Командно-адміністративна система господарювання

Міністерство освіти і науки

Національний Авіаційний Університет

 

 

 

 

 

                                                                           Контрольна  робота

                                                                            З Політекономії

                                                                             На тему:

             Командно-адміністративна система господарювання 

 

 

 

 

 

                                                                     Виконала студентка першого курсу

                                                                    ФЕП 115 групи 

                                                                   Чумакова Олександра Володимирівна  

 

                                                                    Перевірив

                                                                    Доцент кафедри економічної теорії

                                                                    Бабіч Р.Б.

 

                                            Київ 2013

                                                       Вступ 

Дискусія про роль держави  у економіці має тривалу історію. До нинішнього століття панувало думка, що має якнайменше «правити» економікою. Щоправда, їй усе приділялася деяка роль то «нічного сторожа» капіталізму, то «попечителя зацікавлення у громадськості». Та лише в нашому столітті держава став необхідним частиною самої господарської системи.

Ще XVIII столітті А. Сміт визначив такі основні функції уряду: забезпечення національної оборони; виконання правосуддя; організація суспільних робіт, невигідних для приватного підприємництва, але необхідних громадянам; освіту юнацтва; збір податків на оплату потреб держави. Ці функції і сьогодні хто б заперечує. Але з'являються нові функції, багато в чому пов'язані про те, що наша століття завдало такі складні і масштабні проблеми, із якими під силу впоратися лише державі, здатному об'єднати зусилля усіх громадян.

У країнах Західної Європи - й США остаточно уже минулого століття держава майже втручалося у справу економічні процеси. Однак згодом вільна конкуренція призвело до появи крупних фірм, які почали контролювати цілі галузі (монополії) і нав'язувати ринку високі, вигідні їм ціни. З'являлися потреба у захисту економічних інтересів підприємців та споживачів. Вільна конкуренція призвела до крайностям – багатству і бідності. Держава прагнуло згладити економічне нерівність для людей.Углубляющиеся проблеми довкілля також неминуче вимагали втручання, який встановлює правила природокористування для промислових фірм і кари порушення цих правил.

Загалом, командно-адміністративну  систему можна з'ясувати, як особливу форму організації економічної  діяльності, обперту на абсолютне  панування держави у економіці, примусове планування і зрівняльний  позаекономічне розподіл матеріальних благ.

Об'єктом дослідження даної  роботи є підставою командно-адміністративна  економіка загалом, а предметом  її дослідження – особливості  розвитку та протиріччя цієї міжнародної  економічної системи. Метою є підставою всебічне вивчення командно-адміністративної системи, під час яких слід дати коротку характеристику цією системою, виявити її переваги й недоліки, особливості розвитку, протиріччя, та можливість практичного використання. Усе це спробую визначити методом наукового дослідження, використовуючи у своїй різні літературні джерела. Оскільки командно-адміністративна економіка одна із базових понять економічної теорії, вважаю, доцільно використовувати різні навчальні посібники, зарекомендували себе у системи освіти, і навіть інші джерела, які допомагають найповніше розкрити досліджувану економічну систему.

 

1.Командно-административная  економіка

Командно-административная економіка грунтувалася на соціалістичної доктрині. І як ми не ставилися до ідеї соціалізму, наукова об'єктивність змушує нас визнати, що вона входить у кількох фундаментальних соціально-економічних ідей.

Привабливість соціалізму як теорії та практики зумовлена тим, що він береться вирішити дві проблеми, споконвіку волновавшие людство.

По-перше, це викорінення  нерівності. Немає сенсу доводити, яке провалля між багатством та злиднями існувала протягом усього історії. (Зазначимо, що соціалісти прагнули забезпечити  переважно матеріальне рівність, відсуваючи на задній план рівність людей  перед законом, у політичних своїх правах.Тут проходить вододіл між соціалізмом та її антиподом – лібералізмом). Залежно від культурних і історичних особливостей різних країн і епох прибічники соціалістичної доктрини розуміли по-різному – від повного однаковості у злиднях, властивого східно-азійського варіанта соціалізму, до визнання європейськими соціал-демократами правомірності суттєвої різниці у добробуті, викликаних і навіть підприємницької діяльності людей. Соціалізм не знайшов відповіді і питання, як поєднати рівність з природними відмінностями для людей.

По-друге, це свідоме регулювання життя нашого суспільства та кожної людини окремо із боку якихось верховних органів суспільства. Багато явищ людського життя й форми поведінки, наприклад, війни, насильство, бідність, що викликає розкіш і безцільна трата матеріальних багатств, породжували в багатьох людей уявлення у тому, що позбавити людство від надання цього може лише кероване «згори» колективне пристрій життя. Прибічники вважають, раціональне, наукове управління економікою й участі іншими сферами життя спроможне розв'язати вічні проблеми людського буття й зробити людину щасливою. Каменем спотикання, проте, був і залишається питання, як сформувати верховні органи суспільства, якими принципами вони мають керуватися під управлінням і може суспільство їх контролювати.

З прагнення забезпечити рівність та раціональне, наукове товариство випливає властиве більшості школами та течіями соціалізму заперечення приватної власності і політичною демократії.

1.1 Історичний  розвиток соціалістичної ідеї

В світі можна нарахувати трохи ідей, яких представники різних країн і епох зверталися так завзято, як до ідеї соціалізму. Коріння цієї ідеї йдуть у далеку давнину. Але головними ідейними предтечами соціалізму прийнято вважати двох знаменитих учених пізнього Середньовіччя – англійського філософа і державної діяча Т. Мора і італійського філософа, домініканського ченця Т. Кампанеллу, хто був авторами соціальних утопій про гармонійних щасливих суспільствах, хто знає приватної власності. У XVIII – початку ХІХ ст. поняття «соціалізм» і «комунізм» увійшли до науковий обіг і авторитетний суспільний лексикон. Серед найвідоміших авторів у той час – французькі філософи А. Сен-Сімон і Ш. Фур'є і англійська громадський діяч Р. Оуен. Їх творчість справедливо називають «утопічним соціалізмом», оскільки була відірвана реальною громадською практикою свого часу й була скоріш філософські мріяння, ніж наукове вчення.

Превращению соціалізму в активне і бурхливе, що зростає напрям філософської і політичною думки сприяло становлення європейської соціал-демократії й наукове творчість низки випадаючих вчених і діячів середини – другої половини в XIX ст. Найбільший внесок вніс До. Маркс, автор «Маніфесту Комуністичної партії» (1848 р., що з Ф. Енгельсом), «Капіталу» і багатьох інших робіт. Вони розробили грандіознефилософско-политическое і економічне вчення, у якому прагнули довести неминучість приходу людства до соціалізму через пролетарську революцію. Маркс спробував обгрунтувати історично минущий характер приватної власності й необхідність вступу людства в еру комунізму через світову революцію. Пізніше В.І. Ленін розвинув та практично застосував у Росії ідеї Маркса про революційному, насильницькому знищенні старого ладу синапси і перехід до безкласовому соціалістичному суспільству.

У другій половині XIX – початку XX в. соціалістичне рух стало тією ідейній і політичною доктриною у Європі, Росії, навіть багатьох інших країнах. Поруч із марксизмом у ньому існувало чимало школами та течіями. Їх об'єднували протест проти нерівності і принизливих злиднів, колективізм і висловлював недовіру до приватної власності. Частина соціалістичних вчених і практиків сповідувала насильницький, революційний перехід до нового суспільства, другу частину дотримувалася позицій поступового, еволюційного реформізму.

Універсальне поширення  соціалістичної доктрини саме уXIX–XX ст. має глибоке коріння. По-перше, соціалізм з'явився реакцією на гноблення, злидні й безправ'я більшості населення, які становлення сучасного промислового суспільства. Наприклад, з класичної російській та західноєвропейської літератури ми всі добре знаємо, які лиха переживали простий люд у той епоху. Крім гноблення населення західні країни, капіталізм ніс ще більше жорстке поневолення жителям колоніальних держав. По-друге, починаючи приблизно від середини в XIX ст. і до останніх десятиліть розвинених країн завдяки небаченому у світовій історії злету наукового знання переживали духовний феномен безмежної віри в людський розум й у здатність людини перетворювати життя в наукових кадрів і раціональних засадах.

Щоб закінчити з  цим темою, треба сказати ще одна обставина, що має стосунок й не так  до передумов виникнення соціалістичної ідеї, як передумов його реалізації у вигляді тоталітарного державного соціалізму. Це поява, вперше у світовій історії, технічних можливостей планування життя нашого суспільства та поведінка кожного центру, і навіть контролю над суспільством, і кожним членом суспільства. Такі можливості надали сучасні засоби зв'язку і транспорту.

1.2 Характеристика  командно-адміністративної системи

Командно-административную систему характеризує громадська власність  попри всі матеріальні ресурси, і колективне прийняття економічних  рішень у вигляді централізованого громадського планування. Усі значні рішення, що стосуються обсягу використовуваних ресурсів, структури та розподілу продукції, організації виробництва, приймаються центральним плановим органом. Для командної економіки характерний натуральний тип виробництва. У сільському господарстві селянство закріплюється за певним господарством, весь прибавочний продукт і частина необхідного продукту вилучається державою.Підприємства є власністю держави й здійснюють виробництво з урахуванням державних директив. Інакше кажучи, виробничі плани встановлюються плановим органом кожному за підприємства, причому план конкретизує кількість ресурсів, які, мабуть виділено кожного підприємства, щоб він могло виконувати свої виробничі завдання. Робітники закріплені за професіями і навіть, можливо, розподіляються згідно з планом за географічними районам. Співвідношення у національному продукті коштів виробництва та коштів споживання встановлюється централізовано, так само здійснюється розподіл споживчих товарів серед населення. Зв'язок між виробниками споживачами встановлюється опосередковано – через самі державні органи, тому інтереси й потреби споживачів не надають прямого впливу виробництво товарів та послуг. Кошти виробництва розподіляють між галузями з урахуванням довгострокових пріоритетів, встановлюваних центральним плановим органом.

Отже, командно-адміністративна економіка (планова економіка, комунізм) – це така форма громадського господарства, як у умовах розвиненого громадського поділу праці, спеціалізації виробника, різноманіття громадських структур здійснюється свідоме жорстке регулювання розвитку як органічного цілого з центру.

Вирізняють дві  моделі даної форми громадського господарства:планово-директивную і планово-нормативную.

Обидві ці моделі громадського господарства є свідомо жорстко регульовану економіку з урахуванням директивного плану чи планових нормативів. У цьому самодіяльність підприємств ігнорується у тому чи іншою мірою, а оцінка їхньої діяльності складає основі виконання планів чи нормативів.

Як і кожна  система, командно-адміністративна  економіка має як певними достоїнствами, і вадами. До переваг даної системи  можна віднести її стабільність, стійкість, можливість регулювати все фази виробництва, вирішувати соціальні проблеми. До вад – відсутність стимулів виробництва, підприємницького інтересу, негнучкість, бюрократизацію, дефіцит багатьох товарів.

 

2. Особливості  розвитку командно-адміністративної  економіки

Як і кожна  інша економічна система командно-адміністративна  економіка має власний шлях розвитку. Існують ситуації, у яких заходи жорсткого державного адміністративного регулювання є єдино правильним способом дозволом проблем. До таких ситуацій ставляться економічні кризи, фрикційна безробіття, надзвичайні ситуації. Є цілі сфери суспільної життя, у яких не стримувана державою свобода власника загрожує суспільству безповоротними втратами чи непоправними тяжкі наслідки. Сфери ці – довкілля, культура, просвітництво, освіту, охорону здоров'я, здорові умови побуту населення, соціального забезпечення, збереження історичних пам'яток.

Найбільш тривале, всеосяжне і інтенсивне залучення  адміністративних коштів спостерігається  під час війн, безпосередньої підготовки до них і наступаючого після нього  періодів відновлення зруйнованого народного господарства, звичайно з одночасним виходом із політичного і соціально-економічного кризи.

Класичними прикладами широкого й ефективного використання адміністративних інструментів для перебудови існуючої суспільно-економічної системи можуть бути: реформи, у західної Німеччини, проведені західними окупаційними владою та урядомАденауера-Эрхарда; корінне перетворення економічної і системи у Японії, Іспанії, Греції.Такі заходи притаманні командно-адміністративної системи.

Теоретичне і  практичне розвиток планової економіки  має безліч відмінностей.

2.1 Розвиток  командно-адміністративної економіки  (з теорії До. Маркса)

Марксизм виник  як із ідеологій робітничого класу. Це була перша група у історії  всього людства не ілюзорна, а адекватна, наукова ідеологія. Звісно, самі До. Маркс і Ф. Енгельс були позбавлені ілюзій. До їх належить переконання, що капіталізм вже зжив себе, що він слід за краю загибелі. Ця ілюзія позначилася і науковому, загалом, економічному вченні До. Маркса. Та особливо віра вона виявилася поглядів основоположників марксизму на соціалістичну революцію і соціалізм. Вільної від ілюзій виявилася лише філософія марксизму, включаючи матеріалістичний розуміння історії. Це з тим, що філософія марксизму не прагнуло намалювати скільки-небудь повної картини дійсності. Вона являла собою, передусім метод її пізнання, осмислення.