Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку

Таким чином, міжособистісні відносини мають ряд форм, особливостей, які реалізуються в колективі, групі людей, групі однолітків у процесі спілкування залежно від різних факторів, що впливають на них.

 

1.2 Розвиток міжособистісних відносин молодшого шкільного віку в групі однолітків

 

До групи однолітків ставиться й група однолітків молодшого шкільного віку.

Молодший школяр –  це людей, що активно опановує навичками спілкування. У цьому віці відбувається інтенсивне встановлення дружніх контактів. Придбання навичок соціальної взаємодії із групою однолітків і вміння заводити друзів є однієї з найважливіших завдань розвитку на цьому віковому етапі [8, с.423].

Із приходом у школу відзначається зменшення колективних зв'язків і взаємин між дітьми молодшого шкільного віку в порівнянні з підготовчою групою дитячого садка. Це пояснюється новизною колективу й нової для дитини навчальною діяльністю [9, с.151].

Придбання навичок соціальної взаємодії із групою однолітків і вміння заводити друзів є однієї з найважливіших завдань розвитку дитину на цьому віковому етапі [10, с.74].

Нова соціальна ситуація й нові правила поведінки приводять до того, що в перший рік навчання підвищується рівень конформности дітей, що є закономірним наслідком входження в нову групу. Спілкування з однолітками відіграє важливу роль у цьому віці. Воно не тільки робить самооцінку більш адекватної й допомагає соціалізації дітей у нових умовах, але й стимулює їхнє навчання [11, с.227].

Взаємини першокласників багато в чому визначаються вчителем через організацію навчального процесу. Він сприяє формуванню статусів і міжособистісних відносин у класі. Тому при проведенні соціометричних вимірів можна виявити, що серед, що воліються часто виявляються діти, які добре вчаться, яких хвалить і виділяє вчитель.

До II і III класу особистість учителя стає менш значимої, але зате зв'язки з однокласниками стають більш тісними й диференційованими.

Звичайно діти починають  спілкуватися по симпатіях, спільності яких-небудь інтересів. Чималу роль відіграє й близькість їх місця проживання й полових ознаках.

Характерна риса взаємин молодших школярів полягає в тому, що їх дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів; наприклад, вони сидять за однією партою, поруч живуть, цікавляться читанням або малюванням… Свідомість молодших школярів ще не досяглася того рівня, щоб вибирати друзів по яких-небудь істотних якостях особистості. Але в цілому діти III – IV класів глибше усвідомлюють ті або інші якості особистості, характеру. І вже в III класі при необхідності вибрати однокласників для спільної діяльності. Близько 75% учнів III класів мотивують вибір певними моральними якостями інших дітей [12, с.323].

Матеріали соціометричних досліджень підтверджують те, що успіхи в школі ухвалюються учнями як головна характеристика особистості. Відповідаючи на запитання, з ким ти прагнеш сидіти за партою й чому? Кого ти прагнеш запросити на день народження й чому саме його?

- 85% учнів I класу й 70% - II класу мотивували свій вибір успіхами або неуспіхами однолітками в навчанні, причому якщо вибір припав на неуспішного учня, то пропонувалася допомога. Дуже часто у своїх оцінках хлопці посилався на вчителя [9, с.154].

Саме в молодшому шкільному віці з'являється соціально-психологічний феномен дружби як вибірних-вибіркових-індивідуально-виборчих глибоких міжособистісних відносин дітей, що характеризуються взаємною прихильністю, заснованої на почутті симпатії й безумовного прийняття іншого. У цьому віці найпоширенішої є групова дружба. Дружба виконує безліч функцій, головними з яких є розвиток самосвідомості й формування почуття причетності, зв'язки із суспільством собі подібних [13, с.260].

По ступеню емоційного залучення спілкування дитину з однолітками, воно може бути товариським і приятельськими. Товариське спілкування - емоційне менш глибоке спілкування дитини, реалізується в основному в класі й переважно зі своєю підлогою. Приятельське – як у класі, так і поза його й теж в основному зі своєю підлогою, тільки 8% хлопчиків і 9% дівчинок із протилежною підлогою [14, с.303].

Взаємини хлопчиків і дівчинок у молодших класах носять стихійний характер.

Основними показниками  гуманістичних відносин між хлопчиками й дівчинками є симпатія, товариство, дружба. При їхньому розвитку виникає прагнення до спілкування. Особиста дружба в молодшій школі встановлюється досить рідко в порівнянні з особистим товариством і симпатією. У цих процесах більша роль належить учителеві.

Типовими антигуманними відносинами між хлопчиками й дівчинками є (по Ю.С.Митиной):

- відношення хлопчиків до дівчинок: розв'язність, драчливость, брутальність, зарозумілість, відмова від яких-небудь відносин…

- відношення дівчинок до хлопчиків: сором'язливість, скарги на поведінку хлопчиків…або в окремих випадках протилежні явища, наприклад, дитячий флірт [15, с.105].

Відносини між хлопчиками й дівчинками потребують постійної уваги й коректуванню, ними слід розумно управляти, не покладаючись на те, що вони будуть правильно розвиватися самі по собі [13, с.221].

Таким чином, можна зробити висновок про те, що міжособистісні відносини однолітків молодшого шкільного віку залежать від багатьох факторів, таких як успішність у навчанні, взаємна симпатія, спільність інтересів, зовнішні життєві обставини, полові ознаки. Ці всі фактори впливають на вибір взаємин дитину з однолітками і їх значимість.

Учні по-різному ставляться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає, інших не вибирає, третіх відкидає; відношення до одним стійко, до інших не стійко.

У кожному класі для кожного учня існує три кола спілкування. У першім колі спілкування перебувають ті однокласники, які є для дитини об'єктом постійних стійких виборів. Це учні, до яких він випробовує стійку симпатію, емоційне тяжіння. Серед них є ті, хто у свою чергу симпатизує даному школяру. Тоді їх поєднує взаємний зв'язок. У деяких учнів взагалі може не бути жодного товариша, до якого він випробовував би стійку симпатію, тобто, у цього учня немає в класі першого кола бажаного спілкування. Поняття першого кола спілкування містить у собі як окремий випадок і угруповання. Угруповання становлять учні, яких поєднує взаємний зв'язок, тобто ті, хто входить у перше коло спілкування один з одним.

Усі однокласники, до яких учень випробовує більшу або меншу симпатію, становлять друге коло його спілкування в класі. Психологічною основою первинного колективу стає така частина загального колективу, де учні взаємно становлять дуг для друга друге коло бажаного спілкування.

Ці кола, звичайно стан, що не застиг. Однокласник, який раніше був для учня в другім колі спілкуванні, може ввійти в перший, і навпаки. Ці кола спілкування взаємодіють і з найбільш широким третім колом спілкування, яке включає всіх учнів даного класу. Але школярі перебувають в особистих взаєминах не тільки з однокласниками, але й з учнями з інших класів.

У початкових класах у дитини уже є прагнення зайняти певне положення в системі особистих взаємин і в структурі колективу. Діти найчастіше важко переживають невідповідність між домаганнями в цій області й фактичним станом [4, с.113].

Система особистих відносин у класі складається в дитини в міру освоєння й шкільної дійсності. Основу цієї системи становлять безпосередні емоційні відносини, які превалюють над усіма іншими [8, с.424].

У прояві й розвитку потреби дітей у спілкуванні, в учнів початкових класів спостерігаються значні індивідуальні особливості. Можна виділити дві групи дітей відповідно до цих особливостей. В одних спілкування з товаришами в основному обмежується школою. В інших спілкування з товаришами вже займає чимале місце в житті.

Молодший шкільний вік – це період позитивних змін і перетворень, що відбуваються з особистістю дитини. Тому так важливий рівень досягнень, здійснених кожною дитиною на даному віковому етапі. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не придбає впевненість у своїх здатностях і можливостях, зробити це надалі буде сутужніше. І положення дитини в структурі особистих взаємин з однолітками також сутужніше буде виправити. [15, с.260].

На положення дитини в системі особистих взаємин впливає й такий феномен як мовна культура.

Мовна культура спілкування полягає не тільки в тому, що дитина правильно виголошує й правильно підбирає слова ввічливості. Дитина, що володіє тільки цими можливостями, може викликати в однолітків почуття поблажливої переваги над ним, тому що його мова не пофарбована наявністю в нього вольового потенціалу, що виражається в експресії, що проявляється впевненості в собі й почутті власної гідності.

Саме засвоювані й  використані дитиною засобу ефективного спілкування в першу чергу визначать відношення до нього оточуючих людей. Спілкування стає особливою школою соціальних відносин. Дитина поки несвідомо відкриває для себе існування різних стилів спілкування. Саме в умовах самостійного спілкування дитина відкриває для себе різноманітні стилі можливої побудови відносин [16, с.253].

Таким чином, в основі розвитку взаємин у групі лежить потреба в спілкуванні, і ця потреба змінюється з віком. Вона задовольняється різними дітьми неоднаково. Кожний член групи займає особливе положення й у системі особистих і в системі ділових відносин, на яких впливають успіхи дитини, його особисті переваги, його інтереси, мовна культура, а кінці III-IV класу й індивідуальні моральні якості.

 

1.3. Молодший школяр і  його положення в системі особистих взаємин

 

Положення людини характеризується, насамперед, тими суспільними функціями, які він виконує, його соціальними ролями. При цьому кожний з нас виконує не одну, а кілька ролей, різних у різних системах відносин. Але не завжди її легко визначити з достатньою точністю. Якщо в спеціально організованих системах відносин це порівняно просто, то там, де відносини складаються стихійно, визначити соціальну роль людини, його положення задоволене важко.

Як уже не однократно відзначалося, у шкільному класі існує дві системи відносин: ділові й особисті. Школяр відіграє в класі й школі безліч ролей: він відмінник або трієчник, футболіст і т.д. Усі ці ролі відкриті для безпосереднього спостереження, і положення учня в цій сфері відносин може бути обмірюване в об'єктивних критеріях: успішність – оцінками, спортивні успіхи – певними розрядами.

Зовсім інакше оцінюється положення людини в системі особистих відносин. І хоча воно завжди неявно є присутнім при оцінці нами іншої людину як особистості, часто мислиться дуже невиразно й угадується інтуїтивно.

Соціометричний статус визначається числом виборів учнями один одного. Віддаючи свій вибір тому або іншому однокласникові, учень демонструє його потреба в спілкуванні з тими або іншими однокласниками, симпатія до них. Отже, чим більше членів групи симпатизує людині, чому більше число однокласників відчуває потребу спілкуватися саме з ним, тим більше виборів він одержить. І це число буде виражати його положення в системі особистих взаємин: чому воно більше, тем краще положення. Іноді існують протиріччя між положенням, яке займає учень системі відповідальної залежності, і його місцем у системі особистих взаємин.

Емоційне благополуччя, або самопочуття учня в системі особистих взаємин, сложившихся в колективі, залежить не тільки від того, скільки однокласників симпатизує йому, але й від того, на скільки ці симпатії й прагнення до спілкування взаємні. Іншими словами, для учня важливо не тільки кількість виборів, але й те, які саме однокласники його вибрали. Ці дані важливі й для виявлення структури взаємин у колективі, і для вивчення задоволеності учня в спілкуванні з однокласниками. У відносинах молодших школярів емоційне відношення превалює над усіма іншими.

Виділяють два типи виборів: нестійкі – вибори, що відбивають більш летучі, короткочасні нестійкі відносини; стійкі – вибори, що відбивають тривалі, характерні для даного учня стійкі відносини.

Положення людини в системі особистих взаємин у групі залежить, по-перше, від якостей самої людини й, по-друге, від характерних рис тієї групи, щодо якої виміряється його положення (суспільна думка).

Таким чином, положення учня залежить від взаємних виборів, заснованих на симпатіях, якостей особистості й суспільної думки [4, с.119].

У класі у взаєминах з однолітками дитина може займати різні позиції:

- бути в центрі уваги;

- спілкуватися з більшою кількістю однолітків;

- прагнути бути лідером;

- спілкуватися з вибраним колом однолітків;

- триматися осторонь;

- дотримуватися лінії співробітництва;

- виражати доброзичливість  до всіх;

- зайняти позицію суперництва;

- вишукувати в інших помилки й недоліки;

- прагнути надавати  допомогу іншим.

Вибір варіантів поведінки дитину пов'язаний з різними установками родини, школи, однолітків; з їхніми очікуваннями, позицією, умовами, у які попадає дитина. Доведене, що осмислений досвід спілкування сприяє розвитку особистості дитину [15, с.113].

Дослідження показують, що школярі, чиє положення в колективі однолітків благополучно, з більшим бажанням відвідують школу, активні в навчальній і суспільній роботі, позитивно ставляться до колективу і його суспільним інтересам.

Діти, що одержали малу кількість виборів, що й не користуються взаємністю, не задоволені своїм положенням, вони наполегливо шукають спілкування з однолітками поза класом, у класі ж недоброзичливі, конфліктують, і це гальмує їхній моральний розвиток.

Тривале перебування  дитини в сприятливім положенні усередині класу може направити його моральний розвиток по двом шляхам. 78% учнів обстеженої групи, маючи розвинені інтелектуальні якості, мали й високі моральні риси (доброта, товариськість, справедливість). 22% дітей благополучної групи, також інтелектуально розвинені, мали деякі передумови негативних моральних якостей, наприклад, егоїзм.