Емпіричне дослідження психологічних чинників сімейно-шлюбних відносин

Розуміння відповідальності частіше за все пов'язано з її поведінковими проявами. Вважається, що ступінь особистісної відповідальності тим вищий, чим більше виражена дія та її результат. К. Муздибаєв говорить про соціальну відповідальність, маючи на увазі схильність особистості додержуватись у своїй поведінці загальноприйнятих у певному суспільстві соціальних норм, виконувати рольові обов'язки і її готовність звітувати про свої дії. Відчуженість від соціальних норм і невміння знайти сенс життя послабляють соціальну відповідальність.

Таким чином, у контексті відповідальності, член сім'ї може нести відповідальність за інших окремих членів сім'ї (жінку або чоловіка, або дітей) і за сім'ю в цілому. Роль лідера, голови сім'ї припускає саме відповідальність за сім'ю в цілому: її теперішнє, минуле, майбутнє; діяльність і поведінку членів сім'ї, перед собою і сім'єю, перед найближчим оточенням та тією частиною світу, людей, суспільства, до якої належить сім'я. Це – назавжди відповідальність за інших, і не просто окремих близьких людей, а за соціальну групу як ціле.

Між трьома видами відносин, які характеризують психологічну модель сім'ї, існують певні зв'язки: домінування припускає відповідальність за тих, хто підпорядковується, а відповідальність – владу над людьми для реалізації відповідальних завдань.

Отже, сім'я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов'язане з сім'єю – своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Вивчення сім'ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у житі.

1.2. Теоретичний аналіз досліджень готовності сучасної молоді до сімейного життя

Сучасний етап розвитку українського суспільства позначений великою кількістю розлучень, особливо серед молодих пар, спричинених кризою інституту сім'ї. В такій ситуації достатньо актуальною постає проблема готовності молоді до шлюбу та сімейного життя. Деякі вчені виділяють наступні види готовності:  тимчасова (ситуативна) й тривала (стійка) (Л.Нерсесян, В.Пушкін); функціональна й особистісна (С.Муратов, Н.Хомутіннікова); психологічна й практична (Б.Ананьєв); загальна й спеціальна (Ю.Васильєв, Б.Райський); готовність до розумової та фізичної праці (О.Ковальов) та ін. [6; 22].

В рамках функціонального підходу «готовність до шлюбу» розглядається як "психічний стан, що виникає в суб'єкта для задоволення будь-якої потреби" і визначається як "така існуюча ознака установки, яка спостерігається в усіх випадках поведінкової активності суб'єкта" [6; 20].

 В межах особистісного підходу можемо виділити два напрямки трактування поняття «готовність»: 1. Готовність розглядається як: умова успішного виконання діяльності (Кузьменко Н.В.); вибіркова активність, що налаштовує організм, особистість на майбутню діяльність (Зайцева С.І.); регулятор діяльності (Янотовська Ю.В.). 2. Другий напрямок підкреслює інтегративні характеристики даної категорії, що визначається як: синтез якостей особистості (Крутецький В.О.); цілеспрямоване вираження особистості, включаючи її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, вміння, навички, налаштованість на певну поведінку (Квіткіна Л.Г.); якість особистості, що інтегрує раніше засвоєні установки, знання, вміння, навички, досвід, характеристики і мотиви діяльності (Д’яченко М.І., Кандибович Л.О.) [6; 21].

Отже, категорія «готовність» має досить широке значення. Значно вужчим є поняття «готовність до шлюбу та сімейного життя», що передбачає розуміння молодими людьми, які створюють сім'ю, її соціальної сутності, суспільної значущості своїх дій, відповідних зобов'язань одного перед одним, відповідальності за сім'ю і дітей, добровільне прийняття неминучих у сімейному житті турбот, певне обмеження особистої свободи.

Підготовленість до «сімейного життя» означає сформованість у молодих людей навичок здорового способу життя, наявність достатніх психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу, володіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо. Без цієї готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних – регламентованих і обов'язкових стосунків між партнерами по шлюбу – виявляється пов'язаним зі значними труднощами [6; 18; 20].

