Проект Конституции Украины

 

Стаття 1.17.8.

 

Державотворення відбувається за принципом: «Знизу – вверх та зверху - вниз», або «Що наверху – те й внизу, та навпаки», тобто в кожній малій чи великій частині суспільства відображаються особливості всього суспільства України («Мале у великому та велике у малому», «Множина складає єдине ціле»).

 

Розділ 1.18. Автономна Республіка Крим (АРК).

 

Стаття 1.18.1.     

 

1. Республіка Крим має  статус Автономної Республіки  Крим (АРК).  

 

2. Автономна Республіка  Крим самостійно вирішує всі  питання свого життя, окрім тих, які віднесені до компетенції  державних органів України.

 

Стаття 1.18.2.   

 

Стосунки України з Автономною Республікою Крим будуються на наступних принципах:  

 

а) зовнішній кордон Автономної Республіки Крим знаходиться в режимі зовнішнього кордону України;  

 

б) в Україні існують єдині Озброєні Сили і Служба безпеки;  

 

в) громадянство Автономної Республіки Крим невіддільно від громадянства України;  

 

г) рівень конституційних гарантій свободи народу в Республіці Крим може бути вище, але не нижче за рівень конституційних стандартів України;  

 

д) в Україні і Автономній Республіці Крим єдина національна грошова одиниця - гривня.   

 

Стаття 1.18.3.   

 

1. Автономна Республіка  Крим є невід'ємною складовою  частиною  України і в межах  повноважень, визначених  Конституцією  України, вирішує питання, віднесені  до її відання.

 

2. Автономна  Республіка  Крим  має    Конституцію  Автономної Республіки Крим, яку  приймає Верховна  Рада  Автономної  Республіки Крим та затверджує  Верховна Рада  України.

 

3. Нормативно-правові акти  Верховної Ради Автономної  Республіки  Крим та рішення  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим  не можуть суперечити Конституції  і  Законам  України  та  приймаються  відповідно  до  Конституції  України,  Законів   України,    актів  Президента  України  і  Кабінету  Міністрів  України  та  на    їх виконання.

 

4. Представницьким  органом  Автономної  Республіки Крим є  Верховна Рада Автономної Республіки  Крим.

 

5. Верховна  Рада  Автономної  Республіки  Крим  у  межах  своїх повноважень приймає рішення  та постанови, які є  обов'язковими  до виконання в Автономній  Республіці Крим.

 

6. Урядом Автономної Республіки  Крим є Рада міністрів Автономної  Республіки Крим.

 

Голова Ради міністрів Автономної Республіки  Крим призначається на посаду та звільняється з посади  Верховною  Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Президентом України.

 

7. Повноваження, порядок  формування і діяльності Верховної  Ради Автономної Республіки Крим  і Ради міністрів Автономної  Республіки Крим  визначаються  Конституцією  України  та  законами   України, нормативно-правовими актами  Верховної Ради  Автономної  Республіки  Крим з питань, віднесених до  її компетенції.

 

8. Правосуддя в Автономній  Республіці Крим здійснюється  судами, що належать до єдиної  системи судів України.

 

9. Громада Автономної  Республіки Крим відноситься  до п’ятого територіального рівня.

 

Стаття 1.18.4.

 

1. Автономна  Республіка  Крим  здійснює  нормативне регулювання  з питань:

 

     1) сільського  господарства  і  лісів;

 

     2) меліорації  і кар'єрів;

 

     3) громадських  робіт, ремесел та промислів;

 

     4) благодійництва;

 

     5) містобудування  і  житлового  господарства;

 

     6) туризму,   готельної   справи,  ярмарків;

 

     7) музеїв,  бібліотек,  театрів,  інших  закладів   культури, історико-культурних        заповідників;

 

     8) транспорту  загального користування, автошляхів, водопроводів;

 

     9) мисливства, рибальства;

 

     10) санітарної  і лікарняної служб.

 

Стаття 1.18.5.

 

З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим  Конституції  України  та  законам України    Президент    України    може    зупинити    дію     цих нормативно-правових актів  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України  щодо їх конституційності.

 

Стаття 1.18.6.

