Емпіричне дослідження самооцінки, агресивності, конфліктності особистості та вибір медіа продукції

Згідно А.Бандурі, вичерпний аналіз агресивної поведінки вимагає врахування трьох мотивів:

1.Способами засвоєння подібних дій (біологічний фактор- гормони, нервова система; научіння- спостереження, досвід);

2.Факторів, які провокують  їх появу (вплив шаблонів- збудження, увагу; неприйнятне звернення-нападки, фрустрація; спонукальні мотиви -гроші, захоплення; інструкція -наказ; ексцентричними переконаннями-параноїдальні ідеї); 3.умов, за яких вони закріплюються (зовнішніми заохоченнями і покараннями-матеріальну винагороду; вікарні підкріплення- спостереження за тим, як заохочують і карають інших; механізми саморегуляції-гордість, вина)[6, c 47].

Таким чином, теорія соціального навчання стверджує, що агресивність з'являється тільки у відповідних соціальних умовах, тобто, на відміну від інших теоретичних напрямів, теорія цього напрямку набагато більш оптимістично ставиться до можливості запобігання агресії/агресивності або взяття її під контроль.

 

 

 

 

 

1.2. Соціально-психологічна характеристика конфліктності.

 

Сучасне суспільство характеризується складною системою взаємовідносин, спрямованих на досягнення певних цілей. Суб'єкти цих відносин часто переслідують різні цілі, часом кардинально протилежні, що призводить до виникнення певних труднощів у спілкуванні, які випливають у конфлікти. Самі по собі конфлікти є природним механізмом, що говорить про їхню відносну нешкідливість для людини. Проте в певних випадках конфлікти можуть завдати шкоди психіці людини, його матеріального і духовного світу[1, С. 104].

«Конфлікт», як і багато інших понять, має кілька варіантів трактування. Так, у широкому розумінні цього слова, конфлікт –це зіткнення сторін, думок, сил. Однак, на думку Є. А. Замедлина, при подібному підході можна вважати, що конфлікти можливі й у неживій природі. Поняття« конфлікт» і «протиріччя» фактично стають порівнянними за обсягом.

Виходячи з цього, виникає необхідність виділити більш вузьке визначення конфлікту, уживане тільки до живих істот, у тому числі і до людини. Н. А Мельникова визначає конфлікт як «відкрите зіткнення» протилежних позицій, інтересів, поглядів, думок суб'єктів взаємодії. При цьому суб'єктом конфліктної взаємодії можуть виступати окрема людина, люди або групи людей.

Звідси, Є. А. Замедлина пропонує звузити широке розуміння конфлікту і вважати, що конфлікти можуть виникати тільки при соціальній взаємодії. Сутність конфлікту ж полягає не стільки у виникненні протиріччя, зіткнення інтересів, скільки в способі усунення створилося протиріччя, у протидії суб'єктів соціальної взаємодії в цілому[2, c 18].

Виходячи з усього вище сказаного, повним визначенням даного поняття можна вважати: «конфлікт - це найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі сприяння, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями»[10].

Конфлікти виявляються в спілкуванні, поведінці, діяльності. Це так звані сфери протидії суб'єктів конфлікту. Тому очевидно, що конфлікти вивчає не тільки соціальна психологія, а й такі науки як військові науки, історія, педагогіка, політологія, правознавство, психологія, соціобіологія, соціологія, філософія, економіка і т. д.

В основі соціального конфлікту лежать лише ті протиріччя, причиною яких є несумісні інтереси, потреби і цінності; такі протиріччя трансформуються у відкриту боротьбу сторін, у реальне протиборство.  
Існує насильницька і ненасильницька форми зіткнення в конфлікті.  
Соціальний конфлікт включає в себе активність індивіда чи груп, які блокують функціонування противника або завдають шкоди іншим людям або групам[4, c 7].

У проблематиці конфліктів використовуються наступні терміни: «суперечки», «дебати», «торги», «суперництво і контрольовані битви», «непряме і пряме насильство».

Соціальний конфлікт має кілька визначень: 1) відкрите протиборство, зіткнення двох і більше суб'єктів - учасників соціальної взаємодії, причинами якого є несумісні потреби, інтереси і цінності учасників конфлікту; 2) граничний випадок загострення соціальних протиріч, що виражається у зіткненні інтересів різних соціальних спільнот - класів, націй, держав, різних соціальних груп, соціальних інститутів і т. п., обумовлений протилежністю або істотною відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку;3) явне або приховане стан протиборства об'єктивно розбіжних інтересів, цілей і тенденцій розвитку соціальних суб'єктів, пряме або непряме зіткнення соціальних сил на ґрунті протидії існуючому громадському порядку, особлива форма історичного руху до нового соціального єдності; 4) ситуація, коли сторони (суб'єкти) конфліктної взаємодії переслідують якісь свої цілі, які суперечать чи взаємно виключають одне одного[8].