           Виходячи  з методологічних та теоретичних  посилань, можемо стверджувати, що «готовність молоді до сімейного життя» є багатоаспектною категорією. На думку Гребєннікова І.В., її структуру складають такі елементи: 1. Загальносоціальна готовність. Включає розуміння та прийняття молоддю політики держави у сфері шлюбно-сімейних стосунків та демографії. 2. Етична готовність. Передбачає наявність у молодих людей таких якостей як рівноправне ставлення до представників протилежної статі; повага до матері, батька, відповідальність, чесність, вірність, стриманість, доброта, поступливість; усвідомлення моральних основ шлюбно-сімйних відносин; почуття обов'язку перед дружиною (чоловіком), сім'єю, дітьми; культура інтимних почуттів. 3. Психологічна готовність. Базується на сформованості уявлень про особистість як рівень розвитку індивіда; психологічні основи шлюбу та сімейного життя; процес розвитку почуттів, необхідних для шлюбного та сімейного життя; механізми спілкування тощо. 4. Правова готовність. Передбачає ознайомленість молоді з основами законодавства про шлюб та сім'ю, обов'язками подружжя одного перед одним, перед дітьми, перед суспільством. 5. Фізіолого-гігієнічний компонент. Базується на знанні фізіологічних особливостей чоловічого та жіночого організмів, основ особистої гігієни тощо. 6. Педагогічна готовність. Передбачає сформованість уявлень про: роль сім'ї у вихованні дітей; специфіку сімейного виховання; виховних функціях батька та матері; шляхів підвищення педагогічної культури батьків; володіння  конкретними знаннями та вміннями з самовиховання та виховання дітей. 7. Естетичний компонент. Передбачає ставлення молоді до сімейного життя як до самостійної естетичної цінності. 8. Господарська готовність. Передбачає володіння знаннями про бюджет сім'ї, культуру побуту; вміння вести домашнє господарство.

Проаналізувавши запропоновані Гребенніковим І.В. компоненти структури готовності молоді до сімейних стосунків та додавши матеріальний елемент, можемо назвати чотири основні. А саме: фізичний, соціально-психологічний, матеріальний та психосексуальний компоненти.

         Таким чином, «готовність молоді до шлюбу та сімейного життя» являє собою складну структуру, елементи якої досить тісно пов'язані між собою, а зміна одного з них неодмінно спровокує зміну іншого. І, беручи до уваги той факт, що сучасна молодь в недостатній мірі підготовлена до шлюбу та сімейних стосунків, необхідно приділяти особливу увагу удосконаленню кожного компоненту цієї структури [14; 66].

1.3.Фактори, що впливають на успішність шлюбу

Однією з найважливіших проблем психології сімейних відносин є питання про визначення успішності шлюбу й факторів, що на нього впливають. Без обліку цього параметру неможливе проведення жодного психологічного дослідження в області родини; не роблячи цього, важко визначити відносини подружньої пари в сімейному консультуванні. Під успішністю сімейно-шлюбних стосунків у різних суспільствах розуміють різнi речi, оскільки проблема критеріїв їхньої оцінки — питання досить складне [1; 99]

Загалом критерієм успіху сімейно-шлюбних стосунків вважають: міцність шлюбу;  суб'єктивне відчуття щастя у подружжя;  виконання функцій; відповідності моделі сім’ї; досягнення цілковитого взаєморозуміння, внутрішньої інтеграції подружжя, відсутність конфліктів і криз, викликаних антагонізмами між членами сім'ї. У той же час цілковитий успіх шлюбу та сімейно-шлюбних стосунків буває досить рідко.

Одним із факторів, що впливають на тривалість і повноцінність життя людини, є шлюб та благополучна сім'я. Вчені довели, що коли людина в шлюбі, вона може до своєї тривалості життя додати ще 5 років, а якщо ні, то з кожних 10 років прожитих одиноко, треба вираховувати по 1 року. Сім'я  забезпечує здоровий спосіб життя. До речі, майже всі довгожителі одружені.    Сімейне життя — це своєрідна життєва школа, у якій чоловік і дружина вчаться турбуватися про дітей, їхнє виховання. У сімейному житті неминучі відречення від своїх егоїстичних бажань, однак це не збіднює, а збагачує добротою, справедливістю, ніжністю [9; 18 ].         Відомо, що частою причиною розлучень є статева несумісність, яка виникла у результаті сексуальної невихованості, неграмотності. Саме тому  морально-статеве виховання молоді і формування у неї сексуальної культури повинно завершитися до приходу шлюбного віку, а тим більше до вступу молодих у шлюб. Ось чому перший період статевого життя молодят – медовий місяць – повинен бути періодом пошуку гармонії статевих  відносин між ними. Чим вдаліше і швидше цей пошук завершиться, тим краще для майбутнього життя [4; 5].   

Проблема гармонії у подружніх відносинах, її вплив на стабільність шлюбу в цілому розглядаються у ряді праць дослідників. Наприклад, С.І. Голод на основі емпіричних матеріалів виділив 4 основні фактори стабілізації подружнього життя і визначив серед них значення фактору сексуальної співзвучності. Для тих, хто одружився за коханням, характерна наступна послідовність факторів: звичка, спільність інтересів, обов’язок і сексуальна співзвучність. Для тих, хто заключив шлюб, виходячи і з спільних інтересів, виділена інша послідовність: спільність інтересів, звичка, сексуальна співзвучність і обов’язок. При цьому С.І. Голод зазначає, що фактор сексуальної гармонії здійснює великий вплив на стабільність шлюбу у перші 3-4 роки, потім він уступає місце іншим факторам – спільності емоційного сприйняття життя, потреб, інтересів, установок і виконання сімейних ролей.  Сімейні ролі- це відповідний нормам спосіб поведінки людини залежно від позиції, займаної нею в системі сімейних відносин прийнятим в сім'ї.

