Впровадження електронного врядування в Україні

1. Системи електронного  документообігу, віддані окремими  відомствами на відкуп комерційним  структурам, замість інтеграції  та прозорості використовуються  як спосіб захисту феодальних  вотчин чиновників.

2. Тендери на закупівлю  програмного забезпечення перетворилися  на бізнес із видоювання бюджету  — так само дохідний і корумпований, як повернення ПДВ та приватизація.

За десять років, починаючи з 2000 року, з державного бюджету України на впровадження в різних держустановах інформаційно-комунікативних систем та електронного документообігу було виділено, за найскромнішими підрахунками «ДТ», близько 4—5 мільярдів гривень. Ця цифра, швидше за все, занижена. 

Куди і на що пішли  ці гроші, якщо досі папір залишається  основним носієм документообігу в Україні? Чомусь керівництво країни не переймається цим питанням. Не можна сказати, що гроші роздерибанили повністю.

За цей час побудовано численні бази даних, з’явилася можливість передавати дані з використанням  електронних підписів, розроблено програми впровадження в масштабах держави, створювалася нормативна база. Але  досягнуто результатів просто сміховинних  порівняно з витраченим часом  і вкладеннями. Політичну волю в  питанні розробки проектів багаторазово демонстрували, проте для реалізації проектів політичної волі так і не знайшлося.

Основні компоненти інформаційно-комунікативних систем

Для розуміння суті предмета дамо коротку характеристику основним компонентам сучасних інформаційно-комунікативних систем: 

1. Персоналізація  і відповідальність. Електронний  цифровий підпис (ЕЦП) — інструмент, який унеможливлює зміну документа  без волі автора і гарантує, що автор не зречеться засвідчених  ним рішень. ЕЦП дозволяє виключити  особистий контакт користувача  з адресатом (приміром, платника  податків із податковим чиновником). Основа ЕЦП — процедура персоналізації. Тільки цифровий підпис здатен  забезпечити відповідальний і  прозорий доступ кожному громадянину  до будь-яких видів державних  послуг, до механізмів сучасної  комерції. 

2. Обробка і розподіл  інформації — електронний архів  і бази даних. Система структурованого  зберігання електронних документів  повинна забезпечувати абсолютну  конфіденційність, розмежування прав  доступу, демонстрацію історії  документа, пошук. 

3. Єдині стандарти  роботи всіх операційних інструментів. Система повинна забезпечувати  сумісність усіх елементів, відповідність  єдиним відкритим для користувачів  критеріям. 

4. Захист інформаційної  системи. Держава зобов’язана  гарантувати безпеку та коректність  роботи системи, неможливість  будь-кого (у тому числі й самих  державних органів) отримати доступ  до даних користувачів. 

5. Контроль і вирішення  конфліктних ситуацій. Спірні питання  технічного характеру, що виникають  при функціонуванні системи, мають  оперативно врегульовуватися незалежними  третейськими арбітрами. Ця процедура не є складною, оскільки доказове підтвердження авторства документа власникові ЕЦП навести дуже легко.

Судіть самі 

Наскільки далеко відстає  Україна від іншого світу?

Оминемо приклади Євросоюзу, США — там інформаційно-комунікативні  системи стали частиною суспільного  життя ще 5—10 років тому. Не казатимемо про можливості, які вже зараз  має будь-який громадянин у високорозвинених країнах за рахунок загального підключення  до сучасного інформаційного середовища.

З ким порівняти?

Значно наочніше й дохідливіше порівняти рівень інтелектуальних рішень нашого політичного  керівництва з найближчими сусідами. Насамперед із Росією. Близька країна, зрозумілі люди, спільне культурне  поле. Проте Росія зробила крок до структурних реформ, про які  ми сьогодні навіть не можемо мріяти.

Електронне урядування в Росії

Контроль за впровадженням  інформаційно-комунікативної системи  в РФ здійснюють особисто президент  і прем’єр-міністр країни. Питання  контролюється як пріоритетне, і  керівники всіх рангів регулярно  доповідають про результати просування своїх цільових проектів. Президент  Медведєв для інтеграції роботи держави  створив під своїм керівництвом раду з питань розвитку інформаційного суспільства в Російській Федерації. Ця рада здійснює реальну роботу з  розробки щорічно коригованої стратегії  розвитку інформаційно-комунікативних систем і пов’язаних із нею цільових федеральних програм. Рада патронує науково-дослідну діяльність у цьому  напрямі. Нічого подібного в Україні  не існує. 

Величезне значення має щорічний Тверський соціально-економічний  форум «Інформаційне суспільство», який проводиться протягом семи років. У форумі беруть участь представники всіх регіонів країни, вчені, комерційні структури, всі компетентні державні установи, причому рівень представництва влади максимально високий. На цьому  майданчику обговорюють практичні  аспекти реалізації державної стратегії  та конкретних федеральних програм. Звісно, нічого схожого в Україні  немає, і навіть своїх представників  для участі в даному форумі українська влада не направляє. Не цікаво. 

А тим часом липневий форум у Твері дуже чітко показав  масштаби технологічного стрибка, здійснюваного  російською владою. На кінець року буде сформовано вимоги до національної програмної платформи. Таким чином, Росія збирається створити власне програмне забезпечення для інтеграції всіх інформаційних  систем, використовуваних державою. 

Із 15 серпня десять найбільших федеральних відомств РФ надсилають і приймають документи з уряду  виключно в електронному вигляді. 

Як заявив віце-прем’єр  С.Собянін, «у листопаді цього року на безпаперовий обіг перейдуть більшість  інших відомств». 

Із 2011 року Росія  запроваджує в усіх регіонах електронні карти, які засвідчуватимуть право  громадян на різні державні послуги  — поліс обов’язкового медичного  страхування, свідоцтво пенсійного страхування, соціальна карта, проїзний документ. Усе це — в одній  картці, яка легко поміщається  в гаманець. І вже не треба стояти в чергах у держустановах і  касах, кудись їхати, оформляти довідки... Пілотний проект уже реалізований у  чотирьох регіонах і оцінений російською владою як дуже успішний. Який конкретний економічний ефект отримає Росія? 

На проведеному  в червні Петербурзькому економічному форумі голова «Сбербанка РФ» Г.Греф зазначив, що впровадження електронного документообігу матиме результатом  скорочення апарату чиновників соціальної сфери та пенсійного фонду на 60—70%! Аналогічні показники економії росіяни  вбачають при впровадженні електронних  технологій і в інших сферах державного управління. І ці програми активно  розвиваються. 

Вже зараз у 30% російських шкіл використовують електронні щоденники, а з 2012 року ця практика буде поширена повсюдно. 

У травні 2010-го міністерство оборони РФ презентувало Медведєву  систему оперативно-стратегічного  командування, розроблену на базі національної програмної платформи. Відображення оперативної  обстановки російське командування знову ж таки перевело на безпаперову  основу. Доповіді відразу відтворюються  на цифрових картах. Зв’язок із командувачами  військових з’єднань здійснюється в  режимі відеоконференції. 

Федеральне підприємство концерн «Созвездие» у складі 15 заводів розробляє автоматизовану систему управління військами «Акведук». 

При цьому спеціалісти  зазначають, що Росія відстає приблизно  на сім-вісім років від США  у впровадженні передових інформаційних  технологій. Якщо російські реформи  йдуть із відставанням, то що казати про Україну?

Дим вітчизни…

В Україні

Будь-яке скорочення держапарату — це оптимізація  функцій. Із березня Віктор Федорович  і Микола Янович обіцяють оптимізувати апарат на 20%. Однак судячи зі складу уряду, прем’єр-міністр не може оптимізувати навіть чисельність міністрів та їхніх заступників. Бюрократія плодиться  всупереч усім добрим намірам. 

Керівництво Кабміну  та адміністрації президента, звісно, виявляють певний інтерес до впровадження в Україні системи електронного документообігу. І М.Азаров, і С.Льовочкін, певна річ, не проти впорядкувати монблани «вхідних—вихідних».

Скільки документів опрацьовує апарат?

Як ви гадаєте, скільки  інформації для розгляду щодня опрацьовує апарат президента, глави КМ і АП? Це не папки і навіть не кейси. Один із керівників протокольної служби розповів «ДТ», що отримують інформацію для  розгляду в обсязі двох-трьох візків із документацією. Ефективно опрацювати такий потік, зрозуміти шлях руху цих паперів, розібратися в їхній  передісторії, відсортувати їх, розписати  і проконтролювати строки та ступінь  виконання певною мірою може кваліфікований секретаріат. Але аж ніяк не сам керівник.

Про впровадження Єдиної захищеної системи електронного документообігу

«ДТ» ознайомилося з проектом розпорядження Кабміну, який має бути розглянутий вже  у вересні, про впровадження Єдиної захищеної системи електронного документообігу. Та чи буде її ухвалено і виконано? У такому ресурсоємному  питанні навіть у рамках уряду  існує дуже багато зацікавлених осіб. Керівництво країни стурбоване іншими пріоритетами — вибори, політична  боротьба, збирання податків... До проведення структурних реформ руки не доходять.

Перешкоди та проблеми. Надувані та справжні.

Найпопулярніша відмовка у вищих ешелонах влади: реалізація програми електронного уряду вимагає  багато грошей. Але, по-перше, держава  вже витратила колосальні суми на реалізацію програм побудови інформаційного суспільства — слід було б проаналізувати цю роботу. По-друге, саме під реалізацію стратегічних програм і потрібно брати кредити, адже інвестиції відіб’ються  багаторазово! А по-третє, аргументацію про нібито надмірну дорожнечу підтримують  лише ті державні мужі, які не в курсі, що держава вже є власником  цілком адекватних систем документообігу власної розробки — інвентаризації ж ніхто не проводить... Насправді  впровадження інформаційно-комунікативної системи в Україні — це не просто зручно й сучасно, воно обіцяє колосальні фінансові вигоди. 

За даними «ДТ», середнє  українське підприємство зобов’язане  надати в різні державні установи та відомства не менше 193 обов’язкових планів, звітів і довідок протягом року. Плюс різні позапланові документи. Деякі на одному-двох аркушах, а на деякі документи потрібна ціла пачка  паперу. Порахуймо тільки папір і  картриджі для принтера — самі лише канцелярські витрати в Україні  становлять сотні мільйонів гривень. 

А яку економію дасть  скорочення держапарату в разі впровадження сучасних IT-технологій у держменеджмент! У результаті реорганізації з’явиться можливість скоротити сотні тисяч службовців! Тільки цей крок дозволить знизити безмежну корупцію на всіх рівнях державної влади. 

Держава і суспільство  можуть отримати давно назріле «єдине вікно», електронний фондовий ринок, прозору і конкурентну систему  тендерів і держзакупівель.

Із чого почати?

Стан і рівень електронного документообігу в державі  в даний момент

Коротко охарактеризуємо  стан і рівень електронного документообігу в державі в даний момент. Основні  проблеми такі.

Безсистемність

Відсутність єдиної державної політики та координації  призвела до повного хаосу в електронних  системах управління. Кожне відомство  винаходить свій велосипед, власні технічні завдання з розробки, свої правила  функціонування. Бази даних не сумісні  не лише між собою, а й навіть між  різними підрозділами всередині  установ. В одній податковій адміністрації  електронний документообіг забезпечують одразу три центри сертифікації ключів — до речі, все це комерційні структури. Цифрові підписи, які видають  ці структури, між собою не сумісні... У фіскальних відомствах — податковій та митниці — бази даних платників  податків не комутуються. Перевірка  інформації по платниках податків вимагає  складних і незручних процедур погодження. Результат — при імпорті товарів  в Україну підприємці занижують  митну вартість, декларуючи мінімальну ціну товару. А на ринок поставляють  за іншими, значно вищими цінам. У квітні податкова міліція провела рейд у чотирьох київських магазинах, які продають елітні моделі годинників — за ціною до 500 тисяч гривень. Усе законно, документи на місці. Однак по базі даних митниці таких  моделей годинників в Україні  ніколи не розмитнювали. Магазини на якийсь час прикрили. Скільки коштувало  прикрити кримінальні справи — не повідомлялося. Але більше таких  рейдів не проводять, а дарма —  перевірка митної вартості більшості  високоліквідних товарів широкого вжитку могла б добряче підняти  платежі в бюджет. А Єдина база даних фіскальних органів могла  б виключити саму можливість правопорушень  такого роду.