Сутність перехідної економіки: теорія та практика

Кафедра економічної теорії
РЕФЕРАТ
по політичній економії
по темі «Сутність перехідної економіки: теорія та практика»
Харків – 2011

 

Зміст

 

Вступ

 

Проблема перехідної економіки  — це проблема взаємозв'язку загальноекономічного і специфічного в суспільному розвитку. Особливості перехідних економік визначаються об'єктивною закономірністю розвитку від нижчого рівня до вищого і специфікою переходу від одного якісного стану до іншого (від феодалізму до капіталізму, від капіталізму до соціалізму і знову до капіталізму).

Ситуація, в якій опинилася Україна, зобов’язує розробляти теорію економіки  перехідних суспільств. Суть перехідного  періоду полягає в здійсненні трансформаційного процесу, в зміні  моделі економіки.

Розгляду та розробці теоретичних  та методологічних основ перехідної економіки присвячені праці  В. Гейця, М. Павловського, В. Ющенко, В. Лисицького, Ю. Пахомова, А. Гальчинського, Є. Гайдара тощо.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати та з’ясувати основні риси перехідної економіки.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

• визначити особливий характер неврівноваженості перехідної економіки;
• охарактеризувати характер суперечностей у перехідній економіці;
• дослідити історичність перехідної економіки;
• проаналізувати типи та основні закономірності перехідної економіки.

 

1. Сутність та специфічні  риси перехідної економіки

1.1. Особливий характер неврівноваженості перехідної економіки

Час від початку реформування попередньої  соціалістичної економіки до формування стійких та ефективних ринкових відносин називають перехідним періодом. Економіка цього періоду зазвичай має назву перехідної.

За своєю сутністю вона являє  собою такий стан розвитку економіки, коли у цей конкретний історичний момент суспільство (країна) переходить від однієї цілісної системи до іншої. Головна мета такого розвитку — не просто формування ринку. Ринкова економіка виступає лише як засіб досягнення ефективнішої економічної системи. Досвід провідних країн світу стверджує, що такою системою, яка забезпечує високу ефективність господарювання, динамічний розвиток і високу якість життя, є соціально орієнтована ринкова економіка, тобто змішана. Остання, як відомо, характеризується активною участю держави в підтримці балансу між ринковою ефективністю і соціальною справедливістю та стабільністю. Тому завершення формування основ соціальної ринкової економіки — кінцева мета ринкової трансформації у постсоціалістичних країнах.

Природно, що економічна трансформація  є органічною складовою глибоких принципових змін у суспільстві  — в політичному, державно-адміністративному устрої, а також в ідеології, внутрішній та зовнішній політиці. Така постсоціалістична трансформація відбувається в країнах СНД, Східної і Центральної Європи та Балтії.

У навчальній літературі також розрізняють  посттоталітарну трансформацію — це кардинальні реформи в Китаї та В’єтнамі, де передбачається розширення ринкових відносин при збереженні влади комуністичних партій та інших суспільно-політичних атрибутів соціалізму.

Багато науковців вважають, що для  формування стійких та ефективних ринкових відносин потрібен період 10—15 років. Дійсно, у розвинутіших східноєвропейських державах — Угорщині, Польщі, Чехії — ці процеси завершаться найближчим часом. Але у пострадянських державах вони відбуваються набагато важче.

В цілому особливість і складність такого переходу зумовлена тим, що переплітаються генетично різнорідні (соціальні та економічні) елементи і відносини. З цього випливає як «заплутаність» самих відносин, так і складність їх дослідження. Це, по-перше. По-друге, перехідний стан будь-якого процесу, явища, в тому числі й економіки, характеризується постійними змінами, рухом, оновленням і розвитком. Разом з тим це такий момент (етап), коли старе ще не відійшло, не зникло, а нове ще не утвердилося повністю.

