Благополучні та деструктивні подружні стосунки

Благополучні та деструктивні подружні стосунки

 

Дану проблематику досліджували такі вчені, як: Ю.Е. Альошина, Т.В.Андрєєва, Т.Ю.Піпченко, М.Ю.Арутюнян, Е.Берн, О.В. Бузіна, Е.Г. Ейдеміллер, А.Г. Харчев, А.Я. Варга, В. Сатір, Н. Пезешкіан та багато ін…

Подружній союз це перша ланка людського суспільства, сказав в свій час Цицерон. У даному параграфі ми розглянемо поняття, які окреслюють наслідки перебування разом у подружжі двох осіб.

Описуючи проблематику даного параграфу передусім потрібно сказати про велику кількість понять, які використовують для опису даної теми. Сконцентруємося тільки на деяких. Одними з них: поняття соціально-психологічного клімату (благополучності або не благополучності), стабільності, задоволеності подружжям, поняття функціональної та дисфункціональної сім’ї та ін… [1, с. 111.117.121]

Поняття стабільності є центральним і головним, щодо успішності подружжя у соціологічному напрямку. [2, 89]. Поняття соціально-психологічного клімату,  саме благополучності або не благополучності, а також задоволеності подружжям зустрічається частіше в психологічній літературі і на цьому ставиться більший акцент [1, 113. 117]. І нарешті поняття функціональної та дисфункціональної сім’ї в основному використовується у психотерапевтичній літературі [1, 121].

Стабільність— режим, що встановився, на противагу конфліктності, критичної ситуації у сім’ї, яка завершується розлученням. (Акопджанян К. А., 1978) [1, 112] Дане поняття також розуміємо, як міцність, тривалість. Хоча з визначенням даного поняття ми погоджуємося частково. На думку німецького психолога Ф.Фісчалек, дійсність конфлікту або будь якої кризи є можливістю для подружньої пари стати більш гнучкою, як структура, а взаємовідносини у парі більш глибокі [3, 16]. Подібної думки притримуються також Ліндерман Е., Каплан Дж., Якобсон Дж.. Згідно їх думки, криза не є тільки деструктивним аспектом, але і ресурсом, можливістю для особистісного росту, а також перехід сім’ї на новий рівень функціонування. [4, 24-25].   

Вище наведений підхід має свої недоліки, найістотніший з яких полягає в тому, що факт збереження шлюбу практично нічого не говорить про те, як подружжя оцінюють свої взаємини, наскільки вони щасливі у шлюбі, а для цілей психологічного дослідження, тим більше для психологічної корекції важливо саме це (Алешина Ю. Є., Гозман Л. Я., Дубовська Є. М., 1987). Крім того, юридичне збереження шлюбу зовсім не означає, що чоловік і жінка дійсно живуть один з одним і ведуть спільне господарство (Янкова З. А., Родзинський Ю. І., Аванесов В. С, 1978) [2, 112].

І хоча поняття  стабільності та поняття соціального  клімату не ототожнюються, все ж  важко уявити нестабільні подружні стосунки благополучними. А також виявляється не потрібним існування сімейної конфліктології.  По-перше, ввічливе вирішення конфлікту можливе тільки при бажанні зберегти сім’ю. По друге, партнерські стосунки можна будувати тільки тоді, коли конфлікти вирішуються через ввічливий спір. Фундаментом стабільності подружжя – партнерський зв’язок, зв’язок двох самостійних та рівноправних індивідуальностей [3, 15-17].

Т.Г. Поспєлова и Т. М. Трапєзнікова (1996) справедливо вказують на те, що «тривалість сімейних відносин у певній ступені залежить від ступені готовності молодих людей до сімейного життя». При цьому «готовність до подружнього зв’язку розуміється, як  система соціально-психологічних установок особистості, що визначає емоційно-позитивне ставлення до сімейного образу життя, цінностям подружжя» [2, 112].

Готтманом був проведений цілий ряд досліджень шлюбу, включаючи психологічні і психофізіологічні дослідження багатьох сотень подружніх пар [Gottman, 1991, 1994; Gottman and Krokoff, 1989]. Фокус цих досліджень стосувався на стабільності подружжя, а не на його успішності. Основна теза цих робіт така: ключовим фактором, що впливає на стабільність подружжя, є баланс між позитивним та негативним стилями у вирішені сімейних конфліктів. Відповідно, інтерес дослідників полягав у визначенні стилів вирішення таких конфліктів та їх фізіологічних складових (частота серцебиття, гемодинамічні показники, стан різних систем організму при стресі) при відтворенні чоловіком і дружиною характерних конфліктних ситуацій в лабораторних умовах у присутності спостерігачів. Дослідники відзначають, що деякі стилі вирішення конфліктів ( «підтверджує», «легко змінюється», і «уникає конфліктних ситуацій») корелюють із стабільними шлюбами, у той час як «активно ворожий» або «відчужено неприязний» руйнують стабільність і призводять до розлучення. Вони так само виявили, що на стабільність шлюбу або його руйнування впливають різні стилі вираження і вирішення конфлікту, пов'язані з гендерними відмінностями [5].

Якоюсь мірою, стабільність є частиною благополучних сімейних стосунків, натомість задоволеність подружніми стосунками є одним з елементів, які підтримують стабільність.

Задоволеність шлюбом є основним параметром, що характеризує подружні стосунки. У цій думці ми схожі з достатньою кількістю дослідників, що досліджували особистісні і внутрішньоособистісні фактори задоволеності шлюбом [Альошина Ю.Є., 1987; Альошина Ю.Є., 19934; Гіппенрейтер Ю.Б., 1988; Захаров А.І., 1973; Мягер В . К., 1971; Навайтіс Г., 1998; Рімашеская Н., Ванної Д., 1999; и др.].  Інтерес вчених до цієї проблеми величезний. Левіс і Спаніер в огляді досліджень задоволеності шлюбом саме цю тематику виділили як одну з найбільш досліджуваних (Альошина Ю.С., 1987) [5].

Броман також підкреслює необхідність вивчення якості подружніх стосунків [Clifford. L. Broman, 2000] у зв’язку з ростом кількості розлучень. Дослідивши 1457 людей, 79% яких дуже задоволені своїм шлюбом, автор прийшов до наступних висновків: Задоволеність шлюбом і відчуття повного щастя не є синонімами. Будучи задоволеними шлюбом, 13% випробовуваних відчувають почуття образи на чоловіка і незадоволені відношенням.  Ще 13% мають такі почуття хоча б інколи, ще 9% вважають, що чоловік зробив щось непростиме. 4-5% цілком задоволених шлюбом одночасно подумують про розлучення. Таким чином, жінки можуть бути задоволені фактом збереження шлюбу, але не задоволені якістю взаємин у сімейній структурі. [5]

Альошина Ю.Є. наводить дані американських психологів про те, що задоволеність шлюбом залежить від стажу сімейного життя: крива у даному дослідженні має U образну форму. Тобто чим довший термін перебування у подружніх стосунках тим більша задоволеність ним.[5]

Юркевич Н.Г. подає зв’язок між задоволеністю шлюбом та задоволеністю працею, поділом домашньої праці (найвищий показник у випадку спільного виконання функцій), подібні дані були отримані Коновою А.В. (2001). Андрєєва Т.В. продовжує, ще одним зв’язком, а саме: задоволеністю шлюбом та ціннісними орієнтаціями. Спільні інтереси збільшують ймовірність задоволеності подружніми стосунками [2, 113-114].

Мацковський М. С., Харчев А. Г, стверджують, про зв’язок  мотивації вступу у подружні стосунки і задоволеністю шлюбом. Чим більше партнери при вступі у подружні стосунки керувалися морально-етичними мотивами тим більший був відсоток переживання задоволеності. [2, 114]

Підтвердженням  вищенаведеного твердження буде співставлення Обозова Н. Н.. Таблиця, демонструє мотиви входження у подружні стосунки і їх наслідки для подружжя [2, 115].

