Ообенноти воприятия младшим школьникам учителя

            Але неформальні відносини мають і недоліки. У неформальних групах створюються свої соціальні норми, які не завжди співвідносяться з цінностями формальної організації, отже, людина може опинитися в ситуації, коли до неї ставляться загалом неприйнятні вимоги. До того ж у таких групах часто спостерігається тенденція до супротиву нововведенням, схильність до конформних реакцій таких як впровадження нового порядку роботи, кількості штату та інше.

           Поліпшення групових відносин можна досягти завдяки оптимальному поєднанню ділових і неофіційних взаємин. У групах високого рівня розвитку можна виокремити не дві системи відносин, як вважає більшість психологів, а три: офіційно-ділові, неофіційно-ділові та неофіційно-особистісні. Оптимальне управління малою групою здійснюється за принципом доповнюваності, коли обидві структури функціонують як певна єдність, у якій не обов'язковий механічний збіг окремих структурних елементів, наприклад, офіційного та неофіційного лідерства.

           В групах із великим досвідом та високою культурою спілкування здебільшого домінують саме неофіційно-ділові відносини, які будуються на ґрунті взаємних залежності, співробітництва, вимогливості, допомоги, довіри. Формування таких відносин безпосередньо пов'язане з проблемою розвитку самої групи, тобто тими складними і багатогранними процесами, що відбуваються в ній. 

Перелік використаних джерел

1. Москаленко  В.В. Соціальна психологія: Підручник.-К.,2005.,с-87; 

2. Коростелина  К. В. Система социальных идентичностей:  опыт анализа этнической ситуации  в Крыму. - Симферополь, 2002., с 18; 

3. Андреева Г.  М. Социальная психология. - М., 2001., с 6-8; 

4. Абдюкова Н.  В. Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка: Автореф. дис. … канд. психол. наук. - Київ, 2000.,с. 37; 

5. Донцов А.  И. О понятии „группа” в  социальной психологии // Вестник  Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. - 1997. - №  4. - С. 17; 

6. Майерс Д.  Социальная психология/Пер. с  англ. - СПб., 1996.,с 14; 

7. Сливка С.С.  Дисципліна та професійна правомірна поведінка працівників органів внутрішніх справ. Львів, 1991. С. 23.; 

8. Донцов А.И.  Психология коллектива. М., 1984.- с  28; 

9. Оболонский  А.В. Формальные и неформальные  группы в аппарате государственного  управления // Советское государство  и право. 1983. № 5. С. 28-36.; 

10. Андреева Г.М.  Социальная психология. М., 1980. С. 318.; 

11. А.В., Шпалинский  В.В. Социальная психология коллектива. М., 1978, с. 32; 

12. Немов Р.С.  Психологическая теория коллектива  и проблема групповой эффективности  // Вопросы психологии. 1978. № 15. С. 18; 

13. Волков И.П.  Стиль руководства при решении  задач социального развития коллектива  предприятия // Социальная психология  и социальное планирование. Л., 1973. С. 84.