Методы работы психолога с педагогическим коллективом

Адаптація - це пристосування організму до нової обстановки, а для дитини дитячий садок є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими відносинами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і індивідуальних особливостей дитини, від сімейних відносин, умов,  що склалися. Потрапляючи в дошкільний заклад, дитина мусить пристосовуватись буквально до всього. І ми, дорослі, повинні створити такі  умови, які сприймалися дитиною, як безпечні. Тільки відчуття захищеності може допомогти  дитині виробити механізми саморегуляції, що дозволяють малюку пристосуватися до нових умов.

Сучасна статистика стверджує, що в результаті психотравмуючої ситуації (розлука з близькими, поява незнайомих дорослих, попадання в нове оточення та ін.)  складно проходить адаптація  до ДНЗ у 73% хлопчиків та 52% дівчаток .

Існують різні думки з приводу віку відвідування дитиною ДНЗ, але за особистими спостереженнями і спостереженнями вихователів нашого закладу оптимальний вік початку відвідування  дитячого садка 2-3 роки. Як правило, це пов'язане з тим, що діти більш раннього віку в садку часто хворіють, до того ж діти ще не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися та ін. Чим менше дитина, тим слабкіше її імунна система, тим більше сприйнятлива вона до інфекцій.

Крім того, науковцями доведено, що саме в 2-3 роки збільшуються витривалість кліток кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк в цьому віці вже може довше зосереджуватися на чомусь одному (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 6-7 годин до й після денного сну. Причому в нього вже є потреба й можливість присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими або дітьми. У 3 роки дитина, як правило, добрі вимовляє майже всі звуки й володіє поширеними реченнями. Крім того, в цьому віці діти вже вміють координувати свої рухи з рухами однолітків, а виходить, готові до спільних ігор.

 

Найбільш критичний вік для адаптації:

 від 9-10 місяців до 1року 6 місяців і від 3 до 3,5 років.

Але можна впевнено стверджувати, ніхто не знає малюка  краще за батьків і  якщо обставини дозволяють, батьки можуть віддавати дитину в будь-якому віці,  керуючись  своєю інтуїцією, враховуючи індивідуальні особливості малюка.

Існують такі ступені адаптації:

Легкий - поведінка дитини нормалізується  протягом 10-15 днів 

(фізіологічна, природна адаптація), дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли мама веде малюка  в дитячий садок. Такі діти, як правило, хворіють нечасто, хоча в період адаптації "зриви" все ж таки можливі.

Середній – поведінка дитини нормалізується протягом 15-30 днів дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень, малюк більш-менш терпимо переносить походи в дитячий садок, може періодично "поплакати", але ненадовго. Найчастіше в цей час захворювань не уникнути.

 Важкий ступінь - патологічна адаптація, триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, навіть до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви і капризи. Крім того, малюк дуже часто хворіє (в даному випадку хвороба нерідко пов'язана з небажанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, практично ні з ким не грають.

За результатами бесіди з батьками і спостереженнями за поведінкою дитини складається прогноз можливої адаптації і заснована  на нім гіпотеза про те, як краще організувати цей період, щоб якомога менше травмувати малюка.

Середній термін адаптації дітей в нормі складає (за спостереженнями психологів) у яслах – 7-10 днів.

Фактори ризику, які ускладнюють адаптаційний період:

Під час вагітності: токсикоз , стресові ситуації , прийом ліків, вживання

алкоголю, куріння, тощо

 Після пологів:

• недоношеність чи переношеність дитини;
• велика маса тіла (більше 4 кг); 
• часті ГРВ, рахіт, анемія, діатез;
• затримка психічного розвитку; 
• відсутність батька чи матері в сім¢ї;
• перша або єдина дитина в сім¢ї;
• конфліктні відносини в сім¢ї.

 Полегшення адаптації досягається:

•               максимальним    наближенням    режиму дня дитини до режиму дня дошкільного     закладу;
• привчанням малюка до активної участі в режимних процесах;
• широким використанням комплексу загартовуючих процедур;
•              збільшенням рухової активності, необхідної для підвищення працездатності дитячого організму.

  Показники проходження адаптації:

• відсутність у дитини негативних емоцій (плачу, вередувань, негативних  реакцій тощо);
• рівень діяльності малюка відповідає віку;
• дитина спокійно переходить від одного стану до іншого (від неспання до сну і    навпаки), від  одного виду діяльності до іншого;
• у дитини гарний апетит, глибокий сон;
• малюк бере активну участь у всіх режимних процесах і позитивно до них ставиться.

Отже, адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається психологічно найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Урахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже, характер пережитих емоційних станів в ранньому віці залишає свій слід  на успіхах і невдачах найближчого періоду шкільного життя і дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам'ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають відносини дитини зі світом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІДДІЛ  ОСВІТИ

ДОШКІЛЬНИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК)  № 6 «КРУНК»

КОМБІНОВАНОГО ТИПУ

Єреванський кв.14, м. Славутич, Київська обл., 07101, тел.2-02-98,

 код   ЄДРПОУ  № 26001787, krunk-6@yandex.ru, slavdnz6.at.ua

Конспект на тему: «Адаптація

Существует три вида дидактических игр.

• Игры с предметами или игрушками. Направлены на развитие тактильных ощущений, умение манипулировать с различными предметами и игрушками, развитие творческого мышления и воображения.
• Словесные игры.  Для развития слуховой памяти, внимания, коммуникативных способностей, а также для развития связной и диалогической речи, умения и желания выражать свои мысли.
• Настольно-печатные.  Используются как наглядное пособие направленные на развитие зрительной памяти и внимания.

Обязательными атрибутами в игровом процессе являются обучающие  и воспитывающие задачи, четкие правила  и точная последовательность действий.

Дидактическая игра-явление  многоплановое, которая может быть методом обучения, формой обучения. Изготовленные руками педагогов, они  позволяют ребенку, раскрыть свой потенциал, используя анализаторы организма (слуховые, зрительные, тактильные) и  направить образовательный процесс  на достижение положительных результатов.

Специалисты ДОУ  практикующие образовательную деятельность не редко прибегают к изготовлению развивающих игрушек своими руками или совместно с воспитанниками группы из различного бросового материала. Самостоятельное изготовление позволяет  разнообразить подачу программного материала с учетом возможностей детского контингента.

Все виды игр, возможно, создать или воссоздать руками воспитателей, сделав их красочными и интересными.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

Конспект дидактичної гри для дітей дошкільного віку

від 2 до 6 років

 

Гра-моталочка "Чарівний клубочок"! 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра-моталочка "Чарівний клубочок"! 
Змотати звичайний клубок з ниток справа для малюків дуже непроста, а впоратися з таким особливим норовливим клубком, як цей, під силу тільки справжньому приборкувач Чарівних Клубков. 
Це веселе і корисне розвага для дітей від 2 до 6 років розважить і з користю забере маленьких непосид, сприяючи розвитку довільної уваги, координації та дрібної моторики пальців рук. Один "Чарівний клубочок" може бути іграшкою-головоломкою для однієї дитини, а якщо ви створите кілька таких іграшок, то зможете влаштувати веселе змагання або святковий конкурс одразу для кількох учасників.

Для виготовлення "Чарівного клубочка" вам знадобиться один пластмасовий кулю для сухого басейну і 2 м. синтетичного білизняного шнура діаметром 3 мм. або товщі. 
За допомогою свічки або сірника гарненько заплавьте обидва кінці шнура, щоб вони не розпускалися і не кошлатий. 
Ножем або кінчиками ножиць трохи розширте вже наявний отвір в пластмасовому кулі. Чи не вирізайте шматочки пластмаси, а як би продавлюється всередину, утворюючи воронку. 
За допомогою вістря ножиць або тонкої дерев'яної палички-шпажки вставте кінець шнура в отвір і злегка потягніть тому. Так кінець шнура закріпиться і не буде вискакувати. Звичайно цього цілком достатньо. Але якщо ви перестаралися, отвір вийшло завелике і шнур вискакує, нічого страшного - зробіть ще один отвір у кулі навпроти вже наявного, витягніть в нього кінець шнура і зав'яжіть вузлик. Так вже точно Куля не зіскочить. 
Ось і все! Моталочка готова і в неї вже можна грати. 
Завдання маляти - намотати на кулю весь шнурок до кінця так, щоб він з нього не зіскочив. У випадку декількох гравців, кожному з них видається свій клубочок з такою ж довжиною шнура, що й у решти учасників змагання. Переможе той, хто швидше впорається із завданням. Про всяк випадок, під час гри не залишайте малюків без нагляду і стежте, щоб вони використовували іграшку за призначенням, що не заплуталися у довгій мотузці і не заподіяли собі і один одному шкоди.

 

 

 

Игры для развития дыхания

Дыхание - одна из важнейших  функций жизнеобеспечения человека. Наряду с основной функцией газообмена, органы дыхания осуществляют также  и голосообразование.

Дыхание является основой внешней (произносительной) речи. От его правильности зависит  чистота и красота голоса и  его изменений (тональных оттенков) .

У детей с речевой  патологией физиологическое дыхание  имеет свои особенности. Оно поверхностное, верхнереберного типа, ритм неустойчив, легко нарушается при физической и эмоциональной нагрузке. Объем легких у них ниже возрастной нормы.

Дошкольникам с  речевыми нарушениями необходимо развивать  физиологическое дыхание, увеличивать  объем легких, формировать груднобрюшной тип дыхания, а в дальнейшем речевое дыхание с помощью специальных коррекционных упражнений.

Для развития физиологического дыхания использую различные  пособия, многие из них изготовлены  мною самостоятельно.

Работа по развитию дыхания с применением пособий  позволяет:

- обучить детей  длительному, целенаправленному  ротовому выдоху;

- сформировать  такие качества дыхания, как  сила, продолжительность, постепенность. 

Вертушки, пуховые  комочки, игра "остуди чай"

 

 

 

 

. Игры - шнуровки Марии  Монтессори: 
 
- развивают сенсомоторную координацию, мелкую моторику рук; 
- развивают пространственное ориентирование, способствуют пониманию понятий "вверху", "внизу", "справа", "слева"; 
- формируют навыки шнуровки (шнурование, завязывание шнурка на бант); 
- способствуют развитию речи ; 
- развивают творческие способности. 
В играх с шнурованием также развивается глазомер, внимание, происходит укрепление пальцев и всей кисти руки(мелкая моторика), а это в свою очередь влияет на формирование головного мозга и становления речи. А также, что не маловажно, игры-шнуровки Монтессори косвенно готовят руку к письму и развивают усидчивость. 
 
Познают мир "руками" не только крохотные малыши - игрушки, которые требуют работы кисти, пальцев полезны и детям постарше. Мария Монтессори почти сто лет назад давала своим детям кусочки кожи с дырками и шнурки - и руки развивает, и сосредотачиваться учит, и в жизни пригодится. Нам, в отличие от Монтессори, не придется сидеть с ножницами и тряпочками. Можно просто купить "игру-шнуровку" - набор из разноцветных шнурков и башмака, пуговицы, "куска сыра" или какой-нибудь еще деревянной штуки с дырками. Иногда к ним прилагается еще и деревянная иголка. Представляете, как приятно девочке заполучить запретные иголку с ниткой и стать "совсем как мама". 
 
Следует помнить, что развитие тонкой координации движений и ручной умелости предполагает известную степень зрелости структур головного мозга, от них зависит управление движениями руки, поэтому ни в коем случае нельзя ребёнка заставлять. 
 
Чем можно объяснить тот факт, что сейчас появилось так много игрушек-шнуровок? Ведь у теперешних родителей в детстве таких игрушек не было, тем не менее, выросли они нормальными людьми. Возникает недоумение, зачем это все надо? 
 
Оказывается, что у большинства современных детей отмечается общее моторное отставание, в особенности у детей городских. Вспомните, сейчас даже в детские сады просят приносить обувь на липучках, чтобы воспитателям не брать на себя труд учить ребенка завязывать шнурки. Еще 20 лет назад родителям, а вместе с ними и детям, приходилось больше делать руками: перебирать крупу, стирать белье, вязать, вышивать. Сейчас же на каждое занятие есть по машине. 
 
Следствие слабого развития общей моторики, и в частности - руки, общая неготовность большинства современных детей к письму или проблем с речевым развитием. С большой долей вероятности можно заключать, что если с речью не все в порядке, это наверняка проблемы с моторикой. 
 
Однако даже если речь ребенка в норме - это вовсе не значит, что ребенок хорошо управляется со своими руками. Если в возрасте 4-5 лет завязывание шнурков вызывает у ребенка затруднения, а из пластилина кроме шариков и колбасок ничего не лепится, если в 6 лет пришивание настоящей пуговицы - невыполнимая и опасная задача - значит, и ваш ребенок не исключение. 
 
К сожалению, о проблемах с координацией движений и мелкой моторикой большинство родителей узнают только только перед школой. Это оборачивается форсированной нагрузкой на ребенка: кроме усвоения новой информации, приходится еще учиться удерживать в непослушных пальцах карандаш.