Конфліктні дії можуть бути: нормальними, випадковими, необдуманими, навмисно ворожими, спеціально спрямовані проти однієї з конфліктуючих сторін.

Тож, самі по собі конфлікти є природним механізмом, що говорить про їхню відносну нешкідливість для людини. Проте в певних випадках конфлікти можуть завдати шкоди психіці людини, його матеріального і духовного світу.

 

 

1.3. Поняття самооцінки  та особливості її формування.

 

Велику роль у становленні особистості людини відіграє самооцінка, яка має на увазі оцінку себе, своєї діяльності, свого становища в групі і відносини до інших членів групи. Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини –потребою в самоствердженні, з прагненням людини знайти своє місце в житті, утвердити себе як члена суспільства в своїх очах і в очах оточуючих. Саме адекватна самооцінка сприяє внутрішній узгодженості особистості[3, c 43]

Розібратися в собі, у своїх відносинах з оточуючими, правильно оцінити себе- вельми складне завдання. Ось тому необхідно розібратися, що являє собою самооцінка і який вплив вона робить на людину. На сьогоднішній день існує безліч визначень цього поняття. Так, У.Джемс був одним з перших дослідників, які займалися вивченням самооцінки. Він виділив дві форми самооцінки: самовдоволення і невдоволення собою. Під самооцінкою він розумів складне утворення, що є похідним елементом розвитку самосвідомості, яке формується в онтогенезі (виникає на певному етапі).

Г.К. Валіцкас запропонував таке визначення самооцінки: самооцінка – це продукт відображення інформації суб'єктом про себе у співвідношенні з певними цінностями та стандартами, існуючий в єдності усвідомлюваного і неусвідомлюваного, афективного і когнітивного загального і приватного, реального і демонстративного компонентів.

Самооцінка є системоутворюючим компонентом «Я -концепції». Образ «Я» виникає на основі усвідомлення людиною оцінок себе як особистості іншими і на основі співвіднесення оцінок інших про себе з оцінками самого себе[9, c 27].

Самооцінка сприяє автономної мотивації діяльності і збільшує її ефективність. У особистості виробляється потреба досягнення стандарту референтної мікрогрупи. Якщо цього не відбувається, включається когнітивний дисонанс і особистість йде від негативних переживань[1, c 10].

З самооцінки починається самовиховання. Людина повинна знати, які якості слід виховувати у себе. Самооцінка формується шляхом порівняння себе з іншими людьми і шляхом зі ставлення рівня своїх домагань з результатами своєї діяльності.

Самооцінка залежить від багатьох факторів. Це і рівень розвитку здібностей і домагань, і середній рівень оцінок в колективі та інші. Джерелами самооцінки можуть бути близькі друзі, товариші по навчальній групі, порівняння себе з іншими малознайомими або незнайомими людьми, реальні можливості особистості, реакція авторитетних старших та інші.

Самооцінка може бути стійкою і нестійкою. Багато дослідників, такі як Е.В. Савонько, Н. С. Гульянова розглядають фактори, що впливають на стійкість самооцінки: складність виконуваного завдання, значення успіху, орієнтація на оцінку оточуючих. Але ці фактори можуть бути недостатньо точними, так як в одних людей підвищення рівня труднощі завдання і значимість не успіху знижують стійкість власної оцінки, а в інших - ні. Так само чим стабільніше самооцінка, тим менше схильність до депресивних станів.

Нестійка самооцінка може бути пов'язана з вираженою орієнтацією на соціум і невпевненістю в собі. Так само, самооцінка може бути високою- низькою, адекватної або ж неадекватною, усвідомлюваної/неусвідомлюваної, впевненою і невпевненою тощо. У структурі самооцінки існують два взаємопов'язаних компоненти: когнітивний, що містить знання людини п ро себе різного ступеня узагальненості, і афективний(переживання людини тому, що він дізнається про себе.

Виділяють три види самооцінки і відповідні їм функції: прогностичну-оцінка своїх можливостей, свого ставлення до них; актуальну-оцінка і заснована на ній корекцій дій; ретроспективна-оцінка досягнутих рівнів розвитку, підсумків діяльності[3, c 36].

