Психологічні барєри спілкування у підлітковому віці

Вступ.

Останні роки ХХ  та початок  ХХІ століть ознаменувались значними змінами у соціально-економічному розвитку України, у тому числі в  її освітній сфері. Значно активізувалися міжнародні зв'язки нашої держави, посилився  її авторитет у світовому і  європейському просторі. Все це стало передумовою для вагомих трансформаційних процесів, які відбуваються у вітчизняній освітній галузі. Особливе місце серед них належить змінам у сфері навчання іноземних мов.

Соціальне і культурне  значення іноземної мови важко переоцінити, особливо у цей історичний період соціально-економічної та політичної розбудови нашої держави і визначення та стабілізації її місця й ролі на міжнародній арені. Все це і зумовило переосмислення ролі іноземної мови як важливого і необхідного засобу міжкультурного спілкування. Тому іноземна мова дедалі активніше набуває статусу соціально-економічного і політичного механізму порозуміння між різними представниками світової спільноти у різноманітних сферах їх життєдіяльності. Через те, ми обрали тему нашої курсової роботи: “Вивчення іноземних мов як одна з передумов входження України у світовий інформаційний простір”. Наше дослідження можна пояснити кількома чинниками з яких  випливає і пояснюється актуальність нашої роботи:

- в останнє десятиліття почали інтенсивно розвиватися міжнародні зв'язки між Україною і країнами Європейської Співдружності, між українськими і зарубіжними фірмами, підприємствами й організаціями у різних сферах діяльності; розширюються безпосередні зв'язки між українськими і зарубіжними школами; розробляються програми з культурного та освітнього обміну учнями, активізується участь школярів, студентів у спільних міжнародних проектах;

- сучасний  світ став більш багатонаціональним  і багатомовним: з одного боку, активізується процес глобалізації та економічної конкуренції, а з другого – зростає роль національної ментальності;

- показовою  є ситуація на ринку праці:  практично всюди потрібні фахівці,  які вміють працювати з комп'ютером  і знають принаймні одну іноземну  мову;

- наше суспільство стало мобільнішим: відпочинок, навчання і навіть працевлаштування закордоном стають реальністю.

Все це змушує переосмислити  цілі, завдання, зміст і технології навчання іноземних мов у системі  освіти України, враховуючи при цьому  існуючий багатий національний і міжнародний досвід у цій сфері. Тому, не слід в майбутньому ставити перед учнями, студентами мету досконало оволодіти однією мовою, абсолютно адаптуючи рівень їхнього спілкування до рівня носія цієї мови (для цього поки що не існує обєктивних умов), “краще не зовсім абсолютні знання декількох мов, ніж досконале володіння лише однією іноземною мовою” [12, 72], що переконливо засвідчується різними видами співпраці на сучасному рівні розвитку міжнародної діяльності. За об'єктивних умов школа не може забезпечити своїх випусників абсолютними знаннями іноземної мови, у зв'язку з цим вона повинна сформувати в них навички самоосвіти, які дозволили б  їм самостійно удосконалювати отримані в школі знання однієї іноземної мови і в разі потреби засвоїти другу або третю іноземну мову відповідно до рівня власних професійних потреб.

Через те, мета дослідження в межах курсової роботи: дослідити особливості вивчення іноземної мови в педагогічній теорії і практиці загальноосвітніх шкіл України. У межах зазначеної мети передбачити розв'язання наступних  завдань:

1. Ознайомитися з теоретичними засадами проблеми навчання іноземної мови в школі;
2. Дослідити інтереси школярів щодо вивчення іноземної мови в школі;
3. Визначити шляхи удосконалення процесу навчання іноземної мови в школі. 

У період активізації  міжнародних зв'язків, появи тенденцій  на взаємопроникнення не тільки мов, але разом з ними і культур  на терени різних держав першочерговим  завданням визначається необхідність формування в учнів міжкультурної  компетенції з метою толерантнішого ставлення до іншої ментальності, до іншої культури, тобто вміння організовувати вивчення іноземної мови на тлі розвитку таких гуманних якостей, як взаєморозуміння і терпимість.

Згідно теми, мети і  завдань нашої курсової роботи  було проведено дослідження на основі анкетування для виявлення інтересів у школярів щодо вивчення іноземної мови у середній школі на старшому ступені. 

Використана література до курсової роботи її науковий аналіз, надали змогу глибоко висвітлити питання і основні проблеми до поставленої теми.

