Особливості спілкування в підлітковому віці

У спілкуванні дітей досить швидко складаються стосунки, у яких з'являються однолітки-лідери, і однолітки-відкидинці. Спілкування з однолітками – тверда школа соціальних взаємин. Саме спілкування з однолітками вимагає високої емоційної напруги. «За радість спілкування» дитина-підліток витрачає багато енергії на почуття, пов'язані з успіхом ідентифікації й стражданнями відчуження. Підліток активно відкидає свою належність до світу дітей, але при цьому не почувається повноцінним дорослим. Він намагається бути подібним до дорослих зовні, прагне прилучитись до їхнього життя, придбати їхні якості і уміння, права і привілеї. Своєрідність соціальної ситуації розвитку дитини в цей період полягає в тому, що вона виконує нові для неї функції та залучається до нової системи відносин із дорослими й однолітками. Дитина включається в різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу її соціального спілкування і сприяє накопиченню нового соціального досвіду [3].

Цей досвід може бути більш чи менш болісним. Р. Бенедикт стверджує, що тип переходу від дитинства до дорослості залежить від того, настільки великий розрив між нормами і вимогами даного суспільства, що ставляться перед дитиною і дорослим. У країнах, де ці вимоги більш-менш однакові, розвиток проходить плавно, і дитина досягає статусу дорослого поступово. У більшості країн Європи та Америки норми поведінки дітей і дорослих є різними і, навіть, протилежними: дитячий вік вважається ігровим; маленькі члени суспільства позбавлені відповідальності за свої дії, від них вимагають лише одного − покори; доросла ж людина має бути самостійною та ініціативною [2].

Таким чином, центральною психологічною характеристикою підліткового віку є перехід від одного типу стосунків між дорослим і дитиною (моралі слухняності) до якісно іншого, специфічного типу (моралі принципової рівності). Цей період може супроводжуватись певними труднощами. У великій мірі цьому сприяє відносна нестійкість нервової системи підлітка, його загальна неврівноваженість, роздратованість, перепади настрою, підвищена збудливість. Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка породжують певні психологічні новоутворення, а саме прагнення до незалежності, потребу в самоствердженні й самовизначенні щодо свого статусу в сім'ї, колективі однолітків тощо. Розвиток інтересу до протилежної статі, пробудження романтичних почуттів також є характерною рисою підліткового віку. Втім новоутворення нерідко проявляються в неадекватних формах (зовнішня агресія, гостра критика інших, зухвала поведінка) [1].

Першою ці зміни у характері дитини відчуває сім'я. Сім'я один з найважливіших факторів соціалізації дитини. Саме тут діти засвоюють заведені в їхніх сім'ях життєві цінності, соціальні очікування і біхевіаристичні патерни. Моделями поведінки їм слугують батьки, старші брати і сестри. Е. Маккобі вважає, що тривалість батьківського впливу визначається міцністю їх відносин із дитиною, ступенем поваги батьків до її особистості, наявністю довіри між членами сім'ї. У деяких випадках батьки пригнічують особистість своєї дитини, у інших сприяють її гармонічному розвитку. Взаємодія з батьками дозволяє дітям тренувати й вдосконалювати соціальні навички, необхідні для комфортного існування в соціумі [3]. 

Крім того, сім'я є важливим фактором впливу на інтелектуальний розвиток дитини, пропонуючи, а іноді й насаджуючи власну концептуальну картину світу. Спільна інтелектуальна діяльність розвиває здатність дитини моделювати різноманітні ситуації, оперувати гіпотезами й вибирати оптимальні шляхи вирішення поставлених завдань. Батьки мають можливість активно сприяти швидкому розвитку мисленнєвих навичок маленької людини. Зазвичай теоретичне усвідомлення дійсності дитиною випереджає рівень її практичних навичок. Підлітки часто не знають як поводитись у тій чи іншій життєвій ситуації, а відчуття власної дорослості заважає їм звертатися за порадами до дорослих. Такі проблеми притаманні дітям, у яких не склалися стосунки з батьками. Неготовність дитини до виконання нових соціальних ролей, або відсутність необхідного рольового навантаження й самостійності ускладнює спілкування та породжує численні конфлікти у колі сім'ї [8].

У деяких підлітків спостерігається вияв неадекватної самооцінки й завищеного рівня вимог, критичне ставлення до слів та вчинків інших. Це ускладнює їх взаємовідносини з дорослими, батьками, однолітками, вчителями, провокує прояви негативізму, грубу й самовпевнену поведінку, соціальні конфлікти [6]. Підлітки бояться глузування, проявів нерозуміння, недовіри, або образливої для такого віку заборони. На їхній погляд батьки поводяться з ними як із маленькими. Часто відсутність щирих стосунків з батьками є причиною того, що діти стають жертвами насилля, або учасниками злочинів [7].

