Методи і ефективні прийоми навчання іноземних мов в навчальних закладах

 У першому  класі діти оволодівають графічними  навчальними діями (уміннями і  навичками) протягом усього навчального  року. З цією метою використовуються  спеціальні зошити, у яких даються  завдання для підготовки дітей  до письма: предметні малюнки і схеми слів для звукобуквенного, складового аналізу слів, словосполучень та речень, зразки літер та їх поєднань, складів, слів, словосполучень і речень. У другій половині ΙΙΙ чверті, коли діти навчились орієнтуватись у сітці зошита з друкованою основою, можна перейти (один раз на тиждень) до роботи у зошитах для першого класу, радили Н.Ф. Скрипченко і О.Ю. Прищепа. Вправи варто диференціювати, орієнтуючись на розвиток м’язової системи руки учнів.

 КОМУНІКАТИВНІ  КОМПОНЕНТИ УЧІННЯ. Зростає значення  слова, мовлення (спочатку усного, а потім писемного) вчителя і учнів у їх учбовій діяльності в міру того, як учні ними оволодівають, навчаються читати, користуватися підручником й іншими книжками.

 Для  молодших школярів, особливо учнів 1–2 класів, характерною є велика сприйнятливість до кожного слова та кожної дії вчителя. Як правило, учитель користується в учнів цього віку великим авторитетом, його вимоги дитина намагається виконати. Учитель початкових класів має враховувати своє положення серед дітей його класу, здійснювати самоконтроль за своєю поведінкою, дбати про тактовне ставлення до кожного учня, розуміти переживання і прагнення дитини, пам’ятаючи, що авторитет учителя, його спілкування з класом і кожним учнем є важливою складовою успішного навчання і виховання.

 РЕЗУЛЬТАТИВНІ  СКЛАДОВІ УЧІННЯ. Результатами учіння  учнів є їх знання, уміння, навички, психічний розвиток (спостережливість, пам’ять, мислення, уява, воля, почуття, характер) і вихованість учнів.

 Знання  є головним елементом освіти  учнів. Знання поділяються на наукові, тобто, такі, які відображають дійсність у формі загальних уявлень та понять; на художні, тобто знання, які відображають світ у формі художніх образів; житейські та донаукові, у яких описані і констатовані факти сприймаються однобічно або викривлено. До результатів учіння відносять психічний, зокрема, інтелектуальний та моральний розвиток учнів (сприймання, пам’ять, мислення, увага, мотиви, інтереси, моральні якості учнів). Ці результати у навчальній діяльності не слід вважати побічними.

 КОНТРОЛЬНО-ОЦІННІ  СКЛАДОВІ УЧІННЯ. Вони пов’язані  із контролем діяльності учнів  та їх самоконтролю, який зароджується  у молодших школярів. При перевірці  результатів учіння важливо враховувати  темперамент учня. Темперамент учня  ні в якому разі не може впливати на оцінку результатів навчання учня.

 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА ЕФЕКТИВНІ ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

2.1. МЕТОДИ  НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ. МЕТОДИЧНІ  ПРИЙОМИ

 Методи  навчання дають відповідь на  запитання «Як навчати?» Поняття  «метод» означає шлях до поставленої мети. В сучасній методиці навчання іноземних мов метод трактується в широкому і вузькому значенні. В широкому, метод означає систему навчання. В методиці відома ціла низка методів: прямий метод, комунікативний метод, аудіо-лінгвальний метод та інші. У вузькому – метод означає спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учня на шляху до поставлених цілей навчання; це спосіб, що забезпечує взаємодію учня і вчителя [3, с.53-55].

 Навчання  є активним процесом, який передбачає  насамперед активність його суб’єктів. Характер активності кожного із суб’єктів обумовлюється його призначенням як учасника навчального процесу. Призначення вчителя полягає в тому, щоб навчити, призначення учня – навчитися. Учитель повинен забезпечити учню можливість оволодіти іншомовним мовленням у процесі навчання, а учень повинен докласти зусиль, щоб оволодіти цим мовленням. Учитель організує навчальну діяльність учня, учень її реалізує. Виходячи із закономірної взаємодії вчителя та учня, в методиці навчання іноземних мов розрізняють методи-способи, що їх застосовує вчитель, і методи-способи, що їх застосовує учень.

 Для  забезпечення навчальної діяльності  учнів учитель застосовує такі  методи-способи: демонстрацію, пояснення  та організацію вправляння. Методи-способи  мають універсальний характер і використовуються у будь-якій методичній системі. Проте їх співвідношення та «наповнення» зумовлюються принципами навчання. Так, наприклад, завдяки принципу домінуючої ролі вправ переважна частина уроку має бути присвячена вправлянню учнів. Принцип комунікативності зумовлює переважне використання комунікативних вправ у процесі вправляння і т.д.

