Розробка програмного забезпечення

end;

  i : integer; //лічильник

Img:TBitmap; //проміжне зображення

  im:TPicture; //те ж зображення до опрацювання

begin

SetLength(myarray, 73);//виділяємо масиву  память

  im:=TPicture.Create; //створемо необхідні об’екти

  Img:=TBitmap.Create;

  for i := 0 to 31 do

  with Img.Canvas do //відкриємо канву

begin

  Img.Height:=16; //задамо ширину і висоту

  Img.Width:=16;

Brush.Color := clWhite; //креслимо  білий  фон

Pen.Color := clWhite;

  Rectangle(0,0,16,16); //використовуя інструмент квадрат

  Pen.Color := clBlack; //ставим ручці чорну краску

Font.Color := clBlack;

Font.Charset:=form1.FontDialog1.Font.Charset; //вибираем  шрифт (користувач обирає  шрифт  для бази) та його параметри

Font.Size := Form1.FontDialog1.Font.Size;

Font.Style := Form1.FontDialog1.Font.Style;

Font.Name := Form1.FontDialog1.Font.Name;

TextOut(0, 0, CHR(ORD('А')+i));//пишемо у нашому  зображені

  myarray[i].bmp:=TBitmap.Create;//створемо об’ект у масиві

myarray[i].ch:=CHR(ORD('А')+i);//задамо що це  за символ

im.Bitmap.Assign(Img);//задамо картиці зображення 

  myarray[i].bmp:=PreParse2(Im);//посилаемо на опрацювання

end;

 

Графічне представлення роботи етапу навчання зображене на (Рис. 2.1)

 

2.2.2 Виділення символу

 

Отже, необхідно знайти на картинці символи, причому знайти їх всі. Для цього картинка переводиться в чорно-білу (див. procedure TForm1.Mono (Bmp: TBitmap)), і шукаються всі об'єкти через порівняння з крайніми пікселями предположеного символу. Навколо кожного знайденого символу будується рамка червоного кольору, саме з цієї рамці відбувається зміна розміру зображення (функція StretchBlt) і його копіювання для порівняння (див. function TForm1.Parce3 (Pic: TPicture; x1, y1, x2, y2: Integer): TBitmap ;)

Далі представимо загальну блок схему на якій буде показано два овновні процеси у програмі: навчнання программи, та суто ії робота - розпізнання образу.

 

Рис 2.1. Блок схема програми

 

 

2.3 Вимоги до процесу розробки системи

 

2.3.1 Вимоги  до інтерфейсу користувача

 

Оскільки система призначена для звичайного користувача, то до її інтерфейсу можна встановити такі основні вимоги:

1. інтуїтивна зрозумілість. Інтерфейс повинен бути такого типу, який би дозволяв працювати користувачу, без детального ознайомлення із основними функціональними блоками системи;
2. наявність інформаційної справки, яка допоможе користувачу ознайомитись  з  принципом роботи програми;
3. Зручність у використанні.

 

2.3.2 Вимоги  до інструментальних засобів, які підтримують розробку системи

 

В даному пункті сформовані вимоги до інструментальних засобів, відповідно до встановлених функцій системи та її архітектури:

1. мова програмування обрана для розробки системи повинна бути об’єктно-орієнтованою;
2. середовище розробки системи повинне мати засоби для швидкого створення інтерфейсу користувача;
3. середовище розробки повинно мати вбудовані методи обробки виняткових ситуацій.

 

 

2.3.3 Вимоги  до документації розробки системи

 

Документація для розробки системи повинна складатися з:

1. технічного завдання для розробки системи;
2. вимог до апаратного забезпечення системи;
3. вимог до інтерфейсу користувача;
4. вимог до функцій системи;
5. вимог до внутрішньої архітектури системи;
6. об’єктний і структурний аналіз системи;
7. детальне проектування;
8. математичне та імітаційне моделювання;
9. план та етапи тестування системи.

 

2.4 Вибір засобів розробки

 

2.4.1 Вибір мови програмування

 

Для  розробки програмного продукту було обрано середовище розробки  BorlandDelphi 7.0.

BorlandDelphi 7.0 - cередовище швидкої розробки  додатків, в якій інтегровані  засоби моделювання розробки  і розгортання додатків електронної  комерції і Web-сервісів. Мова Delphi - строго  типізований об'єктно-орієнтована мова, в основі якого лежить добре знайомий програмістам ObjectPascal.

Основні особливості середовища розробкиDelphi 7:

1. Підтримка мов програмування для Win32 (Delphi і C / C + +) і для. NET (Delphi і C #) в єдиній середовищі розробки, що дозволяє спростити супровід і створення нових додатків Win32 і більше легко освоїти технології. NET;
2. Використовувана платформа ECO III забезпечує створення надійних корпоративних додатків (objectrelationalmapping, transparentobjectpersistence, підтримка виконуваних діаграм станів);
3. Можливість як для розроблювачів традиційних додатків під Windows, так і для розробників, які використовують Java, розробляти програми. NET без відмови від використовуваного інструментарію, за збереженням навичок і з аналогічними концепціями програмування;
4. Оновлена ​​бібліотека візуальних компонент (VCL) дає змогу прискорити і спростити розробку графічного інтерфейсу користувача (GUI), автоматично розташовуючи компоненти відповідно до налаштованим правилами, для дотримання цілісності GUI або його відповідності корпоративним стандартам;
5. Нова система шаблонів коду та інші нововведення середовища розробки якісно покращують роботу з вихідними текстами і підвищують продуктивність розробки;
6. Завдяки тісній інтеграції з програмним забезпеченням Borland з управління життєвим циклом, реалізується можливість управління вимогами (BorlandCaliberRM), управління конфігураціями та змінами (BorlandStarTeam), візуального моделювання з використанням технології LiveSource (BorlandTogether).

 

3 ТЕСТУВАННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.1 Вибір методу тестування

 

Методи тестування розрізняються підходами до проектування тестів. Традиційно методи динамічного тестування розділяють на дві категорії – «чорний ящик» (без доступу до початкового коду – “blackbox”) і “білий ящик” (з доступом до початкового коду – “whitebox”).Докладніша класифікація методів тестування, базована на підходах до проектування тестів, зображена на рис. 3.1.

 

3.2 Вибір принципу тестування програмного забезпечення

 

Проаналізувавши існуючі методи для тестування, було обрано методи функціонального тестування, випадкове тестування, структурне тестування. Ці методи широко відомі і детально описані в літературі. В традиційній класифікації їх відносять до методів “чорного ящика”. Вони застосовуються для тестування зовнішніх та внутрішніх функцій системи і припускають наявність специфікації, використовуваної як еталон. Методи відрізняються між собою підходами до вибору даних з множини входів функцій.

Завданням функціонального тестування є перевірка відповідності програми своїм специфікаціям. При даному підході текст програми не доступний, і програма розглядається як «чорний ящик». Найпоширенішими видами функціонального тестування є методи випадкового тестування,

Рис. 3.1 Класифікація методів тестування

 

Випадкове тестування. Відповідно до даного методу створюється необхідна кількість незалежних тестів, у яких вхідні дані генеруються випадковим чином. Недоліком даного методу є загальна кількість тестів, які необхідно згенерувати відповідно до вимог надійності, до того ж забезпечивши незалежність цих тестів. Так, наприклад, для забезпечення надійності програмного забезпечення з імовірністю відмови не більше 10-5і з помилкою не більше 5%, потрібно згенерувати 299 572 тестів.З метою скорочення кількості необхідних тестів Майєрсом було запропоновано розглядати розбиття безлічі вихідних даних на еквівалентні класи.

 

3.3 Тестування програмного продукту

 

Проведемо тестування функціональності. Проведемо тестування розпізнавання вибраного файлу (рис. 3.2).

          

Рис 3.2 Завантажуємо файл за допомогою відиленої кнопки.

 

         

Рис 3.3 Тест на примусове завантаження файлу невірного типу.

 

Рис 3.4 Тест на виконання основної задачі.

 

Тестування розпізнавання показало що програма виконує своє технічно поставлене завдання на прилежному рівні, хоча і помилок буває досить багато, і це нормально для цього методу. При завантаженні невірного файлу програма дала помилку, оскільки тип файлу не підходив. Для цього у програмі впроваджена система захисту від тупикових ситуацій.

 

4 ОХОРОНА ПРАЦІ

Застосування комп’ютера, як свідчать медики-гігієністи України та інших країн світу тягне за собою ряд небезпек для здоров’я користувачів.

На думку багатьох вчених найбільш уразливими при роботі з ВДТ ПК є нервова, імунна, зорова, ендокринна, опорно-рухова та репродуктивна системи користувачів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Директиви Європейського союзу, Міжнародні стандарти ISO-9241 відносять комп’ютеризовані робочі місця до категорії небезпечних для стану здоров’я людини. У Німеччині робота на ПК віднесена до 10 найнебезпечніших професій для здоров’я людини.

Робота користувачів ПК ДСЗ протікає в умовах нервово-емоційних, психофізичних, розумових, тривалих статичних, підвищених зорових навантажень, обмеженої рухової активності, що призводить до гострої перевтоми, нервових розладів.

Психо-фізіологічні та емоційні перенапруження, втома користувачів ПК ДСЗ можуть призвести до помилок в комп’ютеризованих системах, і як наслідок – до значних економічних втрат, до інших небажаних наслідків (професійні та професійно-зумовленні захворювання), що також пов’язано зі значними соціальними та економічними втратами.

Трудова діяльність працівників ДСЗ пов’язана не тільки з роботою на ПК (отримання, введення в комп’ютер, аналіз, переробка в короткі терміни великої кількості інформації пов’язаної з людськими долями), а й з постійним контактом з широким колом людей різних соціальних станів, віку та різноспрямованих мотивацій до дій, з прийняттям відповідальних рішень. Від професіоналізму, чуйності і наполегливості персоналу ДСЗ залежать рівень задоволення громадян діяльністю влади, соціальна стабільність у суспільстві, моральне і матеріальне благополуччя співвітчизників.Така робота підвищує небезпеку впливу на працівників ДСЗ людського чинника.

 

4.1 Вимоги до приміщень для  експлуатації ПК

 

Згідно з вимогам ДНАОП 0.00-1.31-99 “Правила охорони праці під час експлуатації електронно обчислювальних машин” облаштування робочих місць, обладнаних відеотерміналами, повинно забезпечувати:

• належні умови освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків;
• оптимальні параметри мікроклімату;
• належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця, а також враховувати небезпечні і шкідливі фактори, які були розглянуті раніше.

Площа приміщень для роботи з відеодисплейними терміналами розраховується таким чином щоб:

• площа на одне робоче місце, обладнане відеотерміналом становила не менше 6,0м2;
• об’єм на одне робоче місце – не менше 20,0 м3.

Забороняється застосовувати для оздоблення полімерні матеріали: деревинно-стружкові плити, шпалери, що миються, рулонні синтетичні матеріли, шаруватий паперовий пластик тощо, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.

Для внутрішнього оздоблення  приміщень з ПК мають застосовуватися дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтом відбиття:

• для стелі – 0,7-0,8;
• для стін – 0,5-0,6.

Покриття підлоги повинно бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,3-0,5, рівним, неслизьким, з антистатичними властивостями.

У цих приміщеннях повинно бути:

• система кондиціонування повітря або припливно-витяжна вентиляція.

У приміщеннях з ВДТ має робитися щоденне вологе прибирання.

 

4.2 Вимоги до освітлення робочих  місць користувачів ПК

 

Приміщення з ПК повинні мати природне і штучне освітлення, яке відповідало б вимогам СНиП ІІ-4-79 “Естественное и искусственноеосвещение”, ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Система освітлення робочого місця користувача ПК має відповідати наступним вимогам (Схема 4.2.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 4.2.1. Вимоги до системи освітлення робочого місця користувача ПК

 

Природне освітлення має здійснюватися через бічні світлові прорізи орієнтовані переважно на північ чи північний схід. Коефіцієнт природної освітленості повинен бути не нижче ніж 1,5%.

Віконні прорізи повинні мати регульовані пристрої для відкривання, а також жалюзі, завіски, зовнішні козирки тощо.

Штучне освітлення має здійснюватися системою загального рівномірного освітлення, яка включає суцільні або преривчасті лінії світильників, розташованих збоку робочих місць (переважно ліворуч), паралельно лінії зору користувачів ПК. Світильники повинні мати розсіювачі світла та екрануючі сітки (світильники серії ЛПО 36 із дзеркальними сітками, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами ВЧ ПРА. Допускається застосування світильників цієї серії без ВЧ ПРА тільки в модифікації “Кососвіт”).

Допускається використання світильників наступних класів світлорозподілу: