Використання психодинамічного підходу в аналізі причин вибору об’єкту любові

 

 

 

Кафедра психології

 

 

Курсова робота на тему:

«Використання психодинамічного підходу в аналізі причин вибору об’єкту любові»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП__________________________________________________3

РОЗДІЛ 1. Аналіз поняття  «кохання». Сутність психодинамічного         підходу.

1. Аналіз поняття «кохання»._____________________________4
2. Сутність психодинамічного підходу._____________________9

РОЗДІЛ 2. Теорії причин вибору кохання, їх динаміка в сьогоденному суспільстві.______________________________________________16

ВИСНОВОК_____________________________________________30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ_______________________31

ДОДАТОК 1_____________________________________________32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Вибір коханого чи коханої – один з найголовніших в житті, і саме від нього залежить майбутнє людини чи навіть людства.

В роботі розглядається велика кількість питань, турбуючих кожного. Як народжується любов? Чому жінка або чоловік вибирають тільки одну людину з сотень, зустрінутих ними на життєвому шляху? Звідки прилітає гарячий вітер пристрасті, спопеляючий серця і що залишає після себе пустелю? Хто дарує людям високу в світі насолоду, яку неможливо випросити і від якого неможливо відмовитися? Що примушує людей прив’язуватися один до одного тонкими, як павутина, і міцними, як сталеві канати, нитками, що часом розривають в клапті душу? Хто і як визначає, на кого впаде світло звезди-полинь, горче і солодше якої немає в світі?

Від чого ж залежить рішення  нашої підсвідомості, яка, немов  могутній комп’ютер, обчислює, чи варто  полюбити дану людину чи ні?

Об’єкт дослідження. Причини вибору об’єкту любові.

Предмет дослідження. З яких причин обирають об’єкт кохання у наші дні.

Мета дослідження. Встановити з точки зору психодинамічного підходу що

впливає на вибір об’єкта  любові у наші дні.

Гіпотеза дослідження. Ґрунтується на тому, що вібір об’єкта любові з точки зору психодинамічного підходу залежить від одного із батьків протилежної статі ( мається на увазі, що коханий обирається за «образом та подібністю» батька протилежної статі).

Відповідно до поставленої  мети та висунутої гіпотези визначені наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз поняття «кохання». Сутність психодинамічного підходу.
2. Розглянути теорії причин вибору об’єкту любові.
3. Провести дослідження до якої теорії причин вибору об’єкта любові схильні люди сьогодні.

 

РОЗДІЛ 1. Аналіз поняття «кохання». Сутність психодинамічного         підходу.

1. Аналіз поняття «кохання».

Є в нашому житті загадка, яка лежить на поверхні, і разом  з тим, залишається однією з найбільш складних і непояснених, її ніхто  не може зрозуміти. Багато великих умів мучаться над розгадкою цієї таємниці, однак вона не підпорядковується  нікому, ні логіці, ні розуму, у неї  свої закони. І ім’я цієї великої  таємниці, до якої щодня долучаються  мільйони людей – любов.

Поети, письменники, музиканти, вчені: фізики, хіміки, біологи і  фізіологи намагаються пояснити і структурувати, зрозуміти любов  і класифікувати, проте безуспішно. Навіть психологи, знавці людських душ, не можуть дати відповідь на питання: що таке любов? У чому полягає велика загадка любові? У чому її основа, і яка її психологія?

Інтерлінгвістичний аспект цього питання також є досить цікавим. При дослідженні термінології кожен порядний дослідник повинен  послуговуватись занннями аналогічної  термінології з інших мов.

Беремо дієслово “любити” на різних мовах і отримуємо картину: рос. – любить, англ. – to love, нім. – lieben, польськ. – Kochać, ісп. – amar, італ. – amare, лат. – amo. В українській мові також існує поняття «кохання». Частина людей свято вірить, що “кохання” – це найвищий ступінь “любові”, інша ж доводить, що “любов” – найвищий ступінь “кохання”.  Проте  ці слова є синонімами, що підтверджують словники.

Психологія любові – це спроба пояснити походження любові, її закономірність, її дії, спроба передбачити  її перебіг і результат. Говорячи про кохання як таке, не варто  забувати про те, що кожен процес, кожна ситуація і кожна річ  складається з трьох компонентів: фізичного, психічного та енергетичного.

Так і любов ми можемо розділити на фізичний (це статевий інстинкт, потяг),  психічний (емоції та почуття) та енергетичний компоненти (натхнення, прилив сил).  Говорити про справжнє кохання між чоловіком і жінкою можна в тому випадку, коли присутні всі три компоненти.

Якщо між чоловіком  і жінкою існує лише статевий потяг, пристрасть, така любов швидко згасає, знаходиться новий об’єкт обожнювання. Якщо між двома людьми виник духовний зв’язок, він тримається довго, оскільки знайти емоційну єдність складно, і  іноді неможливо. Якщо у людини виникає  любов яка надихає, людина відчуває великий приплив сил, стан легкості. Звичайно, в такій любові потребують творчі люди, вони не можуть створювати і творити без любові, без натхнення, без музи.

В давнину мудреці класифікували  любов таким чином:

Ерос – любов з фізичним підтекстом, потяг до об’єкта любові, ця любов полум’яна, всеохоплююча.

Сторге – любов тиха і спокійна, що з’єднує духовний і фізичний потяг до об’єкта любові.

Філія – швидше за прихильність, ніж любов, це дружня любов, тиха й  спокійна.

Інші види «філії»: любов  до батька ( «филопатором» - любити батька ), любов до матері («філометор »- любити  матір ), любов до дітей - «філопайс», любов до братів і сестер «філадельфія» (від «адельфос» - «брат» і «адельфе» - «сестра»), любов до своїх товаришів - «філетайріа»,  до друзів -  «філофіліа», взагалі дружелюбність -  «філофронесіс», любов до свого рідного міста - «філополі», до своїхспівгромадян - «філополітес», любов до своєї вітчизни - «філопатріа»,  любов до народу  - «філодемос» -  любов до людини - «філантропія».

Любов до насолоди ( «філедоніа»), до слави ( «філендоксіа»), до влади («філархіа»),  до свободи   («філелеутерон»), до доброти ( «філагатос»), але можливє і прагнення до пороку ( «філопонерос» - «що тяжіє до вади», на відміну від «філаретос» - «любити доброчесність»). Любов до правди, до істини ( «філалетейа»),але можлива і любов до брехні ( «філопсеустіа»), любов до діяльністі («філергіа»), праці ( «філопоніа»), до землеробства («філогеоргіа»), до мистецтв, ремесел («філотехніа»),  любов до багатства («філоплутіа»), жадібність до грошей ( «філохрематіа»), пристрасть до наживи, користолюбство ( «філкердейа»), любов до спілкування («філокойнос») і любов до самотності («філеремос»), любов до свого тіла, тобто ретельний догляд за тілом («філосоматон»), любов до самого себе («філоаутос»), любов до своєї душі, до свого життя («філопсюхіа» і «філодзойа»).

Агапе – безумовна любов, любов до вищого, чистого, прекрасного, цей вид любові надихає, окриляє, підносить, в ній немає жодного  фізичного підтексту.

Сучасні фізіологи стверджують, що любов – це банальна фізико-хімічна  реакція в організмі людини, яка  ґрунтується на гормонах, феромонах  і є проявом статевого інстинкту.

Люди творчих професій стверджують, що любов невловима, не піддається поясненню, вона природний  дар, який або дається, або ні.

Однак,  що нам дає класифікація кохання? Що нам дає можливість розділити  любов на складові? Можливість деякого  прогнозування майбутніх подій, згодна, але цей прогноз може бути не точним. Фізична любов може перерости  в щось більше, емоції можуть швидко згаснути, відчуття польоту може раптом зникнути, а можуть  знову з’явитися. Адже законів у любові немає, закони є в нашому суспільстві, в нашій  фізіології, певна передбачуваність є в людських відносинах, а     любов … вона як і раніше не зрозуміла.

Існує безліч книг, статей, брошур, в яких описується кохання, психологія любові, і кожен автор розглядає  її зі свого боку. Вся ця література – правда і неправда одночасно, розсудити, хто правильніше всіх описує любов  і її закономірності неможливо. У  кожного кохання – своє, особливе, загадкове і невимовне.

Виступити на підтримку любові може ще одна найбільша загадка нашого життя – віра. Якщо Ви вірите в  любов як в дар Божий, то, швидше за все вам він і дістанеться, якщо ви не вірите в любов, як в щось піднесене і невимовне, якщо любов для вас фізіологічна реакція, то ви це і отримаєте.

Любов є провідною потребою людини, одним з головнихспособів укорінення його в суспільстві.

Будь-яка любов є любов'ю  до конкретних, даними в почутті  речей. 

Слід підкреслити таку рису любові, як її універсальність:кожна  людина знаходить, зрештою, свою любов  і кожен є або з часом  стане об'єктом чиєїсь любові. Гарний чоловік або потворний,молодий  чи не дуже, багатий чи бідний, він  завжди мріє про любов і шукає  її.

Причина цього проста: любов - головний і доступний кожному  спосіб самоствердження і вкорінення в життя, що без любові неполнокровне  і неповноцінне. У ранній молодості  наполегливо шукають, перш за все, еротичнулюбов, пізніше приходить любов до дітей  або до Бога, прекрасному або до своєї професії і т. д. Любов може спалахнути і згаснути, одна любов  можезамінятись або витіснятися  іншою, але людина завжди або любить, або сподівається полюбити, або живе спогадами про колишню любов.

Енгельс писав: «До середніх століть не могло бути й мови про індивідуальну статеву любов. Само собою зрозуміло, що фізична краса, дружні відносини, однакові схильності і т.п.будили у людей різної статі прагнення до статевого зв'язку, що як для чоловіків, так і для жінок не було зовсім байдуже, з ким вони вступалив ці інтимні відносини. Але від цього до сучасної статевої любові ще нескінченно далеко » [9].

Любов - і в цьому виявляється  її унікальна роль у житті - одна з небагатьох сфер, в яких людина здатна відчути і пережити свою абсолютну  незамінність. У багатьох соціальних ролях і функціях конкретного  людину можна замінити, замістити, змінити, тільки не в любові. У цій сфері  життя індивід має, таким чином, вищу цінність, вище значення в порівнянні з усім іншим. Тут людина не функція, а він сам, у своєму конкретному  і безпосередньому абсолюті. Саме тому тільки в любові людина може відчути  сенс свого існування для іншого і сенс існування іншого для себе. Це вищий синтез сенсу існуваннялюдини. Любов допомагає йому проявитися, виявляючи, збільшуючи, розвиваючи вньому добре, позитивне, цінне.

І, нарешті, любов - це один із проявів людської свободи. Ніхтоне  може змусити любити - ні іншого, ні самого себе. Любов - справавласної  ініціативи, вона основа самої себе.

 Специфіку любові Ортега-і-Гассет  характеризує так: «Любов - і саме любов, а не загальний стан душі люблячого - є чистий акт почуттів,спрямований на який-небудь об'єкт, річ або особу. Як одна зчуттєвих проявів пам'яті, любов сама по собі відрізняється від усіх складових пам'яті: любити - це не співвідносити, спостерігати, думати, згадувати, представляти, з іншого боку, любов і відмінна від потягу, з яким вона часто змішується. Без сумніву, потяг - одне з проявів любові, але сама любов не є потяг ... Наша любов - в основі всіх наших потягів, які, як з насіння, виростають з неї ».

Любов завжди означає нове бачення: з приходом любові та її предмет, і все його оточення починають сприйматися зовсім інакше, ніж раніше. Це виглядає так, ніби людина в один момент був перенесений на іншу планету, де багато об'єктів йому незнайомі, а відомі видно в іншому світлі.

Нове бачення, що повідомляється любов'ю, це, перш за все бачення в  аурі, в модусі чарівності. Воно надає об'єкту любові особливий спосіб існування,при якому виникає відчуття унікальності цього об'єкта, його автентичності і незамінності. Любов, яка створює ореол навколо улюбленого об'єкту, повідомляєйому святість і вселяє благоговіння. Про те, наскільки сильним може бути благоговіння, говорить, наприклад, те, що навіть самі потворні зображення богоматері знаходили собі шанувальників, і навіть більш численних, ніж гарні зображення.

А. Шопенгауер і 3. Фрейд вважав, що любов засліплює, притому на стільки, що в любовному засліпленні людина здатна зробити злочин, нітрохи не каючись в цьому. Але любов не засліплення, а саме інше бачення, при якому все зле і погане в улюбленому постаєтільки як приниження та спотворення її справжньої природи. Недоліки коханого,зауважує С. Л. Франк, - це як хвороба у хворого: її виявлення викликає не ненависть до нього, а прагнення виправити його.

Ситуація, що створюється  любов'ю, парадоксальна: дві людини стаютьодним і водночас залишаються  двома особистостями.

Любов належить до тих талантів, якими наділяється кожна людина від народження. Якщо ви не мали можливості розвивати цей дар, то тепер вам доведеться добре попрацювати над собою, щоб надолужити весь той втрачений час. Праця не із легких, але нагорода ваша велика буде. Вчитися кохати – це вчитися жертвувати, бо любов – це жертва, жертва, що приносить задоволення. Погордість (вивищення) – головна руйнуюча сила цього почуття. Щоб навчитися по-справжньому кохати – навчіться панувати над своєю пихою. Щодо цього дуже гарно сказав всесвітньо відомий доктор психології Джон Пауелл: “Любов – це постійна готовність давати оточуючим істинне благо, розуміти їхні потреби, безкорисливо служити їм своєю працею, не зупиняючись перед труднощами та, можливо, небезпеками. Разом з тим полюбити іншого – це значить піти на ризик, ризик відкритися іншому та бути відкинутим. Цього ризику неможливо уникнути, так як неможливо повною мірою дати іншому істинне благо без глибокого внутрішнього контакту з ним, бо ж без такого контакту, скоріше за все, і не побачиш того,що вони потребують насправді. І йти на цей ризик все-таки мудріше, ніж продовжувати жалюгідне існування, прикриваючись стінами, масками, соціальними ролями та взаємодіючи з людьми лише на поверхні душевного життя. Хто не боїться відкрити себе людям, врешті-решт виграє, набуваючи зрілості – інтелектуальної, емоційної, моральної та соціальної”   [10].