 

1. До  відання Автономної  Республіки Крим належить:

 

     1) призначення, за згодою ЦВК, виборів депутатів  на штатні вакантні посади  територіальних рівнів гілок  влади,  затвердження складу Місцевих  Виборчих Комісій  Автономної  Республіки Крим;

 

     2) організація  та проведення місцевих референдумів;

 

     3) управління  майном, що належить Автономній  Республіці Крим;

 

     4) розроблення,  затвердження та виконання бюджету  Автономної Республіки Крим на  основі єдиної податкової і  бюджетної  політики України;

 

     5) розроблення, затвердження та реалізація програм  Автономної Республіки Крим з  питань  соціально-економічного  і  культурного розвитку, раціонального  природокористування,  охорони  довкілля  - відповідно до загальнодержавних  програм;

 

     6) визнання  статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної  охорони курортів;

 

     7) участь у  забезпеченні прав і свобод  громадян, національної злагоди, сприяння  охороні правопорядку та громадської  безпеки;

 

     8) забезпечення  функціонування і розвитку державної  та національних мов і культур  в Автономній Республіці Крим;

 

     9) охорона і  використання пам'яток історії;

 

     10) участь  у  розробленні  та  реалізації  державних  програм повернення депортованих  народів;

 

     11) ініціювання  введення надзвичайного стану  та  встановлення зон надзвичайної  екологічної ситуації в Автономній  Республіці Крим або в окремих  її місцевостях.

 

2. Законами  України  Автономній  Республіці  Крим  можуть  бути  делеговані також інші повноваження.

 

Стаття 1.18.7.

 

В Автономній Республіці Крим  діють всі гілки влади України, згідно Конституції України і Законів України.

 

Розділ 1.19. Місто Київ. 

 

Стаття 1. 19.1.

 

1. Місто Київ є  столицею  України.

 

2. Місто Київ – місто-герой.

 

3. Місто Київ є обласним  центром.

 

4. Місто Київ - місто республіканського  підпорядкування.

 

5. Місто Київ відноситься  до громади п’ятого територіального  рівня.

 

Стаття 1. 19.2.

 

Місто Київ, як столиця України, є:

 

1) політичним та адміністративним  центром держави;

 

2) місцем  розташування  резиденції глави держави - Президента  України;

 

3) духовним, культурним, історичним, науково-освітнім центром України.

 

Розділ 1.20. Місто Севастополь.

 

Стаття 1.20.1.

 

1. Севастополь в перекладі  з грецького означає "знамените  місто".

 

2. Місто Севастополь - місто-герой.

 

3. Місто Севастополь - самостійний  адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування).

 

4. Місто Севастополь, як  місто-герой та самостійний адміністративно-господарчий  центр, відноситься до громади  п’ятого територіального рівня.

 

ГЛАВА 2. Права, обов’язки, заборони.

 

Розділ 2.1. Права і свободи.

 

Стаття  2.1.1.

 

1. Права і свободи  громадян  України гарантуються.

 

2. Людська гідність непорушна.

 

3. Усі люди є вільними  і рівними у своїй гідності  і правах.

 

4. Права людини і основні  свободи є невідчужуваними і  непорушними.

 

5. При ухваленні нових  законів або при внесенні змін  до чинних законів не допускається  порушення конституційних прав  людини і основних свобод.

 

6. Права людини і основні  свободи, закріплені Конституцією  України, не є вичерпними.

 

7. Деякі права, основні  свободи і обов'язки належать  також юридичним особам.

 

Стаття 2.1.2.

 

1. Закріплені в Конституції  України права людини і основні  свободи не можуть розглядатися  в якості обмеження або порушення  прав і основних свобод, визнаних  міжнародними договорами України.

 

2. Усі можливі обмеження  в здійсненні передбачених Конституцією  України прав і основних свобод  повинні:

 

1) бути необхідними в  демократичному суспільстві;

 

2) передбачатися законом;

 

3) точно відповідати цілям, для досягнення яких вони застосовуються.

 

Стаття 2.1.3.

 

1. Кожен має право на  вільний розвиток.

 

2. Ніхто не повинен  перебувати в рабстві або підневільному  стані. Торгівля людьми заборонена.

 

3. Ніхто не може бути  змушений робити те, що не відповідає  закону.

 

4. Реалізація визнаних  Україною прав людини і основних  свобод забезпечується без дискримінації  за ознаками статі, раси, кольору  шкіри, мови, релігії, політичних або  інших переконань, національного  або соціального походження, приналежності  до національних меншин, майнового  положення, народження або за  будь-якими іншими ознаками.

