Особливості взаємовідносин і спілкування підлітків з батьками

Більшість робіт, присвячених дитячо-батьківським стосункам, спираються на запропоновану Д. Браумринд типологію основних стилів сімейного виховання: авторитарний, опікунський, поблажливий, хаотичний, демократичний.

В сім’ях, де панує авторитарний стиль виховання, всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їх волі. Вони вимагають від дитини порядку, дисципліни, чіткого виконання всіх обов’язків. Негативним є те, що батьками ставляться надто високі вимоги, задовольнити які дитина не завжди спроможна. Це сприяє появі страху невдачі, поразки, неадекватної самооцінки. Така дитина   почувається самотньою навіть серед однолітків, невпевненою у собі. Звідси – замкнутість, боязливість, що поєднується з агресивністю.

Діти, які живуть у сім’ях з хаотичним стилем виховання, здебільшого мають невисокий статус,  занижену самооцінку, невпевненість у собі, підвищену тривожність, агресивність, соціальну дезадаптацію. Відсутність єдиного підходу до виховання, непрогнозованість батьківських емоційних реакцій позбавляє дитину почуття стабільності.

Свої суттєві недоліки має також і поблажливий стиль виховання, який виявляється у недостатній увазі до дитини з боку батьків. В такій сім’ї дитина належить самій собі. Нездатність батьків контролювати поведінку дитини може призвести до входження її до асоціальних груп, оскільки в неї не сформувалася відповідальна поведінка. Такі діти не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні  зв’язки. Вони  невпевнені в собі, відчувають страх і внутрішню порожнечу.

У сім’ях з опікунським стилем виховання здатність дитини до самоствердження обмежена, адже батьки прагнуть постійно бути поруч з дитиною, вирішувати за неї всі проблеми. Зазнавши труднощів повсякденного життя, не маючи необхідних навичок їх подолання, така людина часто зазнає поразки, що спричиняє почуття невпевненості, розвивається комплекс неповноцінності.

Оптимальним для сімейного виховання вважається демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми і батьками, віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини, готовність їх  прийти на допомогу, адекватний батьківський контроль.

Отже, відхилення від демократичного стилю в бік авторитаризму, ліберальної вседозволеності або надмірної центрації на дитині спричиняє відповідні деформації її особистості.

Сім’я повинна сприяти збереженню психічного здоров’я завдяки виконанню психогігієнічної функції, яка полягає в забезпеченні почуття стабільності, безпеки, емоційної рівноваги, а також умов для розвитку особистості. Стабільна, добре функціонуюча сім’я дає змогу кожній особі, яка її складає задовольнити такі потреби, як любов, емоційна близькість, розуміння і повага, визнання. У такій сім’ї людина має умови для самореалізації, самоствердження, збагачення й розвитку своєї особистості.

Таким чином, для задоволення потреб у повазі, любові, необхідно з перших днів життя дитини створювати атмосферу позитивного ставлення до неї, забезпечення її емоційного комфорту та підтримувати її протягом усіх років становлення особистості. Звичайно, враховуючи потенції особистості, її активність, прагнення до самопізнання і самотворення, здійснення власного життєвого сценарію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2  

Особливості взаємовідносин і спілкування підлітків з 

батьками

 

2.1. Методи вивчення стану внутрісімейних відносин

Психологічний розвиток підлітка здійснюється внаслідок його взаємодії з найближчим соціальним середовищем, яке здатне корегувати або закріплювати його поведінку. Діагностика такого впливу повинна бути спрямована на вивчення стану, в першу чергу, внутрісімейних  відносин. Для вирішення цієї задачі можна використати набір наступних методик: «Малюнок сім’ї», «Незавершені речення», опитувальник «Аналіз сімейних взаємин», методика Н.Пезешкіана, «Референтометрія»,  «Карта сім’ї», «Сімейна соціограма» та інші.

З метою вивчення стану внутрісімейних взаємин як фактора формування особистості підлітка доречною стане методика  Н. Пезешкіана (засновника метода позитивної психотерапії) щодо чотирьох моделей для наслідування. Моделі (зразки) – це концепції, цінності сім'ї, під впливом яких формується особистість дитини. Батьки, бабусі, дідусі, брати, сестри – носії сімейних концепцій. В моделі позитивної психотерапії вибір людиною одних відносин і відмова від інших описується в чотирьох вимірах моделі для наслідування.