Таблиця

Мотиви	Шлюб
	Щасливі	Задовільні	Невдалі
Любов	56,68	34,86	6,29
Симпатія	47,54	39,34	13,11
Прагнення позбавитись  від самотності	36,94	41,30	21,74
Необхідність (народження дитини)	21,43	57,14	21,43
Бажання покращити  матеріальне  становище	17,65	47,06	35,29
Легковажність	18,18	9,09	72,73

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До досліджень Обозовим Н. Н. слід додати, думку Голод  С. І., який за допомогою дослідження  встановив, що найбільш нищівним  мотивом є матеріальний розрахунок і менш нищівним подружжя з співчуття (56, 2%) [2, 116].

Шишкіною О., проведена дослідження, як корелюють уявний ідеал чоловіка та задоволеність шлюбом. У жінок з групи задоволених реальний партнер у цілому відповідає ідеалу, а у групі мало задоволених, реальний партнер суттєво відрізняється від ідеалу. Шишкіна також стверджує, що задоволеність шлюбом чоловіків вище за жінок. Жінки більш орієнтовані на сім’ю, але менш задоволені нею, чоловіки ж навпаки. [2, 115]

Якщо звернути увагу  на дослідження Айшпур О.С., зовнішня привабливість жінки, пов'язується з іншими реалізованими нею у подружжі цінностями-якостями – тактовністю, вміння приймати позицію партнера тощо.. При дослідженні подружніх пар  з 5-річним стажем, що чим більше цінностей-якостей реалізовувала жінка у шлюбі для чоловіка, тим більш зовнішньо привабливою вона здається йому. У жінок подібної залежності не виявлено [2, 116].

Назарова Є. Б. стверджує, що задоволеність шлюбом у жінок взаємопов’язана із ступеню інтернальності чоловіків – чим вищі ступені інтернальності чоловіків, тим вище задоволеність шлюбом у їх жінок. Причому Реан А. А. стверджує, що інтернальність пов’язана із  відповідальністю та зрілістю особистості. Важливість зрілості особистості для успішної побудови сім’ї підкреслювали різні автори, а саме: Адлер А., Сисєнко В.А., Харітонов А.Н., Тимчєнко., Г.Н..   

Згідно з досліджень Конової А.В. виявлений також негативний зв’язок (кореляція) між задоволеністю браком у молодих матерів і показником «обмеженість інтересів у рамках сім’ї», у такому випадку ступінь задоволеності зменшується [2, 114].

  На основі власних досліджень Голод С. І. прийшов до наступного висновку, що «пошук духовно близького партнера в період залицяння - більш надійна основа благополуччя майбутнього шлюбу, ніж любовна пристрасть» [2, 116].

Представники рольової теорії (Парсонс Т., Бейлз Р., Харбер Б., Орт Р. и др.) вважають, що задоволеність шлюбом залежить від відповідності рольових очікувань партнерів рольовій поведінці.

Гурко Т.А. виділяє наступні чотири групи факторів задоволеності шлюбом:

1. Соціально-демографічні та економічні характеристики сім’ї (спільний дохід, вік, кількість дітей).
2. Характеристики зовні сімейної сфери життєдіяльності (професійна сфера, взаємовідносини подружжя з ближнім соціальним оточенням).
3. Установки та поведінка подружжя в основних сферах сімейної життєдіяльності (розподіл господарчо-побутових обов’язків і співпадіння установок у цій сфері сімейного життя, організація дозвілля) [2, 120].
4. Характеристики подружніх стосунків (емоційно-моральні цінності (почуття любові, поваги до партнера, спільні погляди та інтереси, подружня вірність)).

Продовжуючи дослідження феномену благополучності або неблагополучності  подружжя, потрібно розкрити поняття соціально-психологічного клімату.