Таким чином, самооцінка відіграє велику роль у житті людини. Під самооцінкою Г.Валіцкас розумів продукт відображення інформації суб'єктом про себе у співвідношенні з певними цінностями та стандартами, існуючий в єдності усвідомлюваного і неусвідомлюваного, афективного і когнітивного, загального і приватного, реального і демонстративного компонентів. Самооцінка входить в структуру «Я- концепція»[9]. Самооцінка пов'язана з потребою в самоствердженні, прагненням людини знайти себе в цьому житті. Вона залежить від рівня розвитку здібностей і домагань. Були виділені три види самооцінки: прогностична, актуальна, ретроспективна. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань, так як ці поняття впливають на соціальне становище підлітків в групі і на формування підлітка як особистості і його взаємин з оточуючими.

 

 

1.4. Медіа продукція у психології.

 

Як часто ми замислюємося про те, що дивляться діти, підлітки, дорослі? Які емоції та враженнями вбираємо з фільмів, які транслюють по телебаченню, показують у кінотеатрах, доступні для перегляду онлайн в мережі Інтернет? На жаль, багато хто навіть не розуміють, що іноді поганий настрій, агресія, злість і навіть ненависть можуть бути нав'язані фільмами з негативним сюжетом, де є насильство, де лють, злість і біль в кожному кадрі. І перегляд таких фільмів, буде викликати аналогічні емоції і переживання, які можуть влитися у Ваше життя. Не можна недооцінювати вплив фільмів на психіку людини[14].

Аналізфільмів, котрівийшлив 2010році показав, що за період з 01.01.10по01.10.10(10 місяців) нанаші екранивийшло понад 300 зарубіжних фільмів(США, Франція, Італія, Китай, Корея, Німеччина та інші), а вітчизняна кіноіндустрія випустила більше 100 фільмів. З них більшу частину займають саме ті жанри, які здатні посилювати депресію, підживлювати злість, агресію, негативізм, вороже ставлення до інших людей[15].

Нижче представлені дві діаграми, які показують, фільми яких жанрів переважають на наших екранах (рис. 1.1 та рис. 1.2)

Рис. 1.1.

 

Рис. 1.1 Вітчизняні фильми, які вийшли на екрани (%)

 

Рис. 1.2.

 

Рис. 1.2 Зарубіжні фильми, які вийшли на екрани (%)

 

Навіть побіжний погляд на обидві діаграми дозволяє зробити висновок, що «кінофонд» у нас набагато сприятливіший свого західного візаві і це має свої цілком певні наслідки.

Щоб краще зрозуміти, яким чином фільми впливають на психіку людини, розглянемо рівні, з яких власне і складається психічна діяльність людини. Якщо людина переглянула фільм жахів, вона, людина, «підживила» свою агресію, яка через свідомість проникла на підсвідомий рівень. Потім вона, агресія, може проявлятися через агресивне ставлення до інших людей, тварині так далі. Частий перегляд таких фільмів призведе до того, що поступово на несвідомому рівні відкладеться свого роду пласт агресивності, який впливатиме на життя людини. Вона буде не тільки агресивна по відношенню до когось, але і до неї будуть агресивні, в її житті будуть відбуватися такі події, які будуть провокувати її до прояву агресивної поведінки[15].

Коли про когось кажуть: «злюка», і так далі це означає що людині, про який говорять властиво часто демонструвати саме такі риси поведінки, які дали йому це прізвисько: сердитість, агресія, неприйняття сторонньої думки, конфліктність. Для того, щоб цей негативний ресурс (агресія, злість) мав активність йому необхідне підживлення. Це може бути конфлікт з оточуючими, перегляд фільму в жанрі жах чи трилер завдяки яким людина має можливість пережити вище перелічені емоції, які є в його підсвідомості. Несвідоме впливає на свідомий рівень, при цьому людина не керує цим процесом, так як він відбувається несвідомо. Тобто несвідоме диктує людині вибирати фільми, книги відповідного жанру, які відображають його внутрішню установку. Уникнути цього можна шляхом свідомого вибору фільмів, книг, вчинків, суджень і так далі. До тих пір, поки людина не робить усвідомлено вибір у бік позитивного мислення, поки йде на поводу у внутрішнього закону агресії, заперечення, ворожості, у її житті можуть мати місце такі події, які сприятимуть зміцненню негативної установки[11].

Кожен з нас здатний усвідомити, що для нього вигідно, а що ні. Не даремно деякі батьки контролюють дитину на предмет перегляду мультфільмів з негативним сюжетом («Том і Джеррі» -де відпадає голова, випадають очі, тулуб бігає окремо від голови, де кіт завжди жертва своїх же хитрощів; нові випуски «Ну-постривай» і так далі). Батьки розуміють, що дитина потім може погано спати, нервувати, боятися, переживати інші негативні емоції. Чому ж батьки не замислюються про те, що і себе теж необхідно захистити від перегляду фільмів жанру жахи, детектив, драма, трилер, кримінал, бойовик?