Психологічні особливості становлення особистості в старшому шкільному віці

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

 

Кафедра психології

 

 

Курсова робота

з дисципліни: «Загальна психологія»

 

Тема:

“ Психологічні особливості становлення особистості в старшому шкільному віці ”

 

Виконав:

студент групи  КТ-25

Скунзяк Тарас

 

Науковий керівник:

Кікінежді О.М.

 

 

 

Тернопіль, 2012

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Юність, або старший шкільний вік — один з найскладніших вікових етапів. Більшість дослідників, дотримуючись соціологічної теорії говорять, що юність — це певний етап соціалізації, тобто перехідний етап від дитини до дорослого. Фактично — це вік, коли людина вже не є дитиною, але ще не є і дорослою. Це час істотних змін і для підлітків і для батьків. Людина перебуває у стані самовизначення себе в суспільстві, передбачаючи ким вона хоче бути у майбутньому, про що говорить вибір її майбутньої професії. Формується цілепокладання (здатність будувати життєві плани), світогляд. При нормальному розвитку, в юності досягається громадська позиція. В той же час ступінь особистісної зрілості юнаків та дівчат у цьому періоді більш значуще поступається ступеню зрілості організму. Психологічний зміст цього етапу пов’язаний з розвитком самосвідомості, вирішенням завдань особистісного і професійного самовизначення, початком вступу в доросле життя.

В юності зменшується  і долається властива попереднім етапам розвитку залежність від дорослих. У відносинах з однолітками збільшується значення індивідуальних контактів і прихильностей у порівнянні з колективними формами спілкування, на фоні розширення кола спілкування і відчуття групової приналежності.

Життєвий світ старшого школяра  характеризується виразною індивідуальною активністю, темою всевладдя часу; захоплення сьогоденням разом із дедалі чіткішою орієнтацією на майбутнє. Усвідомлення власної своєрідності зумовлюється домінуючою потребою бути не таким, як усі. Перемога над часом передбачає моральне експериментування та стає перемогою і над владою обставин.

Юнацький вік є періодом інтенсивного становлення особистості, досягнення стабільності більшості  психічних функцій припадає саме на цей період. Нові покоління молоді пізніше, ніж у минулому, починають самостійне життя. Все це перш за все пов’язано в більшій чи меншій мірі з акселерацією з однієї сторони і з подовженням термінів навчання з другого боку. Більшість молоді притримуються позиції « Спочатку навчання – потім робота, сім'я і     т.д. ».

Метою цієї курсової роботи є узагальнення і поглиблення знань з психології шляхом дослідження наукових робіт видатних психологів, їх прагнення, думки, пояснення щодо певних питань, які турбували суспільство у всі часи. Одним з таких питань стало питання вікових періодизацій в психології. Зокрема моє дослідження буде стосуватись старшого шкільного віку або ж по іншому – юності.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• закріпити і поглибити знання, які я отримав у процесі вивчення дисципліни «Загальна психологія»;
• навчитися самостійно аналізувати та робити висновки з дослідженого мною матеріалу;
• навчитися правильно та грамотно формулювати свої думки та висновки, складати все у логічну послідовність;
• провести аналіз з даного питання, зробити висновки про ситуацію в даний момент у суспільстві, дати відповідь на конкретні запитання.

Для вирішення поставлених  завдань я використовував наступні методи:

• порівняльний метод;
• констатуючий експеримент;
• комплекс методів психологічної діагностики;
• метод первинної і вторинної обробки даних.

 

1. Поняття юності. Її вікові групи

 

Юність – завершальний етап формування особистості. За віковою  періодизацією юнацький вік поділяють  на дві частини: рання юність (14,5-15 – 17 років) та старший юнацький вік (18–25 років).

Рання юність охоплює  вікові межі 14,5-15 – 17 років.

Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність – це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості  до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім’ї. Л. Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку.

У ранній юності навчання продовжує залишатися одним з головних видів діяльності старшокласників. У зв'язку з тим що в старших класах розширюється круг знань, що ці знання учні застосовують при поясненні багатьох фактів дійсності, вони більш усвідомлено починають відноситися до навчання. У цьому віці зустрічаються два типи учнів: для одних характерна наявність рівномірно розподілених інтересів, інші відрізняються яскраво вираженим інтересом до однієї науки. У другій групі виявляється деяка однобічність, але це не випадково і типово для багатьох учнів.

Відмінність у відношенні до учення визначається характером мотивів. На перше місце висуваються мотиви, пов'язані з життєвими планами  учнів, їх намірами в майбутньому, світоглядом  і самовизначенням. По своїй будові мотиви старших школярів характеризуються наявністю ведучих, цінних для особи цілей. Старшокласники указують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота по вибраній професії, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання в певній області, виникає прагнення до самоосвіти. Учні починають систематично працювати з додатковою літературою, відвідувати лекції, працювати в школах юних математиків, юних хіміків і т.п.

Перед школярем цього  віку постає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху  як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього. Це створює нову соціальну ситуацію розвитку. Завдання самовизначення, вибору свого життєвого шляху встає перед старшим школярем як завдання першорядної ваги. Школярі старших класів обернені в майбутнє. Це нова соціальна позиція змінює для них і значущість навчання, його завдань і змісту. Старші школярі оцінюють учбовий процес з погляду того, що він дає для їх майбутнього. Вони починають інакше, ніж підлітки, дивитися на школу. Якщо підлітки дивляться в майбутнє з позиції сьогодення, то старші школярі на сьогодення дивляться з позиції майбутнього.

