Підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі

Вступивши до школи, дитина посідає нову соціальну позицію – школяра. Дуже важливим є мотивація дитини зайняти цю позицію. Для її ефективного формування необхідно підтримувати бажання малюка "бути таким, як дорослий". Необхідно завчасно ознайомити дитину із соціальною функцією школи та її режимом, учбовими предметами, що їх вивчають у школі. Необхідно акцентувати увагу дитини на привабливих сторонах позиції школяра, що відкривають для нього як нові права, що "прирівнюють" його у дечому до дорослих, так і нові обов'язки, не завжди приємні, зміст яких повинен виступати для неї як ще одне свідоцтво наближення до позиції дорослого.

2  Експерементальне вивчення рівня розвитку емоційно-вольової готовності старших дошкільників до навчання в школі

2.1  Особливості діагностики та розвитку емоційно-вольової готовності дитини до навчання у школі.

Особливостями дітей дошкільного віку є низький рівень свідомості і самосвідомості. У процесі їх психодіагностування вимірюють довільність, внутрішній вольовий контроль та опосередкованість мовленням основних пізнавальних процесів - сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення. Ці показники в більшості дошкільників невисокі, оскільки їх когнітивний розвиток незавершений. Пізнавальні процеси починають формуватися у дитини приблизно у 3-4 роки, а їх становлення завершується у підлітковому віці. Тому тестові завдання не повинні вимагати високорозвиненого вміння керувати пізнавальними процесами. Тестові психодіагностичні завдання підбирають так, щоб вони охоплювали як довільний, так і мимовільний рівні регуляції когнітивної сфери. Це дає змогу не лише адекватно оцінити ступінь довільності пізнавальних процесів, а й визначити рівень їх розвитку в тому разі, якщо вони не є довільними.

Під час психодіагностування дошкільників необхідно враховувати мимовільність їхньої уваги. Діти демонструватимуть свої здібності, коли застосовувані методики і психодіагностичні завдання викликатимуть і підтримуватимуть інтерес протягом психодіагностування. Втративши його, дитина перестає виявляти здібності і задатки, якими реально володіє. Також слід зважати на особливості мимовільних пізнавальних процесів (мінливість мимовільної уваги, підвищену стомлюваність, спричинені насамперед психогенними факторами). Для виконання тестових завдань дітям дошкільного віку надають від однієї до п'яти хвилин. Чим менший вік дитини, тим коротшим повинен бути тест.

Діти старшого дошкільного віку володіють елементами довільності в керуванні своїми пізнавальними процесами. Одночасно у значної кількості дітей домінують мимовільні пізнавальні процеси. Отже, психодіагностування дітей дошкільного віку повинне спрямовуватись і на детальне вивчення розвитку мимовільних пізнавальних процесів, і на своєчасне виявлення, точний опис довільних когнітивних дій і реакцій.

У старшому дошкільному віці діти починають грати в ігри за правилами, у них з'являється здатність до рефлексії. Вони вже керуються у своїй поведінці правилами міжособистісної взаємодії (особливо в іграх). Займаючись певним видом діяльності (навчанням і грою), починають аналізувати власну поведінку, оцінювати себе і людей, які їх оточують. Це дає змогу використовувати психодіагностичні методики, придатні для вивчення психології школярів і дорослих людей.

Отже, дошкільний вік є одним із початкових етапів у цілісному ланцюжку онтогенезу людини. Для його діагностування можна застосовувати (з певними обмеженнями) об'єктивні, суб'єктивні, проективні діагностичні засоби. Найважливішими для розвитку дітей дошкільного віку є моторна і пізнавальна сфери, мова і соціальна поведінка. У дослідженні їх слід дотримуватися принципу природності поведінки дитини, що передбачає мінімальне втручання експериментатора у звичні, повсякденні форми поведінки.

2.2 Добір методик для визначення рівня розвитку емоційно-вольової готовності дошкільнят.

Діти різняться між собою за рівнем психічного розвитку, тому їхня готовність до навчання у школі буде різною.

