Вплив тривожності підлітка на статусне положення в групі

По-перше, існує соціальне розшарування, особливо помітне у великих містах і що виявляється, як у нерівності матеріальних можливостей (окремі підлітки мають особливо коштовні, престижні речі, яких немає в інших), так і в характері життєвих планів, рівні домагань і способів їхньої реалізації. Іноді ці групи практично не спілкуються одна з одною.

По-друге, складається особлива внутрішньошкільна і внутрішньокласна ієрархія, заснована на офіційному статусі учнів, їхній навчальній успішності чи приналежності до "активу".

По-третє, відбувається диференціація авторитетів, статусів і престижу на основі неофіційних цінностей, прийнятих у самому учнівському середовищі. У старших класах диференціація міжособистісних відносин стає більш помітною, чим раніше. Як показує соціометричне дослідження Я. Л. Коломинського, О. В. Киричука, X. Й. Лийметса і ін., більш різкою стає різниця в положенні "зірок" і "ізгоїв", чи "ізольованих".[30]

Критерії, що визначають соціометричний статус підлітка в класному колективі, різноманітні.

Ізольованість важкого підлітка в класі може бути не тільки причиною, але і наслідком того, що він осторонь від колективу, зневажає його цілями і нормами поводження і т. ін.

По типу лідерства підліткові групи можуть бути демократичними чи авторитарними. У шкільних класах офіційний лідер, що займає керівні посади, не завжди буває самою авторитетною людиною в колективі. Часто його висувають не стільки самі діти, скільки дорослі; успішність його діяльності залежить у цьому випадку від того, чи зуміє він налагодити контакт із неформальними лідерами, що по тим чи іншим причинам не займають офіційних посад, але користуються реальним впливом. У стихійних групах, яким би гострим не було в них внутрішнє суперництво, ватажком може бути лише той, хто має реальний авторитет.

Знайшовши, що лідерами в стихійних групах найчастіше стають підлітки ті, що не знайшли застосування своїм організаторським здібностям у школі,              И. С. Полонський вивчив за допомогою соціометрії положення 30 неформальних лідерів (які мали найвищий статус на своїх вулицях) у тих класах, де вони учаться. З'ясувалося, що в молодших підлітків кількість великих розбіжностей між позицією в школі і на вулиці ще не спостерігається, але до VІІІ класу виникає, а в ІX-X класах відчутно проглядається тенденція розбіжності статусів: чим вище статус в стихійній групі, тим нижче він в офіційному класному колективі. Цей розрив у статусі і критеріях оцінок шкільних і позашкільних лідерів створює складну психолого-педагогічну проблему.

Підліткові групи задовольняють у першу чергу потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування – не просто спосіб проведення дозвілля, але і засіб самовираження, установлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, винятково своє. Підліткове спілкування спочатку неминуче екстенсивне, вимагає частої зміни ситуацій і досить широкого кола учасників (приналежність до компанії підвищує впевненість підлітка в собі і дає додаткові можливості для самоствердження).

Висновок до Ι розділу

Спираючись на теоретичний огляд наукових праць вчених-психологів можемо зробити висновок, що тривожний учень постійно очікує несприятливого розвитку якихось подій, що мають відношення безпосередньо до нього. Навіть при досягненні високого успіху тривожна особистість сподівається на негативні наслідки - висловлювання, оціночні судження, переживання, дії з боку оточуючих.

Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття учня, а й у подальшому його житті порушує функціональні можливості психіки – занижена самооцінка, низький рівень навчальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності пам'яті – відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані "хронічні тривоги" здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних дітей мають проблеми зі здоров'ям.

Вирішення цієї проблеми, а саме – виявлення чітких детермінант появи тривожності, об'єктивна оцінка наслідків наявності в емоційному житті дитини надмірної тривоги і страху, створення найбільш оптимальної бази тих соціальних інститутів, які супроводжують людину на шляху її соціалізації, розробка дієвих коректувальних програм усунення особливо дитячої тривожності – значно допоможе у таких соціальних аспектах, як навчально-виховний процес у закладах освіти, родинне виховання, соціалізація особистості, індивідуальний розвиток і саморозвиток.

РОЗДІЛ II. Експериментальне дослідження впливу тривожності підлітка на його статусне положення в групі

2.1. Діагностика рівня тривожності учнів 8-го класу.

Для проведення даного дослідження мною був використаний тест шкільної тривожності Філіпса.

Цей тест призначений для вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі шкільним життям підлітка.

Перевагою при виборі саме цієї методики став той факт, що вона дає психологу можливість більш глибоко і суттєво діагностувати не лише загальну тривожність дитини в стінах школи, а й такі фактори, як:

      переживання соціального стресу;

      фрустрація потреби у досягненні успіху;

      страх самовиразу;

      страх ситуації перевірки знань;

      страх не відповідати очікуванням оточуючих;

      низький фізіологічний опір стресу;

      проблеми і страхи у відносинах із учителями.