У старшому шкільному  віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і учбовими інтересами. У підлітка учбові інтереси визначають вибір професії, у старших же школярів спостерігається зворотне: вибір професії сприяє формуванню учбових інтересів, зміні відношення до учбової діяльності. У зв'язку з необхідністю самовизначення у школярів виникає потреба розібратися в тому, що оточує і в самому собі, знайти сенс того, що відбувається. У старших класах учні переходять до засвоєння теоретичних, методологічних основ, різних учбових дисциплін.

Старший шкільний вік  — це період завершення статевого дозрівання і разом з тим початкова стадія фізичної зрілості. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Наприклад, усвідомлення своєї фізичної сили, здоров'я і привабливості впливає на формування у хлопців і дівчат високої самооцінки, упевненості в собі, життєрадісності і т. д., навпаки, усвідомлення своєї фізичної слабкості викликає деколи у них замкнутість, невіра в свої сили, песимізм.

Проте статева зрілість не означає, що людина вже є дорослою, соціально зрілою. Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо статеве  дозрівання у зв’язку із акселерацією настає раніше на 2-3 роки, соціальна  зрілість настає пізніше, оскільки більше часу потрібно для здобуття освіти.

Саме в ранньому юнацькому  віці головним новоутворенням є відкриття  власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік  має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому.

В ранній юності значно зменшується  гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж йде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки.

Ранній юнацький вік  – це вік не менших зрушень, ніж  підлітковий, проте вони більш зрозумілі  і пов’язані із пошуками відповіді на запитання “яким   бути ”.

Особливо значущим є  те, що в цей період завершується статева ідентифікація, прийняття  дорослих статевих ролей, процес перетворення хлопчиків на чоловіків, дівчаток –  на жінок, тобто формується психологічна стать. Рання юність не менш психологічно складний період, ніж підлітковий. Але на цьому віковому етапі не так гостро позначаються фізіологічні та ендокринні процеси, відсутні різкі зміни у сприйнятті себе і оточуючих. Натомість інтенсивніше формується внутрішня позиція молодих чоловіків і жінок, виникає своє ціннісно-смислове розуміння тих якостей людини, які характеризують її як представника певної статі, активізується вироблення особистих поглядів на характер взаємостосунків чоловіка і жінки. Виникає підвищена потреба у спілкуванні з ровесниками протилежної статі, відкривається власна сексуальність. Тому саме цьому періоду в житті належить особлива роль у засвоєнні сексуальної моралі.

Самосвідомість у ранньому юнацькому віці структурується навколо  статевого розвитку особистості (Л. Божович, М. Боришевський, І. Конн). Саме рівень розвитку статевої свідомості та самосвідомості визначає потреби, ціннісні орієнтації, мотиви поведінки людини як статевої істоти.

Сучасні старшокласники не отримують потрібного обсягу знань щодо репродуктивної функції людини, культури інтимних стосунків, збереження сексуального здоров’я з молодих років. Слід зважати також на те, що значна кількість з них має негативний досвід виконання статевих ролей у батьківській сім’ї.

Протиріччя між відвертою пропагандою сексуальності та її замовчуванням у педагогічно спрямованій статевій соціалізації дитини породжує дисгармонію статевої самосвідомості – знань, уявлень і самооцінних ставлень особистості. Сексуальність видається старшокласникам приємною і збуджуючою і водночас утаємниченою, негідною складовою Я, що породжує недостатню виваженість власної лінії поведінки, неприйняття себе сексуальною істотою і, як наслідок, протирічливу Я-концепцію підростаючої особистості.

Отже, власне ранньоюнацький вік має вирішальне значення в психосексуальному та статево-рольовому розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім’янина. Впродовж цього віку підростаюча особистість досягає такого ступеню фізичної, психічної та соціальної зрілості, на якому вона цілком здатна свідомо і самостійно виконувати відповідальні соціальні функції як повноправний громадянин суспільства, який має свої певні права та обов'язки.

Юнаки та дівчата намагаються  досягти автономії, незалежності. При цьому розмежовується поведінкова автономія (потреба і право самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особистого життя), емоційна автономія (потреба і право мати власні прив’язаності, вподобання та вибирати їх незалежно від батьків), моральну і ціннісну автономію (потреба і право на власні погляди, норми, ціннісні орієнтації і фактична їх наявність).

Старший юнацький вік (18-25 років)  виділений як спеціальний об'єкт психолого-педагогічних досліджень відносно недавно. Цей вік, як і всяка інша стадія життєвого шляху має свою неповторну специфіку. Б.Г.Ананьєв, який зробив великий внесок у вивчення студентства, звертаючи свою увагу на перетворення мотивації всієї системи ціннісних орієнтацій, з одного боку, а також інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією - з іншого, виділяє цей вік як центральний період становлення характеру та інтелекту. В свою чергу психолог В.Шубкін зазначає: “Вік від сімнадцяти до двадцяти п'яти, висловлюючись дещо натхненно, я назвав би доленосним періодом у житті людини. Інтенсивні пошуки покликання, вибір професії, перехід від книжних романтичних уявлень до зіткнення з реальними інститутами, професійне самовизначення, працевлаштування, любов, утворення сім'ї... Усе це пов'язане з такою гостротою емоційних переживань, з такою кількістю рішень, які потрібно прийняти в найкоротший термін і які значною мірою визначають долю людини, що в інші життєві цикли, ймовірно, ніколи не повторяться ”.