Комп’ютерна і Інтернет залежність

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА «КРОК»

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

 

«Комп’ютерна  і Інтернет залежність»

 

 

 

Студентка 2 курсу  групи ПСк.З-Ш(11)                  Керівник курсової роботи:

 

                                                                     Кандидат психологічних наук,доцент

                                                                                                        (вчене звання або посада)

 

 

Коцар Тетяна Володимирівна                             Марков Сергій Леонтійович

(прізвище,ім’я та по батькові)                                                                            (прізвище,ім’я та по батькові)

 

 

 

                                                                                                                                           ________________________

                                                                                                                                              (Резолюція «До захисту»)

 

 

 

______________________                                                                              _____________                   ______________

(підпис студента)                                                                                                       (Дата)                                   (Підпис)

 

Київ - 2013

ЗМІСТ

 

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ  ВЗАЄМОДІЇ КОМП'ЮТЕРА І ЛЮДИНИ

1.1. Проблема взаємодії комп’ютера і людини у вітчизняній психології……. 6

1.2. Основні фактори і причини Інтернет залежності ………………………….7

1.3. Основні засоби віртуального спілкування .………………………………...7

1.4 Психологічні типи віртуально залежних людей …………………………9

1.5 Вплив комп'ютера на психіку людини ………… ………………………..10

РОЗДІЛ 2. СИНДРОМ  ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ІНТЕРНЕТУ, ЙОГО СУТНІСТЬ І ДІАГНОСТИКА

2.1 Аспекти формування  Інтернет - залежності …………………………….13

2.2 Поведінковий феномен  залежності від Інтернету ………………………20

2.3 Сутність комп'ютерної  залежності та її різновиди ……………………..23

2.4 Симптоматика комп'ютерної  залежності ………………………………..24

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ  ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ВІД ІНТЕРНЕТ - ЗАЛЕЖНОСТІ

3.1 Стратегії звільнення  від Інтернет залежності …………………………...28

3.2 Методи профілактики феномена ………….……………………….............31

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………..34

 

ВСТУП

 

Число користувачів Інтернету  швидко зростає, але одночасно зростають  і пов'язані з ним проблеми. Залежність від Інтернету має  різні форми: сексуальна, ігрова, навіть залежність від листування в Інтернеті. Враховуючи зростання кількості  комп'ютерів в нашому суспільстві, зростаючу  популярність комп'ютерних ігор та Інтернету можна тільки здогадуватися  про серйозність проблеми інтернет - залежності. В Україні дослідження в даній області ведуться достатньо мляво, за кордоном уже лунають тривожні голоси психологів, в клініки яких звертаються все більше інтернет - залежних людей. Чому бурхливий розвиток інформаційних технологій замість того, щоб полегшити і спростити життя людей вносить до неї нові психологічні проблеми? Важливо розуміти, що залежність - це хвороба, при якій людина вже не належить собі повністю. Розуміння, підтримка і емоційний контакт з залежним людиною необхідні для того, щоб йому допомогти. Основний принцип лікування залежності - заміщення. Святе місце порожнім не буває, і не можна руйнувати старий будинок, не побудувавши заздалегідь новий. Подолання залежності полягає у вибудовуванні нової системи самоусвідомлення людини, в якій він вчиться заново взаємодіяти з навколишнім світом. При цьому процесі дуже важлива підтримка і допомога близьких. Якщо такої можливості немає, то показана групова терапія - найбільш ефективний метод подолання залежності на сьогоднішній день. Професійна допомога лікаря - психотерапевта в якості ведучого групи і емоційна підтримка інших учасників групи в плині часу призводять до позитивних змін і подолання залежності.

Актуальність  дослідження - даного феномена вельми висока. Описані випадки, коли систематичне захоплення Інтернетом тривало в окремих людей по 18 і більше годин на добу (Дж. Семпсі, 2000), по 100 і більше годин на тиждень - втім, ступінь адикції визначається, за словами К. Янга, не кількістю проведеного в Інтернеті часу , а сумою втрат в реальному житті . Збиток від Інтернет - адикції зазнають такі суттєві сторони буття, як участь в житті сім'ї та доброзичливої ​​компанії, виконання повсякденних обов'язків, повноцінний сон, читання книг і періодики, перегляд телепередач, заняття спортом, хобі, соціальні контакти (відвідування концертів, ходіння в гості і т.п.). Є і чисто організаційні витрати: постійно зростаюча частина часу систематично витрачається на непродуктивну активність (наприклад, на гру за допомогою Інтернету); навчальні заклади змушені залучати фахівців, здатних діагностувати «надлишкове застосування» учнями Інтернету і консультувати представників цих своєрідних «груп ризику». Починаючи з 1996 р., нове дослідницький напрямок розвивається прискорено. При цьому фундаментальних клінічних даних практично не додалося: велика частина досліджень, в яких брали участь лише деякі діти та підлітки, методично побудована як мережеві опитування, інтерв'ю та групові обговорення, опосередковані застосуванням Інтернету. Висновки будуються на основі повідомлень, автори яких стали відчувати деяку ступінь дискомфорту в процесі роботи з Інтернетом і самі ініціювали (або їх штовхнули до цього близькі) взаємодія з дослідниками. Крім того, активна циркуляція в суспільстві безлічі малорефлексивних міфів (скажімо, про величезний творчий потенціал юних хакерів, який цілком розтрачується ними на протидію соціальним принципам і нормам), поширюваних ЗМІ, також не допомагає у встановленні істинних відповідей на поставлені вище питання. Разом з тим можна припустити, що притаманна багатьом обдарованим дітям і підліткам «пристрасть до майстерності» (N.Winner, 1996) - в особливості на стадії «придбання майстерності», на якій наполягає Ш.Текл , - поряд з майже фанатичною захопленістю тієї діяльністю, яка входить в сферу їх інтересів, високорозвиненим творчою уявою і прагненням до побудови власних образів реальності (індивідуальних «світів»), та й цілим рядом інших факторів можуть суттєво сприяти розвитку та посиленню негативних наслідків застосування ІТ обдарованими дітьми та підлітками. Метою даної курсової роботи є вивчення психологічної залежності від комп'ютерних ігор та Інтернету.

Предмет дослідження – психологічні фактори формування

                                                                                  інтернет – залежності.

Об’єкт  дослідження -  феномен залежності людини від Інтернету.

 

Мета  роботи – вивчити психологію комп’ютерної і Інтернет залежності та розробити методику її профілактики та подолання.

 

Завдання :

• провести теоретичний аналіз психологічних особливостей взаємодії комп’ютера і людини;
• визначити особливості залежності від Інтернету ,його сутність і діагностику;
• з’ясувати психологічні аспекти формування інтернет – залежності;
• розробити методику позбавлення від Інтернет – залежності.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ КОМП'ЮТЕРА І ЛЮДИНИ

 

1. Проблеми взаємодії комп’ютера і людини у вітчизняній психології

Вперше психологічний розлад було описано в 1995 році доктором Іваном Голдбергом. Незважаючи на те, що в цілі Голдберга [15] не входило включення цього розладу в офіційні психіатричні стандарти, запропоноване ним опис базується на описі розладів, пов'язаних із зловживанням психоактивними речовинами.

Голдберг виділив наступні основні симптоми цього розладу:

• використання Інтернету викликає хворобливий негативний стресовий стан або дистресс;
• використання Інтернету заподіює шкоду фізичному, психологічному, міжособистісному, економічному чи соціальному статусу.

У 1994 році психіатр Кімберлі Янг [34] розробила і опублікувала на сайті тест - опитувальник, спрямований на виявлення Інтернет - залежності і отримала близько 500 відповідей. Більшість відповіли були визнані відповідно до обраного критерію інтернет - залежними. Виявилося, що поширеність цього розладу подібна з поширеністю патологічної азартності і становить від 1 до 5% користувачів Інтернету. У 1997-1998 роках були створені дослідні та консультативно - діагностичні служби з даної проблематики. У 1998-1999 роках вийшли перші монографії з проблеми (К. Янг, Д. Грінфілд та ін.). [35] У 2009 році відбувся симпозіум «Інтернет - залежність: психологічна природа і динаміка розвитку» за участю психіатрів, психологів, соціологів, по Матеріли якого видано перший в Росії збірник по Інтернет - залежності. У нього були включені і переклади повних текстів доповідей основних зарубіжних дослідників цієї проблеми.

 

2. Основні фактори і причини Інтернет залежності

Інформація для людини має величезне значення. Комп'ютер і Інтернет є потужним інструментом обробки та обміну інформацією, крім того, завдяки комп'ютеру стали  доступними різні види інформації. Це і вважається першопричиною комп'ютерної  або інтернет-залежності, так як в певному сенсі вони страждають порушенням процесів обміну інформацією.

 Проблема інтернет - залежності виявилася з зростанням популярності мережі Інтернет. Деякі люди стали настільки захоплюватися віртуальним простором, що почали віддавати перевагу Інтернет реальності, проводячи за комп'ютером до 18 годин на день. Різка відмова від Інтернету викликає у таких людей тривогу й емоційне збудження. Психіатри вбачають схожість такої залежності з надмірним захопленням азартними іграми.

 

3. Основні засоби віртуального спілкування

На протязі людської історії  альтернативні і штучні реальності мали багато форм. Ну, скажімо, той же телевізор, який також є засобом  створення віртуальної реальності. Або ті ж комп'ютерні ігри (у тому числі мережні), у яких існує великий  асортимент віртуальних світів - від  найпростіших, де гравець здійснює вибір з допомогою введення «Y»  або «N», до найбільш складних - зі стереоскопічним  зором, цілком реальним звуковим супроводом і навіть відчуттями. [27]

Віртуальна реальність - це інтерактивне графічне (і в меншій мірі аудіальне і тактильне) уявлення кіберпростору. У 1984 році Вільям Гібсон опублікував роман "Neuromancer", [31] в якому вперше ввів поняття кіберпростору: "Кіберпростір - це узгоджена галюцинація, яку щодня відчувають мільярди звичайних операторів в усьому світі".

 Після виходу роману  Гібсона поступово кіберпростором  стали називати простір, створений  всесвітній телекомунікаційною  мережею і іншими комп'ютерними  системами зв'язку і комунікації. У мережевої комунікації є маса переваг в порівнянні з загальноприйнятими способами особистого спілкування. Ви можете підтримувати контакти з людьми, які знаходяться на відстані десятків тисяч кілометрів від вас, коло спілкування потенційно можна розширювати до безкінечності і вам не потрібно турбуватися про свою зовнішність і про те, яке ви справите враження: адже поки що спілкування в Інтернет в основному відбувається за допомогою тексту. Тут немає інтонацій і міміки. Однак це не означає, що тут немає почуттів. Емоційна залученість в обговорювану тему долає суто "інтелектуальну" сутність комп'ютера - і люди встановлюють емоційні відносини, закохуються, сваряться, радіють і переживають. Уява заповнює порожнечі, залишені відчуттями. Звичайні люди залучені в віртуальне спілкування в залежності від індивідуальних схильностей до взаємодії і саморозкриттю. Одні люди просто читають, що пишуть інші, інші лізуть з парою своїх слів, куди тільки можна. Але, так чи інакше, дуже небагато існують тільки в одній кіберобщинності, і деякі використовують тільки один засіб спілкування в Інтернет. У відношенні комп'ютерних ігор вже зафіксована репрезентативна вибірка випадків "віртуальної залежності". Приблизно 4% дітей у віці 12-16 років грають у комп'ютерні ігри 30 годин на тиждень. На щось інше (друзі, навчання) в них не залишається часу. Можна виділити залежність першого і другого порядку.

Залежність 1-го порядку почуваються в піднесеному настрої під час гри. Вони люблять грати групами в мережі, отримують позитивне підкріплення з боку групи, коли стають переможцями і саме це є для них головним. Комп'ютер для них - засіб отримати соціальне винагороду. Їх залежність те саме що залежності від мольберта і щіточок юних любителів малювати або залежності від спортзалу юних любителів спорту (якщо звичайно ця любов не переростає у всепоглинаючу пристрасть, яка породжує дезадаптацію).

Залежність  2-го порядку - це справжні жертви "віртуальної залежності". Вони використовують комп'ютер для втечі від чогось в своєму житті, і їх прихильність до машини - симптом глибших проблем (наприклад, фізичні вади, низька самоповага і т.д.). "Віртуальна залежність" може призвести до соціальної та емоційної ізоляції, психічних розладів і інформаційних перевантажень, до індивідуалізму та відчуження.

 

1.4 Психологічні  типи віртуально залежних людей 

Перші відвідувачі Інтернету  були люди приблизно одного кола, близькі  і за освітою, і за культурою, і  за інтересами. Це були технарі, і в  Мережу вони йшли в першу чергу  з метою вирішити свої професійні питання або задовольнити професійний  інтерес. Коли - нехай навіть у віртуальній  реальності - зустрічаються два професіонала, їх спілкування будується на принципах  взаємоповаги та взаємної коректності.

Агресори - їх девіантну поведінку в Інтернет допомагає сублімувати свої нахили, які не можуть бути виражені в реальності. Таких в Інтернеті дуже багато, так як вони рідко несуть відповідальність за наслідки своїх дій, а можливостей для реалізації деструктивного поведінки в мережі предостатньо. Серед них є технарі, які отримують задоволення, а нерідко й матеріальну вигоду від дій, які завдають матеріальної шкоди користувачам Інтернет (крекери і кіберпанки). І є люди, які не можуть виразити свою агресію технічними засобами, вони сублімують її в мережевих іграх, але одночасно і черпають її звідти. При неблагополучній і некомфортній ситуації в їх некомп'ютерному житті, світ мережевих ігор стає для них засобом відходу від реальних проблем, що створює передумови для віртуальної залежності. Ну і, звичайно, просто психопати, які обирають Інтернет засобом реалізації своїх деструктивних нахилів. Однак у мережі їх поведінку більш яскраво виражено, оскільки у віртуальному просторі можна діяти інкогніто. Ця анонімність у комунікації може підштовхнути людей, які ніколи б не повелися якимось неналежним чином публічно, реалізувати свої деструктивні фантазії в Мережі. Люди з легкістю здатні знаходити однодумців у кіберпросторі, якими б екзотичними, дивними не були їхні інтереси, і створювати на основі цього групи, яким немає аналогів у реальній дійсності.