.

Під час проведення діагностуючої методики були дотримані усі вимоги.

Критерії оцінки в процентах отриманих результатів розподілені так: 0-20% - низькій рівень тривожності; 21-51% - середній рівень; 52-80% - високій рівень; 81-100% - дуже високий рівень. У діагностуванні брали участь 28 учнів 8-го»А» класу ЗОШ №75, класний керівник-Грисенко Вікторія Павлівна.З низьким рівнем загальної шкільної тривожності було виявлено13 учнів (49%). Середній показник тривожності отримали 11 учнів (47%).З високим рівнем тривожності було виявлено 4 учня (4%) з 28 (100%).Дуже високий рівень шкільної тривожності серед учнів не спостерігався.

Таблиця №1. Діагностика рівня тривожності учнів 8-го «А» класу

2.2. Виявлення статусного розподілу серед учнів 8-го класу.

Соціальні відносини складаються з різних видів відносин, починаючи від політичних і закінчуючи міжособистісними.

В основі розуміння природи соціальних відносин – багаточисельні соціологічні і соціально-психологічні тeopії, наприклад теорія символічного інтеракціонізму, соціального обміну, керування враженнями і т.д..

Теоретична невизначеність і нерозведеність понять "відношення" і "спілкування" ускладнюють їхню діагностику. Така ситуація приводить до того, що найчастіше ті самі методики використовуються для діагностики того чи іншого явища, хоча тут потрібна чітка специфікація.

Для виміру соціальних відносин застосовуються дві групи методик:

1) методики й оцінки власне відносин;

2) діагностичні методики й оцінки властивостей людини, що впливають на відносини.

Для діагностування були обрані учні 8-го «А» класу ЗОШ № 75, вік яких становив 13-14 років.

Методикою виявлення статусного розподілу учнів у класі була „Соціометрія".

Метою соціометричного тесту є діагностування емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій між членами групи. Також ця методика дає можливість вирішення наступних задач:

      вимір ступеня згуртованості-відокремлення в групі;

      вияв авторитету членів групи на правах симпатії-антипатії;

      визначення внутрішньо групових згуртованих утворень на чолі з неформальним лідером.

У виборці з 28 учнів 8-го «А»  класу були виявлені: лідерів - 3; з частим вибором- 10; зневажені - 4; ізольовані – 11.

Таблиця№2.Співвідношення рівня тривожності та статусного положення учнів 8-го «А» класу

Аналізуючи проведене дослідження, можна зробити висновок, що статусне положення співпадає з рівнем тривожності. Під час проведення це простежувалось у всіх учнів.

   Наприклад за методикою Філіпса, Анастасія Жукова та Микола Сєврюгін мають високий рівень тривожності і при цьму є «зневаженими»; Маргарита Паастушина та Ярослав Холкін мають низький рівень тривожності та займають статусне положення «з частим вибором» ; Андрій Половко та Юля Рижова мають середній рівень тривожності та є «ізольованими» ; Максим Коновал та Станіслав Карпенко мають низький рівень тривожності   та займають «лідерське» статусне положення.

   А за шкалою соціально-ситуативною тривоги Клндака тіж самі учні отримали такв результати : Анастасія Жукова та Микола Сєврюгін мають високий рівень тривожності і при цьму є «зневаженими»; Маргарита Паастушина та Ярослав Холкін мають нормальний рівень тривожності  та займають статусне положення «з частим вибором» ; Андрій Половко та Юля Рижова мають дещо підвищений рівень тривожності та є «ізольованими» ; Максим Коновал та Станіслав Карпенко мають нормальний рівень тривожності та займають «лідерське» статусне положення.

   Таким чином учнів класу можна поділити на чотири групи : лідери (3 учня), з частим вибором (10 учнів), ізольовані (11 уччнів) та зневажені (4 учня).

2.3. Шкала соціально-ситуаційної тривоги Кондака

Шкала тривожності – розроблена за принципом “шкали соціально-ситуативної тривоги” Кондака (1973). Особливість шкал цього типу полягає в тому, що людина оцінює не наявність чи відсутність у себе якихось переживань, симптомів тривожності, як, наприклад, в шкалах МАS (1963) та STAI (Спілбергер та ін., 1970), а ситуацію з точки зору того, наскільки вона може викликати тривогу. Їх перевага, з нашої точки зору, полягає по-перше у тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об’єкти, які виступають для школяра основними джерелами тривоги, і по-друге, в меншій мірі, ніж інші типи питальників, виявляються залежними від особливостей розвитку в учнів інтроспекції.

У виборці з 28 учнів 8-го «А»  класу були виявлені: дещо підвищений – 11 (47%), нормальний - 13 (49%), високий - 4 (4%) з 28 (100%). Дуже високий рівень шкільної тривожності серед учнів не спостерігався. 

Таблиця№3.Шкала соціально-ситуативної тривожності учнів 8-го «А» класу