Вивчення психологічного клімату педагогічного колективу школи як детермінанти емоційного благополуччя учнів

Міністерство освіти та науки  України

Рівненський державний гуманітарний університет

Курсова робота

Вивчення  психологічного клімату педагогічного  колективу школи як детермінанти емоційного благополуччя учнів

Виконала:

студентка 5 курсу

спеціальності "Психологія.

Соціальна психологія"

психолого-природничого факультету

заочної форми навчання

Лемех В.В.

Рівне - 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення психологічного клімату в  колективі як детермінанти емоційного благополуччя учнів

1.1 Міжособистісні стосунки  у педагогічному колективі

1.2 Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі

1.3 Конфлікти як засіб  регулювання міжособистісних стосунків  в колективі

1.4 Шляхи формування оптимального психологічного клімату в педагогічному колективі

Розділ 2. Діагностика психологічного клімату педагогічного колективу  школи

2.1 Опис методики дослідження психологічного клімату в колективі

2.2 Результати дослідження

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми курсової роботи. Однією з важливих проблем сучасної системи освіти в Україні є підвищення ефективності роботи шкільних закладів, головним завданням яких є збереження та зміцнення фізичного й психічного здоров'я дитини, розвиток її творчих здібностей, реалізація потенційних можливостей особистості. чільне місце при цьому належить активізації людського фактора, зокрема мобілізації зусиль усіх педагогічних працівників закладу освіти, спрямованість його керівників на створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.

Педагогічний колектив відрізняється від інших колективів як за цілями та умовами своєї діяльності, так і своєю структурою та професійними якостями його членів. Саме ці відмінності складають систему специфічних факторів, які впливають на формування соціально-психологічного клімату в зазначеному колективі.

До числа соціально-психологічних параметрів колективу, якими можна керувати, належать: згуртованість колективу; сумісність співробітників, які в нього входять; психологічний клімат; колективна думка і настрій; традиції колективу.

Психологічний клімат - це та неофіційна атмосфера, яка складається  в будь-якому колективі. При здоровому  психологічному кліматі люди охоче  спілкуються один з одним, схильні  до взаєморозуміння. В таких умовах створюється доброзичлива емоційна обстановка, яка здатна ефективно вирішувати службові завдання.

Можна говорити також про  моральний клімат колективу. Моральний  клімат визначається тим, які цінності в колективі є домінуючими: товариськість, принциповість, взаємодопомога, висока свідомість або, навпаки, користолюбство, заздрість, кругова порука.

Хоча соціально-психологічний клімат є вагомим важелем управління колективом, проте аналіз існуючої нормативної бази виявив суттєву недооцінку ролі соціально-психологічного клімату в діяльності педагогічного колективу.

Актуальність і недостатній  рівень теоретичної й практичної розробки проблеми соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі визначили вибір теми курсової роботи "Вивчення психологічного клімату педагогічного колективу школи як детермінанти емоційного благополуччя учнів".

Розробленість теми курсової роботи:

При всій значимості соціально-психологічного клімату для ефективного функціонування педагогічного колективу, в абсолютній більшості робіт увага вчених прикута до дослідження даного психологічного феномену в трудових виробничих і наукових колективах. Цьому були присвячені дисертаційні роботи Ф. Джафарова, А. Жамкочана, Т. Загрузіної, О. Засурцевої, Л. Зоріна, Б. Махмудова, Г. Скомаровського, І. Чорнобровкіна та ін.

Значно менше досліджень проблеми психологічного клімату в педагогічному колективі: морально-психологічний клімат в педагогічному колективі як фактор становлення майстерності вчителя (Г. Виноградова); вплив стилю керівництва директора на соціально-психологічну атмосферу в педагогічному колективі (Є. Єрмолаєв); підготовка майбутніх психологів до створення психологічного клімату в педагогічному колективі (О. Мешко).

Найбільш вагомими доробками  в дослідженні проблем психологічного клімату в педагогічному колективі є роботи Н. Анікєєвої, Н. Коломінського, Л. Карамушки, Р. Шакурова. Окремі аспекти дослідження зазначеного феномену аналізуються в статтях Л. Шубіної, І. Шварц, А. Палєнева, О. Ковальова, В. Леонтьєва, Ю. Сировецького, Г. Карпова, П. Бісіркіна та ін.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей психологічного клімату педагогічного колективу як детермінанти емоційного благополуччя учнів.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

проаналізувати поняття  соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі;

дати характеристику конфліктам як засобу регулювання міжособистісних  стосунків в колективі;

визначити основні шляхи  формування оптимального психологічного клімату в педагогічному колективі;

провести експериментальне дослідження психологічного клімату педагогічного колективу школи.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є педагогічний колектив.

Предмет дослідження - психологічний клімат педагогічного колективу школи як детермінанта емоційного благополуччя учнів.

Теоретична цінність курсової роботи полягає в тому, що в ній проаналізовано особливості психологічного клімату в педагогічному колективі.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості використання результатів дослідження при діагностиці педагогічного колективу школи.

Структура роботи курсової роботи: вступ, основна частина, висновок, список використаної літератури та додатки.

Основна частина складається  з двох розділів. У першому розділі  аналізується поняття соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі, розкриваються особливості конфліктів як засобу регулювання міжособистісних  стосунків в колективі, розглядаються основні шляхи формування оптимального психологічного клімату в педагогічному колективі. У другому розділі проводиться експериментальне дослідження психологічного клімату педагогічного колективу школи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ  В КОЛЕКТИВІ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ УЧНІВ

1.1 Міжособистісні  стосунки у педагогічному колективі

У колективній діяльності важливий не тільки обмін інформацією, а й планування спільних дій, вироблення, прийняття й реалізація рішень. Їх ефективність залежить від того, наскільки гармонійним є взаємозв'язок між членами групи. На практиці він постає як система дій, за якої емоційний імпульс, вчинок однієї особи чи групи осіб зумовлює відповідну реакцію інших осіб.

Він виявляє себе навіть на рівні фізичної присутності інших людей як феномен "публічного ефекту" (зміна поведінки через вплив присутніх осіб).

Ступінь зв'язку між членами  колективу визначається особливостями  взаємодії. Нетривкий взаємозв'язок дає більше можливостей для самостійних дій. Зміцнення його підвищує значення керівних та координаційних функцій.

Різні його види кваліфікують як ізольованість (фізична й соціальна); уявний взаємозв'язок (існує у свідомості людини, з'являється за потреби у спілкуванні); взаємозв'язок-присутність інших людей (зумовлений намаганням досягти публічного ефекту); вплив та взаємовплив (сприймання та поведінка членів групи залежить від впливу, оцінок інших їх учасників); справжній взаємозв'язок (дії одного члена групи неможливі без попередньої або одночасної дії інших) [8, с. 58].

Фактором, що регулює ефективну  спільну діяльність учасників усього колективу, є мотивація. За умов індивідуальної діяльності вона пов'язана з рівнем претензій та можливостей людини. За спільної діяльності претензії однієї особи можуть не збігатися з прагненнями інших. Мотивація учасників колективу залежить від умов діяльності, які можуть її послаблювати чи посилювати. Сила її залежить від ефективності взаємовпливу у колективі, спрямованість -- від орієнтації на власний успіх (на себе), на групу (на інших), на діяльність (на вирішення завдання). З розвитком взаємозв'язку посилюється мотивація членів колективу щодо ефективності спільної діяльності, інакше може виникнути конфлікт, який призведе до відмови від виконання завдання [11, с. 11].

Додатковими факторами, які  впливають на ефективність спільної діяльності, є індивідуально-психологічні особливості членів колективу та рівень однорідності (різнорідності) колективу. Перший фактор, виявляючись у співвідношенні темпераментів, інтелекту, характерів, інтересів тощо, бере участь у регуляції ефективності спільної діяльності та міжособистісних стосунків. Другий фактор, постаючи як співвідношення поглядів, оцінок, ставлення до себе, партнерів, діяльності, реально впливає на міжособистісні стосунки та спільну діяльність.

Подібність і розбіжності  соціальних установок породжують симпатії чи антипатії між членами педагогічного колективу, визначають рівень їх сумісності.

Сумісність -- ефект від взаємодії людей, що означає максимальне суб'єктивне задоволення партнерів один одним за певних зусиль і значної взаємної ідентифікації. Це оптимальне поєднання людських рис, що сприяє досягненню успіху в спільній діяльності [21, с. 147].

Впливають на ефективність взаємодії і біоритми людини. Іноді конфлікти у спілкуванні виникають у "сови" і "жайворонка". Вчитель -- "сова", як правило, зранку має знижену працездатність, пригнічений настрій, він млявий, дратівливий. А тому може різко відреагувати на зауваження, які могли б бути зовсім інакше сприйнятими дещо пізніше. "Жайворонок" навпаки, втомлений, дратівливий у другій половині дня.

Головною ознакою сумісності є суб'єктивна задоволеність. Адже в основі будь-якого впливу людини на людину лежить їх взаємна залежність. Вступаючи в контакт із іншими, вона не тільки почуває себе інакше, ніж наодинці, у неї по-іншому протікають психічні процеси. Експерименти, проведені на початку XX ст. (Ф. Олпорт, В.М. Бехтерев та ін.), засвідчили, що присутність інших людей може полегшити чи ускладнити діяльність і поведінку індивіда. Навіть взаємодія двох осіб суттєво змінює їх. Психологи виділяють кілька типів взаємного впливу на діяльність один одного: взаємне полегшення (успішність діяльності кожного); однобічне полегшення (присутність одного полегшує діяльність іншому); взаємне утруднення (збільшення помилок у діяльності кожного); однобічне утруднення (присутність одного може заважати діяльності іншого); незалежність (трапляється дуже рідко й означає спільну присутність, що ніяк не позначається на діяльності кожного) [15, с. 251].

Якщо колектив досягає  високих результатів у спільній діяльності за колосальних затрат психічної  енергії, нервових зривів, це змушує сумніватися  в психологічній сумісності його учасників. Загалом, психологічну сумісність і успіх спільної діяльності зумовлюють оптимальні психофізіологічні якості кожного учасника, різнополярність індивідуально-психологічних особливостей, критичне ставлення до себе й терпимість до оточуючих, цілковита взаємодовіра.

1.2 Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі

У будь-якому, в т. ч. й педагогічному, колективі взаємодіють індивіди зі своїми особистісними якостями, інтересами, з різним статусом, що обумовлює їхню поведінку і вплив на інших осіб. Кожен з них намагається зайняти активну позицію, відстояти свої права, реалізувати можливості, утвердити амбіції. Ця складна мозаїка інтересів, прагнень, дій утворює соціально-психологічний клімат у колективі.

Соціально-психологічний клімат (від грецького слова klima (klimatos) - уклін) - сторона міжособистісних відносин, яка виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або суперечать продуктивній суспільній діяльності і всебічному розвитку особистості в колективі [2, с. 10].

Найважливіший показник позитивного  клімату - довіра й висока вимогливість членів колективу один до одного, доброзичлива, ділова й конструктивна критика, вільне вираження своєї думки  під час обговорення питань, що стосуються всього колективу, відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення.

Соціально-психологічний клімат - це переважний у колективі відносно стійкий психологічний настрой його членів, що проявляється у всіх різноманітних формах їхньої діяльності [4, с. 89].

Соціально-психологічний клімат у колективі -- стан міжособистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу.

У колективі соціально-психологічний клімат виконує консолідуючу (згуртування колективу, об'єднання зусиль для розв'язання навчально-виховних завдань); стимулюючу (реалізація емоційного потенціалу, життєвої енергії колективу); стабілізуючу (забезпечення стійкості внутріколективних відносин, створення передумови для успішної адаптації нових учасників); регулюючу (утвердження норм взаємин, етичного оцінювання поведінки індивідів) функції [6, с. 67].

На соціально-психологічний клімат у педколективі впливають зміст праці та ступінь задоволеності людей нею; умови праці й побуту та задоволеність ними; міжособистісні стосунки; стиль керівництва, особистість керівника.

За змістом і спрямуванням соціально-психологічний клімат у колективі може відповідати одному з таких типів:

Сприятливий тип. Його характеризують: довіра, доброзичливість, чуйність, висока взаємовимогливість і ділова критика; вільне висловлювання власної думки під час обговорення питань, що стосуються колективу; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення; поінформованість усіх про завдання колективу і стан їх виконання, можливість займати активну позицію у процесі ділового спілкування в колективі; наявність умов для активної професійної і творчої діяльності, самореалізації, самоствердження, саморозвитку кожного працівника; задоволення роботою (змістом, оплатою, організацією праці) та належністю саме до цього колективу; взаємодопомога членів колективу в критичних ситуаціях; прийняття індивідами на себе відповідальності за справи у колективі; уболівання за честь колективу, сприяння його розвитку.