Навчання вони можуть починати з 5-6 років за 3-4-річ-ною програмою. Як правило, це вирішується індивідуально, що актуалізувало необхідність розроблення критеріїв визначення готовності дитини до школи, вибору відповідної програми навчання. У школі дітям пред'являють однакові вимоги, передбачені навчальним планом. Дитина, спроможна їх виконати, є психологічно готовою до навчання, якщо навчання вимагає значних зусиль дитини, батьків, педагогів - воно буде неефективним. У з'ясуванні готовності дітей до школи викристалізувалися педагогічний і психологічний підходи.

Серед яких можна виділити такі методи:

Методики «Візерунок» Л.И.Цеханской, «Графічний диктант» Д.Б.Эльконина, «Малювання по крапкам» О.Л. Венгера

Інший приклад функціонального підходу до діагностики шкільної зрілості представляє програма Х.Бройер і М. Войффен (1986). Вона повністю сконцентрована оцінці мовного розвитку дітей. Ця програма і двох методик: Перевірка здатність до диференціації і «Короткий метод перевірки рівня розвитку мовлення». Перша з цих методик діагностує розвиток різних типів диференціації (зорової, фонематичної, мелодійної і ритмічною), є передумовами розвитку усній і письмовій промови. Друга методика дозволяє оцінити артикуляцію, словниковий запас, мовну пам'ять й розуміння промови. Програма діагностики мовного розвитку Х.Бройер і М.Войффен орієнтована виділення тих дітей, які потребують корекції мовного розвитку. Тому вона проводиться двічі: вперше приблизно протягом року до надходження дитину до школи, вдруге — незадовго до надходження. Після першого діагностування виявляються діти, що потребують цілеспрямованої розвиваючої роботи. Друге діагностування призначено встановити, наскільки успішним було використання корекційно-розвиваючих програм. Недоліком програмних засобів, як і програми Керна—Йирасека, є його односторонність. Хоча мовна функція надзвичайно важлива успішного шкільного навчання, все-таки її діагностика недостатня для прогнозу навчальної діяльності школяра. Діагностичні методи, що визначають сформованість психологічних передумов до навчання, грунтуються на сформульованих Д. Б.Элькониним положеннях у тому, що у дітей (від дошкільного до молодшого шкільного) слід оцінювати як сформованість новоутворень попереднього вікового етапу (розвиток ігровий діяльності, наочно-образного мислення), і поява симптомів, характеризуючих наступ нового затяжного перехідного періоду навчальної мотивації, розвитку самоконтролю та інших. Предметом діагностики є не окремі психічні функції сприйняття, моторика, мова), а окремі елементи навчальної діяльності.

Серед методик,диагностирующих сформованість передумов оволодіння навчальної діяльністю, слід зазначити «Візерунок» Л.И.Цеханской (1988), «Графічний диктант» Д.Б.Эльконина (1988), «Малювання по крапкам» О.Л. Венгера (1981). Всі ці методики спрямовані на вивчення сформованості в дитини вміння свідомо підкоряти свої дії правилам, визначальним спосіб дії. Таке вміння є найважливішим серед навчальних умінь і навиків. «Візерунок» і «Графічний диктант» оцінюють також уміння уважно слухати вказівки дорослого, а «Малювання по крапкам» і «Графічний диктант» — поступово переорієнтовуватися під зорово сприймалася зразок. Матеріалом методики «Візерунок» служать геометричні фігурки, які працюють у три низки. Верхній ряд складається з трикутників, нижній — з квадратів, середній — з гуртків. Квадрати перебувають точно під трикутниками, гуртки — у проміжку між ними. Перед дитиною поставлено завдання малювати візерунок, дотримуючись правила: з'єднувати трикутники і квадрати через гуртки. Заодно він повинен слухати усні вказівки експериментатора, що визначають, які фігурки, і у порядку слід з'єднувати. Норми методики вказані.

