Проект Конституции Украины

 

• програмування та організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об'єктами державної власності;

 

• організація та стимулювання наукових досліджень.

 

4. У міжнародній сфері:

 

• участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці;

 

• участь у розв'язанні господарських та наукових проблем (енергетичної, використання Світового Океану, досліджень й освоєння космосу, тощо).

 

5. Політичні функції:

 

• створення демократичних умов, інститутів для вільного виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різноманітних політичних та інших громадських об'єднань («демократизаторська» функція);

 

• забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та всіх інших націй, що проживають на території держави;

 

• охорона і захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку.

 

5.1. У міжнародній сфері  до політичних функцій належить:

 

• організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права;

 

• оборона своєї країни від зовнішнього нападу, анексії;

 

• участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети;

 

• участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі з використанням військових засобів).

 

6. Державна ідея: «Україна  – НАШ ДІМ!».

 

Розділ 1.3. Народ керує державою.

 

Стаття 1.3.1.

 

1. Конституція, прийнята  народом України, виступає як  основний гарант громадянської  свободи. Конституція є найвищим  деперсоніфікованим авторитетом.

 

2. Воля народу визначає  волю держави і є найвищим  владним персоніфікованим авторитетом.

 

3. Законодавча, виконавча  та судова влади в Українській  державі підпорядковані волі  народу та цій Конституції.

 

Стаття 1.3.2.

 

1. Свобода народу є  головним пріоритетом Конституції  України.

 

2. Громадський мир, безпека, захищеність та стабільність  є головними пріоритетами Української  держави.

 

3. Пріоритети Української  держави підпорядковані пріоритетам  Конституції України.

 

Стаття 1.3.3.

 

Всі без винятку посадові особи держави, починаючи від Президента України й до найдрібнішої посадової особи, повинні служити виключно на користь інтересів народу.

 

Їх повноваження мають визначатися виключно в даній якості.

 

Стаття 1.3.4.

 

1. Можливість вільного  вибору власної долі - головний  підсумок свободи народу для  кожного українського громадянина.

 

2. Необхідність діяти  у рамках обкреслених Конституцією  України і Законами України  є головним слідством зі свободи  народу для кожної посадової  або службової особи.

 

Стаття 1.3.5.

 

1. Держава відповідає  перед громадянами за свою  діяльність.

 

2. Гарантування прав людини  і основних свобод є головним  обов'язком держави.

 

3. Усі без виключення  державні посадовці повинні служити  в ім'я інтересів Українського  народу. Їх повноваження повинні  визначатися саме в цій якості.

 

Стаття 1.3.6.

 

1. Право визначати і  змінювати основи конституційного  ладу в Україні належить народу, воно не може бути присвоєне  державою, його органами або посадовцями.

 

2. Народ здійснює владу  як безпосередньо, так і через  органи державної влади і органи  місцевого самоврядування.

 

3. У разі виникнення  загрози свободі Українського  народу, народний опір цьому є  легітимним.

 

Стаття 1.3.7.

 

1. В Україні признається  верховенство права.

 

Судові ухвали виносяться ім'ям Закону України.

 

2. Конституція України  має найвищу юридичну силу.

 

3. Норми Конституції України  є нормами прямої дії.

 

Розділ 1.4. Оборона України.

 

Стаття 1.4.1.

 

1. Україна бажає мирного  життя, вільного від страху, злиднів  і лиха.

 

2. Україна - нейтральна держава, активно прагнуча до миру, додержується  політики неприєднання і відмови  входити в які-небудь військові  союзи, об’єднання, блоки, тощо.  

 

3. Україна, український народ  на вічні часи відмовляється  від війни як суверенного права  нації, а також від погроз чи  застосування збройних сил як  можливість рішення міжнародних  спорів. Право на ведення державою  війни не признається.

 

Стаття 1.4.2.

 

1. Оборона України, захист  її суверенітету, цілісності і  недоторканності території держави  покладаються на Збройні Сили  України.

