Професійне спілкування як складова успішності майбутнього психолога

Професійне  спілкування як складова успішності майбутнього  психолога

С.П.Сагайдак (м. Київ)

НПУ імені М.П.Драгоманова

Діяльність  психолога за своїм змістом та характером складна, різнопланова та відповідальна, адже її метою є підвищення психологічної  компетентності людини, надання їй професійної допомоги, попередження і одолання різного роду психологічних утруднень. Вона пов’язана з пізнанням особистісних особливостей людей, їх почуттями, переживаннями та станами.

Однією з особливостей професії психолога є те, що вона побудована на спілкуванні психолога з людьми, отже і успішність в діяльності психолога значною мірою залежить від спілкування.

Професійне  спілкування – це спеціально організований на наукових засадах, керований процес обміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодії, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно спрямованої комунікації. Професійне спілкування є важливим для здійснення будь-якого виду діяльності, пов’язаної з взаємодією людей. Аналіз  наявних  публікацій   показує, що рівень потенціалу до  розвитку   спілкування психолога детермінований  системою знань, умінь і  навичок психолога, пов’язаний  з його  перцептивно-рефлексивними, емоційно-емпатійними можливостями та мотивацією  спілкування. Саме  мотиваційна установка  на  діалог у спілкуванні є ефективним  чинником   успішності та  забезпечує самоусвідомлення особистості у процесі взаємодії з клієнтом.

З точки зору реалізації мети, спілкування психолога має  гуманістичну спрямованість, воно дозволяє задовольнити потребу людини у розумінні, співчутті, співпереживанні. Є.П.Ільїн серед видів спілкування виділяє  довірливе спілкування, яке опосередковане інтимністю інформації про себе та довірою до партнера [1]. С.К.Лєтягіна, говорячи про ефективність практичного спілкування, звертає увагу на розуміюче спілкування як цілеспрямовану взаємодію, орієнтовану на розуміння і прояв поваги до особистості співбесідника та складається з безоціночних реакцій на його вислови [3]. Все це повною мірою стосуються професійного спілкування психолога.

До умов успішності професійного спілкування психолога  слід віднести комунікативні вміння психолога, які є важливим елементом  його професійно-кваліфікаційної характеристики. Під комунікативними вміннями                       І.Г. Малкіна-Пих розуміє «якості особистості та готовність до свідомого успішного здійснення комунікативної діяльності (спілкування) в єдності трьох її сторін (комунікація, інтеракція, перцепція)» [2,69]. Комунікативна сторона спілкування пов’язана з обміном інформації, збагаченням знаннями, тобто вміннями, які спрямовані на вирішення інформаційно-змістових аспектів спілкування; інтеракційна полягає в організації взаємодії та включає в себе вміння обрати оптимальну стратегію і тактику спілкування, саморегуляцію; перцептивна забезпечує формування образу іншої людини та забезпечує сприйняття людей один одним.

  І.Г. Малкіна-Пих виділяє такі інтегративні комунікативні вміння, необхідні психологу: вміння орієнтуватись в ситуації спілкування і використовувати різні засоби спілкування; вміння керувати своєю поведінкою; вміння слухати і розуміти співбесідника [2].

О.Ф.Бондаренко, В.Н. Куніцина, Н.І.Пов'якель, Н.В.Чепелєва  вважають, що успішність спілкування виявляється у досягненні та збережені психологічного контакту. Від цього  значною мірою залежить і результат роботи психолога.

 Говорячи про професійні особливості мовленнєвого спілкування психолога, Т.І.Ханецька зазначає, що практичний психолог, висловлюючи інформацію клієнту, повинен дотримуватися мовних норм, мати великий обсяг лексичного запасу, бути здатним до вироблення і формулювання великої кількості думок. Однією з умов продуктивного спілкування є обмеження використання професійної термінології під час повідомлення інформації клієнту [4].

Спілкування психолога  передбачає особистісні контакти і безпосереднє сприйняття один одного, але воно може бути і опосередкованим,  особливо це стосується консультантів Телефона Довіри. У такому випадку психолог отримує інформацію тільки на слух: він чує мову абонента, розпізнає невербальні сигнали, звертає увагу на темп, паузи в мові.  У залежності від кількості людей, що спілкуються, спілкування психолога може бути міжособистісним та особистісно-груповим, адже психологічна допомога може бути адресована як окремому суб’єктові, так  і групі людей.

Невербальна комунікація  є також важливим, поряд із звуковою мовою, засобом спілкування і взаєморозуміння людей. На важливості та необхідності використання засобів невербального спілкування в практичній діяльності психолога наголошують Ю.Є.Альошина, Р.Кочюнас, С.В.Петрушин.

Таким чином, аналіз наукової літератури засвідчив, що існують різноманітні підходи до вивчення проблеми професійного спілкування психолога. Воно має гуманістичну спрямованість, виконує різні функції: функція обміну інформацією, функція взаємовпливу, експресивно-емотивну та перцептивну функцію і є важливою складовою та необхідною умовою успішності психолога.

Здійснення успішного  спілкування психолога значною мірою залежить від професійних знань і навичок, особистості психолога, його якостей. Серед умов продуктивного спілкування психолога виділяють комунікативні здібності та вміння, особливості використання вербальних та невербальних засобів спілкування.

Література:

1. Ильин  Е.П.  Психология общения и межличностных отношений / Е.П.    Ильин . – СПб.: Питер, 2009. – 576 с.

2. Малкина–Пых И.Г. Справочник практического психолога / И.Г.Малкина–Пых. – М.: Эксмо, 2008. – 848 с.

3. Летягина С.К. Развитие  умений и навыков эффективного общения / С.К. Летягина. - Саратов: Сарат. гос. техн. ун-т, 2001. – 40 с.  

4. Ханецька Т.І. Психологічні особливості культури мовленнєвого спілкування в діяльності практичного психолога / Т.І. Ханецька // Науковий часопис / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: зб. наук. пр. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. – Вип. 4(28). – С. 131-136.