У підлітковий період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Провідна діяльність в підлітковому віці — це інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

Розділ ІІ. Особливості спілкування у підлітковому віці.

2.1. Аналіз підходів до дослідження особливостей спілкування у підлітків

Підлітковий вік – період життя людини від дитинства до юності. Вікова психологія дотримується точки зору, згідно з якою підлітковий період можна поділити на дві основні групи:

• молодші підлітки  (10-12 років);
• старші підлітки (13-15 років) [19, с.3];

У старший   період підліток проходить у своєму розвитку дуже великий шлях: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і колосальні досягнення досягає порогу юності.

Підліток поступово усвідомлює себе як особистість. Цей віковий період – це час, коли підліток знову оцінює свої стосунки в сім'ї. Прагнення знайти себе як особистість породжує потребу у відчуженні від усього того, що було звичним. Відчуження, яке зовні виражається в негативізмі, є початком пошуку підлітком власної унікальної сутності. Підліток проходить через дружбу, спілкування в групі. Ідентифікуючись з однолітками, він часто стає конформістом. Саме в підлітковому періоді дитина спрямована на пошук нових продуктивних форм спілкування з тими, кого вона любить, кого поважає, і на відкриття самого себе.

Відчуття власної дорослості, яке формується у підлітка, проявляється у прагненні до рівноправності з дорослими. Проте це прагнення може бути задоволено переважно у взаєминах з однолітками, де всі рівні. Це робить спілкування з друзями особливо привабливим. Його привабливість зростає ще й тому, що питання, які цікавлять і хвилюють підлітка часто не є для дорослих важливими. Тому спілкування з дорослими не може цілком замінити підлітку спілкування з товаришами.

Стосунки підлітка з однолітками складніші і змістовніші, ніж у молодшого школяра. Вони вже чітко відрізняються за рівнем близькості: можуть бути просто товариші, близькі товариші, друзі. Спілкування з ними все більше виходить за межі школи, включає нові інтереси, заняття, захоплення і перетворюється в самостійну і дуже важливу для підлітка сферу життя. Вона насичена різними подіями, боротьбою, сутичками, перемогами і поразками, відкриттями і розчаруваннями, образами та радостями. З друзями і товаришами підлітку цікаво. Спілкування з ними не рідко стає настільки привабливішим, що відсуває на другий план навчання, зменшує привабливість спілкування з рідними. Для молодшого підлітка характерне прагнення до спільної діяльності з товаришами, бажання жити колективним життям, бути прийнятим, визнаним і шанованим товаришами. Це стає найважливішою потребою. Якщо стосунки з однокласниками не складаються, якщо близьких товаришів немає чи дружба раптово розпалася – це драма для підлітка. Навіть тимчасові негаразди з однокласниками переживаються вкрай гостро: йому здається, що всі від нього відвернулись. Найбільш неприємна для підлітка ситуація – це щирий осуд колективу, товаришів, а найважче покарання – відкритий, чи прихований бойкот, небажання спілкуватись. Переживання самотності є важким і нестерпним для підлітка. Неблагополуччя  у стосунках з однокласниками штовхає підлітка на пошук товаришів і друзів за межами школи.

Незадоволеність підлітка взаєминами в класі може компенсуватись іншим спілкуванням – з більш молодшими. Тут підліток завжди бажаний товариш і, звичайно, займає провідне положення, керує. Для їх розвитку таке спілкування має велике значення: воно допомагає їм дорослішати.

Отже, зважаючи на особливості молодшого підліткового віку, спілкування з однолітками все більше виходить за межі школи. Крім того взаємини з товаришами залучають підлітків до специфічного виду групової взаємодії, що сприяє виробленню у них відповідних соціальних навичок, уміння підкорятись колективній дисципліні, які поєднуються з набуттям досвіду відстоювати свої права та інтереси. І. Мачуська з цього приводу говорить, що «свідомість групової приналежності, прагнення до групової солідарності, взаємодопомоги і прагнення одержати таке ж ставлення у відповідь полегшує реалізацію характерної для підліткового віку спрямованості на автономізацію від дорослих, емансипацію, утвердження недоторканості свого особистісного простору»[13,с. 5].

Важливо зауважити, що різноплановість внутрішньогрупової взаємодії у підлітків певним чином впливає на їх характер спілкування, полегшуючи чи утруднюючи їх соціалізацію. Неоднозначним є і ставлення дітей цього віку до самого процесу спілкування, оцінка його ролі у повсякденному бутті. Проведені І. Мачуською дослідження засвідчили, що лише незначна кількість молодших підлітків (8,6%) цілком погоджується з тим, що людина повинна вміти встановлювати контакт зі своїми рідними, близькими, іншими людьми, адже таке контактування виступає важливою передумовою розвитку гармонійних взаємин і взаєморозуміння. 24,7% опитаних школярів, хоча й не заперечують того, що спілкування сприяє ефективній міжособистісній взаємодії, проте вважають, що без нього іноді можна обійтися. Найбільшою (27,7%) є чисельність підлітків, на думку яких, головне, щоб людина була щаслива ,а вміння спілкуватись, володіння необхідними для цього вміннями і навичками – не обов’язкове [13].

Дітям цього віку подобається бути разом, все робити спільно, вони тягнуться до суспільної роботи, люблять її. Вона створює змістовну основу для спілкування з однолітками, допомагає їм проявляти активність, ініціативу, самостійність. В будь-яких починаннях вони намагаються швидше бути діячами, а не спостерігачами. Суспільні справи привабливі для дітей також і тим, що відкривають можливість завоювати повагу і авторитет у класі.

Таким чином, можна зробити висновок, що спілкування у підлітковому віці є важливим елементом соціалізації дитини. Не залежно від того, як дитина ставиться до самого процесу спілкування, воно все ж залишається невід’ємною складовою її життя. Саме вміння налагоджувати комунікативні зв’язки з оточуючими, а особливо з ровесниками, стає передумовою продуктивного входження підлітка у період юності.

2.2. Розробка програми  емпіричного дослідження.

Для проведення діагностики особливостей  міжособистісного спілкування серед підлітків нами було обрано такі методики:

1. Тест «Товариськість у спілкуванні» Антощак О.
2. Тест на оцінку самоконтролю у спілкуванні М. Снайдера.
3. Методика «КОЗ»
4. Тест оцінки комунікативних умінь Мачуська І.

Ці методи діагностичного дослідження ми вибирали виходячи з особливостей підліткового віку. Так, тест «Товариськість у спілкуванні »  Антощака спрямований на визначення рівня товариськості учня, його вміння спілкуватись з оточуючими, однолітками.  Цільова група – діти віком від 12 років, що є позитивним моментом, адже зміст самого тесту є адаптований відповідно до підліткового періоду, а тому труднощі під час процедури діагностики зводяться до мінімуму. Методика складається із 11 запитань закритого характеру. Це дає змогу отримати чітку та структуровану інформацію про досліджуваного.  Отримані відповіді ми переводимо у бали, відповідно до особливостей обробки результатів тесту, та визначаємо рівень товариськості, який може бути дуже високим, середнім та низьким.

Наступна методика – «Тест на оцінку самоконтролю у спілкуванні» (М. Снайдера); Ми обрала саме його, оскільки проблема агресивності, у тому числі вербальної, в підлітковому віці є досить актуальною. Агресія, насамперед, належить до вроджених схильностей чи задатків; потреб, активізованих зовнішніми стимулами; пізнавального та емоційного процесу [10]. Люди, яким вдається добре контролювати агресію, за Снайдером, постійно слідкують за собою, добре знають, де і як себе вести, керують вираженням своїх емоцій. Водночас у них проявляється ускладнена спонтанність самовираження, вони не люблять непрогнозованих ситуацій. Їх позиція: «Я такий, який є у даний момент». Люди з низьким комунікативним контролем більш безпосередні і відкриті, у них більш стійке «Я», яке мало схильне до змін в різних ситуаціях.

Як зазначає М. Снайдер знання дітей про моделі агресивної поведінки (в тому числі й вербальної) можуть черпатися з трьох основних джерел:

1. Сім’я може одночасно демонструвати моделі агресивної поведінки й закріплювати їх.
2. Діти можуть навчитися агресії, спілкуючись з однолітками.
3. Діти вчаться агресивних реакцій не тільки на реальних прикладах, а й на символічних, які пропонують мас-медіа [10].

Оскільки одним із джерел отримання знань про агресивні моделі поведінки є спілкування з однолітками, то обраний тест є актуальним. Ця методика розроблена американським психологом М.Снайдером. Вона складається із 10 тверджень. Досліджуваному пропонується їх прочитати і оцінити вірне чи невірне стосовно себе. Якщо твердження видається вірним, необхідно поставити поряд із порядковим номером букву «В», якщо невірним – «Н». Далі отримані відповіді переводяться у бали, що дає змогу визначити рівень комунікативного контролю: низький, середній, високий.

Методика «комунікативних і організаційних здібностей» визначає рівень комунікативних та організаційних здібностей учня. Її було обрано з метою співвідношення рівня розвитку цих здібностей у підлітковому віці. Вона дасть змогу зрозуміти, чи у всіх випадках розвинуті організаційні здібності є передумовою високого рівня розвитку комунікативних умінь. Варто зазначити, що питання розвитку організаційних здібностей також відіграє важливу роль у житті підлітка. Так як вже зазначалось у попередньому розділі, саме поняття «підліток» є соціальним. Підлітків цікавить суспільна і групова робота, в якій реалізується функція міжособистісного спілкування, а також уміння керувати і організовувати. Тому означуваний тест доцільно використати при дослідженні спілкування саме на цьому віковому етапі.