 

2. Збройні Сили України  та інші створені відповідно  до закону військові формування  не можуть бути використані  для обмеження прав і свобод  громадян або з метою захоплення  влади і повалення конституційного  ладу.

 

3. На території України  забороняється створення і функціонування  будь-яких збройних формувань, не  передбачених законом.

 

Стаття 1.4.3.

 

На території України не допускається постійне розташування іноземних військових баз і іноземних військ.

 

Стаття 1.4.4.

 

Україна, як член Організації Об’єднаних Націй (ООН), виконує рішення ООН, у тому числі і військові.

 

Розділ 1.5. Воєнний стан.

 

Стаття 1.5.1.   

 

Воєнний стан оголошується Президентом України в разі реальної загрози війни або воєнного нападу на Україну.  

 

Воєнний стан підлягає затвердженню Верховною Радою України впродовж двох діб з моменту його оголошення, а в разі воєнного нападу на Україну - протягом одного місяця з моменту його оголошення.   

 

Стаття 1.5.2.

 

1. В разі несподіваного  воєнного нападу на Україну  Президент протягом доби може  використовувати будь-які заходи  як Головнокомандуючий Озброєних  Сил без оголошення воєнного  стану.  

 

2. Вживання таких заходів  поза обставинами воєнного нападу  на Україну є підставою для  імпічменту.

 

Стаття 1.5.3.   

 

Не затвердження воєнного стану Верховною Радою України означає його автоматичне припинення.

 

Стаття 1.5.4.

 

В разі неможливості для Президента України виконувати обов'язки Головнокомандуючого Озброєними Силами під час воєнного стану, і якщо інша особа не була заздалегідь призначена Верховною Радою України на цей пост, його обов'язки тимчасово виконує Міністр оборони.

 

Розділ 1.6. Надзвичайний стан.

 

Стаття 1.6.1.     

 

1. Надзвичайний стан може  бути введений на термін, що  не перевищує трьох місяців, і  може бути продовжений ще на  один місяць.  

 

2. Надзвичайний стан оголошується  Президентом України, проте без  затвердження його Верховною  Радою України він зберігається  протягом двох діб.

 

Стаття 1.6.2.   

 

Надзвичайний стан не припиняє діяльність Верховної Ради України, проте під час його дії внесення змін і доповнень до Конституції, а також в Закон про режим надзвичайного стану, не допускається.   

 

Стаття 1.6.3.   

 

1. Повноваження посадових  осіб в умовах надзвичайного  стану визначаються Законом, а  у виняткових випадках -- Указом.

 

2. Режим надзвичайного  стану не служить підставою  для обмеження свободи слова  і інформації.   

 

Стаття 1.6.4.

 

Оголошення надзвичайного стану зобов'язує негайно сповістити населення про вимоги режиму, який при цьому вводиться.  

 

Стаття 1.6.5.   

 

Режим надзвичайного стану не поширюється на громадян України, які перебувають за кордоном.

 

Стаття 1.6.6.

 

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

 

Стаття 1.6.7.

 

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, створена для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

 

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять.

 

Розділ 1.7. Власність.

 

Стаття 1.7.1.

 

1. Власність — володіння  речами (речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать).

 

2. Розрізняють власність  особисту (приватну), колективну і  державну.

 

Стаття 1.7.2.

 

Не може бути у власності природа (земля, її надра, води, ліси, повітряний простір, космос, космічний простір, космічні тіла, інший простір, час, тощо).

 

Стаття 1.7.3.

 

1. Територіальна власність  – це державна власність України.

 

2. Територіальна державна  власність може бути передана  у користування територіальним  органам виконавчої влади (комунальна  територіальна власність).

 

3. Комунальна територіальна  власність може бути передана  в оренду колективам чи приватним  особам.

 

Стаття 1.7.4.

 

1. Оренда комунальної  територіальної власності приватними  особами може бути оплатна  або безоплатна; на певний час, або пожиттєва.

