Педагогічне мислення викладача

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виділено наступні професійні характеристики педагогічного мислення: включеність педагогічного мислення в практичну діяльність на всіх етапах її здійснення; професійну відповідальність за свої рішення; педагогічна проблемна  ситуація є природною частиною практичної діяльності суб'єкта, її розв'язок педагогічно  необхідний; у процесі вирішення  розумових задач професіонал-практик  сам виділяє і формулює умови  вирішуваної задачі.

Перспективним, на наш погляд є  дослідження, що пов'язані з вивченням  особливостей професійного мислення педагогів  залежно від рівня їх методологічної культури, сформованості педагогічних умінь, особливостей різних видів педагогічної діяльності [6].

2.2. Взаємозв'язок педагогічного мислення вчителя і педагогічного спілкування

Однією із сфер вияву професійного мислення є процес пізнання вчителем особистості учня. Так, рівень когнітивної  складності педагога визначає глибину  розуміння іншої людини і точність інтерпретації та прогнозування  її поведінки. Дослідники вичленовують ряд характеристик когнітивних  структур, які виявляються при  пізнанні учня, а саме:

1) специфічний зміст критеріїв,  за якими оцінюються особистісні  якості;

2) структурна організованість цих  критеріїв;

3) інструментованість (наявність серед  критеріїв, крім загальних, конкретних  емпіричних показників для оцінки  особистісних якостей).

Якщо критеріальна система педагога досить повна, диференційована і  структурована, то стереотипізація  не призводить до негативних наслідків, її повнота підвищує ефективність роботи, дозволяє економити розумові сили для  розв'язування нових завдань.

Важливе значення має специфіка, так  званої, імпліцитної теорії особистості  педагога ("наївна концепція особистості", "теорія особистості здорового  глузду"). Вона включає сукупність певних уявлень людини про структуру  та механізми функціонування особистісних утворень. Ця "теорія" дозволяє формувати  цілісне уявлення про учня (на рівні  образу, уявлення й поняття) на основі вербальної та невербальної інформації про його особистісні характеристики та поведінку.

На практиці вчителеві значно легше  і зручніше користуватися емпіричними (конкретні ситуації, епізоди життя, вчинки) та метафоричними уявленнями для оцінки учня (прислів'я, метафори), ніж абстрактними показниками. Процес перетворення теоретичних знань  в емпіричні схеми призводить не тільки до оперативності цих знань, але і до їх стереотипізації та знецінення.

Процес пізнання іншої людини є  не чисто раціональним, а когнітивно-афективним. Він реалізується через механізми  творчого ставлення до іншого, а  саме: ідеалізації, децентралізації, ідентифікації, емпатії, самоактуалізації тощо.

Сутність соціально-психологічного механізму ідеалізації виявляється  у прагненні та вмінні вчителя  побачити в учневі його "ідеально-духовне  Я" як вище в людині, як сукупність його універсальних творчих можливостей.

Соціально-психологічний механізм децентрації полягає у перенесенні  центру уваги з себе на вихованця. Це дозволяє побудувати більш різноплановий, об'ємний та адекватний його, образ, уявлення та поняття про нього. Педагог  дивиться на себе очима учня. Цілісне  бачення глибини душевного світу  школяра втрачає всякий утилітарний  сенс і набирає самодостатньої цінності. Проникнення у внутрішній світ дитини дозволяє досягти справжньої душевної близькості. Це сприяє збагаченню неповторного досвіду міжособистісного спілкування, зумовлює розширення та "зростання" індивідуальності.

Внутрішньою перепоною децетрації інтересів є дія психологічних  механізмів захисту "Я". Нові стратегії  майже не сприймаються педагогом, особливо з великим стажем роботи.

Важливим соціально-психологічним  механізмом є самоактуалізація. Педагог  стимулює цей процес у вихованця, веде до підвищення його активності, незалежності та спонтанності. У випадку самоактуалізації як для вчителя, так і для учня створюються оптимальні умови для  взаємопізнання.

Отже, когнітивні моделі процесів розвитку учнів моделі їх діяльності, а також  моделі педагогічної взаємодії, представлені у свідомості вчителя, сформованість  у нього педагогічної рефлексії, а також функціонування механізмів творчого ставлення до вихованців значною  мірою детермінують процес педагогічного  спілкування. Це ставить практичне  завдання розвитку компонентів професійного мислення вчителя як одного з важливих факторів оптимізації його педагогічного  спілкування[8].

ВИСНОВКИ

Нові суспільні відносини, що складаються  в нашій країні, неможливі без  формування відповідного типу особистості, якій були б притаманні такі особливості  розумової діяльності, як системність  знань, активність, гнучкість і самостійність  розуму. У зв'язку з цим постає питання підготовки ініціативних, творчих учителів з розвинутим професійно-педагогічним мисленням.

Механізми педагогічного мислення розглядались та досліджувалися в багатьох працях, присвячених загальним проблемам  професійно-педагогічної діяльності, зокрема в роботах О.О. Бодальова, Н.В. Кузьміної, О.В. Петровського, О.І. Щербакова  та інших.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури слід зазначити, що немає  чіткого визначення педагогічного  мислення. Деякі дослідники розглядають  його як теоретичні акти педагогічних дій, педагогічну діяльність (В.О. Сластьонін, Я.С. Турбовський); як гносеологічну  сторону педагогічної діяльності (О.А. Абдулліна, А.І. Піськунов); як уміння аналізувати  педагогічні ситуації, спираючись на педагогічну теорію (М.А. Степінський, Е.Н. Поляков); як особливий склад  розуму, що володіє ознак, якостей  і властивостей, що дозволяють говорити про педагогічне «бачення» навколишнього  світу (В.Е. Тамарін, Д.С. Яковлева).

Список використаних Джерел

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация педагогического процесса. - К.: Знання, 2000. - 287 с.
2. Вилькеев Д.В. Формирование педагогического мышления у студентов. - К.: Знання, 2002. - 108 с.
3. Кашапов М.М. Психология педагогического мышления. - СПб.: Питер, 2000. - 463 с.
4. Коточигова Е.В. Особенности развития творческого педагогического мышления. - М.: Педагогика, 2001. - 129 с.
5. Кулюткин Ю.Н. Мышление учителя: Личностные механизмы и понятийный аппарат. - М.: Академия, 2001. - 104 с.
6. Кулюткин Ю.Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя// Вопросы психологи. - 2001. - № 2. - С. 21-30.
7. Левітан К.М. Особистість педагога: становлення і розвиток. - К.: ІЗМН, 2000. - 211 с.
8. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. - 267 с.
9. Мухина Т.К. Мышление учителя// Вопросы психологии. - 1999. - № 4. - С. 171-173.
10. Орлов А.А. Профессиональное мышление учителя как ценность// Педагогика. - 2003. - № 6. - С.63-68.
11. Осипова Е.К. Структура педагогического мышления учителя// Вопросы психологии. - 1999. - № 5. - С.144-146.
12. Скрипченко О. Загальна психологія: Навч. посібник. - К.: А.П.Н., 1999. - 483 с.
13. Кулюткин Ю. Н., Сухобская Г. С. Индивидуальные различия в мыслительной деятельности взрослых учащихся. М., 1971. - 111 с.
14. Каргин С.Т. Сущность понятия «педагогическое мышление» // Реформа общеобразовательной и профессиональной школы и подготовка педагогических кадров. Алма-Ата: КПИ им. Абая, 1986. - С. 62.
15. Осипова Е. К. Структура педагогического мышления учителя // Вопросы психологии. 1987. № 5. - С. 95.
16. Осипова Е. К. Психологические основы форми рования профессионального мышления учителя: Дис... докт. психол. наук. М., 1988. - С. 203.
17. Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. - М.: Высш. шк., 1990. - 119 с.
18. Реан А. А. Психология педагогической деятельности (Проблемный анализ): учеб. пособ. Ижевск: Изд-во Удм. ун-та, 1994. - 83 с.