Фінляндії (1989) стало природним продовженням європейського об'єднання. У 1989 році в РЄ входило 23 країни. Але інша половина Європи - Східна - все ще залишалася за колючим дротом. Слід зазначити, що РЄ швидко відреагував на потепління, що почалося в радянському блоці. Вже в квітні 1985 року Рада Європи прийняла резолюцію, в якій вперше згадувалася всеєвропейська культурна ідентичність, після чого РЄ почав контактувати з Польщею і Румунією. Активне зближення почалося в 1989 році, коли Михайло Горбачов вперше звернувся до РЄ. Угорщина, Польща, Югославія і СРСР отримали статус "спеціально запрошених". 9 вересня 1989 впала Берлінська стіна.

                         2.2Механізм діяльності Ради Європи

     Заснований в 1949 році, Рада Європи є міжурядовою політичною організацією, яка:- Об'єднує в своєму складі 43 європейських демократичних держав, в тому числі 18 держав Центральної і Східної Європи;- Відрізняється від Європейського Союзу ("Загальний ринок", який об'єднує 15 держав Західної Європи);- Має в якості своєї постійної штаб-квартири Палац Європи у Страсбурзі (Франція).

     Цілі Ради Європи:- Захист прав людини та плюралістичної демократії;- Сприяння усвідомленню та розвитку європейської культурної самобутності;- Пошук спільних рішень соціальних проблем (національні меншини, ксенофобія, нетерпимість, захист навколишнього середовища, біоетика, СНІД, наркоманія тощо);- Розвиток політичного партнерства з новими демократичними країнами Європи;- Допомога країнам Центральної та Східної Європи у проведенні політичних, законодавчих і конституціональних реформ.

         Рада Європи має три робочих органа:

· Комітет Міністрів - виконавчо-розпорядчий  орган, що засідає в Страсбурзі, до складу якого входять міністри закордонних  справ 43 держав-членів або їх заступники;

· Парламентська Асамблея - дорадчий представницький орган, який складається з 301 членів (і 301 їхніх  заступників), що представляють 43 національних парламентів, і делегацій парламентів  ряду країн Центральної та Східної  Європи, які мають статус "спеціально запрошених". На даний момент Президентом  Асамблеї є Лорд Рассел-Джонстон (Великобританія);

· Конгрес місцевих і регіональних влад Європи - консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні  влади. Конгрес складається з  двох палат: одна палата представляє  інтереси місцевої влади, інша - регіональних органів влади.

Міжнародний Секретаріат, що складається приблизно з 1200 співробітників, сприяє роботі головних органів Ради Європи. Він очолюється Генеральним  Секретарем, що обирається на п'ятирічний  термін. В даний час їм є Вальтер  Швіммер (Австрія).

                                                Україна і Рада Європи

         Під час вступу до Ради Європи Україна, як і всі країни-члени Організації зобов`язувалась виконувати положення статі 3 Статуту: реалізація принципу верховенства права та забезпечення кожному основних прав і свобод людини. Вона також взяла на себе низку особливих зобов`язань, які містяться у Висновку №190 (1995 рік), Парламентською Асамблею. Було також узгоджено терміни їх виконання від одного до трьох років по різних позиціях.

          Згідно з вимогами Парламентської Асамблеї протягом одного року з моменту вступу повинні бути прийняті: нова Конституція, рамковий документ про правову політику України у сфері прав людини, рамковий документ про правову та судову реформи, нові кримінальний, кримінально-процесуальний, цивільний та цивільно-процесуальний кодекси, нові закони про вибори та політичні партії. Разом із тим передбачалося що роль і функції Генеральної прокуратури будуть змінені (особливо щодо здійснення загального нагляду за додержанням законності) шляхом перетворення цього інституту в орган, який відповідатиме всім стандартам Ради Європи. Відповідальність за управління та пенітенціарною системою, за виконанням судових рішень та реєстрації осіб, які прибувають до країн або від'їжджають з неї, буде покладено на Міністерство Юстицій до кінця 1998 року.

        Також наголошувалось на необхідності забезпечити незалежність судової влади відповідно до стандартів Ради Європи, та здійснити інші заходи. Зокрема, Україна також може підписати у момент приєднання Європейську Конвенцію з прав дитини протягом одного року ратифікувати її та протоколи №1, 2, 4, 7, 11 до неї. Протягом одного року з моменту вступу підписати та протягом 3 років ратифікувати Протокол №6 Європейської конвенції з прав людини, який передбачає скасування смертної кари в мирний час та ввести мораторій на виконання смертних вироків який набирає негайної чинності з моменту приєднання до Конвенції. Крім того, протягом одного року з моменту вступу необхідно підписати й ратифікувати Європейську конвенцію про запобігання тортурам, нелюдському та принижуючому гідність поводженню або покаранню, а також Європейську рамкову конвенцію про захист національних меншин, Європейську хартію місцевого самоврядування і Хартію регіональних мов та мов національних меншин, Генеральну угоду про привілеї та імунітети та додаткові протоколи до неї, здійснити ряд інших заходів. У сфері зовнішньої політики України зобов`язувалась вирішувати спори мирним шляхом.

      Як видно, у сукупності вище зазначені зобов`язання - це зобов`язання виключної ваги для будь-якої держави, їх виконання, а тим паче - у встановлені Висновком надзвичайно стислі терміни, вимагає швидкої докорінної трансформації, як внутрішньої правової системи держави, так і системи її міжнародно-правових зобов`язань, перш за все у галузі правового та гуманітарного співробітництва.

        Деякі з означених вище зобов`язань Україна взяла на себе навіть за умов, коли чимало старих членів Ради Європи, включаючи деяких її засновників, такі зобов`язання на себе не брали і відповідні європейські договори не ратифікували. Українська ж дипломатія хотіла прискорити приєднання своєї країни до європейського простору і, як бачимо, взяла на себе дещо завищені зобов`язання, до виконання яких Україна не була повною мірою готова. Все ж найголовніше, на мою думку, це не стільки реальність виконання цих зобов`язань у встановлені строки, скільки їх векторна спрямованість на впровадження принципів і стандартів Ради Європи у національне законодавство.

         Але нашій молодій державі дуже важко виконувати зобов`язання, які були взяті при вступі до Ради Європи. Країна переживає серйозну економічну кризу, яка супроводжується зростанням організованої злочинності та високим рівнем корупції. За останні роки радикально погіршався життєвий рівень населення, більше того, зарплати та пенсії не виплачуються протягом кількох місяців. Високий рівень безробіття ще більше ускладнює рівень життя народу.

        Все ж наша держава робить усе можливе для того щоб виконувати вимоги Парламентської Асамблеї, насамперед слід зазначити, що 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України, багато положень якої привела у відповідність до стандартів Ради Європи.

Висновки

        Угоди про партнерство та співробітництво зустріч на вищому рівні, підтверджуємо важливість, яку ми надаємо поступальному розвитку наших відносин у всіх областях. Наше партнерство і інтенсивний політичний діалог націлені на подальший розвиток стабільної та процвітаючої Європи і базуються на принципах демократії, поваги прав людини, верховенства закону і ринкової економіки. У свою чергу, керівники Ради Європи розповіли про основні елементи процесу інтеграції РЄ - зміцненні його інститутів, розширенні, зміцненні загальної зовнішньої політики і політики безпеки, а також соціально-економічному розвитку.

        РЄ особливо підкреслив намір розвивати свою європейську політику в галузі безпеки і оборони. Необхідно погодитися з тим, що і зустрічні елементи у двох Стратегіях забезпечують хорошу основу для відповіді на нові спільні виклики. Вони також створюють рамки для конструктивного діалогу з тих питань, де існує відмінність в думках або незгоду. РЄ висловив свою відому заклопотаність відносно ситуації в Нагірному Карабасі і прийняв до відома інформацію, надану, щодо останнього розвитку подій. Ще належить багато проблем по для активної протидії транснаціональним загрозам, включаючи екстремізм і тероризм, організовану злочинність, і, контрабанду зброї, відмивання доходів від злочинної діяльності.

        Буде належним чином продовжуватиметься співпраця з ООН і спільно з іншими країнами всіляко сприяти її місіям з підтримання миру і безпеки, сприяння розвитку, попередження та врегулювання конфліктів. Саміт і Асамблея Тисячоліття надавало світового співтовариства унікальну можливість зміцнення центральної ролі ООН у системі міжнародних відносин в XXI столітті у відповідності з цілями і принципами Статуту ООН. ОБСЄ, утвердилася в якості однієї з основних організацій по ранньому попередженню, запобіганню конфліктів, регулювання криз і постконфліктного відновлення.