 

2. Пожиттєва оренда комунальної територіальної власності приватними особами може не мати права передачі спадкоємцям, чи з правом передачі у спадок.

 

Стаття 1.7.5.

 

1. Власність сприяє незалежному  самовираженню моральній позиції  особи.

 

2. Добродійні дії власника  передбачають підтримку з боку  держави.

 

Стаття 1.7.6.

 

1. Приватна власність  визнається головною економічною  засадою свободи народу.

 

2. Приватна власність  є недоторканною і може міняти  свою форму виключно за згодою  власника.

 

3. Обсяг приватної власності  в Україні не обмежується.

 

Розділ 1.8. Державні символи України.

 

Стаття 1.8.1.

 

1. Державними символами  України  є  Державний  Прапор  України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

 

2. Державний  Прапор  України  -  стяг  із  двох    рівновеликих  горизонтальних смуг синього  і жовтого кольорів (зверху –  синій колір).

 

3. Державний Герб України - Тризуб золотої барви на синьому  щиті.

 

4. Державний Гімн України - національний гімн на музику  Михайла Вербицького.

 

5. Порядок використання  державних символів України встановлюється  законом.

 

Розділ 1.9. Громадянство України.

 

Стаття 1.9.1.

 

1. В Україні  існує  єдине  громадянство.

 

2. Громадянами України  стають народжені в Україні.

 

3. Громадянами України  стають особи, які отримали паспорт  громадянина України.

 

Стаття 1.9.2.

 

1. Документ, який підтверджує  громадянство України, є паспорт  громадянина України.

 

2. Паспорт громадянина  України є пожиттєвим документом і не може бути вилучений.

 

3. Паспорт громадянина  України може бути виданий  особі, яка постійно проживає  на території України, не порушує  Конституцію України та Закони  України.

 

Стаття 1.9.3.

 

1. Громадянин  України  не  може  бути   позбавлений  громадянства і права змінити  громадянство.

 

2. Громадянин України  не може бути вигнаний за  межі України  або виданий іншій  державі.

 

3. Україна гарантує піклування  та захист своїм  громадянам,  які перебувають за її межами.

 

Розділ 1.10. Мова громадян України.

 

Стаття 1.10.1.

 

1. Мова – душа народу.  Кожен самостійно обирає мову, якою спілкується.

 

2. Держава сприяє спілкуванню  українською мовою в органах  державної влади, вивченню української  мови в державних, комунальних  учбових закладах України.

 

3. У правничих питаннях  та державному управлінні документи  українською мовою є основними  та автентичними.

 

4. Держава підтримує розвиток  і функціонування української  мови в усіх сферах суспільного  життя на всій території України.

 

Стаття 1.10.2.

 

1. Держава поважає культурну  і мовну різноманітність України.

 

2. Держава гарантує вільний  розвиток, використання і захист  мовної, етнічної, культурної та  релігійної самобутності всіх  корінних народів і національних  меншин України.

 

3. Держава сприяє вивченню  мов міжнародного спілкування.

 

Стаття 1.10.3.

 

Більшість населення України – українці.

 

Держава  сприяє  консолідації   та    розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і  культури, а також розвиткові  етнічної,  культурної,  мовної  та  релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

 

Стаття 1.10.4.

 

Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців,  які  проживають за межами держави.

 

Розділ 1.11. Екологічна безпека.

 

Стаття 1.11.1. 

 

1. Екологічні стандарти  затверджуються Законом.  

 

2. Жодна великомасштабна  господарська ініціатива не повинна  втілюватися в життя без попереднього  позитивного висновку екологічної  експертизи.

 

Стаття 1.11.2.

 

У екологічній експертизі не може бути відмовлено, якщо сторона, яка наполягає на її проведенні, має власні джерела її фінансування.   

 

Стаття 1.11.3.   

 

Будь-яка інформація про стан екологічної загрози населенню не може бути предметом державної або іншої таємниці, що охороняється Законом.