Статті в яких піднімаються складні питання вивчення іноземних  мов на сучасному етапі [7, 8, 10, 18, 20], розглядаються соціокультурні погляди [19, 23]. Токменко О. піддав глибокому  аналізу ідеологічну спрямованість  глобалізації при вивченні іноземних мов [25, 26]; Коваленко О. звертає свою увагу на своєрідність вивчення іноземних мов в контексті глобалізації через модернізацію освітньої системи. Окрім статей в яких розглядаються питання соціокультури і глобалізації,  грунтовно розкривається і аналізується запровадження на сучасному етапі у вивченні іноземних мов інформаційно-технологічних засобів [1, 9]. Ситдикова І. у своєму дослідженні підкреслює глибоке і змістовне використання комп'ютера та Інтернету для раціонального вивчення мови [24].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ І. Основні проблеми вивчення іноземних мов через призму            світових інформаційних технологій.

1.1 Мовні тенденції  в контексті глобалізації.

Сучасну епоху прийнято називати добою глобалізації, хоча і досі вчені дають суперечливі відповіді на питання, що таке є глобалізація, в чому її суть. Різняться також і відповіді на запитання про її хронологічні рамки та основні етапи. Загальноприйнятим є твердження, що наслідком процесу глобалізації стане перетворення людства у єдину структурно-функціональну систему [14, 9]. Щодо сучасного світу невикликає сумніву очевидна нерівність між високорозвиненими країнами Заходу та іншими країнами. Спостереження з одного боку за інформаційним суспільством, де все більше влади мають люди або інституції, які володіють великим масивом інформації, та іншими суспільствами, які в більшій чи меншій мірі відстають від розвинених країн.

Глобальні закономірності та тенденції інформаційного суспільства, що раз формуються, відзначаються  переважно інтересами та можливостями країн, які мають інформаційну владу і впливають на життя інших країн. Людська цивілізація у великій мірі залежить від комунікативних процесів. Сьогодні різко збільшився обсяг інформації, яка виробляється та споживається. В структурі сучасної цивілізації комунікативний компонент значно впливає на політичні, економічні та військові системи [26, 113]. На різних етапах свого розвитку людська цивілізація породжувала різні системи цінностей. Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується новими політичними, економічними, культурними процесами і тенденціями, які поступово набули глобальних масштабів. Зараз ми, можемо спостерігати складні реалії сучасного світу з його непередбаченою глобальною політичною динамікою та глобальними економічними та соціальними трансформаціями. Сьогодні характер глобальних трансформацій великою мірою зумовлений тим, що людство вступає в інформаційну еру, якій притаманні складні процеси комунікаційної революції, інформаційних та психологічних війн, які суттєво впливають на встановлення світового порядку [ 26, 115].

“Глобалізація” стала  ключовим словом кінця ХХ століття, яке вживається завжди, коли дискутуються процеси соціальних змін, відповідно до різних аспектів суспільного розвитку.

Зростаюча глобалізація в економічному масштабі зумовлює зміни у всіх сферах людського життя – особистому, соціальному, культурному. Особиста відповідальність зростає і зникає водночас. Безодня між багатими і бідними також зростає, але вплив перших на других стає менш помітним, “здається, що в світі все тісно взаємопов'язано” [1, 42]. З розвитком інформаційних технологій ми стаємо ближчими один до одного, збагачуються наші знання, але не вміння засвоювати їх. Зміни в сприйнятті часу та простору впливають на рісні сфери нашого життя, оскільки нас цікавить в основному лінгвістичний аспект згаданих процевів, наведемо основні принципи Ради Європи:

- Європейське лінгвістичне  розмаїття – це дорогоцінний  скарб, який має бути збереженим  і захищеним.

- Важливість змішаної  мови, в основі якої англійська, у контексті глобалізації, за активної участі в її творенні засобів телекомунікації, туризму і торгівлі.

- Водночас має існувати  розмаїття і у викладанні мов  в країнах-членах Європейського  Союзу. Це в свою чергу сприятиме  опануванню не тільки англійської, а й інших європейських і світових мов усіма громадянами Європи, паралельно з вивченням відповідних регіональних мов [26, 112].

При цьому особлива увага  приділяється таким положенням:

1. широкий вибір мов для забезпечення потреб, що пов'язані з розвитком міжнародних обмінів;
2. викладання мов місцевих меншостей у разі потреби;
3. розвиток компетентності щонайменше з двох мов для всіх школярів;
4. вивчення іноземних мов як безперервний процес, який триває все життя;
5. визнання часткових навичок і вмінь;
6. знання соціальних, економічних та культурних реалій мов, що вивчаються. Ці принципи покладено в основу таких рекомендацій:

- сприяти створенню  регіональних мовних планів, що  розробляються в співпраці з  обраними регіональними представниками  і місцевою владою, для визначення лінгвістичного потенціалу і розвитку відповідних методів навчання, з урахуванням наявності не місцевих груп населення, “міст-побратимів”, блискості до іноземних країн;

- розвивати мовну кооперацію  між прикордонними регіонами;

- сприяти дистанційному навчанню, добиваючись того, щоб усі європейські мови стали доступними для всіх, навіть у невеликих школах та інших навчальних закладах, забеспечити вивчення іноземних мов;

- розвивати мережу навчальних закладів для забезпечення навчання учнів різних мов (у тому числі мов меншостей);

- сприяти розвитку  двомовної освіти, створювати умови  для підготовки і складання  учнями фінальних іспитів частково  або повністю обраною ними  іноземною мовою;

- надавати перевагу  тим методам викладання, які спрямовані на розвиток усного вираження, використовуючи аудіо- та відеоматеріали, інтерактивні засоби, встановлюючи угоди між освітніми телеканалами і сприяючи демонструванню фільмів мовою оригіналу на телебаченні та в кінотеатрах;

- сприяти в публікації  книжок і газет іноземними мовами для широкого використання;

- забеспечити такий  тип освіти, який приділяє велику  увагу культурі і суспільству  країн, мова яких вивчається;

- простежити за встановленням  і впровадженням системи ліцензування для приватних мовних шкіл, забезпечити відповідний офіційний стандарт мовних навичок [26, 115-116].

Атлас світових мов ЮНЕСКО свідчить, що в Європі перебувають  під загрозою такі мови: кельтська  в Об'єднаному Королівстві, Ірландії і Бретанії у Франції, деякі саамські мови в Скандинавії, різні циганські мови. Вважається, що через кілька років 1,5 мільярд людей – чверть усього світового населення розмовлятиме англійською. І для переважної більшості з них це буде друга або третя мова (тільки для 400 мільйонів англійська є рідною). Три чверті світової кореспонденції і 80% електронної пошти в Інтернеті зараз ведеться англійською.

Однак вивчення однієї мови не повинно відбуватися за рахунок  іншої національної, регіональної або  мови меншості, які однаково є важливими  в умовах розвитку і збагачення діалогу між народами Європи.

У сучасному світі  існують дві взаємопротилежні мовні  тенденції: рух до єдності та пошук  самосвідомості [8, 18]. Політичний і технологічний  прогрес останнім часом привів ж  до безпрецендентної свободи слова. Супутникові комунікації та Інтернет буквально зруйнували бар'єри щодо самовираження. Економічна глобалізація досягла такого рівня, що компанії, зв'язані за допомогою Інтернету, можуть працювати в різних частинах планети, корисно використовуючи різницю в часі. Розвиток туризму, масової продукції і масової культури – усе це є рухом до більшої єдності в наших інформаційних засобах, а також в основному векторі комунікацій: мові.

Водночас, паралельно із зростаючою інтеграцією, Європа в останні  роки стала свідком винекнення нових політичних і культурних явищ. Для деяких країн це природне повернення до своїх коренів. У таких випадках “ствердження відновленої свідомості завжди відбувається одночасно з відродженням мови” [5, 158]. 

У сучасному світі  дуже важливо не тільки володіти найпоширенішою мовою, а й знати інші іноземні мови. Але ця потреба менше відчувається людьми, рідна   мова яких належить до так званих головних, тоді як у невеличких країнах, де національною мовою не розмовляють за межами країни, завжди була потреба у володінні іноземними мовами, щоб мати доступ у великий світ.

Вважається, що в країні цінується вивчення другої мови, якщо:

1. вона внутрішньо багатомовна (є територіальні меншості);
2. є країною невеликою, але не ізольована територіально чи політично;
3. її сусіди розмовляють іншою мовою;
4. її власна мова не дуже поширена і не є засобом міжнародного спілкування;
5. її експортна (імпортна) торгівля становить значну частину валютного внутрішнього продукту;
6. її туристичний бізнес становить значну частину іноземної торгівлі та валового внутрішнього продукту [6, 4].

У країні цінуватимуть добре  володіння іноземною мовою, якщо ця мова є:

1. засобом міжнародного спілкування;
2. мовою країни (або країн), з якою (якими) встановлено активні відносини (особисті, індустріальні, комерційні, туристичні, пов'язані з відпочинком та та розвагами тощо);
3. має позитивний імідж, тому що: