Агресія у дітей шкільного віку

 

Категорії Демонстративність, Ущербність, Пасивність, Активність та Опис не беруть участь у підрахунку балів, оскільки їх роль в оцінці ймовірності поведінки вважається неоднозначною. Згідно з даними методики результат вище +1 вважається показником рівня агресивності.

 

2.2 Організація  і результати дослідження

 

Розглянемо показники агресивності у вибірці у хлопчиків і у дівчаток за різними класами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 етап (8 клас) представляється в таблиці 1:

 

	Піддослідні		Вік	Показник агресивності
	Кількість учнів	%	Середнє значення	Кількість учнів	%
Дівчата	10	47,5	14,2	4	40
Хлопці	11	52,5	14	7	63,63

 

 

 

 

 

 

2 етап (9 клас) представляється  в таблиці 2

 

	Піддослідні		Вік	Показник агресивності
	Кількість учнів	%	Середнє значення	Кількість учнів	%
Дівчата	10	47,5	15,2	4	40
Хлопці	11	52,5	15	6	54,54

 

 

З таблиці видно що приблизно половина вибірки має вираженість агресивності.

 

 

 

 

8 клас, Таблиця 3

 

Категорії	Дівчата		Хлопці
Агресивність	9	11%	8	9%
Директивність	18	21%	27	29%
Страх	1	1%	-	-
Емоціональність	2	2%	7	7%
Комунікація	15	18%	12	13%
Залежність	-	-	1	1%
Демонстративність	10	12%	4	4%
Активність	23	27%	25	27%
Пасивність	1	1%	1	1%
Опис	5	6%	7	7%
Ущербність	-	-	-	-

 

 

Найбільш насиченими категоріями є Активність (27%), Директивність (21%), Комунікація (18%) для дівчаток; Директивність (29%), Активність (27%), Комунікація (13%) для хлопчиків. З наведених даних видно, що для дівчаток найбільш важливим є життєва активність, на другому місці стоїть директивність, тобто управління, керівництво, на третьому - комунікація, а саме міжособистісне спілкування. У хлопчиків інша ситуація. Категорії ті ж, а значимість інша. На першому місці директивність, на другому - активність, на третьому - комунікація.

 

При проведенні експерименту було помічено, що чим нижче навчальна успішність учня, тим важче він інтерпретує жест.

 

 

 

9 клас, Таблиця 4

 

Категорії	Дівчата		Хлопці
Агресивність	5	6%	5	5%
Директивність	20	22%	22	24%
Страх	-	-	-	-
Емоціональність	9	10%	11	12%
Комунікація	15	17%	9	10%
Залежність	1	1%	1	1%
Демонстративність	5	6%	8	9%
Активність	30	34%	31	34%
Пасивність	2	2%	3	3%
Опис	2	2%	1	1%
Ущербність	-	-	1	1%

 

 

 

Перших три місця значимих категорій для дівчаток не змінилися: Активність (34%), Директивність (22%), Комунікація (17%). Для хлопчиків ситуація трохи змінилася, три перші місця займають: Активність (34%), Директивність (24%), Емоційність (12%). За минулий рік для дівчаток зросла значимість активності, директивності, і менш стала насиченою категорія комунікації. Для хлопчиків змінилася не тільки насиченість категорії, але і їх значущість. Знизилася насиченість директивності, підвищилася насиченість активності і в ранг значущої категорії вийшла емоційність.

 

Аналізуючи відповіді випробовуваних, можна відзначити відсутність прямої агресії, тому насиченість даної категорії мала.

 

 

Висновок

 

Дослідження було присвячено вивченню стійкості агресії та агресивності в старшому підлітковому і ранньому юнацькому віці. Мета дослідження - аналіз динаміки агресивності як особистісного утворення в старшому підлітковому віці. Гіпотеза-протягом старшого підліткового віку агресивність виступає як відносно стійке особистісне утворення. Методика, яка найбільш відповідала поставленим завданням, був Тест руки Вагнера.

 

Огляд літератури в теоретичній частині курсової роботи показав те, що єдиної точки зору на джерело агресії немає, що значно ускладнює розуміння даної проблеми. Крім того мало вивчений такий аспект агресії, як її стійкість. Агресивність в особистісних характеристиках підлітків формується в основному як форма протесту проти нерозуміння дорослих, через незадоволення своїм положенням в суспільстві, що виявляється і у відповідній поведінці. Разом з тим на розвиток агресивності підлітка можуть впливати природні особливості. Крім того, агресія може бути викликана необхідністю захистити себе чи задовольнити свої потреби в ситуації, в якій зростаюча людина не бачить іншого виходу, крім бійки. У підлітковому віці, в силу складності і суперечливості особливостей зростаючих людей, внутрішніх і зовнішніх умов їх розвитку можуть виникати ситуації, які порушують нормальний хід особистісного становлення, створюючи передумови для виникнення і прояву агресивності

 

У практичній частині ми спробували відповісти на питання: на скільки агресивність стійка як особистісне утворення? Емпіричне дослідження показало:

 

1. Дослідження підтвердило  вихідну гіпотезу про те, що  протягом старшого підліткового  віку агресивність виступає як  відносно стійке особистісне  утворення.

 

2. У всіх вікових групах приблизно половина вибірки має вираженість агресивності як особистісного утворення.

 

3. Рівень агресивності  впродовж трьох років експерименту  зазнає істотну динаміку. Найбільші  зміни відбуваються в 14 років (9 клас).

 

4. Були виявлені гендерні відмінності: у дівчаток рівень агресії зберігається, у хлопчиків достовірно знижується. Найбільш насиченими категоріями відповідей були: Активність, Директивність, Комунікативність у хлопчиків протягом трьох років відсоток «агресивних» знижувався з 63,63% до 45,45%. Насиченість категорій відповідей така ж як і у дівчаток, а саме, самими насиченими стали: Активність, Директивність, Комунікативність. Були виявлені гендерні відмінності: у дівчаток рівень агресії зберігається, у хлопчиків достовірно знижується.

 

5. Практичні рекомендації. Необхідно навчити дітей навичкам позитивного спілкування, взаємодії з іншими членами соціуму, вміння знаходити альтернативні мирні шляхи вирішення конфліктів.

 

Велику важливість також мають навички спільної роботи, тому цьому слід приділити особливу увагу, зокрема в рамках школи. Провідна роль у попередженні і корекції агресивності у дітей та підлітків належить сім'ї, батькам. Однак велике значення і педагогів, і, зрозуміло, психологів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Зовнішнє середовище і психічний розвиток дитини / Під ред. Р.В. Тонкова-Ямпільської, Е. Шмідт-Тольмер. - М., 1984.

 

2. Фрейд А. Психологія і захисні механізми. М., 1993.

 

3. Фромм Е. «Анатомія людської деструктивності» - М.: Просвещение, 1989

 

4. Лоренц К. З. Агресія: (Так зване "зло") / Пер з нім. Г.Ф. Швейників. - М.: Прогрес, 1994.

 

5. Реан А. Агресія і агресивність особистості / / Психологічний журнал. - 1996. - № 5

 

6. Захаров А.І. Попередження відхилень у поведінці дитини. - Спб., 1997.

 

7. Зюбин Л. Психологія виховання. - М., 1991.

 

8. Кірєєва Л.А., Мамайчук І.І. Психолого-педагогічна допомога сім'ї. - Л., 1986.

 

9. Обухова Л.Ф. Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми. - М.: Тривола, 1995.

 

10. Рогов Є.І. Настільна книга практичного психолога в освіті. - М., 1996.

 

11. Керівництво практичного психолога: здоров'я дітей та підлітків в контексті психологічної служби / Под ред. І.В. Дубровиной. - М., 1999.

 

12. Фром А. Абетка для батьків або як допомогти дитині у важкій ситуації. - Єкатеринбург, 1996.

 

13. Майерс Д. Соціальна  психологія- 7 вид., 2002.