Зіставлення (порівняльний аналіз) типологія характеру

Нині не підтверджуються однозначні зв'язки між графічними ознаками почерку і відповідними їм рисами характеру. Найдостовірніше встановлено залежність почерку від емоційного стану та деяких типологічних властивостей вищої нервової діяльності. Деякі специфічні особливості почерку використовують для діагностики деяких психічних захворювань. [4]

4. Конституційна типологія

Конституційні (біологізаторські) теорії. У біологізаторських теоріях критерієм класифікації характерів є біотипи, тобто зумовленість характеру біологічними факторами (типом тіла чи фізичною конституцією людини).

Ця теорія отримала своє поширення після публікації Э. Кречмером в 1921 р. роботи "Будова тіла і характер". Головна його ідея полягала в тому, що люди з певним типом складання мають певні психічні особливості. Їм було проведено безліч вимірів частин тіла, що дозволило йому виділити 4 конституційні типи:

1. Лептосоматик (чи астенік) - характеризується крихкою статурою, високим зростанням, плоскою грудною кліткою. Плечі вузькі, нижні кінцівки - довгі і худі.

2. Пікнік - людина з вираженою жировою тканиною, надмірно огрядний. Характеризується малим або середнім зростанням, тулубом, що розпливається, з великим животом і круглою головою на короткій шиї.

3. Атлетик - людина з розвиненою мускулатурою, міцною статурою, характерне високе або середнє зростання, широкі плечі, вузькі стегна.

4. Диспластик - люди з безформною, неправильною будовою. Індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями статури, наприклад, надмірне зростання, непропорційна статура.

Спостерігаючи деякі випадки відповідності між фізичною конституцією і психічними хворобами, він вважав це закономірним для всіх людей, стверджуючи, що з астенічним і атлетичним типами пов'язаний так званий шизотимічний характер, а люди пікнічного типу мають циклотимічний характер. У зв'язку з тим що до диспластичного типу було віднесено людей, які не мали ознак перших трьох, тип їх характеру Е. Кречмер не визначив. Ця теорія не одержала належного експериментального підтвердження.

Близькою до кречмерівської є типологія В. Шелдона, в основу якої було покладено типи фізичної конституції: ендоморфний, мезоморфний і ектоморфний. Відповідно Шелдон виділив три типи темпераментів, по суті — характерів.

Люди ендоморфного (гр. endon — усередені і morphe — форма) типу, на його думку, мають вісцеротонічний (лат. viscera — нутрощі і гр. tonos — тон, напруга) темперамент: вони люблять поїсти, багато відпочивати, є товариськими, добродушними, милосердними.

Представники мезоморфного (гр. mesos — середній і morphe — форма) типу мають соматичний (гр. soma — тіло) темперамент. Вони завжди активні, енергійні, сміливі, полюбляють командувати, схильні до любовних захоплень тощо.

Індивід ектоморфної (гр. ektos — поза, зовні і morphe — форма) конституції наділений церебротонічним (гр. cerebrum — мозок і tonos — тон, напруга) темпераментом. Він несміливий, загальмований, тривожний, образливий, замкнутий.

Э. Кречмер і У. Шелдон не бачили великої різниці між характером і темпераментом, тому кожному конкретному типу характеру відповідав свій тип темпераменту. Раціональне зерно конституційних типологій в тому, що існує зв'язок між конституцією тіла і схильністю до різних психічних захворювань. Звідси видно і типи характерів, якщо їх виділяти в клінічних умовах.  Отже, за Кречмером і Шелдоном, характер людини фатально зумовлений будовою її тіла.

4. Акцентуації характеру

 Характер може виявлятися  більшою або меншою мірою. Це  саме стосується також й рис  характеру, кожна з яких має  різний кількісний ступінь вияву. Надмірний вияв окремих рис характеру та їх поєднань, крайні варіанти норми в психології називають акцентуаціями характеру.

 У людей, акцентуації  яких відхиляються від середньої  норми, іноді можуть виникати  деякі проблеми і труднощі, а  при певних обставинах - однотипні  конфлікти і нервові зриви. Для  запобігання неправильних вчинків, перевантажень та ускладнень на роботі, у навчанні і в побуті кожній людині належить знати слабкі місця свого характеру.

 Німецький вчений К. Леонгард виділив 12 типів акцентуацій  характеру. Його класифікація базується  на оцінці стилю спілкування  людини з оточуючими. Типи акцентуацій  характеру поділяються К. Леонгардом  на дві групи за принципом  акцентуації рис або характеру, або темпераменту. До акцентуації  рис характеру К. Леонгард відносить  демонстративний, педантичний, застряглий  та збудливий типи.

Демонстративний тип. Для осіб цього типу акцентуації є характерними схильність до «витіснення» зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я»; прагнення за будь-яку ціну завжди бути в центрі уваги; завищена самооцінка, намагання приймати «бажане за дійсне».