Таким чином, перехідна економіка характеризує проміжний стан суспільства, переламну епоху економічних, соціально-політичних перетворень. Звідси — особливий характер перехідної економіки, що відрізняє її від так званої звичайної, тобто усталеної, цілісної, ринкової, адміністративно-командної чи змішаної економіки. Слід наголосити й на тому діалектичному принципі, що всі зміни в перехідній економіці є змінами розвитку, тоді як зміни у цілісній економічній системі випливають з безпосереднього її функціонування та вдосконалення.

Перехідні (трансформаційні) економічні системи — це складне явище. В  історії розвитку практично кожного  соціуму настають періоди, коли стара  економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

Перехідні економіки можна класифікувати  за аспектами цивілізаційного і  формаційного процесів.

Аспект цивілізаційного процесу:

• від неоліту до бронзового віку;
• від бронзового до залізного віку;
• від залізного до передіндустріального віку;
• від перед індустріального до індустріального віку;
• від індустріального до постіндустріального (інформаційного) віку.

Аспект формаційного процесу:

• від первісного до рабовласницького ладу;
• від рабовласництва до феодалізму;
• від феодалізму до капіталізму;
• від капіталізму до соціалізму;
• від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).

У межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економічної формації є  перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої. Закономірності трансформації в межах ринкової системи

1. Поглиблення суспільного характеру виробництва:

— розвиток економічної системи визначається ступенем розвитку ринку;

• виникнення монополій усуває обмеженість вільного конкурентного ринку;

— розподіл функцій та сфер діяльності між державою, монополіями і немонополізованим сектором зменшує рівень непередбачуваності в суспільстві, забезпечує певну узгодженість між цими секторами та в них самих, формує систему економічних зв'язків як єдине ціле.

2. Зміни у розвитку технологічного способу виробництва вимагають нових та відповідної адаптованості існуючих господарських форм. Це виявляється в тому, що, наприклад, економічна система вільної конкуренції є формою пристосування до простої кооперації, мануфактурного та машинного виробництва, монополія є формою адаптації до умов НТР (необхідність використання нових джерел енергії, нових методів виплавки чавуну, сталі, алюмінію, застосування двигунів внутрішнього згоряння, концентрації та централізації капіталу. Цю функцію виконали монополістичні союзи). Автоматизований технологічний спосіб виробництва потребує впровадження змішаної економічної системи, яка б органічно поєднувала процеси усуспільнення та індивідуалізації, існування дрібних та великих підприємств, господарств, заснованих на різних формах власності тощо.

3. Кожна наступна форма соціально-економічного  розвитку породжує нові фактори  економічного зростання, не відкидаючи  при цьому надбань попередніх. За вільної конкуренції головним  фактором економічного зростання є гонитва за надприбутком, одержаним завдяки впровадженню науково-технічному прогресу.

Монополія породжує нові переваги великих  підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та передбачувати результати діяльності.

 

 

Рис. 1.1. Риси перехідної економіки

 

Державно-монополістичний капіталізм створює можливості державного впливу на відтворювальний процес у масштабах  суспільства.

Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, передбачає обрання форми власності й форми господарювання за економічною доцільності.

Формування специфічної ієрархи  суб'єктів господарювання. Головним суб'єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник;

• періоду крупного машинного виробництва — власник капіталу;
• за монополії — об'єднання капіталістів;
• в умовах державно-монополістичного капіталізму — держава.

Змішана економіка докорінно змінює місце і роль найманого робітника, який дедалі частіше стає співвласником капіталу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій (наймані менеджери) й учасником процесу регулювання економіки як цілого (наймані державні службовці).

Невизначеність як риса перехідної економіки пояснюється, насамперед, здатністю елементів системи до самоорганізації. Суб'єкти економіки ставлять перед собою мету — побудувати економічну систему певного типу і розробляють механізми та засоби досягнення мети, але зазвичай теоретично сформульована і практично реалізована мета не співпадає повністю. По-перше, тому що завжди в процесі становлення виникають непередбачувані заздалегідь моменти. По-друге, з причини здатності системи до самоорганізації, що сама по собі передбачає багатоваріантність розвитку.

