Феномен жіночого політичного лідерства в сучасній Україні

Освітлення – використання світлової енергії Сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу. Світло є природною умовою життєдіяльності людини, необхідною для збереження здоров’я і високої продуктивності праці, заснованої на роботі зорового аналізатора – найтоншого й універсального органа чуття. Забезпечуючи безпосередній зв’язок організму з навколишнім світом, світло є сигнальним подразником для органа зору й організму вцілому: достатнє освітлення діє тонізуюче, поліпшує протікання основних процесів вищої нервової діяльності, стимулює обмінні й імунобіологічні процеси, впливає на формування добового ритму фізіологічних функцій організму людини [7, с. 175].

Серед чинників зовнішнього  середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло посідає  одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% усієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів належать адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація – пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості) у полі зору. Акомодація – пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані, за рахунок зміни кривизни кришталика. Конвергенція – здатність ока при розгляданні близьких предметів набувати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Часте пристосування  ока до зміни умов освітлення (адаптація), наявність різких тіней у полі зору, засліплювальна дія яскравих джерел світла втомлюють око, знижують його захисну реакцію – око втрачає контрастну чутливість і гостроту зору. Це може спричинити професійні захворювання та сприяти зростанню кількості нещасних випадків, оскільки тривалість процесу адаптації ока залежно від різниці яскравостей може тривати 2-3 хв, при цьому в перший момент людина практично нічого не бачить [35, с. 107].

Залежно від природи  джерела світлової енергії розрізняють  три види освітлення: природне, штучне і суміщене.

Природне освітлення – освітлення приміщень світлом  неба (прямим чи відбитим), що проникає крізь світлові прорізи в зовнішніх захисних конструкціях. Природне освітлення створюється природними джерелами світла – прямими сонячними променями (80%) і дифузійним світлом небозводу (20%, тобто решта сонячних променів, розсіяних атмосферою).

Природне освітлення – це біологічно найбільш цінний вид освітлення, до якого максимально пристосоване око людини. Його дія визначається високою інтенсивністю світлового потоку і сприятливим спектральним складом, що поєднує рівномірний розподіл енергії в зоні видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного видів випромінювань. Природне освітлення є чинником, що визначає не тільки рівень освітленості й умови видимості, а ще й позитивно психо-фізіологічно впливає на людину завдяки безпосередньому зв’язку з навколишнім світом через світлові прорізи.

Однак зі світлотехнічного боку природне світло має ряд недоліків, особливо відчутних у виробничих приміщеннях:

- важко забезпечити раціональне освітлення всієї площі цеху через специфічне розташування віконних прорізів;

- прямі сонячні промені мають сліпучу яскравість і тому неприпустимі на робочому місці;

- залежність освітленості від часу доби і пори року, географічної широти, ступеня хмарності та забруднення атмосфери. Недостатня освітленість у побуті, навчальних аудиторіях та виробництві часто викликає розвиток зорового стомлення і може призвести до захворювання – короткозорості [7, с. 183]. Природне освітлення змінюється в широких межах і залежить від таких факторів, як стан хмарності та ступінь забруднення повітря. Наприклад, хмарність верхнього ярусу атмосфери збільшує освітленість майже вдвічі, хмарність нижнього ярусу знижує її на 38%, грозова хмарність знижує освітленість на 87%. Забруднення атмосферного повітря пилом, димом і газами зменшує природну освітленість на 25–40% і значною мірою затримує біологічно активну УФ-короткохвильову частину сонячного випромінювання. Це негативно позначається на безпеці життєдіяльності людини і може призвести до зміни частоти пульсу, уповільнення деяких процесів обміну речовин, вплинути на загальний нервово-психічний стан. При високих інтенсивностях УФ-випромінювання викликає опіки шкіри, а проникаючи в око, призводить до опіку сітківки ока, що може спричинити часткову чи повну втрату зору [61, с. 67].

Штучне освітлення створюється, як правило, електричними джерелами світла. При недостатньому за нормами природному освітленні використовують додатково і штучне. Штучне освітлення може бути загальним, місцевим та комбінованим.

Система загального освітлення приміщень передбачає розміщення світильників під стелею, таким чином, щоб забезпечити рівномірний світловий потік або його локалізацію над певною групою обладнання. Місцеве освітлення забезпечує концентрацію світлового потоку від світильників безпосередньо на робочі місця. Комбіноване освітлення – це поєднання загального та місцевого освітлення. Штучне освітлення здійснюється лампами розжарювання або газорозрядними лампами. Для захисту джерела світла від впливу пожежо- та вибухонебезпечного середовища, впливу хімічно активних речовин, механічних ушкоджень, пилу, атмосферних опадів, бруду, а також захисту очей працівника від засліплювальної дії ламп застосовують світильники – лампа разом з арматурою [26, c. 122].

За функціональним призначенням штучне освітлення підрозділяється на такі типи: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини. Аварійне освітлення включають при виході з ладу робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела й повинні забезпечувати освітленість не менше 5% величин робочого освітлення,але не менше 2 лк на робочих поверхнях і не менше 1 лк на території підприємства. Аварійне освітлення передбачається на підприємствах, де зупинка технологічних процесів може призвести до людських жертв або значних економічних втрат. Охоронне освітлення передбачається для території підприємств, а також включається в неробочий час для освітлення приміщень. З цією метою використовується частина світильників робочого або аварійного освітлення. Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей і матеріальних цінностей під час виникнення небезпеки. Воно передбачається у виробничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50 чоловік, а також у приміщеннях цивільних і допоміжних будинків підприємств, якщо в них одночасно знаходиться більше 100 чоловік. Така система повинна забезпечувати освітленість на пів основних переходів не менше, ніж 0,5 лк, а на відкритих територіях – не менше 0,2 лк [21, с. 276].