1. Відношення батьків, братів/сестер, однолітків до дитини («Я»). Воно, здебільшого,  залежить від форми виховання. Деформовані форми (гіперопіка, гіпоопіка), як правило, призводять також і до деформованих форм ставлення до себе.
2. Відносини між батьками («Ти»). Їх взаємини між собою, їх уявлення про шлюб визначають стереотипи поведінки дитини.
3. Відношення батьків до людей («Ми»). Модель поведінки формується за зразком батьківської думки щодо оточуючих людей.
4. Життєва філософія батьків («Пра-Ми»). Маються на увазі пріоритетні релігійні, політичні, культурні  та різні суспільні установки.

Інструкція: «Проаналізуйте вплив на розвиток своєї особистості кожного із зразків для наслідування, відзначаючи це знаком (+) чи (-)».

                                                                              

Питання спрямовані допомогти більш детально проаналізувати вплив моделей для наслідування.

Цікавим і зручним у застосуванні вважається проективний малюнковий тест «Сімейна соціограма», який дозволяє виявити становище  суб’єкта в системі міжособистісних відносин , і крім цього, визначити характер комунікацій в сім’ї – прямий чи опосередкований. Досліджуваним видається бланк з намальованим колом діаметром 110мм. Зачитується інструкція: «Перед вами на аркуші зображене коло. Намалюйте в ньому самого себе і членів сім’ї у вигляді кіл та підпишіть їх імена». Члени сім’ї виконують це завдання, не спілкуючись один з одним. Оцінка результатів тестування відбувається за наступними критеріями:

• кількість членів сім’ї, які потрапили в площину кола (при цьому можливо, що член сім’ї, з яким випробуваний перебуває в конфліктних стосунках, буде  «забутий», а хтось із сторонніх осіб може бути зображений як член сім’ї );
• розмір кружків, що свідчить про значущість членів сім’ї для піддослідного (що більший кружок, то вищий рівень значущості);
• розміщення кружків один щодо одного у площині тестового поля кола (найбільш значущих членів сім’ї піддослідний зображує у центрі чи  верхній частині поля);
• відстань між кружками, що визначає психологічну відстань між членами сім’ї (перетин кружків або їх розміщення один у одному свідчить про недиференційованість  «Я» у членів сім’ї).

Використання тесту «Сімейна соціограма» дозволяє в лічені хвилини в ситуації «тут і тепер» наочно уявити собі взаємовідносини в сім’ї, а потім, порівнявши бланки всіх членів сім’ї, проаналізувати їх.

Одним з найбільш зручних і швидких методів є проективний малюнок. Він дозволяє людині дати вихід своїм почуттям, бажанням і навіть таким думкам та оцінкам, згадування яких є болісним, неприємним. Тема малюнка вибирається у відповідності з особливостями проблемної ситуації та її учасників, дозволивши їм виразити графічно або малюнком їх почуття та думки, наприклад: «Звичайний день моєї сім’ї» , «Звичайна ситуація з життя моєї родини», «Моя найголовніша проблема у спілкуванні з батьками» та інші. Цей метод дозволяє працювати з почуттями, які людина не усвідомлює через ті чи інші причини. В процесі малювання вона підсвідомо зображує своє сприйняття родинних взаємин і кожна дрібниця її малюнка має важливе значення для розуміння наявної ситуації. Часто малюнок набагато точніше відображає ситуацію, ніж висловлювання, і головне – відображає істинні переживання людиною проблемної ситуації. Малювання може відбуватися як окремо кожним членом родини, так і всіма разом на великому аркуші паперу. 

По-справжньому вплинути на дитину можна через значущих для неї людей,  на думку яких  вона зважає та оцінювання яких цінує. Отже, з метою виявлення референтної спільності можна використати методику «Референтометрія».

Учням пропонується 10 запитань-ситуацій (1-А) і список людей, які їх оточують (1-Б), та надається така інструкція: «До кожного запитання (1-А) виберіть зі списку (1-Б) не менше двох людей, які найбільше вам імпонують у даній ситуації, причому друга особа повинна мати менше значення, ніж перша».

1-А

1. З ким  ти поїдеш на екскурсію в інше місто?
2. З тобою трапилась неприємність. Кому ти про це розкажеш?
3. Ти бажаєш відсвяткувати свій день народження. З ким ти його проведеш?
4. Чи є у тебе людина, з якою ти намагаєшся провести більше часу?
5. Хто може вказати тобі на твої недоліки, кого ти більше послухаєш?
6. Ти зустрів людину, яка тобі сподобалась. Хто може тобі допомогти правильно оцінити її?
7. Ти бажаєш змінити своє життя. З ким ти порадишся  про це?
8. Хто може бути для тебе взірцем у житті?
9. Кому б ти хотів сподобатися найбільше?
10. З ким ти найвідвертіший?

 

1-Б

1. Батьки (батько, мати).
2. Родичі (дідусь, бабуся, дядя, тьотя та інші).
3. Брат, сестра.
4. Дорослий знайомий.
5. Знайомий батьків.
6. Друзі.
7. Найкращий друг (подруга)
8. Компанія, приятелі.

9.    Знайома дівчина, хлопець.

10.  Товариші по гуртку, секції тощо.

11.  Вчитель.

12.  Історична особа.

13.  Відома всім людина.

14.  Літературний персонаж.

15.  Однокласники.

Після здійснення школярами вибору у них забирають список 1-Б і пропонують за п’ятибальною шкалою (5,4,3,2,1) оцінити кожну з обраних осіб.

 

Обробка результатів.

Необхідно переписати всіх осіб, яких обрав учень, не повторюючи тих самих двічі, потім проставити біля них ті оцінки, які їм поставив учень, і підрахувати загальну кількість балів для кожної особи окремо. Ті, що  набрали найбільшу кількість балів, і становлять референтну групу одного школяра.

Якщо знати основну референтну групу дитини, то можна посилити позитивний вплив зі сторони оточуючих людей на формування її особистості.

Отже, виявлені за допомогою запропонованих діагностичних методик особливості впливу сім’ї на формування особистості підлітка, дозволяють краще зрозуміти внутрішній світ і проблеми дитини, більш грамотно організувати роботу щодо розвитку її особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2  Вивчення особливостей взаємовідносин  батьків та дітей-підлітків

 

Одним із найскладніших і найвідповідальніших етапів у формуванні й   розвитку особистості  є підлітковий вік. Він охоплює період від 11-12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові. В особистості дитини відбуваються складні й суперечливі зміни, на підставі чого підлітковий вік ще називають критичним, важким, перехідним. У цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості, що проявляється у фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.

Підлітковий вік характеризується такими новоутвореннями, як почуття дорослості, потреба у самоствердженні. Ці новоутворення виражають нову життєву позицію підлітка щодо людей і світу, визначають зміст і специфічну спрямованість його соціальної активності, систему нових прагнень, переконань. Підліток усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні позиції дорослої людини, але відсутність психічних можливостей заважає досягненню цієї мети. Це і є однією з основних суперечностей віку.

На думку Л. С. Виготського, у дослідженні підліткового віку важливо не лише виокремити основні новоутворення у психіці підлітка, а й з’ясувати соціальну ситуацію його розвитку. Її своєрідність полягає у включенні підлітка у нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. Соціальна ситуація розвитку дитини  цього віку особливо залежна від сім’ї, стосунків із батьками.

Тому доцільним стало проведення дослідження особливостей відносин «підлітки – батьки» серед учнів 6-х–9-х класів.

Дослідження мало характер експрес-опитування за допомогою анкети «Родинно-сімейне виховання школярів», яку запропонував Ю.Пачковський.

 

 

 

 

Анкета для експрес – опитування підлітків «Родинно – сімейне виховання»

Інструкція: «Шановний друже, пропонуємо тобі відповісти на запитання стосовно твоїх взаємовідносин з батьками. Підписувати анкету не треба. Твої відповіді будуть використані для аналізу разом із відповідями твоїх однокласників. Уважно прочитай запитання та запропоновані відповіді. Відміть усі слушні відповіді».