         Ролі партнерів потребують і від дружини, і від чоловіка економічного внеску в сім’ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі у веденні домашнього господарства і розподілу правової відповідальності [4; 17].

Розподіл ролей у сім’ї може змінюватися залежно від обставин: (народження дитини), особливостей професійної кар’єри тощо. Розрізняють такі умови розподілу ролей між подружжям: здатність виконувати певні сімейні ролі; прийнятність ролі чи сукупності ролей для того, хто їх виконує; можливість задовольняти завдяки виконанню певних ролей власні потреби і потреби інших членів сім’ї.

Розглянемо найтиповіші сімейні ролі для подружжя: 1. Відповідальний за матеріальне забезпечення сім’ї. Така роль визначає комплекс обов’язків, пов’язаних із забезпеченням сім’ї необхідним рівнем добробуту. 2. Хазяїн-господарка. Виконання цієї ролі передбачає організацію і ведення домашнього господарства. 3. Відповідальний за підтримку родинних зв’язків. Реалізація цієї ролі забезпечує організацію спілкування з родичами, участь у сімейних ритуалах і церемоніях. 4.Організатор сімейної субкультури. Ця роль орієнтує на формування у членів сім’ї певних культурних цінностей, інтересів і захоплень. 5. Організатор розваг.  Виконання цієї ролі припускає ініціацію й організацію життєдіяльності сім’ї у сфері дозвілля. 6. Сексуальний партнер. Ця роль пов’язана з проявом активності у сфері сексуальних стосунків. 7. Відповідальний по догляду за дитиною. Виконання цієї ролі передбачає забезпечення дитині фізичного і психічного комфорту в перші роки її життя. 8. Вихователь. Ця роль передбачає розвиток особистості дитини. 9. Сімейний “психотерапевт”. Ця роль включає дії, спрямовані на розв’язання особистісних проблем членів сім’ї [3; 31].

          Невиконання зазначених умов призводить до формування патологізуючих сімейних ролей, що психічно травмують членів сім’ї. Наприклад, коли сім’я потребує розрядження негативних емоцій, для цього хтось із членів сім’ї обирається на роль «жертовного козла». Крім того, якість виконання сімейних ролей багато в чому залежить від міжособистісних стосунків і пов’язаних з ними міжособистісних ролей («попелюшка», «клоун», «красень» тощо).

Отже, успішність функціонування шлюбно-сімейних стосунків (або сім'ї) – це категорія, що відображає якість їі діяльності. Вона, по-перше, дає змогу проводити порівняння їх якісних характеристик у різних суспільних системах і в різні проміжки часу. По-друге, вона виступає як нормативна модель управління шлюбно-сімейними стосунками в суспільстві.

РОЗДІЛ ІІ

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ ВІДНОСИН

2.1. Організація та об'єм емпіричного дослідження

Експериментальне дослідження проводилось у 2010 в «Центральному палаці одруження» Харківської міської ради народних депутатів. Дослідженням були охоплені 15 молодих пар, що вирішили вступити у шлюб. Всього дослідженням було охоплено 30 респондентів.

Задачами констатуючого дослідження були: 1. Вивчити рівень рольових очікувань й домагань молодих сімей у шлюбі. Для вирішення цього завдання нами був застосований опитувальник «Рольові очікування й домагання у шлюбі» розроблений О. Волковою та Г. Трапезніковою (Додаток А). 2. Вивчити рівень задоволеності молодих сімей шлюбом. Для цього нами був застосований опитувальник  «Задоволеність шлюбом» В. Століна, Т.Романова та Г. Бутенко (Додаток Б). 3. Вивчити «успішність» у шлюбі нам допомогла анкета «Вивчення успішності в шлюбі».

Емпіричне дослідження базується на вивченні таких параметрів подружньої взаємодії, як: об'єкт подружньої взаємодії, умови сімейної взаємодії, показники стабільності подружніх стосунків. Необхідну інформацію, яка дозволила нам дати кваліфіковану оцінку взаємин подружжя, ми одержували за допомогою діагностичних опитувальників, які направлені на виявлення таких особливостей сімейного життя, як наприклад: особливості спілкування й взаємин, якості особистості членів подружжя, способи проведення сімейного дозвілля, спільність інтересів і цінностей, а також дозволяють зрозуміти морально-психологічні основи подружніх взаємин.   

2. Характеристика комплексу методів дослідження

Нагадаємо, що першим нашим завданням було вивчити рівень рольових очікувань й домагань молодих сімей у шлюбі. Для цього ми застосували опитувальник «Рольові очікування й домагання у шлюбі» розроблений О.Волковою та Г. Трапезніковою (Додаток А). За допомогою даного опитувальника можливо отримати інформацію щодо уявлень молодого подружжя про: значущість у сімейному житті сексуальних стосунків; особистісної згуртованості чоловіка і дружини; батьківських обов'язків; професійних інтересів кожного з подружжя; господарсько-побутової сфери; моральної й емоційної підтримки; зовнішньої привабливості партнерів.