 Навчальний  процес з іноземної мови включає  три основні методичні етапи. Це етап презентації нового  іншомовного матеріалу, етап тренування  та етап практики в застосуванні засвоєного матеріалу у процесі спілкування в різних методах мовленнєвої діяльності.

 На кожному  з названих етапів використовуються  відповідні методи-способи.

 На етапі  презентації – це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування ним. Учитель демонструє зразки мовлення, показує їх функціонування в контексті. Така демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет, дію та ін. Учень в цей час знайомиться з новим матеріалом та способами оперування цим матеріалом.

 Демонстрація  нового матеріалу супроводжується  поясненням учителя. Таке пояснення  здійснюється одночасно з організацією  самостійного пошуку учнів, що  стимулює їх розумову активність, необхідну для успішного засвоєння  нового матеріалу. Зі свого боку, учень осмислює нові мовні та мовленнєві явища на основі розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння та умовиводу. В ході осмислення учень може робити відповідний запис, креслити схеми, таблиці та ін.

 На етапі  тренування та практики вчитель  організує вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому використовуються різноманітні вправи. У свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах мовленнєвої діяльності.

 Слід  зазначити, що застосування методів як учителем, так і учнями спрямоване не лише на організаію та реалізацію навчальної діяльності, але на управління нею. Управління навчальною діяльністю реалізується завдяки здійсненню учителем контролю за успішністю учнів з оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю на кожному етапі навчання. З боку учнів управління навчальною діяльністю відбувається завдяки застосуванню ними самоконтролю у процесі ознайомлення та осмислення іншомовного матеріалу і вправляння в іншомовному спілкуванні (див. схему).

 

 НАВЧАЛЬНІ  МЕТОДИ

 Методи  вчителя Методи учня

 

 Контроль

 

 Демонстрація

 

Ознайомлення

 Самоконтроль

 

 Пояснення, організація самостійного пошуку 

 

Осмислення

 

 Організація  вправляння на етапі тренування

 Вправляння

 

 Організація  вправляння на етапі

 практики

 Вправляння

 

 Окрім  методів, у навчальному процесі  з іноземної мови використовуються  різноманітні методичні прийоми. Прийоми навчання пов’язані з  конкретними діями вчителя та  учнів. Це – елементарні методичні  вчинки (дії), що спрямовані на  виконання конкретного завдання на певному етапі уроку [4, с.14]. Методи та прийоми навчання є взаємопов’язаними поняттями. Образно кажучи, метод – це місткість, а прийом – це речовина, що наповнює цю місткість. Важливо уміти правильно застосовувати різні взаємозумовлені прийоми для підвищення ефективності навчання. Наприклад, з боку вчителя під час реалізації вищезгаданих методів можуть бути використані різні прийоми семантизації нових лексичних одиниць; прийоми організації діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом залучення учнів до виконання різноманітних мовних (наприклад, розгадати кросворд, заповнити пропуски в реченнях/тексті, назвати предмети, зображені на малюнках, відновити речення/текст тощо) та мовленнєвих/комунікативних вправ (описати послідовність подій, зображених на малюнках, відповісти на запитання до прочитаного або прослуханого тексту, написати невеличкий твір, здійснити іншомовне спілкування в межах рольової гри, висловити свою точку зору під час індивідуальної або групової бесіди, вилучити задану інформацію з прочитаного чи прослуханого тексту для заповнення таблиці, схеми та ін.).

 З боку  учня це застосування таких  прийомів як запис, креслення  схеми, аналіз мовних і мовленнєвих явищ, порівняння, логічне розмірковування, побудова за аналогією, імітація, відтворення за зразком або схемою тощо [5, с.3-4].

 

2. 2. ЕФЕКТИВНІ  ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ

 Є завдання, які учень у змозі розв’язати  самостійно. Є завдання, які йому  через інтелектуальний і культурний статус розв’язати поки що не під силу. А є завдання, які учень може розв’зати за уважної і мудрої підтримки вчителя. Але в будь-якому випадку в центрі уваги має бути учень, а вчитель – посередником, кий допомагає дитині знайти свої підходи й використати різні стратегії в пошуках розв’язання проблеми. Саме для цього і використовуються методи і прийоми.

