Особенности дистанционного обучения детей с ограниченными возможностями

Завдання 1. Провести порівняльний аналіз економічної та соціальної моделей інвалідності. Обсяг: до 1 тис. символів.

Экономічна модель інвалідності	Соціальна модель інвалідності
Ця модель є продовженням медичної моделі та передбачає перерозподіл прибутків між різними категоріями населення там, де як методологічне підґрунтя застосовується медична модель «інвалідності».	Ця модель розглядає «інвалідність» як проблему, створену суспільством, і вважає соціальну дискримінацію найбільш суттєвою.
Вплив економічної моделі «інвалідності» можна прослідкувати на тих прикладах національних концепцій соціальної політики, де «інвалідність» визначається, насамперед, як «непрацездатність» та вводяться обмеження на види праці та зайнятості людей з інвалідністю.	Дана  модель вважає «інвалідність» нормальним аспектом життя, а не відхиленням.
Проблема, з якою стикаються користувачі економічної моделі — це дилема вибору: що краще — платити людині з інвалідністю за втрату прибутків чи роботодавцю за втрату продуктивності? Перша опція несе в собі стигматизацію людей з інвалідністю, підкреслюючи їх неспроможність виконувати роботу на однаковому з їхніми колегами рівні. Щодо другої опції, то постають складнощі з правильним оцінюванням належного рівня субсидування. Продуктивність працівника з інвалідністю, так само як і гранично висока собівартість працюючого населення, може змінитись на краще. Перед соціально орієнтованими економістами залишається невирішеною ще одна проблема: як досягти справедливого, економічно обґрунтованого розподілу виплат, що проводяться роботодавцем людям з інвалідністю? Є вірогідність того, що будуть люди з такими функціональними обмеженнями, які перешкоджатимуть виконанню певної роботи. Також будуть люди з іншим рівнем уражень, чия продуктивність праці буде настільки низькою, що пільги в оподаткуванні роботодавця будуть нижчими ніж дотації на облаштування робочого місця для людини з інвалідністю.	Впроваджуючи філософію соціальної моделі у політику, потрібно пам’ятати, що зі старінням населення збільшиться кількість людей з ураженнями, й суспільству буде складніше «пристосувати» умови. Також ця модель може бути важкою для розуміння, зокрема, професіоналами у сфері благодійництва та реабілітації. Останніх треба переконати в тому, що їхня роль має змінитись з ролі «лікування або догляду» на менш нав’язливу, яка б допомагала людям з інвалідністю контролювати власне життя. Соціальна модель не заперечує наявність фізіологічних відмінностей, підтримує ідею про те, що турботу про лікування та реабілітацію потрібно залишити фахівцям, але результати їх діяльності не повинні впливати на те, чи буде людина з інвалідністю повноправним членом суспільства. Соціальну модель інвалідності можна ефективно використовувати для того, щоб визначити/окреслити існуючі бар’єри у всіх аспектах суспільного життя, які призводять до інвалідності, а потім повністю їх усунути. Таким чином, соціальна модель спонукає держави до створення «суспільства для всіх».
Висновок можно зробити такий – вчені які розробили соціальну модель інвалідності намагаються донести до суспільства, що люди з обмеженими можливостями мають право на повноцінне життя, на повноцінну роботу та її оплачування, так само як і фізично здорові люди, але з боку економіки це не вигідно, тому що наявність працівників з обмеженими можливостями знижує продуктивність на робочих ділянках.

 

 

 

Завдання 2. Розкрити, у чому полягають переваги й недоліки дистанційного навчання для людей з атиповим розвитком. 
Обсяг: до 1 тис. символів.

Сучасні інформаційно - педагогічні технології дистанційного навчання поєднуючи в cобі переваги швидкозростаючих комп'ютерних і телекомунікаційних систем, висуваються на передні позиції масової освітньої діяльності , у тому числі й у сфері фізичної культури і спорту.

Розвиток глобальних інформаційних технологій , постійне вдосконалення їх структури і якості надання послуг дозволяє в даний час забезпечити ефективну взаємодію суб'єктів освітнього процесу.

Обмежені фізичні та матеріальні можливості людей з атиповим розвитком є причиною їх відірваності від громадського життя , ускладнюють освіта та працевлаштування . Дистанційне навчання ( ДО ) - це можливість для людини з атиповим розвитком отримати професійну освіту. Для такої людини природними вимогами до ДО є:

- Можливість отримання  , не виходячи з дому , інформації  про затребуваність тих або  інших фахівців на ринку праці  , про умови навчання , про які  викладаються спеціальностях, про  факультети і їхніх програмах  ;

- Можливість заочного  зарахування до вузу за результатами  попереднього навчання або досвіду  роботи з обраної спеціальності  ( в тому числі переклад з  очного навчання на ДО ) ;

- Нерегламентована загальна  і " курсова" тривалість навчання ;

- Дистанційні технології  складання заліків та іспитів  ;

- Можливість консультацій  по телефону , Internet або поштою ;

- Пільгова вартість навчання ;

- Безготівкова оплата  навчання і поштова розсилка  методичної літератури та рубіжних  контрольних завдань (у тому  числі електронною поштою) .

Можна констатувати , що на сьогоднішній день надання послуг , пов'язаних з  продажем інформаційних технологій , затребуване і має яскраво  виражену комерційну спрямованість. А  звідси , як наслідок , бурхливе зростання  пропозицій.

Наша біда - це катастрофічна  відсутність грошей .

Багато вузів фізичної культури виділяють серйозні гроші  для підтримки своїх сайтів , але деякі, на жаль , мають труднощі з оплатою виділеної лінії підключення до Інтернету сервера для організації повномасштабного дистанційного навчання , хоча всі наукові та технічні передумови для цього створені.

Також один з недоліків  ДО – це те, що люди з атиповим розвитком  навчаючись вдома набагато менше  знаходяться у суспільстві та спілкуються у ньому а це приводить до відстороненості та дезаптовування суб'єктів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Министерство образования молодежи и спорта Украины

 

 

 

 

 

     Доклад

На тему «Особенности дистанционного обучения детей с ограниченными возможностями»

 

 

 

 

 

 

 

Подготовила:

 студентка

5КО Ращенко

Виктория Сергеевна

Проверила:

Ужченко Ирина Юрьевна

 

 

 

 

 

 

                                           Луганск - 2013 

 

Особенности дистанционного обучения детей с  ограниченными возможностями 

 

Детские годы оказывают  огромное влияние на  жизнь каждого человека. От того, в каких условиях находится ребёнок с самого раннего возраста, во многом зависит его будущее. Развитие человека, формирование его личности зависят от благотворного влияния семьи, от стремления родителей познать особенности развития детей в каждом возрастном периоде, от желания изучить своего ребёнка, от умения направить процесс формирования его личности.¹  

Никому в голову не придёт готовиться стать инвалидом  самому или готовить к этой участи своих родных. Но никто, к  сожалению, не застрахован от временной или постоянной потери трудоспособности, от травмы, увечья, тяжёлого заболевания или рождения нездорового ребёнка. По статистике, каждая десятая семья на протяжении жизни сталкивается с проблемой инвалидности  близкого человека. Особенно тяжело переживаются в семье случаи тяжёлого заболевания детей. От того, какую стратегию поведения  во взаимоотношениях с ребёнком - инвалидом выберут родители, во многом зависит состоятельность самого ребёнка.

Для семьи, воспитывающего «особого» ребёнка, важнейшими функциями  являются: коррекционно-развивающая, компенсирующая и реабилитационная  функции, целью которых является восстановление психофизического и социального статуса ребёнка-инвалида, достижения им материальной независимости и социальной адаптации.²

Для ребёнка с  ограниченными возможностями школа  является одним из важных факторов социализации, а также важным символом здоровья и полноценной жизни. Поэтому  в представлении детей с ограниченными  возможностями о своём будущем  школа занимает существенное место.

Родителям детей  с ограниченными возможностями  необходимо уметь правильно взаимодействовать  с ребёнком в процессе его воспитания и обучении, ориентируясь на его  проблемы.      

 Известно, что  у каждой из категорий детей  с ограниченными возможностями  по разным причинам и в разной  степени задержано накопление  жизненного опыта, поэтому роль  обучения и их развития приобретает  особую значимость. Л.С. Выготский  ратовал за такой принцип коррекционно-воспитательной  работы, при котором исправление  недостатков познавательной деятельности  детей  с отклонениями в развитии растворилось бы во всем процессе обучения и воспитания, осуществлялось в ходе игровой, учебной и трудовой деятельности.     

 Согласно учению  Выготского у детей  с ограниченными возможностями есть "зона актуального развития" и "зона ближайшего развития".  Самая широкая ЗБР у нормально развивающегося ребенка - дети активно взаимодействуют со взрослыми  и способны выполнять самостоятельно то, что раньше могли делать с их помощью. У всех детей с ограниченными возможностями  ЗБР более узкая - меньше хотят взаимодействовать, помощь не принимают, нет желания самостоятельно выполнять то, что вчера выполняли с взрослыми.³

Часто у детей  с ограниченными возможностями  имеются отклонения в развитии, связанные  с перенапряжением нервной системы  ребёнка, а также различных болезненных  состояний нервной системы - неврозов.

У значительной части  детей с ограниченными возможностями  наблюдаются затруднения в усвоении программного материала, связанные  с нарушением развития речи и особенностями  их психической деятельности

У многих детей с  отклонениями в развитии, трудности  учебной деятельности могут быть обусловлены несформированностью зрительно-моторной координации, то есть у них имеет место несогласованная работа руки и глаза. Часто имеет место несформированность пространственного анализа и синтеза. Такие дети затрудняются в дифференциации левой и правой стороны, сложении целого из частей. Они не могут соблюдать линейки в тетрадях, различать правую и левую стороны, плохо ориентируются в тетрадном пространстве.⁴

Конечно, процесс обучения любого ребенка в школьном возрасте должен осуществляться очно, в коллективе, под контролем педагогов, при «живом» общении учителя с учеником. В этом случае процесс обучения наиболее эффективен – действуют множество факторов: социальный, здоровой конкуренции и прочие.

Другое дело – обучение детей-инвалидов. Здесь могут возникнуть осложнения, связанные с психологическим и физическим состоянием ребенка-инвалида: стеснение сверстников, чувство психологического дискомфорта, трудности с физическим перемещением из кабинета в кабинет и т.п. Кроме того, не секрет, что некоторые школы не горят желанием принимать на учебу таких детей. У детей с ограниченными возможностями возникают определённые сложности в обретении статуса ученика, во взаимоотношениях со сверстниками и окружающим миром. Во многом это зависит от взрослых, организующих их режим жизни. ⁵

Одним из важнейших  компонентов такой образовательной среды для больных детей и детей-инвалидов должна выступить система дистанционного обучения.

Дистанционная форма обучениякак нельзя лучше подходит для того, чтобы ребенок-инвалид получил качественное образование. К таким детям нужен индивидуальный подход. Часто такие дети требуют некоторой специфики при обучении и т.п. И это может дать ребенку-инвалиду дистанционное обучение, позволяя ребенку с ограниченными возможностями найти оптимальный для себя способ успешно адаптироваться в жизни.

Разумеется, обучение “особых” детей должно сопровождаться наблюдением со стороны психологов и врачей.

Системное использование  информационно-коммуникационных технологий (ИКТ), технологий дистанционного обучения – эффективное решение проблемы образования и социализации детей  с ограниченными возможностями  здоровья.

Дистанционное обучение обладает рядом качеств, которые  делают его весьма эффективным при  работе с детьми-инвалидами и больными детьми. Главным образом, эффективность  достигается за счет индивидуализации обучения: каждый ребенок занимается  по удобному для него расписанию и в удобном для него темпе; каждый может учиться столько, сколько ему лично необходимо для освоения той или иной дисциплины.

Дистанционное обучение позволяет свести до минимума непродуктивное использование времени учащегося. Ребенок не ждет, пока учитель запишет  на доске предложения для разбора; электронный лабораторный эксперимент  всегда пройдет четко, по заданному  сценарию; поисковые системы позволят быстро найти нужные материалы... Это  позволяет освоить учебный материал в более сжатые сроки, по сравнению  с классно-урочной системой.

Сегодня технологии дистанционного образования развиваются  очень активно, и если в недалеком  прошлом в распоряжении сетевого учителя была лишь электронная почта, то теперь специальные учебные среды  позволяют организовать учебный  процесс, ни в чем не уступающий по своим дидактическим возможностям традиционному, а во многом и превосходящий его.

Преимущества дистанционного обучения для детей  - инвалидов очевидны: это индивидуализация, гибкость и адаптивность обучения.

В силу интерактивного стиля общения и оперативной  связи в дистанционном обучении открывается возможность индивидуализировать  процесс обучения. Педагог в зависимости  от успехов ученика может применять  гибкую, индивидуальную методику обучения, предлагать ему дополнительные, ориентированные на ученика блоки учебных материалов, ссылки на информационные ресурсы. Поскольку фактор времени (45 мин. урока) становится не критичным, ученик может также выбрать свой темп изучения материала, т.е. может работать по индивидуальной программе, согласованной с общей программой курса.

Дистанционное образование, несомненно, имеет свои преимущества перед традиционными формами  обучения. Оно решает психологические  проблемы учащегося, снимает временные  и пространственные ограничения, проблемы удалённости от учебных заведений, помогает учиться людям с физическими  недостатками, имеющими индивидуальные черты и неординарные особенности, расширяет коммуникативную сферу  учеников и педагогов. ⁶