Педантичний тип. Цьому типу акцентуації притаманні інертність психічних процесів, схильність «загрузати» в дрібницях, наявність проблеми складності прийняття рішення. В спілкуванні люди цього типу приваблюють рівним настроєм, надійністю в справах, сумлінністю та охайністю.

Застряглий тип. Основна риса цього типу акцентуації -значна стійкість афекту, «злопам'ятність», прагнення і в головному і в дрібницях відстоювати свою точку зору, не враховуючи позицію групи.

Збудливий тип. Для таких осіб є характерною схильність до «вибуху» емоцій, як засобу періодичної розрядки нервової системи.

 До акцентуацій рис  темпераменту відносяться гіпертимний, дистимічний, тривожний, циклоїдний, екзальтований, екстравертований та інтравертований  типи.

Гіпертимний тип. Людям цього типу притаманні високий рівень оптимізму, а також жадоба діяльності при можливій схильності до поверхових висновків.

Дистимічний тип. Для цього типу акцентуації є характерною песимістична спрямованість особистості, фіксація на похмурих сторонах життя.

Тривожний тип. Головна риса - високий рівень тривожності, сильно розвинений «комплекс неповноцінності» - як підтвердження заниженої самооцінки.

Циклотимічний тип. Провідна ознака - схильність до невмотивованих різких змін настрою протягом короткого часового інтервалу: від підвищено-оптимістичного до знижено-песимістичного і навпаки.

Екзальтований тип. Для носіїв цього типу акцентуації є характерним великий діапазон емоційних станів, вони захоплюються чимось радісним і так само легко впадають у відчай.

Емотивний тип. Це чутливі та вразливі люди, що відзначаються глибиною переживань у галузі тонких емоцій.

Екстравертований тип. Люди цього типу відкриті до всякої інформації, готові вислухати і надати допомогу кожному, хто до них звертається, здатні до конформізму. Їм притаманні високий рівень товариськості, балакучості, поступливість, ретельність.

Інтровертований тип. Для таких осіб є характерними низька контактність, замкненість, відірваність від реальності, схильність до філософствування. Вони орієнтовані на свій внутрішній світ, на свою оцінку предмета або події, а не на предмет як такий.

 Зазначені типи акцентуацій  проявляються не завжди. Оскільки  структура характеру є динамічною  і змінюється протягом життя  людини, акцентуації характеру можуть  бути зменшені в процесі виховання, самовиховання або психокорекції. Людині слід знати свої характерологічні  особливості й удосконалювати їх у разі необхідності [7].

5. Соціальні типи характерів за Е. Фроммом

   Узагальнивши дані  спостережень за соціальною поведінкою  різних людей, співвіднісши їх  з практикою роботи в клініці (Е. Фромм був лікарем-психіатром  фрейдистської орієнтації), автор  цієї типології характерів вивів  такі їх основні типи:   1. “Мазохіст-садист” - людина, схильна бачити причини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини соціальних подій, що спостерігаються, не в обставинах, а в людях. Намагаючись усунути ці причини, вона спрямовує свою агресію на людину, яка здається їй причиною невдачі. Якщо мова йде про неї саму, то її агресивні дії спрямовуються на себе; якщо причиною є інші люди, то вони стають жертвами її агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, “перероблянням” людей “у кращий бік”. Своїми наполегливими діями, непомірними вимогами і домаганнями вона іноді доводить себе та інших людей до стану знемоги. Особливо небезпечний для оточуючих такий тип тоді, коли він одержує над ними владу: він їх починає тероризувати, виходячи з “благих намірів”.

   Люди-мазохісти виявляють  тенденції принижувати і послабляти  себе, упиваються самокритикою і  самобичуванням, зводять на себе  немислимі даремні обвинувачення  у всьому і намагаються взяти  провину на себе, навіть якщо  вони ні при чому.

   Цікаве спостереження  Е. Фромма, який стверджує, що в  цьому типі людей разом з  мазохістськими схильностями майже  завжди відчуваються і садистські. Вони виявляються в прагненні  ставити людей у залежність  від себе, одержувати над ними  повну і безмежну владу, експлуатувати  їх, завдавати їм болю і страждання, насолоджуватися баченням того, як вони страждають. Такий тип  людини називають авторитарною  особистістю. Е. Фромм показав, що  подібні особистісні якості були  властиві багатьом відомим деспотам  і зараховує до їх числа  Гітлера, Сталіна, ряд інших відомих  історичних осіб.

   2. “Руйнівник” характеризується  вираженою агресивністю й активним  прагненням до усунення, знищення  об'єкта, що викликає фрустрацію, крах надій у даної людини. “Руйнівність, - пише Фромм, - це засіб  рятунку від нестерпного почуття  безсилля”. До руйнівності як  засобу вирішення своїх життєвих  проблем звичайно звертаються  люди, що відчувають почуття тривоги  і безсилля, обмежені в реалізації  своїх інтелектуальних та емоційних  можливостей. У періоди великих  соціальних потрясінь, революцій, переворотів  вони виступають як основні  сили, що руйнують старе, у тому  числі й культуру.