Багатоваріантність самоорганізації  системи, різноманітність устремлінь, цілей, бажань стосовно майбутнього  суспільного устрою зумовлюють альтернативний характер розвитку перехідних економік. Устремління щодо трансформації  старої системи можуть бути успішними (реалізована мета близька до поставленої) і безуспішними (система повертається в модифікованому вигляді до попереднього стану або ж гине).

Перехід до нової економічної системи  — це співіснування і боротьба старого й нового. Становлення нової системи породжує відповідні нові економічні форми. Наприклад, грошова рента в умовах феодалізму або індикативне планування та державне регулювання в умовах капіталізму.

Суперечності перехідних економік є суперечностями розвитку, а не функціонування. Це суперечності між старим та новим у надрах самої економічної системи; між економікою і політикою, між економікою та ідеологією; політикою та ідеологією; між соціальними верствами, що традиційно склалися, і тими, що зароджуються, тощо.

Загострення цих суперечностей часто супроводжується бажаннями та закликами повернутися до попереднього стану (фізіократи, соціалісти-утопісти, сучасні ультраліві).

Історичність перехідної економіки  зумовлена характером умов переходу, природними, економічними, регіональними, політичними, ідеологічними та соціальними особливостями країн, які формують специфіку моделей переходу.

1.2.  Альтернативний характер перехідної економіки

Глибока суперечливість і навіть спотвореність  реальних виробничих відносин перехідного  періоду не забезпечує реалізацію загальної закономірності соціалізації економіки та суспільства, вільного гармонійного розвитку особи, всемірної реалізації її творчих можливостей в ім'я зростання багатства країни. Концентрація економічної влади в руках номенклатурно-корпоративної еліти, нездатність держави розвивати науку, освіту, культуру обмежує можливості зростання людей творчої праці, висококваліфікованих робітників та інженерів, не дає змоги повною мірою реалізувати свої можливості науковцям, письменникам, художникам — усім людям творчої праці. Ще гірше становище тієї частини суспільства, що с найманими робітниками. Вони значною мірою відчужені від власності, праці та управління. їхні можливості щодо освіти, культури зменшуються, що може негативно позначитися на розвитку суспільства.

Усе це потребує посилення соціальної орієнтації ринкових реформ, розвитку масової демократичної боротьби за соціально орієнтовану економіку, економіку для людини. Якщо ці процеси  будуть досить потужними, то можливим виявиться якщо не підпорядкування, то спрямування діяльності корпорацій і держави з урахуванням вимог демократичних об'єднань найманих працівників.

 

Рис. 1.2. Зміст перехідної економіки

1.3. Особливий характер суперечностей у перехідній економіці

Усі досоціалістичні економічні системи  спочатку виникали в процесі еволюційного розвитку, і лише потім наука вдавалась  до спроб теоретично осмислити їх.

Відмінністю соціалізму є те, що він  спочатку виник як теорія, і лише згодом була зроблена спроба реалізувати цю теорію на практиці шляхом революційних перетворень.

Теоретичною основою реалізованої моделі соціалізму вважається марксистська економічна концепція.

Соціалізм — перехідна форма  від капіталізму до комунізму, оскільки, на відміну від попередніх економічних систем, які мали єдину економічну основу — приватну власність, елементи комунізму не можуть зародитися у надрах капіталізму (через відмінність економічної основи).

Особливості комуністичної системи:

• економічною основою нової системи є суспільна власність;
• всезагальність праці;
• безкласовість;
• колективізм, що усуває індивідуальний егоїзм;
• нетоварні (безпосередньо суспільні) зв'язки;
• розподіл здійснюється на І фазі суспільного розвитку — за працею, на II — за потребами;
• самоуправління як антипод державної форми управління;
• повне відмирання держави як апарату насильства на II фазі суспільного розвитку.