Добринін О. А.  під  цим поняттям розуміє узагальнену інтегративну характеристику, яка відображає ступінь задоволеності подружжя основними аспектами життєдіяльності сім'ї, загальним тоном і стилем відносин. Виявилося, що найбільші відмінності благополучні і неблагополучні сім'ї мають за наступними показниками: задоволеність психологічною атмосферою в сім'ї, задоволеність спілкуванням, наявність психологічної підтримки подружжя. Істотні відмінності між благополучними і неблагополучними сім'ями виявлені також за критерієм задоволеності сексуальним відносинами і дозвіллям. Образ щасливого шлюбу у чоловіків формується переважно крізь призму психологічних, сексуальних компонентів подружжя, у жінок через побутову, рекреативну, сексуальну та психологічну підструктури подружжя (Добриніна О. А., 1993) [2, 117].

Доречним буде доповнити вищенаведену думку, переконливими дослідженнями С. І. Голод, що на відміну розповсюдженої точки зору про те, що сексуальна дисгармонія є головною причиною конфліктів та розлучень у шлюбі, провідним адаптаційним стрижнем у подружжі є пошук подружніх цінностей та потреб, тобто духовне єднання. 

Дослідження Андрєєвої Т. В., Толстова А. В., (2001р.); Назарова Є. Б., (2003 р.) дозволяють констатувати, що задоволеність у подружжі обох партнерів корелює між собою: більша задоволеність чоловіка в шлюбі відповідає більшому ступеню задоволеності дружини, і навпаки. При низькій задоволеності шлюбом чоловіка його дружина також не задоволена шлюбом.

Назарова Є. Б. також стверджує, що вагомим фактором є власний локус-контроль. Людина, яка бере відповідальність за все, що відбувається в її житті, більш задоволена подружжям не залежно від статі [2, 118].

Інше дослідження, в якому молоді подружні пари розглядалися в загальній вибірці (без поділу за статевою ознакою), показало, що до зниження задоволеності шлюбом приводять наступні прояви акцентуацій характеру: педантичність, підвищена акуратність, часта зміна настрою, властива циклотимам, зайва загостреність уваги на деяких факторах подієвого характеру [2, 119].

У благополучних подружжях всі взаємодії помірні, і зміна структур відбувається плавно. У проблемній - навпаки. Успіх сімейного життя криється у здатності змінюватися, удосконалюватися перебудовувати структуру сім'ї з урахуванням нових обставин і зрілості членів сім'ї 
[2, 121].

К. Роджерс виділив такі позитивні характеристики благополучних сімейних стосунків як: 

• відданість і співробітництво; 

• спілкування, що передбачає відкрите самовираження; 

• гнучкість відносин;

• самостійність. [6, 84]

Роджерс виходив з того, що сімейні відносини являють собою процес розвитку всіх членів родини. Особливу роль у зміцненні сімейних відносин він відводив спільного переживання радості в сім'ї, автентичності стосунків і толерантності членів сім'ї один до одного [6, 96].

У сфері сімейної психотерапії існують поняття функціональної і дисфункційної сім'ї (Варга А. Я.), функціональних і дисфункційної відносин (Сатир В.).

"Функціональна сім'я - це та сім’я, яка справляється з поставленими перед нею зовнішніми та внутрішніми завданнями. 
 Дисфункціональна сім'я, відповідно, - це та сім’я, яка з цими завданнями не справляется. Ніяких інших понять норми та патології в системному підході не існує. Кожна сім'я може виявитися дисфункціональною в якийсь момент свого життя" (Варга А. Я.г 2001, с_22). І далі: «Будь-яка ... конструкція хочемо і не можемо - це ознака дисфункції» як неузгодженість між претензіями і можливостями. В якості функціональності корисно визначити відповідність яку, висловлюючись психотерапевтичних мовою, можна охарактеризувати як «хочу і можу».