Методика «Графічний диктант» проводиться так: дитині видають зошитовий лист у клітину, якою з лівого боку ставляться трикрапку одна під інший (відстань з-поміж них за вертикаллю — сім клітин). З цих крапок починається малювання візерунка під диктовку експериментатора, який повідомляє, наскільки клітинок у якому напрямі слід провести лінію. З цією методики визначено показники високого, середнього, низького рівнів виконання. У методиці «Малювання по  крапкам» потрібно відтворювати фігури-образи, поєднуючи задані на листку «крапки» лініями, слідуючи заданому правилу (не проводити лінію між двома однаковими «крапками»). «Крапки» представляють з себе хрестики, кружечки і трикутники, а фігурами-зразками служать неправельний трикутник, ромб, неправильна трапеція, квадрат і чотирипромінна зірка. Норми за методикою не наведено. Три вищеописані методики дуже популярні серед психологів, але де вони оцінюють лише з аспектів діяльності — її довільність. Тому інформація, отримувана з допомогою цих методик, повинна доповнюватися даними, отриманими іншими методиками. Група психологів під керівництвом О.Л. Венгера підготувала діагностичну програму, у якому поруч із методиками «Графічний диктант» і «Зразок і правило (змалювання крапок)» ввійшли методики, діагностуючі вербальне і наочно-образне мислення, мовленнєвий розвиток, ставлення до школи, інформованість, розвиток рухів (Готовність дітей до школи: діагностика психічного розвитку та корекція його несприятливих варіантів. М., 1989). На думку, діагностична програма О.Л. Венгера Е.А. Бугрименко та інших стала відрізнятися надмірністю інформації, перенасиченістю різноманітними методиками, об'єднаними ідеєю «дізнатися потроху про все». Звісно ж, що порушений принцип розумної достатності, оцінювання найважливіших, визначальних майбутню навчальну діяльність моментів психічного розвитку.

2.3   Кількісний і якісний аналіз результатів дослідження.

За нормами вікової психології готовність дитини до школи формується між шостим і сьомим роком життя. Але в кожного – індивідуальний темп розвитку. Одна дитина може мати розвинене мовлення, але бути незграбною і повільною, інша - добре рахувати, та не в змозі засвоїти букв тощо. Тому дуже важливим є індивідуальний підхід до кожного хлопчика чи дівчинки в садочку чи дома . Значна кількість проблем у навчанні є наслідком інтелектуальної дисгармонійності в цілому нормально розвиненої дитини.   Тому рішення про те, чи зможе дитина в цьому році стати першокласником, батькам варто приймати разом зі спеціалістами – педагогами та   психологами,– орієнтуючись, у першу чергу, на особливості розвитку малюка.

Емоційна зрілість - це здатність тривалий час виконувати не завжди цікаву роботу, послаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій. Соціальна зрілість - здатність спілкуватися з однолітками, уміння підлаштувати свою поведінку до законів дитячої групи, уміння вислуховувати і виконувати завдання педагога. 

Спираючись на це я провела серію досліджень з метою виявлення рівня  сформованості емоційно-вольової готовності  в старшій групі «Дзвіночок»  НВК №5 м. Глухова, взявши групу кількістю 20 чоловік.

Сучасні дослідження довели зв’язок художньої діяльності дітей і загального рівня їхнього психічного розвитку. Існує така закономірність: з віком дитини її малюнок збагачується новими деталями. Якщо в 3,5 роки малюк замість чоловічків зображує «головоніжок», то до 7 років, як правило, у зображенні людини вже вимальовуються всі частини тіла.

Я провела тестування  (додаток 1) спочатку для 6 річних, потім для 5 річних дошкільників, результати цього тестування були занесені в таблицю 1.

Результати  обстеження загального рівня психічного розвитку старшого дошкільника.

Таблиця 1.

Відповіді оцінювалися по 5 - бальній системі: якщо малюнок виконаний вірно то 1 бал, гірше – 2 і т.д.

Далі знаходжу вибіркове середнє значення як статичний показник є середньою оцінкою психологочної якості, що вивчається в експерименті. Ця оцінка характеризує ступінь розвитку групи випробуваних дітей, яка була піддана психодіагностичному обстеженню. Порівнюючи безпосередньо середні значення двох або більше вибірок, ми можемо судити про відносний ступінь розвитку у дітей.

Наступні два завдання характеризують дитину з точки зору загального психічного рівня, розвитку дрібної моторики рук, координації зору та руху, вміння виконувати роботу за зразком, виявляють ступінь розвитку сили волі.

Продовжила роботу з дітьми таким тестом  « Наслідування писаних літер».

За допомогою цієї методики робимо вибірку, дані заносимо в таблицю 2.

Результати обстеження дошкільників

Таблиця 2