 

5. Держава гарантує захист  від дискримінації за ознаками, вказаними в частині четвертій  цієї статті.

 

Стаття 2.1.4.

 

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

•  наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей в суспільно-політичній і культурній діяльності;

•  в здобутті освіти і професійній підготовці;

•  в праці і винагороді за неї;

•  спеціальними заходами по охороні праці і здоров'я жінок;

•  створенням умов, що дають жінкам можливість поєднувати роботу з материнством;

•  правовим захистом;

•  матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток і інших пільг вагітним жінкам і матерям.

 

Стаття 2.1.5.

 

1. Рішення, прийняті консенсусом, не можуть бути скасовані волею  політичної більшості.  

 

2. Політичні рішення більшості  є імперативними лише протягом  терміну своєї легітимності.

 

Стаття 2.1.6.

 

1. При заміщенні політичних  посад принцип професійних вимог  не застосовується.

 

2. Право громадян на  політичну індиферентність підтверджується.

 

Стаття 2.1.7.

 

Пріоритетами особистої свободи визнаються:  

 

• свобода вибору місця проживання;  

• свобода вибору громадянства;  

• свобода вибору освіти;  

• свобода вибору релігії або відмови від неї;  

• свобода пересування у середині країни і за її межами;  

• свобода вибору сексуального партнера;  

• право на захист себе, своєї сім'ї і власності;  

• право на здобуття інформації про себе;  

• право судового оскарження порушень власних прав;  

• право вибору національної приналежності;  

• право на вільне спілкування з іншими на власний вибір при невтручанні в нього держави і приватних осіб.

 

Стаття 2.1.8.

 

Свобода слова і іншого інтелектуального самовираження не може бути обмежена ні Законом, ні персоніфікованою владою.

 

Стаття 2.1.9.

 

1. Громадяни рівні в  своїй гідності і конституційних  правах, за винятком права на  придбання і носіння зброї.

 

2. Спроба відміни будь-якого  з конституційних прав є недійсною  із самого початку.  

 

3. Судовий позов з метою  захисту конституційних прав  і свобод безпосередньо на  основі Конституції України гарантується.

 

Стаття 2.1.10.

 

Оскільки признається можливість видатних здібностей людей, право індивіда на неконформну поведінку гарантується.

 

Стаття 2.1.11.

 

1. Ніхто не може бути  змушений до участі в страйку  або до неучасті в ньому.  

 

2. Страйк в умовах, коли  працедавцем є держава, може бути  заборонений лише посадовим особам, але не більш, ніж під загрозою  локауту.  

 

3. Страйк в умовах, коли  працедавцем виступає не держава, а хто-небудь інший, гарантується  в будь-яких обставинах, окрім  умов надзвичайного або військового  положення.  

 

4. На Прокуратуру, Службу  безпеки, Збройні Сили і Міліцію (Поліцію) дія цієї статті не  поширюється.

 

Стаття 2.1.12.

 

1. Ніхто не може бути  змушений вступати до професійного  союзу, творчого союзу, партії, руху, союзу підприємців або іншої  асоціації, заснованої на колективному  інтересі.

 

2. Засновниками та членами  політичних партій можуть бути  лише громадяни України.

 

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються Конституцією України та законами.

 

3. Не допускається створення  і діяльність організаційних  структур політичних партій в  органах влади і органах місцевого  самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших  установах і організаціях.

 

4. Усі об'єднання є рівними  перед законом.

 

5. Заборона діяльності  об'єднань здійснюється лише в  судовому порядку.

 

6. Об'єднання не можуть  мати воєнізованих формувань.

 

Стаття 2.1.13.

 

Право на альтернативну по відношенню до військової службу або роботу гарантується.

 

Стаття 2.1.14.

 

1. Закони і Укази завжди  публікуються і мають бути  загальнодоступними.  

 

2. Акти самоврядності  завжди публікуються і мають  бути загальнодоступними.  

 

3. Ніхто не може бути  притягнений до відповідальності  на підставі акту, який не був  відкрито опублікований.

 

Стаття 2.1.15.

 

Закони і інші нормативні акти держави, які погіршують положення громадянина або юридичної особи, зворотної сили не мають.

 

Стаття 2.1.16.

 

Презумпція невинності гарантується аж до вступу вироку до законної сили.