В приміщеннях з недостатнім  за нормами в світлий час доби природним освітленням застосовують суміщене освітлення – доповнення

природного штучним. Суміщене освітлення в виробничих і громадських  приміщеннях рекомендується застосовувати  в таких випадках:

а) в приміщеннях, в яких виконуються зорові роботи І і ІІІ розрядів точності;

б) для виробничих та інших  приміщень у випадках, коли за умов технології, організації виробництва  або клімату в місці будівництва необхідні об’ємно-планувальні рішення, які не дозволяють забезпечити нормоване значення КПО (коефіцієнт природного освітлення) – багатоповерхові будинки великої ширини тощо, а також у випадках, коли техніко-економічна доцільність суміщеного освітлення порівняно з природним підтверджена відповідними розрахунками;

в) відповідно до нормативних  документів з будівельного проектування будинків і споруд окремих галузей  промисловості, затверджених в установленому  порядку [11, с. 11].

Для нормальної зорової  роботи необхідно створювати такі умови, щоб не виникали професійні захворювання або виробничий травматизм. Освітлення має відповідати встановленим нормативам та характеру зорової виробничої діяльності:

- забезпечувати достатню рівнозмінність та постійність освітлення відсутність умов переадаптації органів зору;

- не створювати сліпучої дії від джерела світла і предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочих поверхнях різких та глибоких тіней, бути рівномірним на площині, що освітлюється.

Зір людини надзвичайно  чутливий до умов освітлення та має  здатність пристосовуватися до різноманітних умов яскравості. Межа яскравості, за якої око може функціонувати, характеризується відношенням одиниці до 10 біліонів. Здатність ока реагувати на дуже слабку або дуже інтенсивну яскравість пояснюється властивостями сітківки, яка сприймає світлові подразники. Перехід з одного режиму бачення в інший відбувається поступово [35, с. 110].

Регулятором кількості  світла, що надходить в око є  зіниця від розширення або звуження якої залежить яскравість зорового бачення. Порушення зорової функції може бути пов’язане з рядом професій або бути наслідком нераціонального освітлення робочих місць. Функціональні зрушення з боку зорового аналізатора можуть призвести до погіршення:

- гостроти зору;

- контрастної чутливості;

- швидкості зорового сприйняття;

- стійкості ясного бачення;

- здатності ока чітко розпізнавати предмети і т. iн.

Фізіологічний рівень вказаних функцій є суто індивідуальним, але  він завжди знижується після напруженої зорової роботи або недостатнього  чи нераціонального освітлення.

Нераціональне освітлення приміщень призводить до зорового дискомфорту, знижує розумову й фізичну працездатність, посилює зорову втому, сприяє розвитку ряду захворювань.Невідповідне освітлення може призвести до професійного захворювання – ністагми, ознаками якої є судорожний рух яблука ока, трясіння головою, і різке падіння видимості при заході сонця. Хворий бачить світло нерухомої лампи стрибаючим. Причиною ністагму є часта зміна світла і тіней при слабкому штучному освітленні. Зниження зорової функції веде до виникнення катаракти, близорукості та ін. Надмірно яскраве освітлення також погано позначається на зоровій функції організму [59].

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму вцілому. У разі поганого освітлення людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно зі статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча міопія (короткозорість, спазм акомодації).

Для створення оптимальних  умов зорової роботи слід ураховувати  не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20-40 % (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світла та предметів, що знаходяться у полі зору, може статися засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, – до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і перебувають у полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбиття яких знаходиться в межах 0,3-0,6, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню [5, с. 58].

Отже, можна констатувати, що освітлення має колосальний вплив  на організм людини, адже воно впливає  не лише на функцію зору, а й на діяльність організму вцілому: посилюється  обмін речовин, збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Освітлення має сприятливий вплив на скелетну мускулатуру людини.

Але потрібно не забувати про види освітлення, які по-різному  впливають на здоров’я людини, тому якщо норма освітлення буде раціонально  визначена як на виробництві, так і у побуті – це буде мати тільки позитивне значення. Освітлення є дуже важливим чинником у життєдіяльності людини, оскільки його оптимальні умови впливають на активність та працездатність людини впродовж всього її життя.

4.2. Охорона праці жінок  та молоді.

Протягом історії українського народу жінки постійно відчували себе нерівноправними порівняно з чоловіками. Вони були практично обмежені у використанні більшості прав та свобод. Але на сьогоднішній день Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров’я жінок [46].

Відносини з охорони  праці жінок та праці молоді регулюються  Кодексом Законів про Працю України (розділ ХІІ, ХІІІ), іншими нормативно-правовими  актами. Кодексом Законів про Працю України забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт – по санітарному та побутовому обслуговуванню). Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг при періодичному).

Робота жінок обмежується  у нічний час. Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій  необхідності (як тимчасовий захід). Вагітні  жінки і ті, що мають дітей до трьох років, не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження [43].

Жінок із дітьми віком  до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням  середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок. Надаються пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка – 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до двох років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до трьох років без збереження заробітної плати. За медичним висновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років. Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж [38].