 Однією  з проблем, що виникають під  час інтенсивної роботи учнів  на уроці іноземної мови, є  так зване «позамежове гальмування». Воно стає особливо помітним після тривалої монотонної роботи. Щоб запобігти цьому негативному явищу, варто використовувати різноманітні методичні прийоми, що знімають напруження, розвантажують психіку й нервову систему, допомагають учням переключити увагу на інші об’єкти. Серед них найпоширенішими є рухливі ігри, активні види діяльності, що усувають надмірне навантаження на зір, м’язи рук тощо. Учитель повинен чітко орієнтуватись, коли потрібно організувати навчальну ігрову діяльність, і коли треба її зупинити.

 

2. 2. 1. ВИВЧЕННЯ  ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

 Лексичні  одиниці ніколи не перевіряють  механічно. Для закріплення слів  і словосполучень використовують  такі форми роботи:

1. Добирають  і записують на дошці ключові  слова з тексту, дають завдання  за словами реконструювати текст якомога ближче до оригіналу або скоротити його до мінімуму.

2. Перед  уроком записують на дошці  у вигляді плану ключові слова  для складання нової розповіді. Учні повинні за 2-3 хвилини підготувати  невелику розповідь, використавши  якомога більше записаних на дошці слів. Після висловлювання одного учня інші ставлять йому запитання або, навпаки, той, хто відповідає, ставить запитання класу. Така робота активізує учнів, змушує бути максимально уважними.

3. Учням  пропонують підготувати короткі діалоги на певну тему з використанням ключових слів і словосполучень, записаних на дошці. Коли учні звикнуть до такої роботи, вони самі виписують ланцюжки ключових слів для створення певної тематичної ситуації і цікавих для них дій.

 Наприклад

- розфарбуй на малюнку предмет і напиши його назву;

- добери  із запропонованого переліку  слово (речення), що відповідає змісту  малюнку;

- підпиши  ярлички до товарів;

- відгадай  загадку;

- склади  чайнворд (кросворд);

- вступи  з персонажем у діалог, користуючись опорними словами та словосполученнями;

- придумай  віршик, використовуючи нові слова

 Ці вправи  допомагають розпізнати одиниці  нового навчального матеріалу, засвоювати  їх значення, набути навичок оперування  цими одиницями на рівні репродукції, підготуватися до самостійного використання їх у ситуаціях, які моделюють спілкування.

 Відомо, що мимовільне запам’ятовування  відіграє велику роль у навчальній  діяльності молодшого школяра. Проте  у цьому віці діти вже вміють  запам’ятовувати і довільно. Довільність  запам’ятовування розвивається й надалі у процесі навчання. З іншого боку, дітей приваблюють та інтригують незрозумілі слова, пісні, тексти а інший матеріал, який стає їм чомусь цікавим, незвичним та значущим. У методиці навчання іноземної мови у початковій школі цьому факту надається багато уваги. Можливо, не завжди учням потрібно давати повний переклад окремих текстів (віршів, пісень тощо), що їх вони мають завчити. Для цього достатньо розповісти про їх основний зміст. Пам’ять молодших школярів характеризується фрагментарним сприйманням, а у відтворенні матеріалу домінує впізнавання. Вони запам’ятовують невимушено той матеріал, який є чимось привабливим і викликає позитивні емоції. У зв’язку з цим необхідно включати до матеріалу, що подається, важливу та цікаву інформацію, яка привертатиме увагу школярів, змушуватиме їх більше зосереджуватися, щоб її усвідомити.

2.2.2. ВМІННЯ  СПІЛКУВАТИСЯ

 Щоб  досягти поставленої мети, учнів  вчать структурно правильно оформлювати  питально – відповідну діалогічну  єдність, звертають увагу на структурні особливості мови. Позитивний результат досягається урізноманітненням завдань (наприклад, складання мікродіалогів з переважним вживанням певних типів запитань і відповідей). Від учнів вимагають, щоб їх репліки складалися з кількох тверджень.

 Звичайно, зміст першого висловлювання  повинен викликати в учнів  відповідну емоційну реакцію. Але  вміння правильно конструювати  речення ще не означає вміння  спілкуватися, розмовляти англійською  мовою. Головне в процесі спілкування  – не просто сполучати слова в правильних формах і в правильній послідовності, а надати реченню комунікативного значення.

 Треба  постійно намагатися забезпечувати  емоційність навчального процесу  і створювати радісну атмосферу  на уроках, що підвищує активність  учнів і є передумовою до активізації резервних можливостей. Для цього краще добирати цікаві тексти для читання та аудіювння, вірші, римування, ігрові вправи. Учні читають уривки адаптованих творів англійських та американських письменників.