3. “Конформіст-автомат” - індивід, який, стикнувшись  з важковирішуваними соціальними й особистими проблемами, перестає “бути самим собою”. Він беззаперечно підпорядковується обставинам, товариству будь-якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи тип мислення і спосіб поведінки, властивий більшості людей у даній ситуації. У такої людини майже ніколи немає ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Він фактично втрачає власне “Я”, свою індивідуальність і “настільки звик відчувати саме ті почуття, які від нього очікуються у певних ситуаціях, що лише як виняток міг би помітити у своїх почуттях щось “чуже”. Така людина завжди готова підкоритися будь-якій новій владі, швидко і без проблем змінює свої переконання, якщо обставини цього потребують, не особливо замислюючись про моральний бік подібної поведінки. Це - тип свідомого або несвідомого пристосованця. Виведена Е. Фроммом типологія реальна в тому сенсі слова, що дійсно нагадує поведінку багатьох людей під час соціальних подій, що відбуваються в нашій країні або мали місце в минулому [15].

 

 

 

 

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Характерологічний опитувальник Леонгарда- Шмішека

Опитувальник Шмішека - особистісний опитувальник, який призначений для діагностики типу акцентуації особистості, є реалізацією типологічного підходу до її вивчення. Опублікований Г. Шмішека в 1970 р.

Методика складається з 88 питань, на які потрібно відповісти «так» чи «ні». Розроблений також скорочений варіант опитувальника. За допомогою даної методики визначаються наступні 10 типів акцентуації особистості (за класифікацією К.Леонгарда):

Демонстративний тип. Характеризується підвищеною здатністю до витіснення.

Педантичний тип. Особи цього типу відрізняються підвищеною ригідністю, інертністю психічних процесів, нездатністю до витіснення травмуючих переживань.

Неврівноважений тип. Характерна надмірна стійкість афекту.

Збудливий тип. Підвищена імпульсивність, ослаблення контролю над потягами і спонуканнями.

Гіпертимний тип. Підвищений фон настрою у поєднанні з оптимізмом і високою активністю.

Дистимний тип. Знижений фон настрою, песимізм, фіксація тіньових сторін життя, загальмованість.

Тривожно-боязкий. Схильність до страхів, боязкість і лякливість.

Циклотимний тип. Зміна гіпертимічні і дистимических фаз.

Афективно-екзальтований. Легкість переходу від стану захвату до стану печалі. Захват і печаль - основні супутні цьому типу стану.

Емотивний тип. Споріднений афективно-екзальтованим, але прояви не настільки бурхливі. Особи цього типу відрізняються особливою вразливістю і чутливістю.

Максимальний показник по кожному типу акцентуації - 24 бали. Ознакою акцентуації вважається показник вище 12 балів [18].

2. Патохарактерологічний  опитувальник

 Опитуваликьник призначений  для визначення типів характеру  при психопатіях, психопатичних  розвитку і акцентуації характеру. Методика застосовується для  групового обстеження (група до 20 чоловік). Обстеження проводиться  в 2 етапи. Час — до 30 хв.

Опитувач має 2 шкали оцінки. Шкала суб'єктивної оцінки допомагає з'ясувати, яким бачить свій характер сам випробовуваний або яким хоче його показати(при дисимуляції). За цією шкалою можна судити, наскільки правильна самооцінка. Самооцінка значно гірше при психопатіях, істероідному і нестійкому типах акцентуації характеру або при інших типах акцентуації. Визначення типу психопатії або акцентуації характеру ведеться за шкалою об'єктивної оцінки. Обробка результатів починається з розкодування.

У коді кожному номеру вибору дані символічні буквені позначення: М - меланхолійний; Г - гіпермітний; Ц - циклоїдний; Л – емоційно лабільний; А - астеноневротичний; З - сензитивний; П - психастенічний; Ш - шизоїдний; Р - паранояльний; Э – эпілептоїдний; І - істероїдний; Н - нестійкий; Е - конформний. Прочерк означає, що цей вибір неинфомативний. У реєстраційні листи 1 і 2 СШ(суб'єктивна шкала) вносяться буквені символи. Кожен буквений символ відповідає 1 балу на користь відповідного типу, здвоєні букви дорівнюють 2 балам. За відмову від вибору в таблиці "Відношення до спиртних напоїв" нараховується 1 бал на користь конформного типу. Тип акцентуації характеру або психопатії визначається за шкалою об'єктивної оцінки. За цією шкалою діагностують ті ж типи, що і за суб'єктивною шкалою, окрім меланхолійного і паранояльного. Додадткові показники за об'єктивною шкалою:(Д) - показник дисимуляції; (Т) - показник відвертості; (Б) - показник рис вдачі, властивих органічній психопатії; (Е) - міра відображення реакції емансипації в самооцінці [16].