Участь України у міжнародних організаціях

Успішно розвивається співробітництво української сторони  з Міжнародною організацією з  міграції, провідна роль в якому  належить Міністерству внутрішніх справ. Також МВС активно працює з  Міжнародною організацією кримінальної поліції – Інтерполом.

Національне космічне агентство України залучається  до обговорення актуальних проблем  застосування космічної техніки  і технологій в рамках Комітету ООН  з використання космічного простору в мирних цілях, працює у складі Комітету супутникового спостереження за Землею та трьох інших структур. Активно підтримує та розвиває багатосторонні міжнародні зв‘язки Державний комітет  України з питань технічного регулювання  та споживчої політики (в першу  чергу, з Міжнародною організацією стандартизації). Зазначена діяльність має важливе значення в контексті  виконання зобов‘язань України  в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) та позитивно впливає на конкурентоспроможність українських товарів.

З набуттям нашої  країною членства у СОТ в травні 2008 р. розпочався новий етап багатостороннього  співробітництва України. Наразі українська сторона працює на засіданнях Генеральної  ради СОТ, бере участь у дво- та багатосторонніх  процесах в рамках Доха-раунду, опрацьовує питання щодо приєднання України  до існуючих в рамках Організації  угруповань держав-членів, які об‘єднані  за регіональною ознакою або «за  інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення  переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію  нашої країни в імплементації  чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається  подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

В контексті глобальної економічної та фінансової кризи  та її негативного впливу на становище  української економіки зростає  важливість міжнародного фінансового  співробітництва України, особливо з групою Світового банку. Співпраця  з Міжнародним банком реконструкції  та розвитку здійснюється відповідно до Стратегії партнерства з Україною на період 2008 – 2011 рр., яка має на меті забезпечення в Україні сталого  економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності економіки, реформування державних фінансів та державного управління, поліпшення державних послуг у сфері  охорони здоров‘я та освіти. Вагоме значення для державного сектора  української економіки мають  капіталовкладення Європейського  банку реконструкції та розвитку, спрямовані на реалізацію проектів в  енергетиці, транспорті та зв‘язку, сфері  муніципальної інфраструктури.

Здійснюючи загальну координацію роботи українських  відомств, пов‘язаної з членством  нашої країни у міжнародних структурах, МЗС водночас виступає головним відповідальним відомством України у відношенні двадцяти з них (у тому числі ООН та її головних органів). В числі таких структур слід особливо виділити регіональні організації та інтеграційні угруповання – Раду Європи, ОБСЄ, Організацію за демократію та розвиток – ГУАМ, Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейську ініціативу (ЦЄІ). Широка тематика діяльності цих організацій та різноманітність завдань, пов‘язаних з участю в них української сторони, потребує залучення до роботи багатьох інших відомств.

Так, взаємодія в  рамках ОЧЕС пов‘язана із просуванням  інтересів української сторони  в сфері транспорту і комунікацій, фінансовому та науковому співробітництві, в енергетиці та охороні довкілля, туристичній сфері. З лютого 2007 по квітень 2008 р. Україна успішно головувала в цій організації.

ГУАМ сьогодні є  динамічною та ефективною організацією, яка має значний потенціал  співробітництва у транспортній, енергетичній, гуманітарній і безпековій сферах. Членство України в ГУАМ сприяє зміцненню міжнародного авторитету України та посиленню її ролі як регіонального лідера.

ЦЄІ є регіональним угрупованням країн Центральної  та Східної Європи, діяльність якого  спрямована на розвиток співробітництва  в політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. Пріоритетними  для України напрямами є участь у проектній діяльності Ініціативи у сфері енергетики, промислового розвитку, науки і технологій, транспорту, транскордонного співробітництва.

Членство України  у Раді Європи є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у  відповідність до норм організації. Основні напрями співробітництва  України та РЄ, зокрема, забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьбу із корупцією  покладено в основу Плану дій  РЄ для України на 2008-2011 рр. Відповідно до Статуту РЄ, Україна представлена у всіх головних органах РЄ; у 2010 – 2011 рр. відбулося головування України  в Комітеті Міністрів РЄ.

Діяльність України  в ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні  і вирішенні актуальних проблем  міжнародної безпеки і співпраці  в регіоні Організації. Серед  головних напрямків співпраці України  з ОБСЄ – зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених” конфліктів. Українська сторона послідовно залучається  до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної  розбудови ОБСЄ. У 2013 році Україна  головує у цій організації.

Згідно з рішенням ХІІІ-ої щорічної сесії Конференції  держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ), що проходила 2-5 грудня 2008 р. в м.Гаага (Нідерланди), Україну  втретє було обрано членом Виконавчої ради Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ).

До складу цього  директивного органу ОЗХЗ входить 41 країна з 188 держав-членів Організації, які  обираються Конференцією держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ) терміном на два роки.

Україна як сторона  Конвенції і держава-учасниця ОЗХЗ з листопада 1998 року бере активну  участь у роботі відповідних органів  цієї міжнародної організації, виходячи з необхідності зміцнення глобальних режимів нерозповсюдження зброї  масового знищення, розвитку і активізації  міжнародного співробітництва на напрямі  хімічного роззброєння, захисту  національних інтересів у сфері  розвитку хімічної науки та промисловості.

Уперіод з травня 2009 до травня 2011 рр. України була членом Виконавчої ради ОЗХЗ, що передбачало  участь української делегації в  її поточних сесіях, які регулярно  скликаються для розгляду актуальних питань хімічного роззброєння і  діяльності в рамках Організації, розробки і ухвалення відповідних директивних  рішень тощо.

Під час сесій  Виконради розглянуто широкий спектр питань, пов’язаних з аналізом виконання  Конвенції її державами-учасницями, в першу чергу, у контексті  ліквідації задекларованої низкою країн  хімічної зброї та колишніх об’єктів з її виробництва; оцінкою впливу науково-технічного розвитку на дію  Конвенції та стан її імплементації  на національних рівнях; перспективами  подальшої універсалізації цього  багатостороннього договору та розвитком  міжнародного співробітництва у  рамках ОЗХЗ, у т.ч. з метою протидії проявам ”хімічного” тероризму, тощо.

Українська сторона  докладає зусиль для реалізації таких  пріоритетних для нашої країни напрямів співробітництва з ОЗХЗ як:

• співробітництво в рамках Статті ХІ Конвенції, яка заохочує держави-учасниці КХЗ до розвитку взаємовигідного обміну науково-технічною інформацією, і дає підґрунтя для реалізації спільних наукових і прикладних проектів (у т.ч. в галузі сільського господарства, фармацевтики, медицини тощо);
• вплив на вирішення питань з ліквідації хімічної зброї, які можуть зачіпати інтереси України;
• сприяння інспекційній діяльності ОЗХЗ, пов’язаної з проведенням перевірок об’єктів хімічної промисловості держав-учасниць Конвенції;
• подальший розвиток співпраці за Статтею Х КХЗ, згідно з якою кожна з держав-учасниць КХЗ зобов’язується надавати допомогу та захист від хімічної зброї будь-якій іншій країні-стороні КХЗ.

Крім того, Україна  під час свого членства у Виконраді  ОЗХЗ протягом 2009-2011 рр. акцентувала  увагу на необхідності активізації  міжнародного співробітництва у  сфері зміцнення безпеки об’єктів хімічної промисловості та ліквідації або утилізації запасів відпрацьованих або надлишкових запасів токсичних  хімікатів.